Skip to main content

Full text of "Мартирологія Українських Церков Т. 1"

See other formats






МАРТИРОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ 
У ЧОТИРЬОХ ТОМАХ 

Том І 

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА 

Документи, матеріяли, 
християнський самвидав України 


У ТИСЯЧОЛІТТЯ ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ І УКРАЇНСЬКОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. В ШІСТДЕСЯТ П’ЯТУ РІЧНИЦЮ 
1-ГО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО ЦЕРКОВНОГО 
СОБОРУ І СТВОРЕННЯ УАПЦ. ПРИСВЯЧУЄМО ЦЕЙ ЗБІР- 
НИК МИТРОПОЛИТОВІ ВАСИЛЕВІ ЛИПКІВСЬКОМУ. УКРА- 
ЇНСЬКИМ ПРАВОСЛАВНИМ ІЄРАРХАМ, СВЯЩЕНИКАМ І 
ВІРУЮЧИМ. ЩО ВПАЛИ ЖЕРТВОЮ БЕЗБОЖНОЇ КОМУНІС- 
ТИЧНОЇ ВЛАДИ В СРСР І СХІДНЬОЕВРОПЕЙСЬКИХ КОМУ- 
НІСТИЧНИХ КРАЇНАХ. НАЦИСТСЬКИХ ОКУПАНТІВ ТА 
ІНШИХ ГОНИТЕЛІВ ВІРИ. 


Упорядники і Видавництво « Смолоскип » 



МАКТУКОЬОСУ 

ОР ТНЕ ІЖКАШЬиЧ СНІШСНЕ8 

Ш РСШК УОШМЕ8 
УОЬТІМЕ І 

ТНЕ ШКАНИШІ ОКТНСШОХ 
СНІШСН 


Ооситепів, Ма(егіа1$, СНгівІіап Затууйау 
Ггот Укгаіпе 


СотріІеЛ апгі Есіііесі Ьу 
Озур 2іпкежусЬ апгі Оіехапгіег Уогопуп 


РиЬІйЬеіІ Ьу V. Вутопепко Втоїткур РиЬ1і$Ьег$, 
Втоіюкур, Іпс. 

Тогопіо — 1987 — ВаІІітоге 



У/ МАРТИРОЛОГІЯ 
, УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ 

У ЧОТИРЬОХ ТОМАХ 

ТОМ І 


УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА 
ЦЕРКВА 


Документи, матеріали, християнський 
самвидав України 


Упорядкували і зредагували 
Осип Зінкевич і Олексаидер Воронин 



Українське Видавництво «Смолоскип» їм. В. Симоиеика 


Т оронто 


19*7 


Балтимор 


Українське Видавництво «Смолоскип» 
ім. В. Симоненка 

МАРТИРОЛОГІВ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ 
у чотирьох томах 
Том І 

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА 
Упорядкували і зредагували 
Осип Зінкевич і Олександер Воронин 

Бібліотека «Смолоскипа» ч. 54 

Обгортка роботи Лесі 


МАКТУКОШСУ ОР ТНЕ ІЖКАІМАИ СНІЖСНЕ8 
Уоі. І 

ТНЕ ІЖКАІМАИ ОКТНОООХ СНІЖСН 

Сошріїесі апй Еіііесі 

Ьу 

0«ур 2іпке\уусЬ апО Оіехапсіег Уогопуп 
Соуег(іе8І8ПЄ(і Ьу Ьевуа 
СоругіеЬі ® 1987 Ьу Зтоіовкур, Іпс. 

І8ВІ9: 0-914834-36-3 

ЬіЬгагу оГ СОП8ГЄ88 Саіа1о§ Сагі ИитЬет: 
85-50592 


РиЬІівЬесі Ьу V. 8утопепко Зтоіовкур РиЬ1І8Ьег8, 
Зтоіовкур, Іпс. 

А поп-ргоГії ог£апіга(іоп 


ЗМОЬОВКУР 
Р.О. Вох 561 
ЕНісои Сіїу, Мі 21043 
ІІ.5.А 


ЗМОЬОВКУР ТЯЕІ5Т 
Р.О. Вох 430, 5(а.“Е” 
Тогопіо, Опі. М6Н 4ЕЗ 
САNА^А 


РгіпІеО Ьу 11КЯАРЯ1МТ, Іпс., 10902 5итті( Аує., \Уоо<І5Іоск, М(1. 21163 
Ргіп(ес1 а ті Ьоипсі іп (Не ІІпЛесІ 5(а(е$ о і Атегіса 



ВІД ВИДАВНИЦТВА 


Здійснюючи запляноване у 1985 році видання чотиритомного 
збірника «Мартирологія українських Церков», випускаємо у світ 
1-й том — «Українська Православна Церква». Він виходить дру- 
ком після ІІ-го тому, присвяченого Українській Католицькій 
Церкві, який появився 1985 року. Це було зумовлене тим, що на 
зібрання й упорядкування документів та інших матеріялів про 
Українську Православну Церкву пішло значно більше часу, ніж 
передбачалося. 

III- й том — «Протестантські віровизнання на Україні» — має 
вийти 1988 року. 

IV- й том — «Зруйновані українські церкви й монастирі» — 
має появитися 1989 року. 

Випуск цього чотиритомного збірника про страдницький шлях 
українських Церков Видавництво присвячує тисячоліттю Хре- 
щення України. 

Багато документів та інших матеріялів, які увійшли до 1-го 
тому, друкуються вперше; деякі — вперше на Заході. Для повної 
картини, у збірнику поміщено не тільки матеріали, що стосуються 
переслідувань та нищення Церкви в різні періоди (зокрема це 
торкається УАПЦ, відродженої в 1921 році), але й матеріали про 
її розвиток і діяльність. Таким чином, читач матиме в руках 
своєрідну документальну історію Української Православної Цер- 
кви. На жаль, з огляду на брак місця, упорядники не мали 
можливости помістити багатьох інших зібраних ними матеріялів, 
які, одначе, зацікавлені зможуть відшукати, користуючись бібліо- 
графією, наведеною в кінці збірника. 

Підготовляючи матеріали до цього тому збірника, ми випра- 
вили очевидні помилки (зокрема в посиланнях на тексти Св. 
Письма), намагались уніфікувати правопис релігійних назв і тер- 
мінів, впровадили в більшості випадків академічний правопис з 
1927 р. (за словником Г. Голоскевича), затримуючи мовну спе- 
цифіку в документах та інших матеріалах. Переклади з росій- 
ської мови майже дослівні, а будова речень в перекладах дуже 
близька до оригіналів. 

Це видання було б неможливе без моральної і практичної 
допомоги цілої низки духовних і світських осіб. 

Видавництво «Смолоскип» і упорядники цього тому вислов- 


5 



люють глибоку подяку за моральну підтримку й заохоту у праці 
над цим виданням Митрополитові УПЦ у США і першоієрархові 
УАПЦ в діяспорі Блаженнішому Мстиславові, архиєпископові 
УАПЦ у Великій Британії Володимирові, д-ру Аркадієві Жуков- 
ському в Парижі, голові Консисторії УГПЦ в Канаді о. д-ру 
Степанові Ярмусеві і о. д-ру Семенові Гаюкові. 

Щира подяка керівникам архівів і бібліотек та їхнім праців- 
никам за відшукання матеріялів і документів. Архів УАПЦ у 
США (Бавнд Брук) — Вірі Кравчук і Мирославі Павловській; 
Український Культурний Осередок УПЦ у США (Бавнд Брук) — 
проф. Іванові Коровицькому і о. прот. Василеві Іващукові; Архів 
УВАН ім. Д. Антоновича та бібліотека УВАН ім. В. Міяков- 
ського у США — проф. Юрію Шевельову, д-ру Василеві Омель- 
ченкові, Дімі Камілевській, Оксані Радиш і Галині Єфремовій; 
Східньо-европейський інститут ім. В. Липинського — дир. Євге- 
нові Зиблікевичу і сл. п. проф. Володимирові Лотоцькому; Бібліо- 
тека і архів Іллінойського університету (Шампейн-Урбана) — д-ру 
Дмитрові Штогринові; Бібліотека НТШ (Нью-Йорк) — дир. Ми- 
колі Галіву; Український Національний Музей (Чікаґо) — мгр. 
Басюкові. За випозичення окремих документів, періодичних ви- 
дань, рідкісних книжок з особистих збірок і бібліотек — о. Тара- 
сові Лончині, о. прот. С. Кіцюкові, о. Олександрові Биковцеві, 
Катерині Заховайко, Валентинові Кохно, д-ру Юрію Кривола- 
пові, Ларисі Дончук, Вячеславові Вишневському, д-ру Романові 
Рахманному, Юрію Потіенкові, Миколі Петренкові, д-ру Наталії 
Пазуняк, о. митр. прот. В. Базилевському, Іванові Попелеві, Раїсі 
Мороз, Федорові Сав’юкові та багатьом іншим. 

За практичну допомогу в підготовці цього збірника: перекла- 
ди, опрацювання окремих матеріялів, дослідну роботу щира по- 
дяка належиться Петрові Матулі, д-ру Антонові Лакові, д-ру 
Ігореві Гулявому, Романові Ференцевичу, Ганні Самутин, Раїсі 
Зелінській, мгр. Лідії Лемішці й інж. Володимирові Сушкові. 

Багатостороння допомога та заохота переборювати труднощі 
допомогли нам зібрати ці матеріали й документи, упорядкувати 
їх за відповідною системою і видати цією книгою. 

Упорядники і Видавництво «Смолоскип» 
ім. В. Симоненка 


6 



СЛОВО БЛАЖЕННІШОГО МСТИСЛАВА, 
МИТРОПОЛИТА УКРАЇНСЬКОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В США 
І ПЕРШОІЄРАРХА УАПЦеркви 
В ДІЯСПОРІ 


Мучеництво — одне з глибинних питань не ТІЛЬКИ релі- 
гії. Найрізноманітніші вияви мучеництва — добровільне і 



Блвжеииішнй Мстислав, 
митрополит Української Православної Церкви 
а США І Першокрарх УАПЦеркви а діаспорі. 

насильне, свідоме і випадкове, дочасне і вічне — притягали 
увагу богословів, філософів, соціологів, історіософів, пись- 


7 



менників. Але особливий досвід і особливе розуміння му- 
чеництва має Христова Церква, яка вказує навіть на спа- 
сенність терпінь за віру. Тому у сонмі її святих так багато 
страдників за Христа. Вже в первісних християнських гро- 
мадах тисячі вірних вмирали на хрестах, на аренах, у 
катівнях могутньої Римської імперії. Гоніння на християн 
не припинялись і пізніше. Тривали століттями, а в нашу 
добу найжорстокішого переслідування зазнає Церква в 
Україні. 

Перебуваючи на межі різних світів і вірувань, Україн- 
ська Православна Церква в середині XIII століття стала 
мученицею, коли під час нашестя азійських кочовиків, під 
звалищами її храмів, разом з вірними, гинули сотні її 
душпастирів, включно з ієрархами. У війнах наступних 
століть Церква, як найвиразніша ознака народу, ставала 
першою жертвою напасників. Одначе, відомі випадки, коли 
напасники-азійці, руйнуючи країну, не відважувалися віді- 
брати від переможених їхньої святині, їхньої Церкви. 

Перед цим не зупинилася християнська Москва. Після 
насильного приєднання до своєї Церкви Київської митро- 
полії, вона почала послідовно нищити душу поневоленого 
народу, відбираючи від нього його національну Церкву, 
обряди, звичаї, мову. Пастирів-оборонців самостійности 
Церкви переслідувано, інших виховувано на вірних слуг 
чужої імперії. Колись майже самостійна в юрисдикції Все- 
ленського Царгородського Патріархату наша Церква, з її 
особливостями, з її релігійною самосвідомістю, перестала 
назовні існувати. 

Лише з 1917-ого року, разом із здобуттям державности, 
почалося стихійне відродження рідної Церкви. її розрив з 
Москвою був завершений створенням самостійної (авто- 
кефальної) Української Православної Церкви. 

Процес всебічного церковного відродження припинено 
після втрати державної самостійности. Нищення завойо- 
ваного народу було поєднане з нищенням його Церкви, 
яку позбавлено усього: храмів, землі, будівель, а від душ- 
пастирів та їхніх родин відібрано громадянські права. 
Цього виявилося замало, і стероризоване духовенство лік- 
відовано ув’язненням, висиланням на тяжкі роботи у табо- 
рах смерти та тортуруванням і мордуванням. Нищено не 
тільки ієрархів, священиків і церковнослужителів, — зде- 
сятковано віруючий народ на далеких північних засланнях, 
голодом і розстрілами. У висліді, при кінці 1930-их років 


8 



на підрадянській Україні не лишилося жодної парафії, ні 
одного єпископа чи діючого священика Української Авто- 
кефальної Православної Церкви на чолі з митрополитом 
Василем Липківським. Переслідувано за молитву, за но- 
шення хрестика, за віронавчання дітей, руйновано або пе- 
ретворювано на склади і розвагові місця храми. 

Мучеництво Української Православної Церкви не вклас- 
ти і в сотню томів «Мартирології». Але все таки історичну 
вагу мають зусилля закріпити хоч дещо про переслідування 
Церкви, що відбувається і на наших очах, у XX столітті, в 
добі найвищих сягань людського розуму. Охопити хоч би 
лише найголовніше сьогодні ще ніхто не в силі. Недоступні 
документи заховані в засекречених сховищах СРСР. Не 
можуть скласти свідчень і ті сотні тисяч, що їх знищено, 
не залишивши по них навіть згадки у пильно стережених 
таємних документах. Наукові історичні досліди — не тіль- 
ки в СРСР — замовчують жахіття, що супроводять лікві- 
дацію церковного житття у країні сліз і печалі. 

То ж, скласти книгу без необхідних джерел і літератури 
— завдання непосильне, і треба подивляти завзятців, що 
відважилися на такий труд. Вони врятували хоч дещо від 
забуття і залишили посильне свідчення про події, що їх не 
зрозуміти людині Заходу, людині світу толеранції і сво- 
боди. Ця, створена у несприятливих умовах, праця напевно 
спонукає у вільному світі історика присвятити і свій час 
дослідам над найновішим гонінням на релігію. Майбутні 
дослідники доповнять цю піонерську працю. Це — без- 
межна тема, і до неї кличе 1-й том «Мартирології». 

У нічим непозначених масових похованнях, у вічній 
мерзлоті півночі, під танцювальними майданчиками, під 
новобудовами, ніхто не знайде костей помордованих ієрар- 
хів, пастирів, вірних української Церкви. 

Нині, коли наближаємося до тисячоліття проголошення 
християнства в Україні, знову і знову мусимо повертатися 
думками і серцями до мучеників. Ставимо їм хрести, від- 
правляємо панахиди, а в осередку Української Православ- 
ної Церкви у США, в оселі апостола Андрія Первозван- 
ного у Бавнд Бруку, як молитва за них усіх, височить 
Церква-Пам’ятник і пам’ятник першому митрополитові 
УАПЦ Василеві Липківському. 

Кожна книга про мучеництво Церкви, а між ними й 
чотири томи «Мартирології», — це також надмогильний 
пам’ятник, що сповнить наші серця каяттям за наше надто 


9 



часте забування про страдників. Щоб нам не стала тяжким 
докором скорботна скарга Тараса Шевченка: 


І не пом’яне батько з сином, 
Не скаже синові: Молись, 
Молися, сину, за Вкраїну 
Його замучили колись. 


+ Мстислав, 
Митрополит УАПЦеркви 
в США і Першоієрарх 
УАПЦеркви в діяспорі 


Квітня 10-го, р. Б. 1986-го 
Оселя ап. Андрія Первозванного 
Бавнд Брук, Н. Дж., США 


10 



ПЕРЕДМОВА 


Українська Православна Церква — основна Церква україн- 
ського народу, діяла в тяжких і суперечливих обставинах. Як у 
минулому, за царських часів, так і сьогодні існує Православна 
Церква в Україні, а проте справжнє українське православіє було і 
є переслідуване нарівні з найнебезпечнішими антидержавними ру- 
хами. Тому й православний збірник має дещо інший характер, 
ніж паралельні інші збірники; було потрібно сягнути дещо глиб- 
ше, показати історичний розвиток, щоб зрозуміти важкий сучас- 
ний стан Украінської Православної Церкви. 

Для кращої орієнтації у великому матеріалі збірника, у цьому 
супровідному слові подаємо стислий історичний перегляд Україн- 
ської Православної Церкви, дещо детальнішу аналізу періоду 
історії УПЦ від 1917 року та коротку характеристику розділів 
упорядкованих документів. 

І. ІСТОРИЧНЕ ТЛО 

Українська Православна Церква бере свій початок від Київ- 
ської митрополії, створеної з прийняттям християнства й цер- 
ковної ієрархії на Русі-Україні. Від самого початку, за деякими 
істориками з 1037 року, вона перебувала в юрисдикції Констан- 
тинопольського патріярха, була фактично автокефальною, осо- 
бливо у внутрішньому управлінні. Церковна залежність Київської 
митрополії від Константинопольської патріярхіі обмежувалася 
вищою духовною опікою, а саме: патріярхи благословляли і 
призначали митрополитів на Киівську катедру, мали право змі- 
няти місце митрополичої катедри або й виділяти з Київсько! нову 
митрополію, судити митрополита, вирішувати релігійно-обрядові 
суперечки та видавати патріярші послання, надавати ставропігії, 
візитувати, призначати своїх екзархів. За дотатарських часів з 22 
митрополитів тільки Іларіон (1051-54) та Клим Смолятич (1147- 
54) були з місцевих людей; решта була вислані Константино- 
полем. До 1240 року Київська митрополія охоплювала 16 єпар- 
хій, з них 10 на українських землях. 

Після татарської інвазії (1240) Київ утратив значення полі- 
тичного і церковного центру; його ролю перебрали на півночі 
Володимир, згодом Москва, а на заході Галицько-Волинська дер- 
жава, згодом Литовська Русь. Спочатку Київська митрополія з 


11 



осідком у Володимирі над Клязьмою з труднощами продовжу- 
вала організацію Церкви; згодом, поруч «митрополита Київсько- 
го і всея Руси» з осідком у Москві, постали Галицька (1303) і Ли- 
товська (1354) митрополії. Політичний антагонізм між Москвою 
і Руссю-Україною допровадив 1458 року до розподілу давньої 
Київської митрополії на дві: Київську, в якій залишилася Україн- 
сько-Білоруська Православна Церква в Польсько-Литовській дер- 
жаві з 10 єпархіями, і Московську. 

Обмеження світською владою церковної свободи застосуван- 
ням права патронату («Право подавання королями столиць ду- 
ховних і хлібів духовних») призвело з кінця XV ст. до послаб- 
лення церковної дисципліни та зниження авторитету Церкви, а 
пізніше й її поділу. Від Церкви відходять вищі, впливові й за- 
можні роди, що стають прихильниками реформаційних течій або 
Католицької Церкви. Ролю опікунів Церкви поступово перей- 
мають нижчі прошарки населення, зокрема міщанство і братства, 
що допровадило до зудару з ієрархією, яка починає добачати 
покращання становища Церкви в унії з Римом, завершеної на 
Берестейському Соборі 1596 року. 

Проголошення унії з Римом спричинило боротьбу між при- 
хильниками і противниками цього акту. Православні намагають- 
ся скріпити своє становище при допомозі козаччини, згодом Ко- 
зацької держави, здобуваючи нову ієрархію з 1620 року. Завзята 
боротьба двох віроісповідань створює багату полемічну літера- 
туру і висуває талановитих богословів та ієрархів, з яких осо- 
бливо визначився реформами митрополит Петро Могила. За ко- 
зацької доби Православна Церква була помічником покривдже- 
ного українського народу, православіє служило як своєрідна 
ідеологія для завзятого Війська Запорозького, яке, з одного боку, 
захищало християнський світ перед наступом мусульман на Евро- 
пу, а рівночасно було щитом перед агресією католицької Польщі. 
За цієї доби православіє й було синонімом козацької нації. У 
гетьманській державі Православна Церква мала значні впливи і 
підтримку з боку державно-політичних провідників. Але тільки 
короткий час могла вона користуватися з цієї опіки, бо на зміну 
західній, польській агресії, надійшла східня, московська. 

Щораз більший вплив Росії в Гетьманщині позначився на 
поступовому підпорядкуванні Української Православної Церкви 
юрисдикції Московської патріярхії (1685-1686). Це підпорядку- 
вання було здійснене московським урядом за згодою Констан- 
тинопольського патріарха. Через 238 років Константинопольська 
патріярхія своїм томосом від 13 листопада 1924 писала, що «ві- 
дірвання від нашого престолу Київської митрополії і прилучення 
до Московської Церкви відбулося не за приписами канонічних 
правил...» («Про визнання автокефалії Православної Церкви в 
Польщі»). У XVIII ст. Київська митрополія втратила свою ко- 
ординуючу ролю, як автономна церковна область на українських 
землях і стала звичайною єпархією, особливо з утворенням Си- 


12 



ноду Російської Православної Церкви («Духовний регламент» 
1721). За цього періоду низка українських учених-богословів та 
ієрархів переїхала до Росії і стала на службу російській Церкві. У 
1700-1763 роках у Росії провадили душпастирську діяльність 
близько 70 українських митрополитів, архиєпископів і єпископів. 
Від кінця XVIII ст. аж до 1917 року Православна Церква на 
українських землях у Російській Імперії зазнала занепаду, підпала 
дальшій русифікації. Київські митрополити і більшість єпископів 
7 єпархій були росіяни. Київська духовна академія (1819-1920) 
підготовляла богословські кадри, які, однак, виховувались у не- 
прихильному до українства дусі. 

Повалення царського режиму в Росії 1917 року і відновлення 
української державности дозволили на українізацію православ- 
ного руху і усамостійнення Української Православної Церкви; 
декрет УНР з 1. І. 1919 проголошував автокефалію Української 
Православної Церкви (її не можна було реалізувати) і створення 
Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на 
Першому Всеукраїнському Православному Церковному Соборі у 
Києві (14-30. X. 1921). Цю національну українську Церкву очолив 
митрополит Василь Липківський (1921-1927), згодом Микола Бо- 
рецький (1927-1930) і митр. Іван Павловський, як митрополит 
УПЦ (1930-1936). Поруч УАПЦ, яка в 1924 році нараховувала 30 
єпископів, близько 1500 священиків і близько 1200 парафій, існу- 
вали в Україні ще 3 інші православні Церкви — патріярша Росій- 
ська Православна Церква, «Жива Церква» і «Діяльна Христова 
Церква». З кінця 1920-их років радянська влада знищила УАПЦ і 
її владик, а православні Церкви, поза кількома парафіями на 
Україні, існували лише за межами СРСР, головним чином в 
Польщі, де дістали автокефалію від Константинопольської па- 
тріярхії(1924). 

Під час Другої світової війни (1941-1944) дійшло до відрод- 
ження УАПЦ на окупованих німцями українських землях, яка 
була знову ліквідована з поверненням радянської влади. Під час 
війни, з УАПЦ в Україні конкурувала Автономна Православна 
Церква під проводом митрополита Олексія Громадського. Сьо- 
годні на Україні діє лише толерована радянським режимом Ро- 
сійська Православна Церква, в яку 1946 року насильно включено 
ліквідовану Греко-католицьку Церкву Західньої України. На чолі 
цієї Церкви в Україні стоїть «екзарх всієї України»; екзархат 
охоплює тепер 14 єпархій, 2500-3000 церков. УАПЦ продовжує 
своє існування на еміграції, побіч інших українських Православ- 
них Церков, головним чином Української Православної Церкви у 
США і Української Греко-православної Церкви в Канаді, між 
якими існує молитовно-духовна єдність. 

* * * 

Православна Церква в Україні пройшла тяжкий шлях на про- 
тязі свого тисячолітнього існування. її доля повна трагедій і 


13 



терпінь. Від світанку її існування нею рядили, за малими виїм- 
ками, ієрархи чужинці, греки. Згодом прийшла татарська навала, 
знищення церков і церковної організації, перенесення осідку ми- 
трополії на Північ. Чужинецьке панування допроваджує до упадку 
ієрархії і згодом до розбиття Церкви (1596). Охорону православія 
перебирають малодосвідчені у церковних справах братства. Тіль- 
ки на короткий час за козацько-гетьманської доби, від П. Сагай- 
дачного до І. Мазепи, Православна Церква розвивалася вільно і 
зазнала за Могилянської доби свого повного розвитку. Але знову, 
в наслідок політичних умов, 1686 року її підпорядковано чужому 
центрові — Московській патріярхії. На Правобережній Україні 
вона зазнає переслідування з боку католицької Польщі. Право- 
славна Церква в Україні, особливо її ієрархія, ставала інстру- 
ментом русифікації і прагнень російського імперіялізму, який па- 
ралізував і розкладав живе тіло українського православія. 

Цей стан тривав до березневої революції 1917 року. Але вона 
також, через малу зацікавленість релігійними справами україн- 
ської влади і через спротив чужої ієрархії, не принесла в цер- 
ковній площині сподіваних змін. Щойно у ворожих вірі й Церкві 
умовах більшовицького режиму осягнено незалежність на цер- 
ковному відтинку у формі Української Автокефальної Православ- 
ної Церкви (УАПЦ). Але й цим разом не надовго, бо вже 1930 
року радянська влада її ліквідувала, а потім дозволила на кіль- 
карічне дальше існування, але в дуже обмежених розмірах. У 
вирі Другої світової війни проблиски чергового церковного від- 
родження були здушені спочатку німецьким, а з 1944 року радян- 
ським режимом. 

Вся історія Української Православної Церкви — це постійна 
боротьба і мартирологія, змагання за рідну віру. Але, не зва- 
жаючи на всі ворожі наступи, український народ лишився вірний 
своїй прабатьківській вірі вже ось ціле тисячоліття. 1932 року, на 
основі обчислення В. Кубійовича, на 45,2 мільйона українців, 
було 40 мільйонів (88,5%) православних, 4,7 мільйона (10,4%) 
католиків візантійського обряду, і 0,5 мільйона інших (ІЛсгаіпе: А 
Сопсіве Епсусіоребіа, Уоі. І., 1963, р. 251). На протязі останнього 
півстоліття зайшли зміни у стані віруючих в Україні, як також 
щодо конфесійної приналежности. Однак при змінених обстави- 
нах, при найменш сприятливих умовах безсумнівно знову відро- 
диться правдиве українське православіє. Тисячолітня історія є 
найкращою гарантією цього майбутнього. 

II. ЗМАГАННЯ ЗА АВТОКЕФАЛІЮ УКРАЇНСЬКОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 

Зміст цього збірника — це історія Української Православної 
Церкви за останні 70 років, представлена у формі документів і 
матеріялів. Це період в історії українського народу, що охоплює 
етапи: національного відродження і змагання за українську дер- 


14 



жавність, почвірну окупацію між двома світовими війнами. Другу 
світову війну і поновну радянську окупацію на всіх українських 
землях. Відповідником на відтинку УПЦ є змагання за автоке- 
фалію, боротьба проти нищівного атеїзму з русифікаційними тен- 
денціями Російської Православної Церкви, коротке відродження 
УПЦ під час Другої світової війни і поновний наступ з боку 
комуністичного безбожництва, цим разом під маскою наукового 
атеїзму проти УПЦ, бльок більшовицького атеїзму з колябора- 
ційною Московською патріярхією. 

Цей період у житті української Церкви досліджували О. Ло- 
тоцький, 1 В. Біднов, 2 І. Огієнко, 3 Д. Дорошенко, 4 Н. Полонська- 
Василенко, 5 М. Явдась, 6 Б. Боцюрків, 7 а всеохопну картину і 
синтезу подав І. Власовський. 8 Творцями і церковними ідеоло- 
гами до 1930 року були митрополит Василь Липківський 9 і В. 
Чехівський. 10 Серед чужинецьких дослідників історію УПЦ трак- 
тували Г. Кох, 11 Р. Неуег, 12 К. Агтяіагк, 13 X Мабеу. 14 В сучасній 
підрадянській Україні появилися дві брошури під заголовком 
«Православ’я на Україні», перша в 1980 за редакцією архиєпис- 
копа Макарія; друга в 1985 за редакцією кандидатів богословія 1. 
Никитенка, М. Новосада і И. Оксіюка. Вони трактують історію 
Православної Церкви в Україні із становища Російської Право- 
славної Церкви, її повної залежности від Московської патріярхії. 

Перший етап за часів української державности (1917-1920) по- 
значений легальними заходами до усамостійнення Православної 
Церкви в Україні від російської ієрархічної опіки, боротьбою за 
її автокефалію. Березнева революція 1917 року і відновлення 
української державности сприяли українізації Православної Цер- 
кви і частинному розривові з російським церковним центром. Від 
самого початку цих подій представники мирян і духовенства ви- 
сували на єпархіяльних з’їздах на Україні домагання запровадити 
українську мову в богослуженнях і церковному житті. При кінці 
1917 року створена в Києві Всеукраїнська Православна Церковна 
Рада очолила рух за усамостійнення Української Православної 
Церкви. Заходами цієї Ради був скликаний 20 січня 1918 у Києві 
Всеукраїнський Церковний Собор, на якому прихильники україн- 
ського церковного руху й автокефалії були в меншості; проро- 
сійська ієрархія, впливові священики, професори Київської духов- 
ної академії провели своїх кандидатів на Собор і здобули біль- 
шість. Ця більшість була за єдність з російською Церквою і за 
зв’язок з Московським патріярхом. Роботу першої сесії Собору 
перервано 1. II. 1918 через більшовицьке повстання у Києві і 
наближення більшовицьких військ з півночі. Тяжке становище 
прихильників автокефалії спричинила також постава Української 
Центральної Ради та її Генерального Секретаріяту, які вважали, 
що релігія і церква — це справа приватного життя українських 
громадян, тому відмовилися створити окремий секретаріят куль- 
тів. Незаангажування уряду Української Народньої Республіки у 
церковні справи уможливило реакційним проросійським силам 


15 



зберегти перевагу, яку вони посідали ще з часів царського режиму. 

За Гетьманату було створене міністерство ісповідань, яким 
керував спочатку В. Зіньківський, згодом О. Лотоцький. Гетьман- 
ський уряд стояв на засаді автокефалії Української Православної 
Церкви, однак під впливом рішень другої сесії Всеукраїнського 
Церковного Собору, який 9. VII. 1918 прийняв «Статут про тим- 
часову Найвищу Управу Православної Церкви на Україні», пого- 
дився на статус автономії Православної Церкви в Україні і її 
канонічний зв’язок з патріярхом всеросійським. Щойно на третій 
сесії Собору міністер віроісповідань О. Лотоцький 12. XI. 1918 
поставив Соборові вимогу, що «в самостійній державі має бути і 
самостійна Церква... українська Церква має бути автокефальною 
під головуванням Київського митрополита». Собор противився 
цим вимогам, однак два дні пізніше уряд розпущено, а праця 
Собору продовжувалася без ніякого висліду в питанні автокефалії 
аж до приходу Директорії (14. XII. 1918). 

Одним з перших законодавчих актів Директорії УНР був «За- 
кон 1 січня 1919 про вищий уряд Української Автокефальної 
Православної Церкви», яким проголошувалася автокефальність 
Української Православної Церкви, в якій законодавча, судова й 
адміністративна влада належала Всеукраїнському Церковному 
Соборові, а виконавча — Українському Церковному Синодові і 
духовній ієрархії, незалежним від всеросійського патріярха. Цим 
державним законом проголошувалася не тільки автокефалія, але 
й засада співпраці Церкви і держави, а не відокремлення між 
ними. Дальшим кроком уряду Директорії УНР була висилка 
дипломатичної місії до Царгороду на чолі з О. Лотоцьким, щоб 
отримати згоду патріярхії на автокефалію української Церкви. 
Місцеблюститель (Ьоситіепепв) Патріяршого престолу митро- 
полит Дорофей поставився в половині липня 1919 прихильно до 
визнання автокефалії УПЦ, але через вакантність Патріяршої 
катедри це прохання було відкладене. 

Уряд УНР, вийшовши на еміграцію, продовжував старання 
перед Константинопольською патріярхією щодо визнання авто- 
кефалії Української Православної Церкви. У цій справі міністер- 
ство віроісповідання УНР 1921 року вислало «прохання до па- 
тріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську 
Церкву». У «проханні» до патріярха висловлено побажання, щоб 
він призначив на Україну свого представника і не відмовив у 
хіротонії православних українських єпископів. 

Між двома світовими війнами, на окупованій більшовиками 
Україні, не зважаючи на вороже наставлення радянської влади, 
церковне життя зазнало своєрідної еволюції і навіть розвитку. 
Почавши з 1919 року, прийшло до зудару між російсько-шові- 
ністичним єпископатом і вірними та частиною духовенства, яке 
домагалося створення незалежної національної української Цер- 
кви. Після проголошення 5 травня 1920 року Всеукраїнською 


16 



Православною Церковною Радою (ВПЦР) автокефалії Україн- 
ської Православної Церкви, на Першому Всеукраїнському Пра- 
вославному Церковному Соборі в Києві 14-30 жовтня 1921 по- 
кликано до життя українську церковну ієрархію на чолі з митро- 
политом Василем Липківським — шляхом хіротонії єпископів 
пресвітерами «покладенням рук», без участи єпископів. Такий акт 
хіротонії єпископату був вимушений відмовою російських архи- 
єреїв висвятити українських єпископів. Учасники Собору 1921 
року були свідомі того, що ця висвята була надзвичайна, не 
прийнята в діючих правилах Православної Церкви, тому поста- 
новили, що «надалі священний чин хіротонії єпископів в україн- 
ській Церкві Христовій виконується з участю двох і більше єпис- 
копів по чину Всесвітньої Східньої Церкви». Всеукраїнський Пра- 
вославний Церковний Собор у Києві 1921 року, підкреслюючи 
незалежність УАПЦ від Російської Православної Церкви і її прав- 
ління — Московської патріярхії, однак прагнув братерського єд- 
нання з усіма Православними Церквами. Серед ухвал Собору 
стверджувалося, що «Українська Православна Христова Церква 
від часу свого заснування, в добу будування, з X віку, була у 
вільних дочерніх стосунках з Грецькою Церквою...», як також 
висловлювалася певність, що Всесвітня Церква не відмовить у 
визнанні автокефальности української Церкви. Для цього Собор 
уповноважив ВПЦРаду «сповістити про фактичне відновлення 
автокефалії української Церкви всі автокефальні православні Цер- 
кви». Завдяки своїй діяльності і безкомпромісовості, УАПЦ під 
проводом митрополита Василя Липківського (1921-1927) швидко 
стала одною з передових Церков в Україні. «Історична записка», 
розіслана Всеукраїнською Православною Церковною Радою в 
листопаді 1925 року до всіх Православних Церков за кордоном, 
інформувала, що «за 3 роки відновлення ієрархії... Українська 
Церква має вже ЗО єпископів і більш 1200 парафій» («Церква й 
життя», ч. 2-3, 1927, стор. 145). Розвиток УАПЦ відбувався у 
постійному зударі з нищівною акцією радянського режиму, який 
погрозами домігся усунення 1927 року надзвичайно популярного 
митрополита Василя Липківського, і на II Всеукраїнському Пра- 
вославному Церковному Соборі 24. X. 1927 обрано митрополи- 
том УАПЦ Миколу Борецького (1927-1930). Радянська влада, 
всупереч діючому законові від 5. II. 1918 про відділення Церкви 
від держави, встрявала в церковне життя, розкладаючи його під- 
сичуванням боротьби поодиноких церков між собою: УАПЦ, Ти- 
хонівської патріяршої Церкви, Живої Церкви. У лоні самої УАПЦ 
провадилася розкладова робота творенням Діяльної Христової 
Церкви. 1927 року радянська влада засновує й підтримує Спілку 
войовничих безвірників України. Два роки пізніше, 1929 року, 
заарештовують діячів УАПЦ, поруч з іншими діячами, за прина- 
лежність до Спілки Визволення України (СВУ), а 28-29 січня 1930 
інсценізований владою Надзвичайний Собор у Києві ліквідує 
УАПЦ. Того ж року в грудні відновлено Українську Православну 


17 



Церкву під проводом митрополита Івана Павловського, яка про- 
існувала до 1936 року. Напередодні Другої світової війни були 
ліквідовані в Україні майже всі прояви УАПЦ та усіх інших 
Церков, у тому числі також московської патріяршої Церкви. 

Між двома світовими війнами відродилася Православна Цер- 
ква на Західніх Українських Землях у складі Польщі, яку 1924 
року визнано автокефальною томосом від 13. XI. 1924. Констан- 
тинопольська патріярхія пов'язала визнання із становищем Київ- 
ської митрополії, яка 1686 року незаконно була приєднана до 
Московської патріярхії з позбавленням традиційних прав автоке- 
фального управління. Канонічні мотиви Вселенської патріярхії 
відносно частини колишньої Київської митрополії можна засто- 
сувати і до всієї колишньої Київської митрополії, тобто Україн- 
ської Православної Церкви, яка була неканонічно підпорядкована 
Москві, і тому остання не може претендувати на звання Церкви- 
Матері супроти української Церкви-Дочки, як це вона робить 
досі. Національно свідомі елементи серед духовенства й мирян за 
посередництвом Православної Автокефальної Церкви в Польщі 
підготували церковні кадри, які з 1941 року стали на службу усієї 
Української Православної Церкви на Наддніпрянщині, де від 1936 
року завмерла під більшовицьким терором Українська Право- 
славна Церква. 

Окремим життям від решти українських земель жила Право- 
славна Церква на Буковині. У добре організованій з високоосві- 
ченими богословськими кадрами Буковинській митрополії йшла 
постійна боротьба між українцями і румунами. Ця боротьба була 
нерівна, бо румуни мали у своїх руках ієрархію й адміністрацію- 
консисторію; вона відбувалася на форумі Буковинських єпар- 
хіальних зборів, де українські делегати-посли боролися за свої 
національно-церковні права. 

Під час Другої світової війни, коли німці почали окупувати 
Центральні і Східні Українські Землі, і там відроджувалося цер- 
ковне життя, митрополит Діонисій (Валединський), призначив 24 
грудня 1941 архиєпископа Луцького Полікарпа (Сікорського) 
«Тимчасовим адміністратором Православної Автокефальної Цер- 
кви на звільнених землях України». З благословення митропо- 
лита Діонисія архиєпископи Полікарп і Олександер (Іноземцев) 
на Першому Соборі єпископів УАПЦ у Пінську 7-10. II. 1942 
висвятили, згідно з канонами Православної Церкви, єпископів 
Ніканора Абрамовича та Ігоря Губу. Протягом 1942 року було 
висвячено ще 10 єпископів для Української Автокефальної Пра- 
вославної Церкви в Україні, які започаткували друге відродження 
українського церковного життя, нав'язуючи до традицій УАПЦ 
1921 року. Другий Собор Єпископів УАПЦ, що відбувся 9-17. V. 
1942 у Києві, надав владиці Полікарпові, голові УАПЦ, титул 
митрополита. 


18 



Поруч УАПЦ на Україні діяла Автономна Православна Цер- 
ква під проводом митрополита Олексія Громадського, яка визна- 
вала канонічну зверхність Московській патріярхії. Діяльність 
Автономної Церкви поряд з УАПЦ, довела до гострої боротьби 
між двома православними Церквами, яку загострювало втручан- 
ня німецької адміністрації, що протегувала автономістів. Спільна 
нарада представників обох Церков у Почаївській Лаврі 8. X. 1942 
довела до підписання спільного акту, яким визнавалося існування 
Української Автокефальної Православної Церкви, що має єднан- 
ня зі всіма Православними Церквами через митрополита Діони- 
сія, який до Українського Помісного Собору мав би бути місце- 
блюстителем Київського митрополичого престолу. Одначе спро- 
тив російських елементів в Автономній Церкві і заборона німців 
не дозволили реалізувати об’єднання обох Церков. Німецький 
терор завдав до кінця війни великих втрат духовенству і вірним 
УАПЦ. Перед приходом нової радянської окупації більшість 
ієрархії УАПЦ і духовенства покинули українські землі і виїхали 
на еміграцію, щоб продовжувати душпастирську працю в нових 
умовах. 

Після Другої світової війни Православна Церква в межах 
УРСР творить екзархат України Російської Православної Церкви 
(РПЦ), більшість вірних, духовенства та ієрархії якого є українці. 
Український екзархат формально творить автономну одиницю в 
лоні Московської патріярхії РПЦ, але в дійсності функція «ек- 
зарха» тільки почесна. Кандидатів на єпископів призначає Мос- 
ковська патріярхія в порозумінні з радянською владою. «Поло- 
ження» — своєрідна церковна конституція з 1945 — не згадують 
про автономний статус Церкви в Україні, а лише присвоюють Київ- 
ському митрополитові екс-офіціо членство в Патріяршому Си- 
ноді. Український екзархат позбавлений будь-яких автономних 
прав чи ініціятиви як на внутрішньому відтинку, так і в зв’язках з 
іншими Православними Церквами. Сучасна офіційна Православ- 
на Церква в Україні не має ніяких безпосередніх зв’язків з Все- 
ленською патріярхією; все відбувається через Московську патрі- 
ярхію. На чолі Екзархату України і Київськими митрополитами 
були Іоан Соколов (1944-1964), Іоасаф Лелюхін (1964-1966), а від 
1966 Філарет Денисенко, вперше за довгі роки Київський і Га- 
лицький митрополит українського походження. 

Екзархат України Російської Православної Церкви охоплював 
1986 року 14 єпархій. Ці єпархії відповідають приблизно адміні- 
стративному поділові УРСР на області. За національним поход- 
женням чи точніше — місцем народження архиєреїв: 9 народже- 
них в Україні, 4 в Росії, 1 не вияснено. 

Під час антирелігійної кампанії в СРСР у 1959-1964 рр. в 
Україні замкнено до 50% усіх церков. У повоєнні роки було 8500 


19 



церков-парафій, які зредуковано до 4500 (1966), а 1984 року діяло 
2500-3000 церков. Священиків ще менше, приблизно 2000-2500, 
так що один священик мусить обслуговувати більше парафій. 
Більше половини священичих кадрів і парафій знаходяться у за- 
хідніх областях УРСР. Великих втрат на Україні, як і в усьому 
СРСР, зазнали й монастирі: з 38 православних монастирів на 
Україні у 1950-их роках на 1970 рік лишилося 9: 7 жіночих (По- 
кровський і Флоровський у Києві, Олександрівка, Корець, Мука- 
чів, Чумалів, Золотоноша) і 2 чоловічі (Почаїв і Одеса). 

У повоєнні роки релігійну освіту здобували кандидати у трьох 
семінаріях: у Києві, Луцьку й Одесі. Перші дві ліквідовано, і 
1986 року діяла тільки Одеська духовна семінарія, в якій 1974- 
1975 навчалося 118 питомців. 

На відтинку релігійних видань ситуація також невідрадна. З 
1948 року почав виходити у Києві журнал «Православний вісник» 
з перервою у 1962-1968 рр. З книжкових видань появився «Мо- 
литвослов», праця про відомий «Собор»: «Діяння Собору Греко- 
католицької Церкви у Львові 8-10 березня 1946», та дві брошури 
— «Православ’я на Україні» (1980 і 1985). 

Цій майже неіснуючій релігійній літературі протиставляється 
сотні видань атеїстичної пропаганди, число яких зростає з кож- 
ним роком. 


111. ДОКУМЕНТАЦІЯ ПРО БОРОТЬБУ ЗА САМОБУТНІСТЬ 
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 


Завданням цього збірника є зібрати і опублікувати джерельні 
документи й матеріали, офіційні акти, заяви, статті, коментарі, 
слова-проповіді і спомини сучасників, що стосуються історії УПЦ 
від 1917 року по 1985 рік. Протягом цього періоду тривала без- 
перервна боротьба за самобутність УПЦ, у якій православні укра- 
їнці і їхня Церква зазнали великих втрат і жертв, тому і назва 
збірника — Мартирологія Української Православної Церкви. 

Ці матеріали впорядковані довкруги центральної ідеї Україн- 
ської Православної Церкви, якою за останні три чверті століття 
керувала ідея автокефалії, що мобілізувала найкращих визнавців 
українського православія, в боротьбі за яке впали жертвою міль- 
йони людей. Похідними від центральної ідеї українського право- 
славія була боротьба проти русифікації, насвітлення російського 
релігійного імперіялізму, проблема соборности православія на 
всіх українських землях і розгляд стану вірних під польською і 
румунською окупаціями. 

Матеріяли у збірнику впорядковані у XI розділах. Кожний з 


20 



них трактує специфічну тематику. Назагал застосовано хроноло- 
гічний принцип у поданні документації. Серед етапів знаходимо 
період української державности, 1920-і роки підрадянської дійс- 
ности, період між двома світовими війнами на Західніх україн- 
ських землях. Друга світова війна і період 1945-1985 років. 

Серед матеріялів пріоритет надавався офіційним документам, 
законам, резолюціям, постановам, закликам, заявам, зверненням, 
протоколам. їх доповнювано сучасними подіям статтями, свід- 
ченнями, листуванням; для ілюстрації оцінки певних подій з істо- 
рії Церкви чи характеристики певних церковних постатей часто 
використано спогади сучасників. Вартість цих останніх релятивна, 
але вони допомагають зрозуміти атмосферу подій у житті Цер- 
кви. 

Всі матеріали поміщені в цьому збірнику стосуються тільки 
УПЦ на українських землях, а не еміграції чи діаспори. 

Ось короткий перегляд розділів збірника: 

I. Відродження Української Православної Церкви (до генези 
проголошення автокефалії). Цей розділ охоплює матеріали з 
періоду української державности та початків радянського режиму 
стосовно проблеми автокефалії, ілюструє окремі етапи аж до її 
проголошення Всеукраїнською Православною Церковною Радою 
5 травня 1920 року. Серед важливіших документів є повідомлення 
про створення тимчасової Всеукраїнської Православної Церковної 
Ради в грудні 1917 року, яка мала підготувати скликання Все- 
українського Православного Церковного Собору та її заклик; 
параграфи «Про віру» з Закону про Тимчасовий державний устрій 
України з часів гетьманської держави; Статут про тимчасову 
найвищу управу Православної Церкви на Україні, прийнятий 9 
липня 1918 року на літній сесій Всеукраїнського Церковного Со- 
бору; Закон Директорії УНР про автокефалію УПЦ від 1 січня 
1919 року; акт проголошення автокефалії Української Православ- 
ної Церкви ВПЦРадою 5 травня 1920 р. 

II. Собори УАПЦ, що відбулися в 1921, 1927 і 1930 роках. На 
першому установчому Соборі 1921 року створено УАПЦ під 
проводом митрополита Василя Липківського. Про цей Собор по- 
міщено спогади одного його учасника; звернення митрополита 
Василя Липківського і Собору до вірних України, як також ві- 
дозву Всеукраїнської Православної Церковної Ради до духівниц- 
тва на Україні. Другий Собор відбувся 1927 року. Під тиском 
радянської влади, на ньому «звільнено» митрополита Липків- 
ського від митрополичих обов’язків. Цю подію удокументовано 
рядом матеріялів того часу. У 1930 році відбулось два, інсценізо- 
вані ДПУ, «надзвичайні церковні Собори», які ліквідували УАПЦ, 
на одному з яких було ліквідовано УАПЦ, а на другому — знову 
відновлено з великими обмеженнями. Дійсні обставини, в яких 


21 



проходили ці події, описує у своєму спогаді прот. Д. Бурко і 
піддає критичному розглядові митрополит Василь Липківський. 
У збірнику подано також «офіційні» версії цих подій. 

III. Ідеологічні основи та устрій УАПЦ з’ясовані в «Істо- 
ричній записці» провідних діячів УАПЦ, а також у програмовій 
розвідці В. Чехівського «За Церкву Христову, Христову громаду, 
проти царства тьми». Історичне тло автокефалії та її обґрунто- 
ваний з’ясовувалось у статтях діячів УАПЦ в церковному офіціозі 
«Церква й життя». В тому ж журналі порушувалась проблема 
співіснування Церкви і держави. Додаткові елементи до ідейного 
унапрямлення УПЦ містять наведені у збірнику листи С. Пет- 
люри. 

IV. Життя і діяльність УАПЦ 1921-1936 : багатий довідковий 
матеріал на основі звернень, закликів, протоколів засідань ВПЦРа- 
ди, свідчень, інформацій не тільки центральних церковних уста- 
нов, але й звідомлень з округових та місцевих парафіяльних рад. 

V. Переслідування УАПЦ радянською владою. Нищівну анти- 
релігійну політику і терпіння духовенства та вірних розкривають 
численні повідомлення, заяви, інформації віруючих, спогади про 
ув’язнення і переслідування духовенства, листи з ув’язнення і 
заслання. Ці матеріали відповідають вужчому поняттю мартиро- 
логії УПЦ. 

VI. Переслідування Української Православної Церкви під 
Польщею і Румунією. В той час, як більшовицька влада нищила 
УАПЦ в поневоленій нею Східній Україні, православні українці 
в Польщі і Румунії також зазнавали утисків з боку режимів тих 
країн. У цьому розділі збірника поміщено низку заяв і закликів 
провідних українських діячів на захист православних українців на 
Волині, Холмщині, Підляшші, як також на Буковині, де україн- 
ські православні вірні й духовенство були позбавлені найелемен- 
тарніших прав. Наведені документи — це лише частина багатого 
архівного матеріалу на цю тему. 

VII. Російський релігійний імперіялізм на Україні. Боротьба 
за автокефалію зводилася до відірвання української Церкви з-під 
зверхности російської Церкви. Почалась вона від революції 1917 
року і триває до наших днів. Документація у збірнику поділена 
за періодами: доба української державности (1917-1921); між дво- 
ма світовими війнами (історія автокефалії Православної Церкви 
в Польщі); під більшовицькою окупацією на західніх українських 
землях у 1939-1941 роках; під час Другої світової війни (1941- 
1944); втручання Московської патріярхії у справи УАПЦ в 70-тих 
роках. 

VIII. Українська Православна Церква під час Другої світової 
війни (1939-1944). Відступ більшовиків з України уможливив нове 


22 



відродження УАПЦ, хоча воно відбувалося в умовах суворого 
контролю і обмежень, а потім і терору з боку німців. Відрод- 
ження проходило в обставинах суперництва з боку Автономної 
Православної Церкви на Україні, очоленої митрополитом Олек- 
сієм Громадським, який підпорядкував її Московській патріярхії. 
У цьому розділі збірника поміщено численні звідомлення, газетні 
репортажі і статті, протоколи, листи, документи, які розкривають 
історію цієї доби, змальовують стан Церкви, її організацію, від- 
буті Собори. Багато документальних матеріялів і спогадів про 
німецькі репресії Церкви і вірних в Україні. 

IX. Переслідування Церкви і віруючих у повоєнній і сучасній 
Україні 1960-1984 рр. З поверненням на Україну більшовицької 
влади. Українська Автокефальна Православна Церква, як і Авто- 
номна Православна Церква, перестали існувати, а духовенство і 
вірних, що лишились на українських землях, підпорядковано Ро- 
сійській Православній Церкві. Хоч ця Церква льояльна режимові, 
все ж атеїстична влада піддає її вірних постійним утискам. Про 
це свідчить самвидавна література: звернення, заяви, прохання, 
листи, багато з яких поміщено у цьому розділі. Особливо багата 
документація пов'язана з переслідуваннями ченців Почаївської 
Лаври. Окреме місце відведено справі переслідування отця Василя 
Романюка. 

X. Виступи на захист Української Православної Церкви та її 
вірних. У цьому розділі опубліковано звернення Синоду УАПЦ 
до ООН 1946 року, документацію виступів архиєпископа Мсти- 
слава в обороні Української Православної Церкви та її вірних. 

XI. Стан і втрати УАПЦ та інших Православних Церков 
на землях України. Тут подано статистичні дані з різних джерел, 
списки ієрархії УАПЦ й інших Православних Церков на Україні, 
й українських землях в іноземних країнах; подано документацію 
про розгром Церкви більшовицькою владою. Окремий підрозділ 
має назву «Мученики за віру»; в ньому подано список та біографії 
знищених і переслідуваних ієрархів. А потім — такий же список 
духівництва та вірних з поданням, де це було можливо, біогра- 
фічних інформацій. Далі в цьому розділі подано хронологію 
діяльности і переслідувань УАПЦ й інших Православних Церков 
на землях України під різними окупаціями. 

У додатках подано бібліографію та покажчики: іменний і 
назв та церковно-релігійних установ. Упорядники та співробітники 
цього збірника зробили першу спробу опрацювати якнайповнішу 
бібліографію діяльности УПЦ. 



Поданий матеріал у збірнику — це тільки частина того, що 
зберігають архіви і документаційні центри, присвячені Україн- 
ським Церквам, а Українській Православній Церкві — зокрема, 
їх опрацювання і публікація — це завдання науково-церковних 
інституцій і дослідників історії Церкви. Але й тут зібраний та 
опублікований матеріал послужить цінним довідником для всіх 
тих, хто бажає знати правдиву історію тернистого шляху Україн- 
ської Православної Церкви у XX столітті. На основі документів 
буде легше опрацювати історію УПЦ за охоплений тут період. 
Хай цей збірник стане цеглиною у великій будівлі, запроекто- 
ваній для гідного відзначення тисячоліття християнської України. 

Відроджена у вирі української національної революції й 
оформлена в початкових фазах більшовицької окупації, УАПЦ 
стала жертвою наступу атеїстичного більшовизму і російського 
шовіністичного православія. Вона засяяла серед невідрадних умов 
німецького терору під час Другої світової війни, щоб згодом 
стати жертвою ще більш рафінованого ворожого знищення. Сьо- 
годнішнє російське православіє на Україні є колябораційною 
формацією атеїстичного радянського режиму. 

На основі історичного досвіду, особливо за останній період, є 
підстава вірити, що Українська Православна Церква після всіх 
випробувань, знищень і мільйонних жертв, знайде в собі силу і 
наснагу для нового відродження. Український народ, лишаючись 
вірним своїй тисячолітній традиції, знайде в УПЦ свою духовну 
підпору. Досвід минулого свідчить, що перед УАПЦ лежить 
світле майбутнє. 


Аркадій Жуковський 


1. Українські джерела церковного права. — Варшава, 1931; Автоке- 
фалія, том 1-11. — Варшава, 1935-1938. 

2. Церковна справа на Україні. — Тарнів, 1921. 

3. Українська Автокефальна Церква, її завдання і організація. — Тар- 
нів, 1921. Підвалини Української Православної Церкви. — Тарнів, 1921. 

4. Православна Церква в минулому і сучасному житті українського 
народу. — Берлін, 1940. 

5. Історичні підвалини УАПЦ. — Мюнхен, 1964. 

6. Українська Автокефальна Православна Церква. — Мюнхен-Інґоль- 
штадт, 1956. 

7. Оіе ОгіНосіохе КігсНе іп <1ег ІІкгаіпе геіі 1917. Іп: Кігсіїе іт Ояеп. 
Уоі. XV, 1972; СЕвІїзе огіЬогіохе еп ІІкгаіпе <1ериІ8 1953. — РагІ8, 1966; 
Ке1І£Іоп апд АіЬеІ8т іп Ше ІІ55К ап<1 Еавіегп Еигоре. — Тогопіо-Бопсіоп, 
1974 (співредактор). 

8. Нарис історії Української Православної Церкви. І-ІУ. — Бавнд- 
Брук, 1955-1966; Канонічні й історичні підстави для автокефальної 
Української Православної Церкви. — Авґсбурґ, 1948. 

9. Історія Української Православної Церкви. Розділ VII. Відродження 
Української Церкви. — Вінніпег, 1961. 


24 



10. Досягнення УАПЦ. «Церква й життя», чч. 1-5, 1927; Основа виз- 
волення Української АПЦ. «Церква й життя», ч. 1-2, 1928. 

11. йіе огіНодохе-аиІокерНаІе КігсНе <іег ІЛсгаіпе. їй: “Ояеигора.” -- 
Вег1іп-КбпІ£5Ьег£, 1927-1928; Теорія Третього Риму в історії відновленого 
Московського патріярхату 1917-1952. 

12. йіе ОпНодохе КігсНе іп <1ег [Легате уоп 1917 Ьів 1945. — Кйіп- 
Вгаип$Ге1(1, 1953. 

13. йіе ІІкгаіпізсНе АиІокерНаїе ОгіНодохе КігсНе. Егіппегип£еп <3е5 
Меігороіііеп Уазуі Ьуркткуі. — ЗУОггЬигв, 1982. 

14. КігсНе гкілсНеп Озі ит і П'єзі. Кот, 1964. 


25 




РОЗДІЛ І 


ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 

ДО ГЕНЕЗИ ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОКЕФАЛІЇ 




ДО ГЕНЕЗИ ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОКЕФАЛІЇ 


Прихід лютневої революції 1917 р. в Російській імперії застав 
Православну Церкву на Україні в стані повної неволі. Колись 
фактично самостійна, як Київська митрополія в канонічному по- 
в'язанні з Царгородським патріархатом, тепер вона була цілком 
підпорядкована та інтегрована в систему Російської Православної 
Церкви. Майже два з половиною століття нівеляційної політики, 
виховання духовенства в дусі російського цареславного право- 
славія, заборона будьяких проявів національного елементу в цер- 
ковно-релігійному житті на Україні зробили своє. Боротьба сві- 
домої української інтелігенції за українську мову і культуру, яка 
тривала з 60-х років XIX століття, не включала боротьби за 
українську Церкву. 

Але український національний рух, спалахнувши на Україні 
після повалення царату, швидко поширився також і на церковну 
сферу. На єпархіальних з’їздах весною і влітку 1917 року, в яких 
брали численну участь і миряни, лунала українська мова, вислов- 
лювались домагання не тільки духовного відродження Церкви, 
закостенілої в рамках служіння царському самодержавію, але й 
розмосковлення Церкви на Україні та відділення її від загально- 
російської системи. Говорилося про потребу скликання Всеукраїн- 
ського Церковного Собору з участю духовенства і мирян, який 
вирішив би дальшу долю Церкви. 

В листопаді 1917 було зроблено перший крок в цьому на- 
прямку: обрано першу Всеукраїнську Православну Церковну Раду 
— тимчасовий орган для підготовки скликання Собору. На чолі 
її став архиєпископ Олексій Дородницин. 

Вже тоді Російська Православна Церква, яка саме в той час 
відновила Московську патріяршу катедру і поставила на неї па- 
тріярха Тихона, почала ставити рішучий спротив національним 
тенденціям в Церкві на Україні. Маючи у своїх руках ієрархію, а 
тим самим можливість канонічних санкцій, російська Церква до- 
кладала всіх зусиль, щоб не допустити до відділення чи навіть 
ширшої автономії Української Православної Церкви. Одним з 
перших таких кроків була заборона у священнослуженні архи- 
єпископа Олексія в самий день відкриття Собору в січні 1918 


29 



року, щоб позбавити його права участи в Соборі. Все ж українці 
мали на Соборі перевагу і можливо досягли б деяких успіхів, 
тим більше, що саме в той час у Києві було проголошено IV 
Універсал про незалежність Української Народньої Республіки. 
Але працю Собору перервав прихід більшовиків. 

Справа унезалежнення Української Православної Церкви на- 
певне була б значно легшою, якби її підтримала тогочасна україн- 
ська державна влада — Українська Центральна Рада. Але вона 
виявила в церковному питанні повний нейтралітет і навіть бай- 
дужість. 

Гетьманський уряд, який прийшов до влади у квітні 1918 р., 
визнав законом передове місце Православній вірі, що було кро- 
ком вперед, але не зробив жодних заходів для створення життєво- 
необхідного елементу незалежної української Церкви — власного 
єпископату. В той час Митрополитом Київським, на місце уби- 
того більшовиками митрополита Володимира, став запеклий 
українофоб Антоній Храповицький, який подбав про те, щоб на 
другій (літній) сесії Всеукраїнського Православного Церковного 
Собору (20. VI. — 11. VII. 1918) переважав не-український еле- 
мент. Собор у такому складі проголосив дальшу залежність від 
Московського патріярха. Для керівництва церковним життям бу- 
ло створене Вище Церковне Управління. Церква на Україні, згід- 
но із прийнятим на Соборі статутом, мала користуватись знач- 
ною автономією. Одначе, Всеросійський Собор у Москві, який 
мав затвердити статут, вніс у нього ряд змін, відбираючи від 
українців багато здобутих ними прав. 

На третій (осінній) сесії ВПЦСобору (жовтень-листопад 1918 
р.) виступив міністер ісповідань гетьманського уряду Олександер 
Лотоцький з вимогою, що Українська Православна Церква в 
незалежній Українській державі має бути автокефальною. Росій- 
ські єпископи поставили цій заяві рішучий спротив. Але, так чи 
інакше, в дальший хід справи втрутились зовнішні події. 16 лис- 
топада гетьманський уряд було повалено, і до влади на Україні 
прийшла Директорія УНР. 

Одним з перших законів нового уряду був закон 1. І. 1919 р. 
про Автокефалію Української Православної Церкви. Негайно 
після того було вжито заходів, щоб здобути визнання автокефалії 
Царгородською патріярхією, колишньою Церквою-Матір’ю Київ- 
ської митрополії. Одначе, Царгородська патріярша катедра була 
в той час вакантна, і українська дипломатична місія, вислана до 
Царгороду, не могла здійснити своєї мети. Тим часом, в кінці 
січня 1919 року Київ знову здобули більшовики, і, з короткими 
інтервалами, залишились там уже на постійно. 

Хоч як це парадоксально, більшовицький закон про відокрем- 
лення Церкви від держави, сприяв відновленню руху за україні- 
зацію Православної Церкви на Україні. Згідно з цим законом все 
церковне майно (включно з храмами) переходило у власність 
держави, а вона могла давати їх у користування зареєстрованим 


ЗО 



у влади громадам. В березні 1919 р. в Києві було засновано 
першу українську церковну громаду. Прохання її членів про доз- 
віл відслужити Страсті і Великодню відправу з читанням Єван- 
гелії українською мовою, безапеляційно і грубо відкинув єпископ 
Назарій, який керував тоді Київською єпархією. Тоді українці 
зареєстрували у влади свій парафіяльний статут і одержали від 
неї право на користування Миколаївським собором на Печерську. 
22 травня 1919 року було відправлено першу всенічну і літургію 
з вживанням української мови, що викликало великий ентузіязм 
вірних. 

Ще раніше, у квітні, члени української церковної громади ство- 
рили з себе Всеукраїнську Православну Церковну Раду нового 
складу, поставивши собі завдання керувати організацією україн- 
ських парафій в Києві та за його межами. її очолив Михайло 
Мороз; заступником обрано прот. Василя Липківського — пізні- 
шого духовного провідника і митрополита УАПЦеркви. Цілі і 
бажання православних українців виразно з’ясовано у відозві «Чо- 
го хочуть православні українці в своєму житті», виданій Об’єдна- 
ними Радами українських православних парафій м. Києва. 

Не дивно, що російський єпископат зареагував на цю нову 
хвилю українського церковного відродження гострими контр- 
заходами. Коли до Києва повернувся з військами Денікіна ми- 
трополит Антоній Храповицький, він негайно відібрав в українців 
всі церкви, 13 українських священиків і дияконів заборонив у 
священнослуженні, а неприсутнього в той час в Києві прот. В. 
Липківського віддав заочно під суд. Непримиренна політика ро- 
сійської ієрархії супроти українців тривала за кожної влади; як 
відомо, триває вона до наших днів. 

З відходом Денікіна, українське церковне життя знову відро- 
дилося. Українські парафії почали засновуватись і в інших місце- 
востях України. Було створено Спілку Українських Парафій. З 
огляду на те, що російські єпископи далі ставили перешкоди на 
кожному кроці, включно з черговою забороною всіх священно- 
служителів Києва ЗО квітня 1920 року, ВПЦРада вирішила, що 
єдиний вихід — стати на шлях незалежности Української Право- 
славної Церкви — і 5 травня 1920 року проголосила автокефалію 
УПЦ. Одначе, православні українці не мали свого єпископату, 
без якого не може існувати жодна Церква. Справа здавалась на 
добрій дорозі, коли Полтавський архиєпископ Парфеній Левиць- 
кий, який сам правив служби українською мовою, дав згоду 
взяти під свою опіку всі українські громади і благословив статут 
Спілки Українських Парафій. Потрібно було ще одного прихиль- 
ного єпископа, і проблема власного єпископату була б розв’язана. 

Але тут знову втрутився російський єпископат на Україні, у 
якого такий розвиток подій вселив страх. На його домагання, 
патріярх Тихон прислав до Києва свого екзарха — архиєпископа 
Михаїла Єрмакова, лютого ненависника українців. В лютому 
1921 р. Собор єпископів у Києві позбавив священичого сану всіх 


31 



священиків українських парафій, видав постанову про ліквідацію 
ВПЦРади і Спілки Українських Парафій. 

Під тиском росіян, архиєпископ Парфеній зрікся зв’язків з 
православними українцями, і Українська Православна Церква 
знову опинилася без вищого духовного керівництва. Почались 
посилені пошуки єпископів, які погодились би стати на чолі Цер- 
кви або висвятити українцям своїх єпископів, але всі ці заходи не 
мали успіху. 

В таких обставинах 14 жовтня 1921 р. у Софійському соборі в 
Києві відкрився Всеукраїнський Православний Церковний Собор, 
який став на шлях беззастережної автокефалії УПЦеркви і поста- 
вив на її чолі митрополита Василя Липківського, рукоположеного 
в єпископський сан соборною висвятою. 

Це була Церква, яка переживши короткий період бурхливого 
розвитку, дуже швидко почала зазнавати тяжких ударів з боку 
більшовицької влади і кінець-кінцем була ліквідована нею, разом 
з майже усім єпископатом та незліченними тисячами священно- 
служителів і вірних. 


32 



[ 1 ] 


ДО СПРАВИ СКЛИКАННЯ 
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЦЕРКОВНОГО 
СОБОРУ 


В час бурхливих революційних подій, у Києві створено Орга- 
нізаційний Комітет для підготовки і скликання першого Все- 
українського Церковного Собору. Комітет очолили Володимир- 
ський архиспископ Олексій Дородницин і диякон О. Дурдуківсь- 
кий. 6 грудня 1917 р. Організаційний Комітет прийняв ряд 
рішень у справі скликання Собору. 


В справі скликання Всеукраїнського Церковного Собору 
відбулося 6 грудня 1917 р. засідання Виконавчого Комітету 
й ухвалено на нім такі резолюції: 

Обгозоривши положення Православної Церкви на Укра- 
їні в теперішній час, яко час відокремлення української 
держави від російської, а також з огляду на проголошення 
всеросійського Патріярха, котрий може поширити свою 
владу й на українську Церкву, виконавчий комітет ухвалив: 

1. Організаційний комітет для скликання Всеукраїнсько- 
го Православного Церковного Собору поперед має прийня- 
ти назву «Тимчасової Всеукраїнської Православної Церков- 
ної Ради», котра й буде тимчасовим правительством для 
Української Православної Церкви та свої повновласті зло- 
жить на Всеукраїнськім Православнім Церковнім Соборі. 

2. Тимчасова Всеукраїнська Православна Церковна Рада 
веде далі діяльність Організаційного Комітету Церковного 
Собору. 

3. В склад Тимчасової Всеукраїнської Православної Цер- 
ковної Ради має увійти з правом рішаючого голосу в повнім 
складі весь Організаційний Комітет для скликання Всеукра- 
їнського Церковного Собору. Крім того, туди мають право 
посилати своїх представників оці організації: а) всеукра- 
їнська рада військових депутатів — 2 представників, б) 
всеукраїнська рада робітничих депутатів — 2 представників, 


33 



в) Всеукраїнська Рада Селянського Союзу — 2 представ- 
ників, г) кожна українська єпархія — 1 представн., д) від 
монастирів Києва — 2 предст., е) від духовних наукових 
заведень — 1 предст., ж) від Духовної Академії — 1 
предст., з) від київської єпископської ради — 2 предст., і) 
від церковних братств Києва — 1 представника. 

4. Всеукраїнська Православна Рада має право кооптації. 

5. Церковна Рада посилає свого представника в Цен- 
тральну Раду. 

6. Всі представники мають бути по походженню і пере- 
конанню українцями. 

7. Виконавчий комітет для скликання Всеукраїнського 
Церковного Собору переіменовується в президію Тимча- 
сової Всеукраїнської Церковної Ради. 

8. Ухвалено назначити комісарів у консисторії на Укра- 
їні й назначено в Київську консисторію священика Павла 
Пашевського, в Чернігівську — прапорщика Голика, в 
Полтавську — поручника Андрієнка; назначення для інших 
губерній відбудуться на найближчім засіданні. Комісарам 
видати наказ, який має виробити комісія з о. о. Маричева, 
Маринича й д. Голика. 

9. Тимчасова Всеукраїнська Церковна Рада має виро- 
бити поклик до українських єпископів; цей поклик поручено 
уложити архиєпископові Олексієві й о. о. Тарнавському, 
Хоменкові, Филипенкові, Мариничеві та д.д. Рафальському 
й Мазюкевичеві. 

10. Постановлено кооптувати до президії нашої Ради в 
адміністраційний відділ о. Маричева. 

11. Голова нашої Ради владика Олексій заявив Раді, що 
він має їхати до Москви тому, бо його туди закликають те- 
леграфічно, а також тому, що йому дали місце в монастирі. 

Наслідком того Рада постановила: владиці, яко голові 
Ради, заборонити виїжджати з Києва, а також займати 
призначене йому місце. А до Москви послати депутацію з 
запитами, які торкаються скликання Всеукраїнського Цер- 
ковного Собору й по дорозі в справі Всеукраїнської Пра- 
вославної Церкви. 

Голова Всеукраїнської Церковної Ради 
Архиєпископ Олексій 
секретар диякон Дурдуківський 

«Вістник політики, літератури й життя», ч. 5-6. Відень, 1918, 9 лютого, 
стор. 72. Оригінал у Східньо-европейському Інституті ім. В. Липинського, 
Філадельфія. 


34 



[ 2 ] 


ЗАКЛИК У СПРАВІ СКЛИКАННЯ 
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ 


В той же час Організаційний Комітет по скликанню Все- 
українського Церковного Собору оголосив звернення до українсь- 
кого народу. Дата Собору була визначена на 28 грудня 1917 р., 
але згодом була перенесена на другу половину січня 1918 р. 


Народе український! 

Колись, ще за Гетьманщини, ти був вільний, але з’єд- 
навшись з царською Москвою ти втратив свою волю не 
тільки державну, а навіть і церковну. Тепер, відбудувавши 
свою Народню Республіку, ти мав відбудувати колись ні 
од кого незалежну, автокефальну святу Церкву свою. При- 
наймні третій Всеукраїнський З’їзд зробив у цій справі пев- 
ну постанову. Для скликання Всеукраїнського Церковного 
Собору складено Організ. Комітет, відомий і Укр. Ц. Раді. 
Українське військо завжди було захисником християнської 
віри й піклувалось про свою Церкву, — воно заплатило за 
цілість і непорушність її своєю кров’ю. 

Але росіяни, позбувшись царя світського, завели у себе 
нового самодержця духовного — Московського патріярха, 
щоб укинути і наш український народ в нову духовну не- 
волю. Знов вернулись ті часи, коли людей не питаються, 
як і куди їх повернути. 

Вільний народе український! 

Щоб не попасти тобі в цю духовну неволю, повинен ти 
негайно зібрати свій Всеукраїнський Православний Собор 
духовенства та мирян і відновити на ньому давню неза- 
лежність української Церкви, стверджену Переяславським 
трактатом (1654 р.) і незаконно знищену Московщиною. 

Державний народе український! 


35 



Тільки зібраний тобою Всеукраїнський Церковний Со- 
бор духовенства та мирян має право вирішити справу твоєї 
Церкви та признати або не признати нововибраного па- 
тріарха Московського, і через те не слід тепер поминати 
його в церквах на Україні. 

Побожний та трудовий народе український! 

Відбудовуй свою вільну автокефальну Церкву! Благо- 
честиві українські владики, панотці, диякони, дяки, ченці 
та черниці! Прихиліться вашою любов’ю до громадян і в 
єднанні душ і сердець приступіть до виборів представників 
до Всеукраїнського Церковного Собору. 

На Всеукраїнський Православний Собор духовенства 
та мирян, що відбудеться з ласки Божої в святім Києві 28 
грудня 1917 року, мають прибути: 

1) Від кожної єпархії по одному архиєрею, а від кож- 
ного повіту по одному панотцеві, дияконові і по троє 
парафіян. 

2) Від кожного єпархіяльного міста: по одному панот- 
цеві, дияконові, дякові і парафіянинові. Крім того, від кож- 
ного українського монастиря, чоловічого та жіночого, по 
одному представникові. 

3) Кожна військова українська частина має надіслати 
по одному воякові, а українські частини київської залоги 
по троє вояків. 

4) Київська духовна академія, українські семінарії та 
духовні школи мають надіслати по одному представникові. 
В Соборі мають взяти участь панотці всіх українських 
військових частин. 

Примітка: всі представники мають бути українцями з 
роду і неодмінно прихильні до українства, і мати в тім з 
собою від своїх виборців належні посвідчення. 

«Нова Рада», ч. 192. Київ, 1917. — Передр. з кн.: Дмитро Дорошенко 
«Історія України». 1917-1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради. — 
Ужгород, 1932, стор. 408-409. 


36 



[ 3 ] 


ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 


Стаття « За незалежність Української Православної Цер- 
кви», яка була опублікована в 1918 р. у иВістнику політики, 
літератури й життя» у Відні, є важливим документом і свід- 
ченням про початок боротьби українських духовних діячів за 
автокефалію української Церкви в час проголошення незалеж- 
носте і Української Народньої Республіки. 


На засіданні московського всеросійського церковного 
Собору 7 грудня 1917 р. викликала гарячу дискусію справа 
скликання на Україні місцевого церковного Собору. Ініці- 
атива цього скликання належить до київського Церковного 
Товариства, в склад якого увійшли священики, невдоволені 
Київським митрополитом Володимиром. Товариство звер- 
нулося з покликом до населення України не признавати 
всеросійського патріярха. 

Архимандрит Матій пропонував церковному Собо- 
рові скасувати намічену делегацію від Собору до Києва, 
скликання українського Собору відкласти до закінчення 
війни й заявити населенню України, що всеросійський цер- 
ковний Собор яко єдиний православний орган сам поробить 
заходи щодо уладження Церкви на Україні, взявши під 
увагу всі окремішності місцевого життя. Проф. П. К у- 
д р я в ц е в закликав Собор до обережної акції. Бесідник 
думає, що рух на Україні має національно-церковний ха- 
рактер. Необхідно поробити всякі заходи, щоб цей рух 
ішов разом з Собором. Князь Е. Трубецкой ува- 
жав необхідним вислати на Україну делегацію, яка ви- 
яснила б характер руху й заявила населенню, що Собор 
схиляється до думки уладження на Україні краєвої митро- 
полії, яка входила б у склад російської Церкви. 

Та Україна не дбає про думки москвичів і на церковнім 


37 



полі йде подібним шляхом, як Українська Центральна Рада 
пішла на політичнім полі. В середині листопада відбулися 
установчі збори українського «Братства воскресіння Хри- 
ста», на яких прийнято автокефалію української Церкви. 
Провідники цього руху поробили дальші кроки в напрямі 
автокефалії. Утворено Організаційний Комітет, який на- 
друкував поклик, в котрім повідомив про скликання все- 
українського Собору на 11 січня 1918 р. Комітет вказав, що 
в теперішню хвилю російська Церква вже вибрала собі 
нового духовного самодержця — патріярха, котрий пред- 
ставляє собою очевидну небезпеку поневолення Церкви на 
Україні. З огляду на цю небезпеку Комітет запропонував: 
1) Не згадувати патріярха на богослуженнях, 2) Зібратися 
на незалежний всеукраїнський Собор для розв’язки в першу 
чергу справи: чи признати на Україні патріярха, чи ні? 
Дальше поклик зазначує, що учасниками Собору повинні 
бути представники єпархій, парафій, монастирів, військових 
частин і духовно-наукових заведень. Необхідною умовою 
вибору представників є домагання, щоб вибираний був 
українцем з уродження. 

На чолі українського церковного руху стоїть бувший 
Владимирський архиєпископ Олексій, що живе тепер у 
Печерській Лаврі. Визначними місцевими діячами цього 
руху є: протоієрей В. Липківський, свящ. Н. Маринич, прот. 
С. Потєхін і інші особи. 

Чорносотенці й ренегати розпочали сильну противну 
агітацію, при чім не обходиться без нападів на провідників 
українського церковного руху. Архиєпископ Олексій, що 
під час проголошення Української Народньої Республіки 
на площі св. Софії в Києві виголосив прегарну патріотичну 
проповідь, у відповідь на закиди з цього приводу різних 
«тоже малоросів» помістив у «Кіевлянин»-і з 6 грудня такий 
відкритий лист: «Я українець і не стидаюся і не боюся 
заявити це голосно. Я любив і люблю той народ, до якого 
належали мої батьки, мої діди, прадіди, серед котрого я 
родився, виріс, мовою котрого я співав... Не бути україн- 
цем я не можу так само, як дуб не може переродитися в 
березу, липа в сосну... Я не можу перемінитися в якусь 
етнографічну сумішку з фіна, череміса, чувашанина й ін. 
Решту своїх сил я віддам цілком і безповоротно службі 
духовним і церковно-релігійним інтересам свого українсько- 
го народу так, як я їх розумію. Та прошу вірити, що я до 
кінця своїх днів зостануся православним архиієреєм, які б 
не були тяжкі та злиденні ці дні, і не зраджу тої святої 


38 



віри, за котру билися мої предки в рядах запорожців. 
Архиєпископ Олексій, доктор церковної історії». 

«Вістник політики, літератури й життя», ч. 1-2. Відень, 1918, 11 січня, 
стор. 17. 


39 



[4] 


ГЕТЬМАНСЬКИЙ УРЯД УКРАЇНИ 
ПРО ВІРУ 


29 квітня 1918 р. в Києві оголошено «Закони про тимчасовий 
державний устрій України». В Законах є також параграф « Про 
віру». Документ цей підписали гетьман Павло Скоропадський і 
отаман Ради міністрів Микола Устимович. 


ПРО ВІРУ 

9) Передовою в Українській Державі вірою є християн- 
ська, православна. 

10) Всі неприналежні до православної віри громадяни 
Української Держави, а також всі мешканці на території 
України користуються кожний на кожнім місці свобідним 
відправленням їх віри й богослуженням по її обряду. 

«Вістник політики, літератури й життя», ч. 19. Відень, 1918, 18 травня, 
стор. 284. 


40 



[5] 


ЗА АВТОКЕФАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 


Стаття « За автокефальність Української Православної Цер- 
кви » підсумовує долю української Церкви та її вірних в неволі 
російської Церкви та робить висновок про потребу незалежного 
церковного життя. 


На 20 червня був визначений початок Всеукраїнського 
Православного Церковного Собору в Києві. Він має роз- 
в’язати незвичайно важні питання. Українська Православна 
Церква перестала в 1685 р. жити власним життям. Коли 
фатальне гасло «Волимо під православного царя» запро- 
пастило півтретя віку для економічно-політичного й націо- 
нально-культурного розвитку України, недовго треба було 
ждати, бо всього 31 літ, на підчинення Київської митро- 
полії Московському патріярхові. 

Перед тим самостійна Українська Православна Церква 
становила вільну, чисто суспільно-громадську інституцію, 
зорганізовану на виборних засновинах з широкою участю 
світських людей в її справах. В часі своєї самостійности 
Українська Православна Церква, як і всі національні інсти- 
туції України, була глибоко пронизана й перейнята духом 
широкого й щирого демократизму. Тоді спиралася вона не 
тільки на духовну ієрархію, але й на церковно-релігійні 
братства, в склад котрих входили на рівних правах всі 
суспільні кола, почавши від благочестивих князів і кінча- 
ючи злиденними богомільцями-сіромахами. 

За своєї самостійности видала Українська Православна 
Церква довгі ряди славних митрополитів, ігуменів, білого 
й чорного духовенства, які вірно стояли на сторожі укра- 
їнських народніх потреб, брали визначну участь у змаган- 
нях України до волі, лишили нестерті сліди в розвитку 
української культури, зокрема в тодішнім українськім лі- 


41 



тературнім житті відогравали першу ролю (Єлисей Плете- 
нецький, Герасим і Мелетій Смотрицький, Йов Княги- 
ницький, Іван Вишенський, Иоанікій Голятовський, Лазар 
Баранович, Інокентій Ґізель, Захарія Копистенський, Ки- 
рило Транквіліон Ставровецький, Антін Радивилівський, 
Сильвестер Косов, Йов Борецький, Димитрій Ростовський 
і т. ін.). Нерідко українська історія записала дуже гарні 
документи патріотизму українського православного духо- 
венства. Київський митрополит і архимандрит Києво-Пе- 
черської Лаври заявили, що швидше згинуть, ніж присяг- 
нуть цареві на вірність, коли Хмельницький зробив Пере- 
яславську угоду. В своїх планах вирятувати українську дер- 
жавність з московської неволі мав славний гетьман Петро 
Дорошенко знаменитого дорадника й помічника в особі 
митрополита Йосифа Нелюбовича-Тукальського. 

Щодо стану своєї освіти стояло тоді українське право- 
славне духовенство без порівняння вище від московського 
духовенства. Петро Могила вчився в Парижі й посилав 
молодих людей в західню Европу здобувати там вищу 
освіту. Для України не потребував Петро Великий прору- 
бувати вікна в Европу, бо тут усі найвизначніші представ- 
ники духовенства були з західньоевропейською освітою. 
Щобільше, Московщину «європеїзував» цар Петро І при 
помочі українського духовенства, а Теофан Прокопович 
був правою рукою царя в його реформаційних змаганнях. 

З підчиненням Київської митрополії Московському Пат- 
ріярхові московське правительство почало при помочі по- 
неволеної української Церкви та її пастирів замикати 
Україні вікно до Европи. Так вбито передовсім те, чим 
Українська Православна Церква корисно відзначалася від 
московської. В 1721 р. заведено московську цензуру, а си- 
нодальний указ домагався «справлять книги сь великорус- 
скими печатьми, дабьі никакой розни и особаго нарїчія 
не бьіло». Українські монастирі замість бути осередками 
українського руху стали відтоді винародовлюючими чин- 
никами, а з таких місць, звідки колись розходилося книжне 
світло по Україні, як, напр., з Києво-Печерської Лаври та з 
василіанської друкарні в Почаєві, постали твердині мос- 
квофільського чорносотенства. Між вищою українською 
ієрархією на протязі цілого часу поневолення української 
Церкви не знайшлася одиниця давнього значення. 

Українська Православна Церква не тільки втратила свій 
національний характер, але й стала об’єднуючим, обмос- 
ковлюючим чинником. На єпископських і ігуменських по- 


42 



садах засіли москалі або національні перекинчики, що зду- 
шували всяке бажання праці для свого народу в нижчого 
духовенства, яке рекрутується з народніх мас. 

Довго боролася Українська Православна Церква за 
свою самостійність. Її демократична організація зробила з 
козацтва завзятих оборонців її прав. Часи підйому, націо- 
нально-державної думки на Україні були часом підйому й 
Української Православної Церкви. Заснування «Святій- 
шого Синоду» в 1721 р. стопило дві самостійні організації 
в одну, але таким робом, що Українська Православна 
Церква зовсім втратила свою індивідуальність і прибрала 
московську. 

А наслідки того? Наслідки того на національнім полі 
вже зазначено в загальних рисах. На релігійнім полі за- 
реаґували на це народні маси великим розвитком сектант- 
ства. Алькоголь і деморалізація винищує молоде покоління 
українського народу. Справа не терпить гайки й кличе 
рятунку всіх людей доброї волі. 

Перед Українською Православною Церквою є одинокий 
вихід: вернутися до своєї минувшини з виборною засадою 
і опертям не тільки на ієрархію, але й на братства, що 
мали б на меті викорінити деморалізацію серед українських 
народніх мас, усунути п’янство, піднести їх моральну вар- 
тість. Мало того. Українська Православна Церква повинна 
зробити те, що довершив Четвертий Універсал Української 
Центральної Ради на політичнім полі, на церковнім полі й 
заступити колишню залежність від Царгородського Пат- 
ріархату повною незалежністю, власною автокефальністю. 

«Вістник політики, літератури й життя», ч. 25. Відень, 1918, 23 червня, 
стор. 1. 


43 



[ 6 ] 


СТАТУТ ПРО ТИМЧАСОВУ НАЙВИЩУ 
УПРАВУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 
НА УКРАЇНІ 


Від 20 червня до 11 липня 1918 р. у Києві відбулася літня сесія 
Всеукраїнського Церковного Собору. На цьому Соборі прихиль- 
ники автокефалії Української Православної Церкви опинилися в 
меншості, і церковна ієрархія російської орієнтації, на чолі з 
новим Київським митрополитом Антонісм Храповицьким, 
прийняла більшістю голосів статут про тимчасову найвищу 
управу Православної Церкви на Україні. Згідно з цим статутом 
Православна Церква на Україні залишалася далі в залежності 
від московської Патріярхії і мала обмежені автономні права. 


І. 

§ 1. Православна Церква на Україні, найвища тимча- 
сова управа яка організується на основі автономії, пере- 
буває в канонічному зв’язку з Патріярхом Всеросійським. 

§ 2. Патріярху Всеросійському щодо Православної Цер- 
кви на Україні належать такі права: 

а) Патріярх затверджує й благословляє Київського ми- 
трополита, а всіх єпископів українських єпархій затверджує 
священний Собор українських єпископів і благословляє 
Святіший Патріярх; 

б) Патріярх приймає скарги на Київського митрополита 
і має право вищого (апеляційного) суду над усіма єписко- 
пами українських єпархій; 

в) Патріярх благословляє скликання Церковного Собо- 
ру на Україні; 

г) Патріярх затверджує статут тимчасової Найвищої 
Управи Православної Церкви на Україні. 

д) Ім’я Всеросійського Патріярха возноситься під час 
служби Божої по всіх храмах Православної Церкви на 
Україні. 


44 



II. 


§ 3. Найвищим органом церковної законодавчої, уря- 
дової й судової влади є Український Церковний Собор. 

§ 4. Український Церковний Собор скликається періо- 
дично раз на три роки, а у випадках виключної потреби і 
частіше. 

§ 5. Український Церковний Собор складається з прав- 
лячих і вікарних єпископів українських єпархій (по посаді) 
і кліриків та мирян вибору на повітових зборах. 

Примітка. Якщо нема вікарія, урядуючий єпископ може 
вислати на Собор замістителя і в пресвітерському сані. 

§ 6. Безпереривно діючим виконавчим органом Найви- 
щої Церковної Управи на Україні є Священний Собор всіх 
правлячих єпископів українських єпархій і Найвища Цер- 
ковна Рада. 

§ 7. Священний Собор єпископів скликається не менше 
одного разу на рік, доручаючи свої уповноваження в часі 
перебування в єпархіях тим єпископам, які належать до 
Найвищої Церковної Ради, до якої вступають на один рік 
по черзі, встановленій Священним Собором єпископів. 

§ 8. Найвища Церковна Рада складається з трьох єпис- 
копів (поверх митрополита Київського), чотирьох кліриків 
(в тім числі одного псаломщика) і шести мирян, при чому 
клірики й миряни вибираються Українським Церковним 
Собором на три роки. 

§ 9. На Українському Церковному Соборі, Священному 
Соборі єпископів і в Найвищій Церковній Раді головою є 
по посаді митрополит Київський і Галицький. 

§ 10. Київському митрополитові належать стародавні 
церковно-богослужбові відзнаки: хрест на митрі, ношення 
при службі Божій двох панагій і переднесення хреста. 

III. 

§ 11. До Священного Собору єпископів належать справи 
ієрархічно-пастирського характеру, які стосуються пере- 
важно внутрішнього життя Церкви з обсягу: 

а) віроучення, б) богослуження, в) церковної управи, 
г) церковного суду і д) церковної дисципліни. 

§ 12. До Найвищої Церковної Ради належать справи 
церковного громадського характеру, які стосуються пере- 
важно зовнішньої сторони церковного життя з обсягу: 

а) церковно-адміністративного, б) церковного господар- 


45 



ства, в) шкільно-просвітньої справи, г) ревізії й контролю і 
д) церковно-правових відносин. 

§ 13. Для вирішення особливо важних справ, як ось: 
а)розгляд звітів з діяльности Священного Собору єпископів 
і Найвищої Церковної Ради, б) затвердження сміти [бю- 
джету] прибутків і видатків по церковних інституціях, 

в) справи скликання Українського Церковного Собору і 

г) всякої справи, яку Священний Собор єпископів та Най- 
вища Церковна Рада знайдуть потрібним перенести на спо- 
лучене засідання Священного Собору єпископів і Найвищої 
Церковної Ради. 

§ 14. Священний Собор єпископів і Найвища Церковна 
Рада подають на черговий Всеукраїнський Собор пляни, 
проекти й законопроекти й звіти з своєї діяльности. 

IV. 

§ 15. Українській Державі належить право контролю 
над витратою сум, які відпускаються з державної скарбниці 
і догляд за закономірною діяльністю органів церковної 
управи з погляду відповідности її державним законам. 

§ 16. Представником Православної Церкви в Державі 
Українській і посередником між Церквою і державою явля- 
ється митрополит Київський, як голова всіх органів Най- 
вищої Церковної Управи. 

§ 17. З боку Держави Української посередником між 
державою й Церквою є міністр ісповідань, який повинен 
бути православної віри. 

§ 18. Митрополит Київський і Галицький бере участь в 
найвищій репрезентаційній державній установі. 

§ 19. Цей статут тимчасової Найвищої Церковної Упра- 
ви Православної Церкви на Україні перш, ніж його буде 
затверджено Святійшим Патріярхом, подається на ухвалу 
Верховної державної влади з погляду відповідности дер- 
жавним законам. 

9 липня 1918 р. 

Опубл: Дмитро Дорошенко «Історія України 1917-1923». Том II. Укра- 
їнська Гетьманська Держава, 1918. — Ужгород, 1930, стор. 328-330. 


46 



П 


МОЛИТОВНЕ ВШАНУВАННЯ 
ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ В КИЄВІ 


У національному, релігійно-церковному й політичному само- 
усвідомленні українського народу велике значення мало органі- 
зування панахиди по гетьманові Іванові Мазепі та маніфестації 
в його честь біля собору св. Софії в Києві. 

Панахида відбулася у 209 річницю Полтавської поразки. Після 
понад двісті річного проклинання гетьмана Мазепи в усіх цер- 
квах України, це вперше його урочисто вшановано в столиці 
України. 

Участь в панахиді сп. Назарія — це приклад пристосовниц- 
тва ієрархів Православної Церкви на Україні в ті часи. Панахида 
відбувалася за влади гетьмана Павла Скоропадського, і єп. 
Назарій, керуючись обставинами часу, не завагався очолити 
панахиду по гетьманові, який вважався зрадником і лютим 
ворогом Росії. Але вже на початку наступного року той самий 
єп. Назарій категорично відмовив православним українцям Києва 
в їхньому проханні про вживання української мови під час 
Страсних і Великодніх відправ. 

10 [1918 року] липня відбулася на цвинтарі собору св. 
Софії урочиста панахида по рабу Божому гетьманові Іва- 
нові в перший може — принаймні прилюдно — раз після 
великої трагедії українського народу під Полтавою та тра- 
гічної смерти її головного діяча на чужині, в Бендерах. 
Більш двохсот років на Україні примусом відправлялися 
урочисті молебні з подякою за те, що разом з козацькими 
трупами засипано в могилі під Полтавою волю України, 
що силою хитрощів, лукавства та підкупу, а на полях 
Полтави й збройною силою, ідея московського центра- 
лізму на довгий час перемогла ідею державно-політичного, 
а разом з тим і культурного саморозвитку українського 
народу. Замість плачу — сміх, замість суму — злі радощі 
переможця, замість «вічної пам’яти» рабу Божому гетьма- 
нові Іванові та воїнам, що положили своє життя під Пол- 


47 



тавою за Україну, та сумного панахидного трезвону — 
многа літа «благочестивійшому, самодержавнійшому» і 
радісний великодній трезвін, замість благословення та 
вдячности нащадків тому, хто будував і обдарував храми 
Божі й монастирі на Україні, — анатема йому в самім 
серці України, в київській св. Софії!.. 

...О 12 год. 10 хвилин, з собору вийшли пан-отці на 
чолі з владикою Назарієм, єпископом Черкаським. Перед 
початком панахиди о. Крамаренко бере слово для корот- 
кого з’ясування трагічного в житті українського народу 
дня — 27 червня 1709 року. 

«Боголюбиві брати і сестри! Сьогоднішній день — є 
трагічний день українського народу! В сьогоднішній день, 
більш як 200 років тому назад, була перемога під Полта- 
вою — перемога Петра над Іваном. Великий гетьман Іван 
Мазепа в церквах, які він сам будував на Україні, — в цих 
же церквах його москалі проклинали на протязі більш як 
200 років як зрадника! Гетьмана Івана Мазепу, як зрадника, 
віддала Москва до анатеми. Хто ж з них був зрадником? 
Чи той, хто захищав свій народ від ворога, чи той, хто 
йшов нищити цей народ? Ні, брати, Іван Мазепа не був 
зрадником українського народу, а зрадником був той, хто 
поневолив наш народ! Петра не віддавали до анатеми, бо 
сила була на його боці, як переможця! Щастя України і її 
незалежність ще не збудовані і багато ще прийдеться нам, 
брати, боротись за це! Будьмо ж вірними синами своєї 
матері України! Даваймо боротись доти, аж поки не будуть 
осягнені мрії нашого великого Івана! Знаючи скільки наших 
полягло під Полтавою, знаючи про те, як тяжко було 
Іванові Мазепі бачити руйнування свого рідного народу, 
ми не можемо не сказати: «Со святими упокой!»... 

Після промови о. Крамаренка владика Назарій, єпископ 
Черкаський почав панахиду. На панахиді співав 1-й Укра- 
їнський національний хор під орудою композитора Сте- 
ценка. Перед хором дві панночки в українськім убранні 
тримали портрет Івана Мазепи, обвитий рушником з чер- 
воними квітками. Дворище собору св. Софії не могло 
вмістити усіх бажаючих, тому що на панахиді було до 
10.000 людей. Хто не міг вже просунутись до дворища, 
той сидів на парканах і деревах; сила була громадян і 
навколо соборських стін. Перед співанням: «Вічна пам’ять» 
військовий священик о. Матюк сказав промову: 

«Рідні сини! Ми зібрались сюди не тільки помолитись, 
а й згадати свого Батька! Досить того, що ми були в 


48 



занепаді! Згадаймо ті хвилини, коли нашому Батькові було 
заборонено жити на своїй землі! Вже багато років пройшло 
з того часу, коли ми були поневолені. Боротьба йшла, йде 
й буде йти! Не так давно в цьому самому храмі змагалися: 
„Ще не вмерла Україна” і „Боже царя храні”... Проспі- 
ваймо ж Іванові Мазепі „Вічну пам’ять!”... Помолімся Гос- 
поду Богові, аби Він допоміг нам любити свою Неньку- 
Україну! Любити своє рідне, не значить ненавидіти чуже», 
— закінчив о. Матюк. 

Після промови о. Матюка проспівано ще раз «Вічна 
пам’ять». Усі присутні стали навколішки. 

По панахиді зібралося всенародне українське віче біля 
катедри св. Софії в жалібні 209 роковини і ухвалило: 

1) Перенести з чужини до своєї столиці останки Петра 
Дорошенка й Івана Мазепи та Пилипа Орлика, і поховати 
Івана Мазепу в катедрі св. Софії поруч з домовиною 
Ярослава Мудрого. 

2) Зорганізувати для негайного переведення цього в 
життя Комітет ліги національної гідности. 

«Вістник політики, літератури й життя», ч. 29. Відень, 1918, 21 липня, 
стор. 426, ч. ЗО, 28 липня, стор. 448. 


49 



[ 8 ] 


ЗАКОН ДИРЕКТОРІЇ УНР У СПРАВІ 
УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 


1 січня 1919 р. директорія УНР проголосила закон про Українську 
Автокефальну Православну Церкву. 

ЗАКОН ПРО ВИЩИЙ УРЯД УКРАЇНСЬКОЇ 
АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ СОБОРНОЇ ЦЕРКВИ 

1. Вища церковно-законодавча, судова та адміністра- 
ційна влада на Україні належить Всеукраїнському Церков- 
ному Соборові, постанови якого, коли мають церковно- 
державне значення або вимагають видатку грошей з дер- 
жавних скарбів, підлягають розгляду і затверженню зако- 
нодавчих органів. 

2. Для керування справами Української Автокефальної 
Православної Церкви утворюється Український Церковний 
Синод в складі 2 єпископів, 1 протоієрея, 1 священика, 1 
диякона і 3 мирян і одного священика від військового 
відомства. До скликання Собору, який обирає в члени 
Синоду і подає на затвердження Уряду, члени Церковного 
Синоду призначаются Вищим Республіканським україн- 
ським урядом. 

3. Відомству Синоду належать церковні справи: 1) релі- 
гійні, 2) адміністраційні, 3) господарські, 4) освітні, 5) кон- 
трольні та ревізійні. 

4. В засіданнях Українського Церковного Синоду має 
присутність призначенний для того міністром представник 
Республіканського уряду, який іменується державним пред- 
ставником і на обов’язках якого лежить: подавати інфор- 
мації, роз’ясняти закони, стежити за виконанням законів та 
постанов Синоду, які не порушують інтересів Республіки. 
Державний представник має право опротестування перед 
Радою Міністрів. 


50 



5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви з 
її всім урядовим складом оплачується коштами з держав- 
ної скарбниці відповідно штатам, установленим для цього 
додатково. 

6. Українська Автокефальна Церква з її Синодом і ду- 
ховною ієрархією ні в якій залежності від Всеросійського 
патріярха не стоїть. 

7. Український Церковний Синод для керування своєю 
діяльністю, а також для скликання Церковного Собору 
виробляє накази, які вступають в силу по затвердженні їх 
українським Республіканським урядом. 

Голова Ради Народніх Міністрів — В. Чехівський 

Міністр Культів — Липа 

«Вістник державних законів для всіх земель Української Народньої 
Республіки», випуск 1. Київ, 1919, 18 січня. 


51 



[9] 


ЧОГО ХОЧУТЬ ПРАВОСЛАВНІ УКРАЇНЦІ 
В СВОЄМУ ЖИТТІ 


Відозва Об'єднаних Рад Українських Православних Парафій 
е, правдоподібно, першою, або однією з перших відозв цього 
Об’єднання. 

Під відозвою немає жодної дати, але вона була розповсю- 
джена в 1919 або в 1920 р. 


ВІДОЗВА ОБ’ЄДНАНИХ РАД УКРАЇНСЬКИХ 
ПРАВОСЛАВНИХ ПАРАФІЙ 

Ідіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я 
Отця, і Сина, і Святого Духа (Мт. 28, 19). 

Ідіть же по всьому світу і проповідуйте Єванге- 
лію всім народам (Мк. 16, 15). 

І явились їм (апостолам) поділені язики, ніби ог- 
няні, і сів на кожному з них. 

І сповнились всі Духом Святим, і почали про- 
мовляти іншими мовами, як Дух давав їм промов- 
ляти. Здумілися ж усі (люди) і дивувались, говорячи 
один до одного: чи не всі оце ці, що розмовляють, 
галілейці? Як же це чуємо власну мову свою в якій 
родились, парфяни й мідяни, еламіти й народи Ме- 
сопотамії, Юдеї, Кападокії, Понтії, Азії, Фрігії, Пам- 
філії й Єгипту, з країн Лівійських, що коло Кірінеї і 
захожі римляни, євреї і нововірці? (Діян. 2, 3-4, 7-10). 

Коли подасте незрозумілою мовою слово, як 
розуміється говорене? 

На вітер бо говоритимете (1 Кор. 14, 9). 

Коли ж не розумію значіння слів, буду тому, хто 
говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець 
мені (1 Кор. 14, 1 1). 

Тільки ж у церкві краще мені п’ять слів промо- 
вити розумінням моїм, щоб і інших навчити, ніж 
десять тисяч слів чужою мовою (1 Кор. 14, 19). 


52 



1. Православні українці хочуть хвалити Бога й дякувати 
Йому в молитвах, як в Божих храмах, так і повсякчасно в 
щоденному житті своєю рідною мовою й керуватися в 
церковно-релігійному житті стародавніми обрядами та зви- 
чаями Української Православної Церкви. 

2. Православні українці хочуть відродити устрій і звичаї 
стародавньої вільної української Церкви тому, що тоді 
увесь нарід, а не одне лише духівництво, як тепер, брало 
участь у всьому церковно-релігійному житті. Через це вони 
засновують свої парафії згідно з духом статутів стародав- 
ніх українських церковних братств, затверджених східніми 
патріархами. Ці братства самі собі обирали не тільки пан- 
отців, але й єпископів, для спільної й в згоді з народом 
церковної діяльности, сами правили церковною освітою, 
добродійністю і взагалі всіми церковними справами. 

3. Виконувати богослужбові відправи і взагалі зверта- 
тись із молитвою до Бога своєю рідною мовою, право- 
славні українці мають певне і цілковите право згідно з 
Христовим заповітом апостолам, бо вони навчали всі на- 
роди на рідній мові кожного. Роблячи одправи Божої 
служби своєю рідною мовою, православні українці цим 
самим зовсім не чинять зневаги слов’янській мові, а тільки 
визнають, що ця мова малозрозуміла для більшости, як 
української, так і московської людности. Це давно вже 
визнали і вчені, і церковний уряд і давно вже кажуть про 
необхідність виправлення, або навіть перекладу богослуж- 
бових книжок мовою, яка була б зрозуміла людям. Але ж 
те, про що вестимуться у них балачки ще може сотню 
років, православні українці в себе переводять в життя те- 
пер, стоячи на основі Всесвітньої Православної Церкви, що 
ніякого народу не обмежувала в праві користуватись яко- 
юсь богослужбовою мовою. Тут до речі нагадати, що цьо- 
му цілком суперечить постанова останнього Всеукраїнсько- 
го Православного Собору, якою визначено українцям для 
одправи Божої служби лише слов’янську мову, через що 
цю постанову треба вважати протиканонічною. 

4. Православні українці не бажають й ніколи не підуть, 
ані в католицтво, ані в протестанство, ані в унію, як про 
це розповсюджують чутки лихі люди, але стоючи непо- 
хитно на підставах православної віри, молитимуться з ці- 
лою Всесвітньою Церквою за духовне об’єднання всіх тих, 
що вірують. 

5. Не бажаючи ні в кого забирати церков, православні 
українці хочуть лише такого розподілу націоналізованих 


53 



державою храмів м. Києва межи православним укра- 
їнським і неукраїнським населенням, який дав би змогу 
цим народам, якнайкраще задовольняти свої релігійні по- 
треби. 

6. В своїх церковних справах українці не прагнуть до 
панування над тими народами, які між ними оселились, 
але не бажають також у цьому відношенні бути в залеж- 
ності від інших. Тому православні українці нікого і нічим 
не примушуватимуть до свого обряду, до свого церков- 
ного устрою — хай кожний нарід, який живе на Україні, 
хвалить Бога, як сам бажає, також нікого, хто сам захоче 
до них приєднатись, українці не відсуватимуть від себе. 

7. Українці не прагнуть до відокремлення від сучасних 
українських православних єпископів і не відійдуть від них, 
хоч би вони їх і гнали від себе, але ж разом з тим, україн- 
ці щиро бажають мати від своїх єпископів, згідно з старо- 
давнім устроєм Української Православної Церкви, архипа- 
стирське керівництво, допомогу й єднання з народом в 
його церковній роботі, а не тільки накази й розпорядження 
духовних урядовців. 

8. Православні українці не хотять ніякого розподілу з 
грецькою, московською, сербською, румунською і іншими 
православними Церквами, а хочуть назавше залишитись в 
братерському єднанні в вірі й згоді зо всіма ними, як в 
молитві і в житті, так і в боротьбі з ворогами православія. 
Разом з тим православні українці прагнуть до автокефалії, 
т. б. до повної непідлеглости Української Православної 
Церкви ніякій іншій православній Церкві. 

Об’єднані Ради Українських 
Православних парафій 

«Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 2-3. Харків, видання ВПЦР, 1927, 
стор. 238-239. 


54 



[ 10 ] 


МАТЕРІЯЛИ ДО ІСТОРІЇ УАПЦ 


« Матеріяли до Історії УАПЦ » які стосуються проголошен- 
ня автокефалії Української Православної Церкви, подав Михайло 
Мороз, визначний діяч УАПЦ 1920-их років. Сюди входять: 

а) Короткий огляд подій, що привели до проголошення авто- 
кефалії; 

б) Указ московської спархіяльної Ради Києва; 

в) Протокол засідання ВПЦР 5 травня 1920 р.; 

г) Лист ВПЦР до українського православного громадянства 
про проголошення автокефалії (незалежности) УПЦ. 

В пізніші роки автор статті і визначний діяч УАПЦ 1920- 
их років відійшов від церковного життя. Факт цей не зменшує 
важливости зібраних ним матеріялів, які становлять історичну 
рідкість. 


5 травня 1928 р. сповнилось вісім років з дня проголо- 
шення Всеукраїнською Православною Церковною Радою 
нового 1920 р. покликання автокефалії Української Право- 
славної Церкви. 

Автокефальний рух почався найперше в Києві та Київ- 
ській єпархії. На чолі єпархії перебували тоді три єпископи: 
росіянин Назарій Блінов — єп. Черкаський, та два українці: 
Дмитро Вербицький — єп. Уманський та Василь Богда- 
шевський — єп. Канівський. Фактично ж церковну «исконно 
русскую» політику провадили не ці єпископи, а протоієреї 
Ґроссу та Трегубов. 

До закону про відокремлення Церкви від держави, ке- 
рівники слов’янської Церкви поставились негативно. 

Українська віруюча людність навпаки — зустріла цей 
закон з прихильністю, бо він відкривав для неї широкі 
перспективи українізації її життя на соборноправних під- 
валинах. 

Українська церковна людність шукала спільної мови з 
київським єпископатом, але зустріла короткозору само- 


55 



впевненість та бездушну формальність з боку тодішніх 
керівників слов’янської Церкви. 

В залежності від політичних змін, українців обманю- 
вали обіцянками, або переслідували й вилучали з Церкви, 
притягали до церковного суду, то знову обіцяли бути при- 
хильними. Так Великодніми святами 1920 р. українська 
віруюча людність ходила вітати єп. Назарія з Великодніми 
святами. Єп. Назарій запевнив громаду, що надалі репресій 
проти українського церковно-визвольчого руху вживати не 
буде, а будуть винайдені церковно-канонічні шляхи для 
задоволення релігійних потреб віруючого українського гро- 
мадянства. А коли через декілька день стали ширитись 
чутки, що до Києва наближається польське військо та «со- 
рокатисячная армия» генерала Бредова, так єп. Назарій 
раптом забув про свої обіцянки, й видав наказ про забо- 
рону українському духівництву відправляти Божі служби. 
Були заборонені в службі протоієреї о. Василь Липківський 
та о. Нестор Шараївський. 1 Ця заборона і була вже тією 
краплею, що переповнила терпець українського віруючого 
громадянства та спонукала його проголосити автокефалію 
Української Православної Церкви, як акт свідомого цер- 
ковного самовизначення, твердого й рішучого виступлення 
Церкви на шлях відродження ієрархії УАПЦ. 

Таким є коротенький огляд фактичних подій, що їх 
наслідком було проголошення ВПЦР 5 травня 1920 р. 
автокефальної Української Православної Церкви. 

За яких обставин та міркувань відбулася ця історична 
подія, правдиво говориться в протоколі засідання ВПЦР з 
дня 5 травня 1920 р., що наводиться нижче. 2 


М. Мороз 


1 Дивись далі текст заборони священнослуження о. Несторові Ша- 
раївському. Такий текст заборони був надісланий і на ім'я о. Василя 
Липківського. 

2 Ст. 58. 


56 



[ 11 ] 


УКАЗ ПРО ЗАБОРОНУ 
ПРОТ. Н. ШАРАЇВСЬКОГО 
В СВЯЩЕННОСЛУЖІННІ 


К і е в с к і й 

Епархіальньїй Совіть УКАЗЬ 

20 апріля (3 мая) 1920 г. ИЗЬ КІЕВСКАГО ЕПАРХІАЛЬНАГО 
N0. 2050 СОВЬТА 

протоієрею Нестору Шараевскому 


Епархіальньїй Совіть симь даеть Вамь знать, что рас- 
поряженіемь Управляющаго Епархіей Преосвященнаго На- 
зарія, Епископа Черкасскаго, от 17-30 апріля сего 1920 г. 
за N 0 . 310, Вамь воспрещено священнослуженіе за совер- 
шеніе богослуженія, вопреки распоряженію Управляющаго 
епархіей, в Большомь Кіево-Софійскомь Соборі, отнятомь 
украинцами, при содействіи Совітской власти, у право- 
славной приходской общиньї. 

Предсідатель Совіта протоіер. М. Вишневецкій 

Секретарь Браиловскій 1 
Ділопроизводитель Левитскій 2 


1 Ключар Софійского собору, пізніше — єпископ Черкаський, тихо- 
нівської орієнтації. 

2 Працівник Консисторії. 


57 



[ 12 ] 


ПРОТОКОЛ 

ЗАСІДАННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКОВНОЇ РАДИ 

5 ТРАВНЯ 1920 РОКУ 


В засіданні взяли участь члени Ради: М. Мороз, Д. 
Краєвський, М. Куценко, В. Булах, А. Білашенко, X. Гов’я- 
довський, В. Кийко, Г. Суховий, А. Кузьменко, М. Орлов- 
ська, С. Афанасопуло, І. Білосорочка, X. Орловський, К. 
Стеценко, П. Тарнавський, О. Дурдуківський, І. Кислий, X. 
Демидів, Г. Коломієць, Г. Ляшенко, о. В. Липківський, о. 
Ю. Жевченко, І. Лапа, І. Тарасенко, М. Ткач, П. Ємець, Д. 
Ходзицький, А. Критенко. Крім того були присутні: о. І. 
Степаненко, о. К. Кміта, о. Г. Яструбецький. 

На черзі питання про заборону відправи Божої служби 
українським панотцям Старокиївської парафії. 

Голова Ради М. Мороз повідомив, що панотці і диякон 
Старокиївської української парафії одержали від Київського 
єпископату лист з указом про заборону їм відправи Божої 
служби. Прочитавши листа єпископату, Мороз каже далі: 
в квітні 1919 року представники від православного україн- 
ського громадянства відвідали єпископа Назарія з прохан- 
ням про дозвіл відправляти в українських храмах Божу 
службу з додержанням українських звичаїв, вимови і мови. 
Тоді єп. Назарій ніби погоджувався з українським грома- 
дянством, але все ж потім заборонив. Нова заборона свід- 
чить, що єпископат використовує політичні обставини. Як 
же нам до цього поставитись? Біля Софії згуртувались 
найкращі наші духовні сили, тут же найбільше гуртувалось 
і українського громадянства, що дбає про те, щоб чути 
українську відправу Божої служби. З ким же рахуватись: з 
єпископатом, чи з нашою українською людністю? Звичай- 
но, ми повинні йти з людністю. Ми дуже хочемо бути у 


58 



згоді з єпископатом, але ж він нехтує всі наші права. Тому 
ми повинні твердо і рішуче йти до тієї мети, яку взагалі 
ставляє собі український церковний рух. Ця меїа — авто- 
кефальність української Церкви. 

О. Ю. Жевченко пропонує вважати розпорядження єпис- 
копату нікчемним, зносини з ним порвати і проголосити 
Українську Православну Церкву в сирітстві. 

О. Яструбецький гадає, що Церковна Рада не повинна 
штовхати свого духівництва на шлях розриву з єпископа- 
том. Церковна Рада не має права цього робити, бо не- 
відомо, чи піде людність за Радою. Справу цю може роз- 
в’язати лише Собор. З формального боку єпископат зробив 
законний вчинок: перед забороною єпископ закликав до 
себе українських священиків, а вони не пішли і цим дали 
йому великого козиря в руки. Але з морального боку не 
можна виправдати і української людности, що захопила 
собі храми шляхом насильства. 

Голова Ради Мороз спиняє промовця, заявляючи, що 
останніми своїми славами він ображає українських право- 
славних парафіян. Яструбецький відмовляється від закін- 
чення промови. 

М. Мороз : Я пропонував би д. Яструбецькому відвідати 
єпископа Назарія і повідомити, що справа української Цер- 
кви в Києві є церковною справою цілої України і через це 
пропонувати йому зняти заборону і почекати, що скаже 
майбутній Собор. Всеукраїнська Православна Церковна 
Рада — організація не політична, а церковно-культурно- 
освітня і не є вона справою кількох душ, чи невеликого 
гуртка людей, а справою великої кількости українського 
культурного і свідомого громадянства, що має певну мету 
і йде до неї. Д. Яструбецький каже, що ми ніби нехтуємо 
інтересами людности; дійсно нехтуємо, але не там, де гадає 
д. Яструбецький. Нехтуємо дійсно тоді, коли людність 
звертається до нас з проханням дати їй Божу службу на 
український мові, ноти, церковної літератури тощо, а ми 
відмовляємо. Бо що ми їй можемо дати? Замість творчої 
ділової роботи ми лише говоримо, говоримо. Ми хотіли 
бути в згоді з єпископатом, але що ми побачили? Він не 
хотів зрозуміти бажань нашої людности, не захотів з па- 
нуючих високостів спуститись до народу. 

О. П. Тарнавський: о. Яструбецький дивиться на всю 
справу надзвичайно формально. Але ж треба розуміти той 
час, в який ми живемо. Зараз розбурхано народне життя, і 
воно абсолютно не рахується ні з якими формальностями. 


59 



Зараз ставитись формально до будь-якої поважної справи 
неможливо, бо життя нищить всі формальності. В даному 
разі, в питанні щодо відношення людности до заборони 
українських панотців — формальність каже одне, а життя 
вустами людности — зовсім інше. Наприклад у Дніпро- 
союзі людність страшенно обурилась, коли дізналась про 
заборону і стала зовсім не на ту точку погляду, на якій 
стоїть о. Яструбецький. Ми вживали всіх можливих захо- 
дів, аби зліквідувати наші погані відносини з єпископатом, 
але все було марним. Єп. Назарій видав заборону зовсім 
не через те, що до нього не прибули, коли він закликав, бо 
заборонив навіть таких панотців, яких і не кликав, а через 
те, що його штовхнули на цей вчинок Трегубов і К°, що 
роблять свою політику за його спиною. Не даремно о. 
Потєхін казав: «Єпархією править не єпископ Назарій, а 
Трегубов, Назарій же є лише дерево з прапором». 

Кажуть, що ми у когось відняли храми, але ж вони 
ніяким парафіям не належали. Казали про якусь «общину» 
при Петропавлівській церкві, але в дійсності там ніякої 
общини не було і через це храму ні в кого було віднімати. 
Розпорядження єп. Назарія передає нам єпархіальна Рада. 
Але ж ми, українські панотці, не визнаємо її від самого 
обрання, бо знаємо, що складається вона з осіб — най- 
гірших в російському духівництві. А проте вона жонглює 
іменем єп. Назарія. Мені здається, що сам єп. Назарій 
знає не все, що треба, в противному разі він робив би, 
можливо, зовсім інакше, бо все ж таки він має хоч трохи 
розуму. Ми в своїй діяльності йдемо шляхом відомим 
кожному, не ховаємо ні перед ким своїх замірів і тому всі, 
хто цікавиться по щирості нашою справою, знають куди 
ми йдемо, знають нашу кінцеву мету. І ми бачимо, що 
людність дійсно йде за нами. А чи знає д. Яструбецький, 
чи піде селянство за єп. Назарієм? А я напевне знаю і 
скажу: Ні, не піде. Отже, я пропоную Раді, не відсуваючи, 
вирішити конкретно: Чи служити українським панотцям, 
чи зачинити церкви? А людність от що каже, в чому мо- 
жемо пересвідчитись. 

Далі оголошується листовна заява співробітників Дні- 
просоюзу за 167 підписами, в якій вони закликають україн- 
ське духівництво не сходити з своїх позицій... 

О. В. Липківський: Коли б я знав, що дійсно хотять 
лише усунути з дороги Липківського, Шараївського, Тар- 
навського і інших, я і мої колеги враз би одійшли набік, 
але ж тут іде боротьба межи нашою людністю і єписко- 


60 



патом, і останній хоче покладенням на нас кари вдарити 
по людях, щоб спинити наш церковний рух. Єпископат 
хоче цим сказати, що не він для людей, а люди для нього. 
Доки не звалиш оте старе дерево, що на ньому теліпається 
прапор старовини, доти воно не впаде само, а той поганий 
прапор все маятиме. Треба ж врешті все дерево пхнути. Д. 
Яструбецький журиться, що з формального боку ми винні, 
але ж усім відомо, що формалізм московської влади зни- 
щив дощенту Церкву українську, а Церкву російську теж 
довів до цілковитого розвалу. Отже, моє глибоке переко- 
нання: щоб відродити нашу Церкву, щоб вдихнути в неї 
душу живу, ми мусимо вискочити з-під московської цер- 
ковної влади. Ми, українські панотці, знали, що з цим 
єпископатом розрив неминучий. Далі ми знали, що і самий 
розрив зробить єпископська влада — і ми не помилилися: 
так сталося. За що ж нас заборонено? Чи ми розпусники, 
п’яниці, злодії і т. ін.? Ні, єпископат заборонив нас за те, 
що ми йшли з людністю до визволення Церкви. В цьому 
питанні між людністю і єпископатом лягла величезна 
прірва. І от, як же нам панотцям поставитись до покла- 
деної на нас кари? Інакше кажучи, з ким нам в цей рішучий 
момент іти — з нашим народом до будування зруйнованої 
Церкви, чи з руйнівником цієї Церкви і нашого церковного 
руху — єпископатом? Ми вибрали перше. Тепер черга за 
людністю, за вами, члени Ради — як ви скажете: чи ми 
повинні підлягати єпископатові (окремі вигуки: ні в якім 
разі не підлягати!) чи ні, так і буде. Скажете — служити, 
ми не звернемо жодної уваги на єпископат і служитимемо. 

Папа Афанасопуло: Я радив би панотцям не служити, 
залишивши церкви відчиненими. Це викличе велике обу- 
рення серед всієї нашої людности, і це обурення в якійсь 
формі виллється. Я певен, що яке б не було бажання на- 
шого багатотисячного громадянства, єпископат не зможе 
не рахуватись з ним. 

М. Мороз: На мою гадку, ми не повинні ні в жодному 
разі робити так, як радить попередній промовець. Я гадаю, 
що коли б так було зроблено, то цим самим ми відштовх- 
нули б від церковної справи багацько не досить свідомої 
людности. Крім того, перебування відчинених наших цер- 
ков, у яких не буде Божих відправ, може навіть комусь 
дати привід до провокації. Панотці повинні перебувати під 
цей рішучий момент на своїй варті — в храмах при ви- 
конанні обов’язків. 

Ляшенко : Кажуть «Предубежденного не разубедиш», 


61 



але я все ж таки зроблю спробу «розубедить», о. Ястру- 
бецького. Яструбецький каже, що за нами не піде людність, 
бо вона ніби не розуміє нашого церковного руху. Але ми 
певні, що селян, які б стояли проти церковного руху не 
буде. Перед нами два шляхи: або підлягти єпископатові — 
тоді ми мусимо залишити нарід і цілком відмовитись від 
нашої мети, покинувши Церкву в тій же неволі, що в ній 
вона перебувала до цього часу, або йти до цілковитого 
визволення Церкви, але супроти єпископату. За кого ж 
буде нарід? Та запевне за нас. Яструбецький каже, що 
єпископат з формального боку правий, зробивши заборону. 
А я скажу, що це акт старорежимних царських урядовців, 
що як вогню бояться українського церковного руху. Цей 
єпископський виступ дуже невдалий і нікчемний, а тому 
гадаю, нашим панотцям не слід звертати на нього жодної 
уваги. 

М. Мороз: Резюмуючи думки промовців, я можу ска- 
зати лише те, що всі зійшлись на одному: необхідно виз- 
нати заборону єпископату нікчемною. Але звідси треба 
робити й всі дальші висновки. Ми мусимо, ставши на 
шлях непідлеглости єпископатові, вважати свою українську 
Церкву віднині автокефальною. Мусимо покласти на обо- 
в’язки Ради керування всіма справами української Церкви. 
Далі, ми мусимо звернутись до української православної 
людности з листом, що його в загальних рисах Президія 
вже склала, в якому цілком об’єктивно проінформувати 
людність про все те, що подіялось між нами і єпископатом 
і про всі наслідки його. Листа буде необхідно видрукувати 
і розповсюдити по Україні. 

Краєвський пропонує, щоб листа Церковної Ради було 
прочитано по всіх українських церквах. 

Далі взяли слово Ходзицький, Папа Афанасопуло, Лип- 
ківський і Кийко підтверджуючи гадки попередніх про- 
мовців. 

Потім прочитано листа до православного українського 
громадянства з резолюцією Церковної Ради (лист з резо- 
люцією додаются до протоколу). Поставлений на голосу- 
вання лист з резолюцією ухвалено одноголосно. Остаточ- 
но зредагувати листа повинна Комісія в складі голови 
Ради Мороза, тов. голови — Липківського, д. Краєвського, 
І. Тарасенка, о. К. Стеценка, о. Ю. Жевченка та Г. Ля- 
шенка. 

О. Ю. Жевченко та Краєвський пропонують при оста- 
точному редагуванні листа в деяких місцях скоротити. 


62 



Ухвалено: а) Листа прочитати по всіх українських цер- 
квах м. Києва: в Софійському соборі на Юрія, а в решті 
церков у неділю. Видрукувати листа і розповсюдити по 
всій Україні. 

б) Всі члени Церковної Ради беруть на себе обов’язок 
неухильного підтримання своїх священиків, закликаючи до 
того і всю православну українську людність. 

в) Всі члени церковної Ради повинні в найближчі дні 
відговітись, аби тим самим довести свою щирість і при- 
хильність до рідної Церкви. 


Г олова М. Мороз 
Секретар ( підпис ) 


63 



[ 13 ] 


ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОКЕФАЛІЇ 
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 


Лист перший ВПЦР від 5 травня 1920 р. з'ясовує історію 
церковних подій на Україні після революції 1917 року, зокрема 
ворожого ставлення російського єпископату до українського 
церковного руху, як тло до проголошення Радою автокефалії і 
соборноправности Української Православної Церкви. 


ВІД ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ 
ЦЕРКОВНОЇ РАДИ ДО УКРАЇНСЬКОГО 
ПРАВОСЛАВНОГО ГРОМАДЯНСТВА 

Лист перший 

Дорогі брати та сестри України — 
діти Православної нашої Церкви! 

З давніх давен український нарід має одну прикмету, 
покладену в основу його натури, це — незламану при- 
хильність до волі та незалежности. Ця його прикмета ціл- 
ком виявилась і в справі будування устрою своєї Церкви. 
Оскільки відомо, від початку на Україні християнства і аж 
до прилучення її до Московщини, протягом біля 600 літ, 
українська Церква не знала над собою чужоземного ярма 
— була фактично автокефальною — перебуваючи лише в 
деякій мірі в духовній підлеглості Царгородським патріар- 
хам. 

За прикладом перших християн, українська людність 
вибирала собі духовних владик і панотців і сама ж через 
своїх обранців, що складали духовні Собори, керувала всі- 
ма церковними справами, тобто була соборноправною. 

Беручи живу і безпосередню участь в церковному бу- 
дівництві, український нарід досить повно виявив свої на- 


64 



ціональні здібності в різних ділянках церковно-громадсько- 
го побуту: в будуванні храмів, шкіл для народу і утворенні 
досить високої культури і освіти, в установленні різних 
звичаїв і обрядів, з якими відбувались свята і відправи 
Божих служб, в спорудженні чудових церковних співів — 
дійсних зразків богонадхенної творчости і т. ін. Тому і всі 
тодішні відправи Божих служб являли з себе справжні 
акти єднання людности з Богом, а Христові заповіти гли- 
боко проймали народне життя. 

Але після прилучення України до Московщини, духовна 
влада останньої, за допомогою влади цивільної шляхом 
заборон, заслань, насильств і терору, крок за кроком ска- 
сувала не тільки незалежність і соборноправність україн- 
ської Церкви, а майже і все те в ній, що мало на собі хоч 
які будь прикмети національної творчости, властивої укра- 
їнському народові. 

Дуже сумні наслідки для української Церкви мало оте 
московське господарювання: нарід було цілком усунено 
від порядкування церковними справами, а керівництво ни- 
ми перейшло до владик-чужинців; на парафіях посіли в 
більшости чужі народові, а то й просто ворожі йому, при- 
значені владиками, панотці; замість живої української мови 
та мови слов’янської з українською вимовою, заведено в 
Церкві мову мертву слов’янську з вимовою московською, 
українському народові зовсім незрозумілу; заборонено від- 
прави Божих служб з стародавніми обрядами та звичаями, 
а також українські співи і т.і. 

Таким чином, українську Церкву поволі було обернено 
на пустиню велелюдну, де з одного боку нарід, а з другого 
чуже йому духівництво, замість духовної єдности являли з 
себе два ворожі табори. Інакше кажучи, живу Церкву було 
забито і Дух Божий відлетів від неї. 

Історія українського народу дає багацько прикладів ге- 
роїчної боротьби його за свою Церкву, і ідея визволення 
Церкви з чужоземної московської неволі і повернення їй 
всього того, чого вона була позбавлена, ніколи не вмирала 
серед кращих його синів. 

1917 року, коли впали пута самодержавного москов- 
ського царату, на який головним чином спиралась вища 
духовна влада, та ідея стала провідним гаслом для певної 
частини укр. духівництва і інтелігенції, заходами яких і 
було скликано т.з. Всеукраїнський Церковний Собор. Але 
через інтриги та шахрайства московських владик той 
Собор зробив лише шкоду українській Церкві, чим цер- 


65 



ковний рух на деякий час навіть було спаралізовано. Але 
вже весною 1919 р. рух прокинувся з новою силою, голов- 
ним чином серед народньої інтелігенції та робітництва м. 
Києва, і незабаром охопив широкі верстви людности, як 
великих міст — Полтави, Кам’янця, Одеси, і ін., так і 
багатьох сіл України, маючи своїм гаслом автокефалію і 
соборноправність. 

У м. Києві та його околицях церковний рух зразу ж 
набрав організованих форм: людність почала засновувати 
на зразок стародавніх українських братств українські па- 
рафії, які потім об’єднались у Спілку, а Спілка для керу- 
вання церковними справами утворила Всеукраїнську Пра- 
вославну Церковну Раду, в яку ввійшли представники всіх 
об’єднаних парафій. 

Київські парафії, розпочали українські відправи Божих 
служб. Оскільки дозволяли умови і обставини часу, в цих 
парафіях українська людність почала відновляти свій ста- 
родавній церковний устрій: встановила обрання причетів, 
завела до вжитку у відправах українську мову і спів, від- 
новила також український обряд і звичаї і т. ін. 

Всеукраїнська Церковна Рада розгорнула широку діяль- 
ність по організації і упорядкуванню українських парафій і 
керуванню ними, по перекладу на українську мову бого- 
службових книг, покладенню на ноти перекладених співів, 
контактуючи таким ладом всі ділянки свого церковного 
життя. 

І от, певне нема тепер на Україні такого кутка, де б 
людність не чула про те, що майже на протязі цілого року 
в київських святих храмах — катедральному соборі св. 
Софії, соборі св. Миколая, церкві св. ап. Андрія Перво- 
званного і інш. лунає слово Боже і свята молитва на рідній, 
живій українській мові, ллються хвилі богонадхненого спі- 
ву і людність, відвідуючи ці храми, молитовно лине серцем 
до Живого Бога. Лише в животворчих українських від- 
правах Божих служб, українська православна людність 
знаходить для своєї душі справжню духовну поживу. 

Провадячи в такому напрямку свою діяльність, україн- 
ське православне громадянство, керуючись заповітами Свя- 
тої Апостольскої Церкви, зовсім не мало на меті відокрем- 
люватися від вищої духовної влади, а навпаки — всю 
свою працю по відродженню Церкви бажало провадити в 
погодженні з єпископатом, делеґуючи для порозуміння з 
ним кращих своїх людей. 

Як же поставилась до цього визвольчого руху вища 


66 



місцева духовна рада — єпископат? Вихований в традиціях 
московського самодержавства, Київський єпископат, розу- 
міючи, що справа йде про дійсне визволення української 
Церкви з-під Церкви московської і про цілковите позбав- 
лення московської духовної влади всіх її прав та привілеїв, 
виступив рішуче проти змагань українського народу, не 
визнаючи за ним жодного права на втручання в справи 
церковні. Так наприклад, коли українські парафії законними 
засобами добували в своє користування храми, які до того 
були не парафіяльні, єпископат в особі Назарія, єпископа 
Черкаського, що за відсутністю митрополита Антонія пра- 
вив Київською єпархією, вживав всіх заходів, щоб тих 
церков українцям не дано, не давав благословення україн- 
ським священикам на відправи Божих служб, вів відверту 
агітацію через підвладне йому духівництво по церквах 
проти українського церковного руху, трактуючи українців 
боговідступниками, уніятами тощо. Почасти єпископ На- 
зарій не бажав розмовляти з представниками українських 
парафій, навіть були випадки, коли він їх вигонив. 

Але ця ворожнеча до українського церковного руху на- 
була особливо гострих форм підчас денікінщини. Митро- 
полит Антоній, що прибув на Україну разом з денікінцями, 
відібрав від українців всі храми і, маючи на меті цілком 
придушити церковний рух, виголосив заборону 13-ти укра- 
їнським панотцям та дияконам священнослужити. Але по 
звільненні України від денікінських загонів, коли церков- 
ний рух пішов ще жвавішим темпом, єпископат в боротьбі 
з ним все ж не лишав своїх старих методів. 3-го травня 
було виголошено нову заборону українським панотцям, і 
поставлено таким чином українське громадянство перед 
дилемою: або підлягти волі єпископату і зректися справи 
визволення своєї Церкви, або зректись ворожого єписко- 
пату і йти своєю дорогою, вживаючи заходів до набуття 
єпископату власного. 1 в особі вищого керівного органу — 
Всеукраїнської Православної Церковної Ради — воно ви- 
брало останнє. 

Всеукраїнська Православна Церковна Рада, яка є дійс- 
ним виразником волі і бажань організованої української 
православної людности, і яка стоїть на сторожі інтересів 
рідної Церкви, мусіла прийняти зухвалий виклик, зробле- 
ний єпископатом українській людності, і дати йому на- 
лежну відповідь. 

Церковна Рада твердо переконана, що ті кроки, які 
вона вжила в наслідок єпископського виклику, єдині в цей 


67 



момент можливі й доцільні, і що вони знайдуть в серцях 
всієї української православної людности щирий відгук, 
співчуття і моральну підтримку. 

Отже, маючи на увазі: 

1) Що український церковний рух у всіх своїх проявах 
по суті не має в собі нічого антиканонічного, позаяк ба- 
зується на підвалинах свого стародавнього церковного 
устрою і лише відновлює тим свої права, самовладно 
знищені московською владою; 

2) Що український церковний рух — є рух живий, на- 
родній і йде певним і твердим шляхом до цілковитого 
визволення Української Православної Церкви від підлег- 
лости Церкві московській і повернення їй устрою авто- 
кефального і соборноправного; 

3) Що Київський єпископат, будучи представником мос- 
ковської духовної влади, постійним гальмуванням україн- 
ського церковного руху, врешті, заборонами священиків, 
виразно виявив себе не пастирем добрим, а ворогом укра- 
їнського народу і цим своїм вчинком відійшов від україн- 
ської Церкви; 

4) Що в наслідок всього цього Українська Православна 
Церква, що складається з українських парафій, залишилась 
без єпископів, в той же час безперервно перебуваючи в 
лоні Єдиної Соборної і Апостольської Церкви, 

ЦЕРКОВНА РАДА УХВАЛИЛА: 

1) Визнати розпорядження представника московської ду- 
ховної влади — Київського єпископату в особі Назарія, 
єпископа Черкаського про заборону священнодійства укра- 
їнським причетам, актом антиморальним і антиканонічним 
і через це нікчемним, якому не повинні коритися заборо- 
нені члени причетів; 

2) Вважати, що віднині Українська Православна Цер- 
ква, яка складається з українських парафій, не має єписко- 
пів і тому Всеукраїнська Православна Церковна Рада виз- 
нає необхідним тимчасово до обрання єпископату і утво- 
рення Всеукраїнським Церковним Собором належних орга- 
нів керівництва, взяти на себе головне порядкування спра- 
вами Української Православної Церкви як по містах, так і 
по селах України; 

Тому ніяких розпоряджень єпископату, представника 
московської духовної влади, українські парафії і причети 
не повинні виконувати і ні в які стосунки з ним не входити, 


68 



звертаючись по всіх своїх справах виключно до Всеукраїн- 
ської Православної Церковної Ради; 

3) Вважати Українську Православну Церкву звільненою 
від московської зверхности — автокефальною (незалеж- 
ною) і соборноправною. 

4) Вжити належних і негайних заходів до підготування 
і законного переведення українською православною люд- 
ністю виборів українських єпископів; 

5) Закликати українську православну людність постави- 
тись з належною свідомістю до всього, що подіялось, і 
підтримувати Всеукраїнську Православну Церковну Раду, 
як в її боротьбі з ворогами Церкви, так і в великій роботі 
по відбудуванню всього церковного устрою, а також пік- 
луватись про свої Божі храми і за виконанням релігійних 
потреб звертатися лише до причетів українських парафій. 

6) Запропонувати парафіяльним Радам всіх українських 
парафій як по містах, так і по селах, вжити належних 
заходів, аби цього листа Всеукраїнської Православної Цер- 
ковної Ради було негайно після його одержання оголошено 
у св. храмах і на парафіяльних зборах. 

м. Київ 

Травня 5 дня, 1920 р. 

Всеукраїнська Православна Церковна Рада 

«Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 1. Харків, видання ВПЦР, 1927, 
стор. 120-123. 


69 



[14] 


РЕЗОЛЮЦІЯ ПОЛТАВСЬКОГО 
АРХИЄПИСКОПА ПАРФЕНІЯ У СПРАВІ 
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ 


Після проголошення автокефалії УПЦ, Полтавський архи- 
спископ Парфеній погодився очолити українську Церкву і в цій 
справі оголосив спеціяльну резолюцію. 

Одначе, під тиском московського патріярха Тихона, він нев- 
довзі після того відійшов від українського церковного руху. 


1920 року, серпня 8. Співчуваючи бажанню української 
православної людности, благословляю Православну Цер- 
ковну Всеукраїнську Раду Спілки Українських Парафій 
провадити з вірою в Бога і Його святу допомогу працю 
по утворенню живої, рідної українському народові по мо- 
ві, звичаях і обрядах, соборноправної і вільної Української 
Православної Христової Церкви. 

Задля миру церковного і збереження вповні Христового 
стада, згоджуюсь взяти під свій догляд українські право- 
славні парафії, які належать і належатимуть до складу 
Всеукраїнської Спілки Православних Парафій, що засно- 
вана в м. Києві. 


Архиепископ Парфеній 

З оригіналом згідно: 

Секретар ВПЦР їв. Тарасенко 

«Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 1. Харків, видання ВПЦР, 1927, 
стор. 123-124. 


70 



[15] 


ІЗ ЩОДЕННИКА І СПОГАДІВ 
СВЯЩЕНИКА ІВАНА ГАРАЩЕНКА 
1917-1921 


Іван Степанович Гаращенко (рукоположений на священика в 
1950 році) брав активну участь в українському національно- 
церковному русі від самих його початків у 1917 році. Був делегатом 
на Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор і був 
обраний до складу ВПЦРади. Події тієї доби описані в його 
щоденнику ( який обірвався у 1922 році) і в його спогадах. ( Уривки). 


Поваленням імператора Миколи Другого в лютому 1917 
року, хоч і не було несподіванкою, проте за своїми наслід- 
ками ця подія приголомшила всіх. 

... Нам, українцям, повалення царату було вигідне, а 
тому тужити за царем я не збирався. Але що ж буде далі? 
Які події розгорнуться? Визнати треба щиро, що я в полі- 
тиці ніколи ніякої участи не брав, і вона була мені не до 
смаку, бо політика здебільшого робить людину твердою і 
жорстокою. 

Моя вдача інша. Я визнаю право на існування кожної 
людини, родини, нації, держави, але вимагаю такого са- 
мого визнання й для українців і для України. Як кривдили 
її сусіди — поляки та москалі, я шукав, такого мірила 
серед людей, і українців зокрема, щоб знайти силу поз- 
бутись отої кривди, що її заподіяли нам сусіди у минув- 
шині, і щоб Україна могла стати на твердому ґрунті дер- 
жавности. 

За такий ґрунт я з молодих років вважав св. Православну 
Церкву, яку поневолила Москва в 1686 році. Але... це ж 230 
років тому! Хто про це знає і хто за це заступиться? Проте, 
це єдина сила, що може оживити душу нашого змертвілого 
народу. Я працював у Церкві й буду працювати. 

Перше, що здавалося мені потрібним — це зібрати на 


71 



нараду однодумців. їх було небагато: священик о. Олексій 
із Озерянської церкви та член Парафіяльної Ради Олексан- 
дер Ніколаєв і проф. Баканов. Перша наша нарада не дала 
жодних наслідків. Головні розбіжності були в тому, що 
ніхто не міг зрозуміти, як то можна відриватися від Мос- 
кви? А що ж потім буде? А ще клопіт! Українська мова в 
богослуженні? Усі згоджувались, що це треба зробити, — 
але де ж взяти книжок богослужбових українською мовою? 
Хто їх напише? Бо ж знавців мови в Харкові було двоє: 
прот. Іван Філевський та диякон Литовка, які до того ж 
співчували ідеї українізації Церкви. Нарада скінчилась пізно 
вночі нічим. Проте, вона збудила думку: ті нечисленні 
учасники наради розголосили між своїми людьми, а ті 
далі, і так стало відомо багатьом про наші заміри украї- 
нізувати Православну Церкву. 

На цій першій нараді й закінчилась наша спільна ро- 
бота. Ні нам самим, і нікому іншому не приходив у голову 
плян церковної роботи. Ми хотіли чогось кращого, а го- 
ловне свого, українського, але як його здобути? І з чого 
починати? Я в Харкові вважався за людину обізнану в 
церковній справі, а насправді я знав не більше за інших; 
перевага моя була в тому, що я мав крамницю на Благо- 
віщенському базарі та власний будинок на Холодній Горі, 
на Катеринославській вул. ч. 98, а також у тому, що я мав 
велику охоту до церковної праці, яку я собі уявляв у формі 
церковно-національних шкіл для дітей, шпиталів для ста- 
рих, парафіяльне господарство при церкві тощо. 

Але то була мрія! А дійсність ось яка: після більшо- 
вицького перевороту в жовтні 1917 року відразу почалася 
страшна нагінка на Церкву, священиків і взагалі церковних 
діячів. Були видані нові закони: все, що належало Церкві, 
як і все взагалі, оголошено власністю держави. Дано роз- 
порядження ключі від церков позносити до Чека. Це на- 
віяло величезний страх. Настоятелі церков почали кидати 
свої парафії й утікати; церкви спорожніли, кинуті наприз- 
воляще. Радянська влада навіть не боронила руйнувати 
церкви. Тільки пізніше стали їх зберігати й використову- 
вати на різні склади, клюби й на інші потреби. 

Життя почало йти хворобливими шляхами. Арешти 
«буржуїв» і їх знищення, а потім арешти взагалі; тюрми 
були переповнені, — почали займати під тюрми школи та 
інші великі відповідні будинки, бо тих тюрем, що зали- 
шилися від царя, не вистачало. Плач і сум замінили пер- 
вісну радість. Не було родини, яка не почувала б страху 


72 



перед наступною ніччю. ЧК — всесильна й всевладна — 
єдиний у державі господар і законодавець. 

Якось уночі постукали й до нас оці несподівані гості. 
Пред’явили ордер на арешт і забрали мене. Привели в 
Олексієвське училище, що на Холодній Горі, — там нас 
уже було багато. Через чотири дні нас переведено на 
Мордвинівський заулок і замкнуто в темний підвал — 
Жевержеєва С.Н., Рижова П.П., Коровина А. А. й мене.* 
Під дверима поставили озброєного п’яного бандита в сол- 
датській шинелі. 

Першим викликали й розстріляли С.Н. Жевержеєва, че- 
рез шість днів П.П. Рижова. Мене врятувала від смерти 
Грінченківська гімназія. Усе учительство, особливо Ми- 
хайло Гервасієвич Йогансен, доклали великих зусить перед 
«пролетарською» прокуратурою, і мене випустили на волю 
живим. Але коли мене забирали з камери, щоб випустити, 
я думав, що йду на смерть. Ці почуття незабутні! 

Коли, вирвавшись від смерти, я повернувся додому, я 
не знав що ж далі робити. 

На загальних зборах Консисторії я почув і побачив 
правдивих представників чорносотенства, стикнувся з мах- 
ровим російським шовінізмом, і до того добре організо- 
ваним. Декілька практичних справ тоді розглянули: про 
гроші в Сирітській опіці, що їх там перевитрачено, але 
куми та свати затерли справу. Те саме приблизно було й 
по інших господарчих справах. 

Коли зайшла мова про нову справу, а саме про реформу 
цілого управління, то тут зразу виявився однодушний про- 
тест, бо в Консисторії сиділи люди роками й одержували 
добру платню, то вони без страху про якусь реформу не 
могли й думати. Пригадую залякані обличчя священиків і 
урядовців, які дивилися один на одного з цілковитою без- 
надійністю. То було перше й останнє засідання Консисто- 
рії, бо знову прийшли більшовики й усе перевернули до- 
гори дном. 

Комуністичний переворот відбився в Харкові тривож- 
ною хвилею, хоч ніхто не знав, що буде далі. Перші теле- 
грами Леніна з Москви — «всєм, всєм, всєм» — розв’язу- 
вали руки тим, хто хотів грабувати. Так і сталося. Най- 
перше почали грабувати крамниці й склади. За кілька днів 
Харків перетворився на кладовище, особливо Павлівська 
та Миколаївська площі, Університетська й Рибна вул. і 


* Це були найбагатші й найвідоміші купці м. Харкова. 


73 



Пасаж. Ці місця були з побитими вікнами, виламаними 
дверима, а все устаткування крамниць лежало розкидане по 
вулиці. 

Події на фронтах боротьби були змінні: то перемагали 
червоні, то перемагали червоних, і нарешті в травні 1918 
року прийшли до Харкова українці з німцями. То була 
нам, українцям, велика радість. Але становище в Харкові 
розхолодили настрій наших визволителів. Бракувало укра- 
їнських організацій. Була лише єдина українська гімназія 
ім. Б. Грінченка, та на той час і там не було ніякої сталої 
організації. Ще був український рух у книгарні на Петров- 
ському завулку. За цей рух завідувача крамниці, коли по- 
вернулися червоні, розстріляли, як «мазепинця». 

Яка тяжка доля поневоленого народу! Від нього за 
довгі покоління відбирають усе, що власне й що робить 
його окремим народом. Перетоплюють його інтелігенцію 
та духівництво на той лад, який потрібний поневолювачеві, 
і по довгому часі міниться характер цілого народу. 

... По закінченні війни в такому-сякому ладі церковні 
люди подбали про Церкву. Пролетарська влада оголосила 
декрет про відділення Церкви від держави, реквізицію всьо- 
го церковного майна на користь держави, реєстрацію ду- 
хівництва і потребу реєстрації релігійних громад. Будинки 
церков могли бути віддані в користування релігійних гро- 
мад на таких умовах: збираються 50 вірних людей, у но- 
таря реєструють свої прізвища, де живеш, що маєш, скіль- 
ки років; за таку реєстрацію в церковних справах податок 
брали п’ятикратний. 

З нотаріальними документами п’ятидесятка в повному 
складі мала йти до ДПУ і там залишити прохання на 
певну церкву і розписатися власноручно всім. П’ятидесятка 
потім обирає із себе керівну п’ятірку, яка й представляє 
себе на розгляд, куди будуть викликати. 

Такий початок пролетарського закону для одержання 
церковного приміщення. Далі в самому приміщенні пред- 
ставники ДПУ разом із представниками п’ятидесятки скла- 
дають опис майна церковного, яке держава дає в тимчасове 
користування певній релігійній «общині». Призначається 
плата за саме церковне приміщення. 

Священик, який мав служити в цій церкві, мусів завітати 
до ДПУ, а потім туди, куди скажуть, мусів відповідати 
пролетарській владі на всі її запити, а запити для свяще- 
ника були тяжкі й довгі. Після того священикові видавали 


74 



спеціяльну реєстраційну карту, яка позбавляла його прав 
громадянина пролетарської держави. 

Після всіх тих тяжких і досить коштовних запитів і 
процесів уповноваженому від п’ятидесятки передавали під 
розписку ключі від церкви. 

За користування церквою був прогресивний податок. 
Як потім усім стало ясно, що грошевий тиск був скеро- 
ваний на те, щоб випомпувати всі гроші й зробити общину 
неспроможною платити за церкву. Якщо були недоплачені 
податки, то їх стягали з членів п’ятидесятки. 

Така, заздалегідь продумана, система грубого викорис- 
товування релігійного почуття вірних відкривалася для на- 
роду не зразу, роками точилась така експлуатація, грабіж- 
ницький визиск. 

Проте, людина релігійна не розбиралась у тих чорних 
розрахунках пролетарської влади, а організувала п’ятиде- 
сятки, брала церкви й молилась Господу Богові. 

Коли оголошено декрет про відділення Церкви від дер- 
жави, то чорносотенне московське духівництво обрало собі 
патріарха Тихона, а від нього і в Україну пішли церковні 
розпорядження. Харків у той час був столицею червоної 
України, а тому й церковний осередок був у Харкові. 

Ми також почали прислухатися, що діється в церковних 
сферах, і почули, що в Києві ще в 1918 році був Право- 
славний Церковний Собор, де були й представники від 
українського православного духівництва. 

Для мене особисто таке повідомлення з Собору було 
дуже цінне й приємне, і я почав гуртувати в своїй хаті 
людей, небайдужих до відродження Української Православ- 
ної Церкви. 

За тих справді страшних для життя багатьох людей 
часів, я навіть і думати не міг про те, щоб у Харкові 
можна було українізувати бодай одну церкву. Це ми мали 
змогу зробити аж 1921 року, коли настав для того час. 

Радянська влада була ще надто слабка, а тому й вимоги 
її тоді були слабші. 

Біля цього активу купчилась і наша, досить численна 
маса людей, що бажали мати українську Церкву. 

Так приблизно в серпні 1921 року перед пролетарською 
владою поставлено було питання про українізацію одного 
з трьох харківських соборів: Успенського, Благовіщенсь- 
кого або Миколаївського. 

Така вимога з боку українців обурила тих, що керували 


75 



тоді церковними справами, а то були москалі-чорносотенці, 
що під різними приводами хотіли ту справу прикрити. 

Проте, прикрити їм не пощастило, але відтягти цю 
справу вони спромоглись аж до березня 1922 року, коли 
ми взяли ключі від Миколаївського собору. 

Тяжка, клопітлива й марудна була справа добування 
цього собору для українців від «пролетарської»» влади, та 
ми все перемогли, і ключі від собору були в моїй кишені! 

♦ * * 

Церковне життя після революції пішло особливими 
шляхами. Разом з імператорським престолом полетіла в 
криваву яму революції і його головна підпора, церковна 
ієрархія, чорне духівництво, яке так дуже закорінилося в 
Україні впродовж 230 років, було надто збентежене такою 
несподіванкою, як і багато дехто тоді думав, що це на 
якийсь короткий час така буря скоїлась, почали шукати 
виходу. Зараз же по революції, після скинення царського 
престолу, виникає другий престол — патріярший, на чолі 
якого становлять патріярхом Тихона (Белавіна). 

Очі всіх чорносотенців звернулися до патріярха, але... 
часи середньовіччя минули, віруючих фанатиків уже не бу- 
ло, а голими формами та канонами проти революції нічого 
не вдіяти. Найбільша частина безбожного «духівництва» 
зняла з себе «сан» і пішла служити вірою і правдою новому 
панові, друга частина теж пішла туди ж, не знімаючи «са- 
ну». Почали засновуватися «нові» Церкви: «Жівая Церковь», 
«Автономная Церковь», а найбільш реакційні «духівники» 
трималися «тихонівської Церкви». Велика частина цього 
«духовенства» виїхала в безвість. Але спроба закріпитись 
хоч будь-як на своєму становищі примусила їх скликати 
Собори, яких в Україні не було майже триста років, але, 
що то були за собори? 17-18-ті роки... в моєму домі 
порідшало «духівництва», уже відомостей про заміри «вла- 
дик» я не маю, та й самі «владики» зникли з Харкова. 
Провід у свої руки взяв протоієрей Благовіщенського со- 
бору. Та цей «провід» був слабенький. Тим часом, за вели- 
чезною розрухою тих тяжких часів почали долітати з 
Києва вістки, що там заснувалась Всеукраїнська Право- 
славна Церковна Рада, яка веде розмови про відродження 
української Церкви, за духом і правилами давніх часів. 

Після довгих митарств одна з таких вісток попала й до 
мене; прислав її Ночвин, який був тоді на чолі кооперації. 


76 



На зборах батьків учнів гімназії, було зачитано цю ві- 
дозву. Не треба казати про те, що всі, як один, прийняли 
цю вістку близько до серця. Зразу був обраний уповно- 
важений по цій справі, вибір випав на мене. 

... А де ж священик, що служитиме українською мовою? 
Такого нема, треба їхати до Києва. Послали людей до 
Києва, а там сказали, що зараз нема кого до нас послати, 
але невдовзі у вас буде священик. Так обіцяли, але той 
недовгий час тягнувся ще цілий рік. Багато було боротьби 
і на верхах і в низах. «Свобода» відразу показала себе 
дуже гострою проти релігій взагалі, а проти української 
Церкви особливо. Робітники з різних виробень, що брали 
активну участь в національному русі, особливо в цей мо- 
мент, коли їхні товариші були на верхах у владі, значно 
допомогли нам у тій безконечній тяганині, ходінні по без- 
лічі всяких канцелярій, що росли, як гриби після дощу. 

Наші вимоги щодо влади значно виросли. Коли ще так 
недавно хотіли, так би мовити, таємниче взяти собі Різ- 
двяну церкву, то тепер владі поставлено вимогу передати 
українцям один із трьох соборів: Успенский, Благовіщен- 
ський або Миколаївський. Така «дєрзость» українців аж 
надто обурила все «духовенство», що прочуло про це «на- 
хабство», заворушилось страшенно! «Чтоби ми позволілі в 
нашем соборе служіть зтою „хахлацкою мовою?” Да ні- 
когда! Умрьом тут на порогє святого храма, а не уступім 
нікому!» Такі твердження ми чули в усіх соборах, та це 
говорили тільки «духівники», з мирян же було «занадто 
махрових чорносотенців» не так і багато, але теж надто 
злі були. 

Боротьба за собори вийшла на вулицю. Ми теж не 
спали, коли треба було, то були мобілізовані відповідні 
сили, і тримались ми розважно, бо знали, чим це може 
СКІЧИТИСЯ, коли б ми зробили якийсь бешкет біля церкви. 
Перший наш успіх був в тому, що (ВУЦВК) Всеукраїн- 
ський Центральний Виконавчий Комітет дав нам дозвіл на 
користування Благовіщенським собором. В призначений 
день біля цього собору зібралось дуже багато людей, бо 
це недалеко від Благовіщенського базару. Хто був там, 
той пригадає, як настоятель, стративши рівновагу, закри- 
чав: «Братци православниє, спасайте святиню от поруганія 
бєсовского!» На такий шум наскочила поліція, поки вона 
долізла через натовп, один із наших людей, Верещага, що 
стояв на самому верхньому ступені східців, дістав із-за 
пазухи ікону Богоматері і почав нею благословляти всю 


77 



масу людей. Ефект був несподіваний! Вся маса на хвилину 
стихла, а в цей час поліція попросила представників від 
обох сторін до ВУЦВКу. Знову розбор і знову затяжка. Це 
був 1921-й рік. 


* * * 

В цей час із Києва доходили чутки [до Харкова], що 
там церковне життя ворушиться, але що саме там твори- 
лося, ми нічого не знали, та, правду мовити, не дуже й 
цікавилися. Аж ось десь то в кінці вересня 1919 року одер- 
жано відомість від Всеукраїнської Православної Церковної 
Ради про те, що там заснувалося чотири парафії, в яких 
богослуження провадяться українською мовою і що ті па- 
рафії вже створили ВПЦР, на чолі якої стоїть голова Ми- 
хайло Наумович Мороз. У тому повідомленні сповіщалось 
про Собори, що відбувалися в Києві протягом 1917-18-19 
років, які показали нашим представникам українцям, що 
надії на самостійність Української Православної Церкви 
нема. Чорносотенне російське духівництво з єпископатом 
на чолі з митр. Антонієм Храповицьким було рішуче проти 
того, до того ж і гетьманський переворот 1918 року змінив 
їхні надії на панування, а наявність Білої армії ту надію 
впроваджувала в життя. 

Мабуть чи не найбільше було відоме церковне життя 
мені. Починаючи від 1914 р., від початку війни, в моїй 
квартирі на Москалівці, а потім і у власному будинкові на 
Катеринославській вул. ч. 98 (Холодна Гора) збиралися 
люди майже з усієї Слобожанщини. 

Часто бували в мене й священики, а починаючи від 
1916 року, вчащали до нас харківські священики, особливо 
з Холодної Гори, Москалівки та Монастиря, тим то цер- 
ковні відомості були більше-менше докладні. Мешкав у 
нас і гімназіяльний священик о. Євген Білинський, який 
брав активну участь в церковних справах. З’ясувалося, що 
в Харкові є тільки один священик українець, митрофорний 
протоієрей о. Іван Філевський, який на той час був насто- 
ятелем на міському цвинтарі. 

Коли ми дістали вістку з Києва про організацію ВПЦР, 
зрозуміло, очі всіх нас були звернені на о. Івана Філев- 
ського. Були в нього, говорили в цій справі, та нічого 
певного не здобули. Співчували нам ще священик серб о. 
Микита Пічета, протидиякон Литовка, свящ. о. Василь По- 
номарьов та о. Михаїл. Усі вони тільки співчували україн- 


78 



ській справі, а щоб бути активними, то про те не могло 
бути й мови. Зате серед парафіян, особливо холодногорців, 
було багато прихильників відродження української Церкви. 
Особливо активні були такі особи: Петро Пиши-муха, Н. 
Новиков, Сергієнко. 

... Нарешті, вліті 1920 року прибув із Києва Голова 
Всеукраїнської Православної Ради М.Н. Мороз. Було скли- 
кано на Холодній Горі майже весь актив — 46 осіб. Ви- 
черпну інформацію п. Мороза було прийнято до відома і 
до виконання. Найбільші труднощі були в тому, що митр. 
Михаїл Єрмаков (екзарх Московського патріярха в Києві) 
відмовився висвятити наших священиків на єпископів. Тоді 
всю увагу звернули на те, як здобути українських єписко- 
пів. Надії не втрачали, що таки своїх єпископів ми будемо 
мати. 

Тяжко, але швидко минув 1920 рік. Уже в Харкові твер- 
до осіли більшовики з ВУЦВКом і зробили його столицею 
України. Арешти, розстріли, злидні, пошесті були загаль- 
ними явищами по всій Україні, а в Харкові особливо. 
Проте, в грінченківській гімназії ще горіла віра повним 
вогнем в ліпше майбутнє. Уже учні, що покінчили 8-му 
клясу, стали до лав національних робітників, і таких було 
вже душ двадцять. Про сімох з них знаю, що потім були 
розстріляні: Кулинич, Кравців, Коляда, Сергієнківна, Фе- 
доренко, Сліпченко й Верещага. 

Якось навесні 1921 року приїхало з Києва до нас двоє 
людей і дали нам листи від ВПЦР. З тих листів ми дові- 
далися, що ті двоє, — то протоієрей о. Степан Орлик і 
Павло Ферапонтович Погорілко. їм треба було дістати 
документи від ВУЦВКу, щоб вони могли проїхати до 
Константинополя, до Вселенського патріярха для висвяти 
їх на єпископів. Документи й гроші по короткому часі 
було здобуто, і з найліпшими побажаннями ми їх відпро- 
вадили в таку далеку й небезпечну путь. Надія була на 
добрий кінець, але була й велика небезпека. Що з того 
вийде? Один Бог тоді знав! 

Як сказано раніше, в мене в хаті ще з 1914 року купчи- 
лося багато різних українських людей. Час минав. Навесні 
1921 року ввечері з’явилось до нас двоє людей. Один висо- 
кий чорнявий гарний, з чорною невеликою бородою і з 
простим англійським проділом на голові; його великі чор- 
ні, широко розставлені очі, відразу звертали на себе увагу. 
Другий — учитель грінченківської гімназії п. Валяшко, що й 


79 



привів того нового чоловіка, якому тоді було яких 32-33 
роки. Цей новий для нас чоловік був бідно одягнений. 

Назвався він інженером Олександром Григоровичем 
Ярещенком. Після досить довгої розмови виявилося, що 
він щойно прибув із Москви, рятуючись від переслідування 
більшовицької Чека. Він син священика, сам закінчив Мос- 
ковську духовну академію в 1915 році, а передше Москов- 
ський межовий інститут, отже, «чужий» пролетарському 
рухові елемент. А що він, бувши уже на праці, приховав 
своє походження, то значить підлягає виключенню й до- 
слідженню. Зрозуміла річ, що такому «врагу» не місце в 
рядах пролетаріату. 

Найперше, треба було його нагодувати й переодягти, 
що й було зараз же зроблено, не зважаючи на його про- 
тести. Тоді зародилася думка про те, щоб зробити його 
священиком і настоятелем української парафії. У той час 
якраз ми вживали заходів перед владою, щоб дістати (гро- 
маді вірних) один з трьох харківських соборів — Успен- 
ський, Миколаївський або Благовіщенський. 

По короткому часі на засіданні Батьківського Комітету 
грінченківської гімназії було порушено церковне питання й 
обрано О.Г. Ярещенка на настоятеля парафії. Люди добре 
знали його батька, священика о. Григорія Ярещенка, що 
служив весь час у Лубнах. Але не довелося О.Г. Ярещен- 
кові стати настоятелем, бо восени на Першому Всеукраїн- 
ському Православному Соборі його висвячено зразу на 
єпископа. Після короткого перебування в Лубнах він став 
Архиєпископом і всієї Слобожанщини. 

Священик о. І. Гаращенко 

Опубл. у кн: Священик о. Іван Гаращенко «1917-1921. Матеріяли до 
історії Української Автокефальної Православної Церкви». Чікаґо, Україн- 
ське Православне Братство ім. митр. В. Липківського, 1975, стор. 350-352, 
354-356; 16-18; 143-145. 


80 



[ 16 ] 


КАМПАНІЯ УРЯДУ УНР ЗА ВИЗНАННЯ 
УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 
ЦАРГОРОДСЬКОЮ ПАТРІЯРХІЄЮ 


У 1921 році, коли уряд УНР перебував на вигнанні в Тарнові 
(Польща), міністер ісповідань Іван Огіснко розпочав серед укра- 
їнських організацій, установ і широкого громадянства кампанію 
збирання підписів під проханням до Царгородського Патріярха 
благословити Українську Автокефальну Православну Церкву. 
Тому, що намагання делегації УНР на чолі з Олександром 
Лотоцьким здобути патріярше визнання автокефалії Українсь- 
кої Православної Церкви, проголошеної законом Директорії 
УНР з 1 січня 1919 року, не мали успіху, міністерство ісповідань 
надіялось вплинути на рішення Царгородського Патріярха та- 
кою масовою кампанією. Було зібрано дуже велику кількість 
підписів, але на Україні в той час уже міцно закріпились біль- 
шовики, і прохання залишилось без відповіді. 

Кампанія провадилась перед тим, як на Україні розпочались 
остаточні заходи до унезалежнення Української Православної 
Церкви, які завершились Першим Всеукраїнським Православним 
Церковним Собором у жовтні 1921 року, і без пов'язаности з 
тими заходами. 

Наводимо тут текст прохання, яке мало висилатися до 
Царгородського Патріярха, а перед тим — пояснення про кам- 
панію та інструкції тим, хто буде підписувати прохання. 


ПРОХАННЯ 

ДО ПАТРІЯРХА ЦАРГОРОДСЬКОГО БЛАГОСЛОВИТИ 
АВТОКЕФАЛЬНУ УКРАЇНСЬКУ ЦЕРКВУ 


Українське громадянство, виборовши собі в запеклій 
трьохлітній боротьбі Автокефальну Українську Церкву, 
вважає за святий обов’язок свій звернутися до Вселенського 


81 



Царгородського Патріарха, щоб він благословив найбіль- 
ший наш здобуток в Великій Революції — Автокефальну 
Українську Церкву, яка хоче бути з Церквою Царгородсь- 
кою, як з старшою сестрою своєю, в канонічнім єднанні. 

Українська Церква національна, по устрою своєму на- 
родна Церква Бога Живого, по правовому станові авто- 
кефальна, по науці — щиро православна, про що свідчить 
вже сам факт звернення до Вселенського Патріярха за 
благословенням. 

Текст прохання до патріярха Царгородського подано 
було Патріярху в двох мовах — українській і французькій. 
Різні українські організації, політичні партії, установи 
державні, громадські, культурно-освітні і церковні, окремі 
парафії, школи, «Просвіти», установи Червоного Хреста, 
Духовні Правління, зібрання, з’їзди, окремі громадяне, 
військові частини і т. і. сотнями і тисячами покривають ці 
прохання своїми підписами і відсилають їх або просто в 
Царгород на ім’я Вселенського Патріярха (Сопхіапііпоріе, 
а 8а Заіпіеіе, 1е Тг&8-8аіпі РаїгіагсЬе <1е Сопхіапііпоріе), або 
до Міністерства Ісповідань Української Народньої Респу- 
бліки, яке негайно відсилає їх по адресі. 

Підписи засвідчуються громадськими або державними 
установами. Кожний громадянин, підписуючи, прорізно 
зазначає своє звання чи посаду, а коли має печатку, при- 
кладає і печатку. Коли хтось з неграмотних хоче прилу- 
чити і свій голос до прохання, то просить грамотного 
розписатися за нього. 

Козаки по таборах покривають прохання тисячами 
підписів — підписує все духовенство, вся старшина і все 
козацтво. Сотнями підписів покривають прохання діти 
різних шкіл на чолі з своїми пан-отцями і учителями. 
Єсть прохання від українців біженців, що перебувають в 
різних містах. 

Листи старанно зшиваються шовком. На сторінці 3-ій 
прохання після слів: «підтримує і» вписується назва інсти- 
туції, що підписує прохання. 

В деяких містах перед підписами відбулися лекції про 
Українську Автокефальну Церкву. 

Всі кріпко переконані, що всенародне бажання Україн- 
ської Автокефальної Церкви вволить Патріярх Вселенський 
Богу на славу, Церкві на користь. 


Проф. І. О — ко 


82 



ДО ЙОГО СВЯТІИШЕСТВА, НАИСВЯТІШОГО ПАТРІЯРХА 
ЦАРГОРОДСЬКОГО, АРХИЄПИСКОПА НОВОГО РИМУ 


Церква Царгородська була в свій час матір’ю Церкви 
Православної Української і передала останній за часи князя 
українсько-київського Володимира Великого науку христи- 
янську, сімома Вселенськими Соборами визнану, передала 
церковну ієрархію, службу Божу та святі Таїнства, для 
спасіння душ християнських потрібні. 

Цілими віками Українська Церква Православна була в 
тісному зв’язку та єднанні з найсвятішими патріярхами 
Царгородськими, владі їх корилася, порадами їх та ро- 
зумними наказами користувалася і для свого розвитку, і 
для охорони від душепогубних єресів. За цей час наша 
свята Церква українська приймала з рук патріярших своїх 
найстарших владик на керівників, митрополитів Київських, 
а коли наші єпископи самі вибирали собі Київського митро- 
полита, то просили в богоосвічених патріярхів Царгород- 
ських всесильного благословення й підтвердження обра- 
ного кандидата. 

В часи найбільшої скрути та небезпеки для нашої святої 
Церкви української — в кінці XVI та початку XVII віків, 
коли наші владики з-за лакомства нещасного, з-за панства 
великого зрадили батьківській вірі і порвали єднання з 
світлим Царгородським Патріяршим Престолом і пішли 
до Риму, а оборонцями православної віри залишилися самі 
миряни, згуртовані в церковні православні братства — 
тоді богомудрі патріярхи — Ієремія II, Кирило Лукарис та 
інші рішуче стали на боці цих братств і допомагали їм 
одстоювати від ворогів святу віру християнську. 

Український народ з великою втіхою та щирою подякою 
згадує ці славні часи тісного єднання любих його серцеві 
Українських Братств Православних з патріярхами вселен- 
ськими, і, навпаки, з сумом пригадує 1686-й рік, коли па- 
тріярх Діонисій погодився відмовитися від керування Пра- 
вославною Церквою на Україні і переуступив це право 
своє, московському патріярхові. 

Часи господарювання в нас, на Україні, патріярхів 
московських, аз 1721 р. Російського Найсвятішого Синоду, 
принесли багато шкоди та горя нашій Українській Право- 
славній Церкві, бо ми втратили тоді свої стародавні цер- 
ковні права щодо вибору всього духовенства од читача 
церковного до митрополита включно, втратили свою укра- 
їнську ієрархію, а примушено було нас окормлятися ієрар- 


83 



хією московською; стародавні наші церковні звичаї зни- 
щено, текст наших служб церковних змінено, наші націо- 
нальні братські школи й освіту зруйновано і замінено їх 
московськими... Ми повсякчасно вживали заходів зберегти 
й заховати все це, та не сила була наша, бо московський 
царський уряд відкрито гнітив нас, закидаючи, ніби ми не 
маємо в себе чистоти Вселенського Православія... 

І тільки останні три роки, з 1917 р. починаючи, дали 
нам можливість повернути нашій Українській Православній 
Церкві те, що було знищено Москвою. Політична свобода 
та державна самостійність українського народу дають йому 
нині повну можливість оновити й своє церковне життя. Ми 
зараз відновляємо по своїх церквах наші українські старо- 
давні церковні звичаї, вироблені ще за часів безпосеред- 
нього єднання з Найсвятійшими Патріярхами Вселенсь- 
кими; ми правимо службу Божу на зрозумілій для нашого 
народу рідній мові. 

Але московська ієрархія творить нам перешкоди, зава- 
жає нашій праці святій на славу Великого Імени Божого. 
Світлий Уряд Української Народньої Республіки ще зако- 
ном 1-го січня 1919 року визнав необхідним проголосити 
автокефалію Української Православної Церкви. Увесь пра- 
вославний український нарід і велика частина духовенства 
визнала українську Церкву автокефальною і непідлеглою 
московському патріярхові. 

В числі інших громадських товариств, разом з усім 
українським народом, автокефалію нашої Церкви україн- 
ської підтримує і... (підпис). 

Працюючи на користь православної віри, просить Ваше 
Святійшество благословити його труди і всю церковну 
справу на Україні. 

Благослови, богомудрий Отче, своїм святим патріяр- 
шим благословенням, Богу на славу, вселенській право- 
славній вірі на користь, Автокефальну Українську Право- 
славну Церкву. За канонічність цієї автокефалії стоїть 
славний богословський факультет Кам’янець-Подільського 
Державного Українського Університету; він докладно з’я- 
сував це в поданій до Вашого святого Патріяршого Прес- 
толу записці, із змістом і побажаннями якої ми цілком 
погоджуємося і цілком підтримуємо їх. 

Нехай святий Царгородський Патріярший Престол і 
тепер підтримає наші всенародні зусилля оберігати Авто- 


84 



кефальну Православну Українську Церкву, як він допома- 
гав їй в часи діяльности наших славних Церковних Братств 
в XVI — XVII віках. 

Римський папський престол призначив на Україну свого 
легата — патера Джеконі. Благоволіть, Ваше Святійшество, 
теж призначити на Україну своїм представником єпископа, 
щоб він повсякчасно бачив нашу горливість до прадідів- 
ської православної віри і допомагав нам охороняти її в 
непорушній чистоті. 

Просимо також Вашого Святійшества не одмовити 
українському народові в хіротонії православних українсь- 
ких єпископів, коли буде надіслано до Патріяршого Прес- 
толу обраних нами кандидатів. 

Батьківська ласка Вашого Святійшества до синовнопо- 
кірної Церкви української оживотворить працю її, скріпить 
будову її і тісними узами знову зв’яже її із Святим Патрі- 
яршим Престолом Царгородським на віки віків. 

Просячи Ваших святих молитов і всесильного патрі- 
яршого благословення, залишаємося назавжди покірли- 
вими синами Вашого Святійшества. 


Перед, з: «Прохання до Патріярха Царгородського благословити 
Автокефальну Українську Церкву». — Тарнів, Благодійне в-во «Українська 
Автокефальна Церква», 1921, стор. 1-14. 


85 




РОЗДІЛ II 


СОБОРИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 
1921 — 1930 




СОБОРИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (1921 — 1930) 


Завершенням руху за незалежність Української Православної 
Церкви, який розгорнувся з поваленням царату і початком україн- 
ської національної революції, був Перший Всеукраїнський Пра- 
вославний Церковний Собор 14-30 жовтня 1921 року в соборі св. 
Софії в Києві. На той час православні українці вже виразно 
засвідчили свою волю жити самостійним церковним життям, мо- 
литися своєю рідною мовою. На Собор прибуло до 500 делегатів 
з усієї України, серед них такі визначні діячі українського націо- 
нально-церковного руху, як прот. Василь Липківський, прот. 
Нестор Шараївський, Володимир Чехівський і багато інших. 

Найпекучішим питанням, яке стояло перед Собором, було 
створення власної ієрархії. До останнього робилися спроби здо- 
бути згоду російського єпископату поставити для УАПЦ її пер- 
ших ієрархів. Але всі зусилля розбилися об непоступливу поставу 
єдинонеділимних єпископів на чолі з патріяршим екзархом ми- 
трополитом Михаїлом Єрмаковим. Тоді Собор вирішив вдатися 
до соборної висвяти, покликаючись на практику Церкви апостоль- 
ських часів і давньої Олександрійської Церкви. 

23 жовтня 1921 року такою соборною висвятою, в якій взяли 
участь всі учасники Собору, було поставлено в єпископський сан 
протоієрея Василя Липківського, обраного на Митрополита Київ- 
ського і всієї України. Далі було рукоположено на єпископа про- 
тоієрея Нестора Шараївського та чотирьох інших обранців Со- 
бору. Незвичайний спосіб поставлення перших двох ієрархів Со- 
бор явно вважав хоч і законним, але вимушеним актом, поста- 
новивши, що надалі чин хіротонії єпископів буде виконуватися з 
участю двох чи більше єпископів, як це прийнято у Вселенській 
Православній Церкві. 

Одначе, в питаннях внутрішнього устрою Собор 1921 року 
став на шлях радикальних реформ, прийнявши канони, що в 
Деяких суттєвих аспектах відрізняються від канонів Вселенської 
Православної Церкви або навіть їм суперечать (про це доклад- 
ніше в наступному розділі). 

Відродження рідної Церкви, заснованої на національних заса- 
дах, з власним єпископатом і українською мовою богослужбових 


89 



відправ викликало надзвичайний ентузіязм серед православних 
українців по всій країні. Протягом перших трьох років УАПЦер- 
ква мала вже понад ЗО єпископів, приблизно 1500 священиків і 
дияконів та біля 1 100 парафій. 

Радянська влада, яка спочатку ставилась до У АП Церкви то- 
лерантно, вбачаючи в ній корисний засіб для послаблення Росій- 
ської Православної Церкви на Україні, різко змінила своє став- 
лення, опинившись перед фактом швидкого і нестримного зросту 
української Церкви. Церкві та її діячам почали закидати контр- 
революцію, петлюрівщину і тому подібні «злочини». Влада під- 
тримувала «Діяльну Христову Церкву» — групу, яка відкололась 
від УАПЦ. Восени 1925 року почались репресії. 

Від УАПЦ відібрано кілька церков у різних містах, митропо- 
литові Василеві Липківському та іншим членам Всеукраїнської 
Православної Церковної Ради заборонено виїзд з Києва. Протя- 
гом 1926 року відбулись арешти провідних діячів УАПЦ, включ- 
но з митрополитом Василем Липківським, архиєпископами Олек- 
сандром Ярещенком і Костянтином Малюшкевичем, єпископом 
Іваном Павловським, тогочасним головою ВРЦРади протодияко- 
ном Василем Потієнком та ін. Декого з них тримали в ув’язнені 
короткий час і потім звільнили, інші залишались в ув’язненні 
довше. 1 липня 1926 року закрито канцелярію ВПЦРади і забо- 
ронено її дальшу працю. На вимогу влади, було створено «комі- 
сію по унормуванню життя УАПЦ», на чолі з єпископом Петром 
Ромодановим. «Унормування» мало полягати в тому, що в замі- 
ну за право на дальше існування УАПЦ, від неї вимагали осуду і 
усунення її керівників. Це й було зроблено на Великих Покров- 
ських Зборах ВПЦРади 25-30 жовтня 1926 року, а остаточно — 
на II Всеукраїнському Православному Церковному Соборі в 
жовтні 1927 року, який відбувався в умовах справжньої облоги з 
боку ДПУ. II Собор «звільнив» митрополита Василя Липків- 
ського із всеукраїнської митрополичої катедри. На його місце 
став митрополит Микола Борецький. 

Після II Всеукраїнського Православного Церковного Собору 
УАПЦ пережила короткий період спокою; період, який, як споді- 
вались її керівники, мав бути початком нової доби духовного 
розвитку і зросту. Але влада мала зовсім інші наміри. В кінці 20-х 
років, за новою генеральною лінією Сталіна, в Україні почалась 
нагінка на українську культуру в усіх її проявах. Це був вступ до 
тотального наступу на українську національну самобутність, що 
включав у пізніші роки примусову колективізацію, голод 1932-33 
років і всеохоплюючий сталінський терор. Не минула цього 
наступу і Українська Автокефальна Православна Церква. 

Наприкінці 1929 року влада повідомила про викриття підпіль- 
ної самостійницької організації СВУ, до діяльности якої ДПУ 
намагалось довести причетність УАПЦ, маючи на меті ліквіду- 
вати одночасно і кращі українські національні сили, і незалежну 
українську Церкву. Процес СВУ, серед підсудних на якому був 


90 



лише один провідний діяч УАПЦ — Володимир Чехівський — 
розпочався в березні 1930 року. Але вже в січні того року з 
наказу влади в Києві відбувся надзвичайний церковний Собор, 
який постановив ліквідувати УАПЦ та всі її керівні органи. До 
того часу вже пройшла хвиля масових арештів ієрархів, духо- 
венства і вірних. Після закінчення процесу СВУ репресії розгор- 
нулись з іще більшою силою. 

В грудні 1930 року влада несподівано змінила свою позицію і 
дала дозвіл на скликання ще одного надзвичайного церковного 
Собору, де було відновлено Українську Православну Церкву, але 
вже без назви «Автокефальна». Новим головою Церкви було 
обрано архиєпископа Івана Павловського з титулом Митрополита 
Харківського і всієї України (влада наказала перенести місце 
осідку Всеукраїнського митрополита і ВПЦРади до Харкова, бо 
ж він був у той час столицею «робітничо-селянської України»), 
Дуже обмежена щодо кількости парафій, єпископів і священиків, 
а ще більше обмежена в правах, в умовах неприпинних гонінь. 
Українська Православна Церква проіснувала до 1936 року, коли 
з арештом митрополита Івана Павловського та решти єпископів, 
що ще залишались на волі, її існування цілком припинилось. 


91 




ПЕРШИМ ВСЕУКРАЇНСЬКИМ ПРАВОСЛАВНИМ 
ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 
(14-30 жовтня 1921 року ) 


[17] 


НА ШЛЯХУ ДО ПЕРШОГО 
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО 
ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ 

СПОГАДИ ПРОТОДИЯКОНА ВАСИЛЯ ПОТІЄНКА 


Відродження Української Православної Церкви починалося і 
проходило по-різному в різних частинах України. На жаль, про 
те, як в окремих містах і селах пробуджувалося національне 
усвідомлення вірних, як розгорталася і проходила боротьба за 
усамостійнення Української Православної Церкви, написано ду- 
же мало спогадів і збереглось обмаль документальних даних. 

Одним з небагатьох, хто зберіг для історії свідчення про 
події, які передували Першому Всеукраїнському Православному 
Церковному Соборові, був протодиякон Василь Потіенко — 
один з провідних діячів відродженої У АПЦ, голова Всеукраїн- 
ської Православної Церковної Ради від 1924 до 1926 років. У 
наведених нижче спогадах він описує початки руху за незалежну 
УПЦеркву на своїй рідній Чернігівщині та перші дні Собору. 


1921 року я був учасником Першого Собору Україн- 
ської Автокефальної Православної Церкви, що відбувся 
14-30 (1-16) жовтня в Софійському Соборі в Києві. Собор 
цей — величезної ваги подія в усій історії України. На 
ньому виявилося, що в українському народі, не зважаючи 
на кількасотлітнє підневільне життя його, не зважаючи на 
розгром національно-свідомих політичних і державних сил 
У 1917-1919 рр., є невичерпні духовнотворчі сили. Собор 
спрямував ці сили в річище церковно-громадської роботи. 
Той широкий церковно-громадський національний рух, 
який охопив після Собору всю Україну й перекинувся за 


93 



межі її, скрізь, де тільки жили українці, справді розбудив 
приспані сили до дії. 

З 1921 року я цілком увійшов у національний церковно- 
громадський рух, дістав хіротонію на диякона, отже уві- 
йшов до складу духівництва української Церкви. В рр. 
1922-24 був протодияконом при митрополиті Василеві Лип- 
ківському, їздив з ним по всій Україні, був свідком його 
архипастирського служіння. В травні 1924 р. був обраний 
головою Всеукраїнської Православної Церковної Ради — 
вищого органу керування Української Автокефальної Пра- 
вославної Церкви. 1926 р. я був заарештований і позбав- 
лений змоги брати активну участь у церковному житті. 

Роки 1921-1927 — то були бурхливі часи життя україн- 
ської Церкви. Кожен день приносив щось цікаве чи не- 
сподіване. То були роки широкого піднесення української 
Церкви, урядових перешкод в її розвитку, а далі жорсто- 
ких репресій, що привели її до тяжких мук, а працівників її 
до морального занепаду. 

Багато чого з того, що діялося тоді, нікому або майже 
нікому невідоме. Воно зберігалося в пам’яті довірочних 
людей, які були безпосередніми учасниками чи свідками 
тяжкої боротьби Всеукраїнської Православної Церковної 
Ради за життя і честь української Церкви. Мені, як Голові 
ВПЦР, довелося бути безпосереднім учасником і керівни- 
ком тієї боротьби, тим то всі перипетії її та хід подій мені 
відомі. 

З 1928 року ношу я в пам’яті своїй багато подій з життя 
української Церкви. Мріяв про те, щоб записати свої 
спогади. Але не підносилась рука в тих умовах державної 
системи України. Бо хотілося записати об’єктивно, істо- 
рично-правдиво. Не було певности, що це не потрапить до 
рук органів державної безпеки, де в моїх об’єктивно-чес- 
них записках убачили б державну небезпеку, як було з 
моїми щоденниками, забраними у мене при арешті в 1921 р., 
і не повернутими мені. Та й часу не було при напруженому 
житті в Радянському Союзі. 

Перебуваючи в евакуації у Вінниці у вересні 1943 року, 
я мав нагоду й можливість прочитати 7 розділ з історії 
української Церкви, написаної митрополитом Липківським, 
щасливо збереженої кимсь із його близьких і випадково 
знайденої після приходу німців на Україну, в 1942 році. Як 
жива постала переді мною постать цього народнього три- 
буна, духовного проводиря, геніяльного сина нашого на- 
роду, з усіма його кольоритними й характерними рисами, 


94 



з усіма його добрими якостями і вадами, з усім його 
молодечим запалом, з усім його старим досвідом, з усім 
його проникливим розумом та історично-перспективною 
далекосяжною передбачливістю. З великим інтересом чи- 
таються записки митрополита Василя, написані його над- 
звичайно плавною, соковитою, співучо-народньою, бага- 
тою на епітети, порівняння та прислів’я й приказки, мо- 
вою. Багато цікавих фактів є в тих записках, хоча то дуже 
й дуже назначна частка того, що старий митрополит знав, 
бачив, чув і пам’ятав, — дуже стисло писав він. 

Але ті записки хибують на деяку необ’єктивність. Ча- 
сто автор їх дає оцінку подіям і людям занадто суб’єк- 
тивно, відходячи від історичної об’єктивности. І від цього 
записки втрачають на своїй історичній вартості. Митро- 
полит Василь писав свої записки в час тяжких переживань, 
коли він бачив свою здійснену мрію — українську Церкву 
— в тяжкому стані морального занепаду, коли виплекані 
ним церковно-українські ідеали ніби завалилися, коли він 
був забутий тими, кого породив на світ, — єпископами і 
духівництвом УАПЦ, і тому деяка гіркота й неправильна 
оцінка подій і людей є в тих записках. Найболючіше мені, 
що знав митрополита Василя більше як хто, те, що в його 
записках наприкінці, під впливом тяжкого настрою, про- 
хоплюється зневір’я в ту справу, яку створив, і, особливо, 
в тих людей, яких навколо себе зібрав і об’єднав. Це 
значить, справді, тяжкі моменти, переживав він, бо саме 
він, як ніхто, вірив у святе діло відбудування української 
Церкви, вірив у могутні творчі сили українського народу, 
зумів розбудити й зібрати коло себе ті сили й поставити їх 
на служіння рідному народові в його Церкві. Цю свою 
віру він передав і мені, бачивши в мені одного з своїх 
найкращих учнів і послідовників. 

Мене також люди знеславили, зганьбили, я також мав 
змогу пересвідчитися в моральній низькості їх, потерпів 
сильно від тих, на кого покладався, кому вірив, бачив 
своїми очима і відчував на собі розгром української Цер- 
кви, який багато хто вважав за банкрутство самої ідеї 
відродження української Церкви, — проте я зберіг і віру в 
майбутнє нашої Церкви, і в людей, що їх із своїх надр 
родить український народ, і маю спроможність в оцінці 
минулого бути об’єктивним, як мені здається. 

Ми жили й творили велику справу в такі часи, коли 
зафіксувати події не було змоги. Може, ще є чиїсь записки. 
Це було б дуже добре. Бо колись, як заспокояться людські 


95 



пристрасті, що привели до таких трагедій в цілому світі, в 
спокійних умовинах люди захочуть обізнатися і з тією 
частиною життя народу нашого, де серед національного 
гніту, моря крови, страшних політичних утисків і соціяль- 
но-клясових експериментів кращі люди шукали порятунку 
народу в відродженні його святої Православної Церкви. 

Те, що зроблено в Українській Автокефальній Церкві, 
не вмре ніколи. Хоч які будуть дальші шляхи відродження 
українського народу, хоч яке місце приділить йому доля в 
світовій історії, але існування Української Автокефальної 
Православної Церкви, відродженої і збудованої народом у 
20-х роках цього століття, буде завжди яскравим прикла- 
дом духовного піднесення народу, доказом спроможности 
його перейнятися єдністю в своїх національних прагнен- 
нях. Це була велика, вдала спроба об’єднання нашого 
народу на засадах, які стоять понад державними, політич- 
ними й соціяльними прагненнями і уподобаннями. В тій 
святій, великій роботі поруч із яскравими проявами хри- 
стиянської душі народу, поруч із самовідданістю і само- 
пожертвою, було немало хиб, помилок, манівців і падіння 
морального. Нові покоління, що приходять і прийдуть на 
зміну нам, зважать на обставини, в яких ми діяли, і 
простять нам наші хиби, вади, слабості. Дай, Боже, щоб 
вони, навчені нашим досвідом, не повторювали наших 
помилок. І в цьому їм допоможуть наші записки. 

Якщо й мої записки прислужаться тим, хто колись 
продовжуватиме нашу святу справу, — то буде велика 
ласка Божа до мене і до моєї праці. 


ПЕРШІ ВІСТКИ З КИЄВА 


Коли я дістав першу звістку про українську Церкву, то 
в той час я працював у Сосниці, на Чернігівщині. То було 
в липні 1921 р. Переживав тоді тяжкі дні. Перед тим у 
березні (3. III. 21), я був заарештований однієї ночі агентами 
ЧеКа. Разом зі мною заарештували 18 осіб. Ті арешти 
були в зв’язку з кронштадським повстанням есерів і мен- 
шовиків. Так уряд, побоюючися виступів, зробив розпо- 
рядження ізолювати всіх, хто належав колинебудь до пар- 
тій есерів і есдеків чи до інших соціялістичних партій. Я 
ніколи ні до якої партії не належав, і чому був зааре- 
штований, стало мені відомо тільки значно пізніше, коли 


96 



всіх випустили, а мене залишили для слідства. А вийшло 
так, що за день до арешту свого я був у Шабалинові (12 км. 
від Сосниці), де виступив з доповіддю про лютневу ре- 
волюцію. На збори прийшло багато селян, настрій їхній 
був мені відомий. Я, характеризуючи червону гвардію, що 
завоювала Україну для совєтів у 1918-19 рр., назвав Та- 
ращанський і Богунський полки лютими собаками, яких 
спустили з ланцюгів, — це в зв’язку з тим, що вони 
руйнували культурні цінності й пам’ятники старовини. 
Треба мати на увазі, що в тому селі був чудовий і ори- 
гінальний пам’ятник, який теж був майже знищений. Па- 
м’ятник являв собою пароплав, з каютами — добре об- 
ладнаними кімнатами, з палубою і т. д., розміром майже 
натуральним. Перед ним велика башта, на горі її площин- 
ка з лавами і високий залізний хрест з терновим вінком. 
Цей пам’ятник поставив генерал Попов Я. К. на пам’ять 
своєї зустрічі з проф. Богданович, на морі, по дорозі в 
Італію. Та Богданович потім стала його дружиною, при- 
їжджала в це село, де дуже ласкаво й благодійно пово- 
дилася з селянами. Вона була професором хемії в Петер- 
бурзькому університеті, і під час якогось досліду в наслі- 
док вибуху загинула. Так от, це місце моєї доповіді про 
пам’ятники старовини й скажених собак уподобалося се- 
лянам, вони нагородили мене гучними оплесками, один, 
(як потім виявилося паламар місцевої церкви) підвівся й 
сказав до людей: «Хто має вуха слухати, нехай слухає». 
Це ще більше роздратувало місцевих комуністів. Двоє з 
них, як виявилося, теж були в червоній гвардії. Вони 
виступили тут же на зборах гостро проти мене, сказали, 
що це порівняння з скаженими собаками ображає їх, особ- 
ливо прикро їм чути це від «інтелігентного щура», що 
громадянську війну провів у підпіллі, а тепер виліз на 
провідну роботу. Я відповідав на їхні гострі виступи, що, 
звичайно, не всі таращанці й богунці були однакові, але, 
мовляв, ложка дьогтю псує бочку меду. Це їх не пере- 
конало, і вони зараз же нарадилися мене заарештувати. 
Про це мені сказали молоді шабалинівські хлопці, які 
взяли мене під свою охорону. Справді, вони організували 
цілий кортеж, ескортували мене до якоїсь старої бабусі, де 
я переночував, під охороною тих же хлопців, а вранці 
пішки дістався додому. Партійці шукали мене, не знай- 
шли, і сповістили ЧеКа в Сосниці. Отже опинився і я 
заарештованим у справі, що звалася «Дело кронштадского 
восстания». Через півтора місяця всіх випустили, мене 


97 



потримали ще кілька днів, потім завдяки особливим дру- 
зям і знайомим випустили й мене на поруки. Вийшов я з 
твердими нервами, але з підмоченою репутацією. Влітку 
спалахнуло в Борзенському повіті повстання, а в нашому 
повіті було кілька терористичних актів. Забрали заручни- 
ків, у тім числі й мене. Просидів два тижні. Саме почалися 
вчительські курси, на яких запропонували мені прочитати 
цикл лекцій з історії української літератури. Після однієї 
лекції про значення наших монастирів і духовних пись- 
менників у загальному розвитку української культури до 
мене підійшов учитель Іван Митрофанович Ювженко, який 
розповів мені, що він знає з листів свого брата, який живе 
у Києві, що там є церква, де моляться, служать і про- 
повідують по-українському, і тій церкві надається серед 
українців великого значення. Другого дня на моє прохання 
він приніс мені відозву Всеукраїнської Православної Цер- 
ковної Ради (ВПЦР) з 5 травня 1920 р. про оголошення 
автокефалії української Церкви. У відозві були визначені 
основні засади, на яких будується Автокефальна Церква: 
автокефалія, соборноправність і українізація богослужіння, 
і закликалося всіх відгукнутися і взяти участь у тій великій 
справі. На мене ця відозва справила сильне враження. Всі 
наші давні церковні письменники, всі полемісти-літератори 
XVII ст., всі видатні українські владики, як Петро Могила, 
Йосиф Нелюбович-Тукальський, Арсеній Мацієвич, Дми- 
тро (Данило) Туптало (Ростовський), Іов Борецький, пере- 
кладачі св. Письма на українську мову, боротьба за укра- 
їнську Євангелію, що мала перемогу в 1905 р., — все 
воскресло в моїй пам’яті. 

Я ще був зовсім необізнаний із тим, що робилося в 
Києві. Але схематично мислив собі так. На пожарищі 
української революції, на руїнах української республіки, на 
уламках українського національно-державного життя, се- 
ред страшних більшовицьких утисків будується українська 
Церква, яка у відозвах своїх говорить нечуваною тепер, в 
цих умовах, національною своїм змістом, мовою. Це доб- 
ре, і це треба підтримати. Це цікаво: в умовах боротьби з 
Україною і з усім українським будувати, і то, як кажуть, 
цілком правно і законно, українську Церкву! 

Саме скоро після того поїхав до Києва Петро Костирко 
(потім закінчив Архітектурний інститут у Києві, там жив і 
читав лекції, в тому ж інституті виявився здібним архітек- 
том, а головне, не зрадив своїх українських переконань). Я 
попросив його зайти до св. Софії, до ВПЦР, і розпитатися, 


98 



що там робиться. Коли він повернувся до Сосниці, то 
привіз дивні речі: поперше, таки, справді, існує українська 
Церква, має свій Всеукраїнський керівничий центр у Києві, 
діє законно, з печаткою і т. д.; подруге, в п’ятьох храмах у 
Києві служби Божі правляться по-українському, людей 
буває багато, і яка ж то краса; потрете, в св. Софії 
робиться щось незвичайне: людей не вміщає собор, чудово 
співає хор, а проповіді виголошуються такі націоналістич- 
ні українські, що аж страшно; почетверте, Костирко П. 
заходив до ВПЦР, довго розмовляв з головою її якимсь 
Морозом, він дуже цікавився, які на Сосниччині провідні 
українські сили, кому б можна доручити представництво 
ВПЦР, і на пропозицію Костирка привіз мені призначення 
на «Головноуповноваженого УАПЦ на Сосниччину»; на- 
решті, поп’яте, привіз багато інформаційної літератури і 
запрошення мені, як головноуповноваженому, прибути на 
той Собор, що має розпочатися на Покрову, 14 жовтня 
1921 р. До Собору треба було провести загальні збори по 
українських парафіях для вибору делегатів на Собор. 

А де ж ті парафії українські? Нема. А кого вибирати 
делегатами? Не знаю. 

Проте раз дістав таке уповноваження, щось треба було 
робити. Викликав до себе знайомих учителів-українців, 
щоб доручити їм справу українізації парафій в їхніх селах. 
Вчителі — як вчителі: одні сказали, що бояться влади і 
тому не хочуть втручатися в церковні справи; другі ска- 
зали, що не хочуть псувати добрих стосунків з місцевим 
священиком; треті — не надіялися на свої сили і на свій 
авторитет у селі, щоб щось зробити; четверті — заявили, 
що вони взагалі безбожники, Церква, хоч би яка вона 
була, їх не цікавить. І тільки два вчителі втішили мене: це 
Йосип Йосипович Брусило з Шабалинова і Степан Ми- 
хайлович Педь — з Баби. Брусило розказав, що вони не 
тільки чули вже давно про те, що робиться в Києві, а 
мають уже й статут української парафії, одержаний з 
Конотопу, і священик їхній о. Андрій Дорошенко після 
того, як дістане богослужбових книжок, буде служити по- 
українському. А Педь сказав, що так скоро він не обіцяє 
щось зробити в своєму селі, де має гурток свідомих укра- 
їнців, але сподівається, що згодом зробить. Брусило подав 
мені надію, що може, він поїде і до Києва на Собор. 

Почув про моє призначення дяк Сосницької церкви 
Федір Іванович Музалевський. Я знав його як прекрасного 
диригента церковного й світського хору. Знав, що він має 


99 



великі симпатії до українства, і при тому людина куль- 
турна й освічена. Отож Ф. І. Музалевський запропонував 
мені побувати в с. Головеньках, де священик о. Максим 
Савченко — українець, який був присутній на з’їзді цер- 
ковному в Києві в травні 1921 р., у великій дружбі з 
українцями-священиками на Борзенщині, між іншим, з 
молодим благочинним о. Іваном Єфимовським. Транспорт- 
них засобів у нас, крім власних ніг, не було, і тому пішли 
до Головеньки пішки (27 км.). І не шкодували, бо почули 
там багато нового й цікавого, і побачили на власні очі 
богослужбові книжки українською мовою, і ‘почули на 
власні вуха Службу Божу українською мовою. Хоча не 
вподобалася нам нерішучість і невиразна поведінка о. Мак- 
сима Савченка: з одного боку, він приєднався до УАПЦ, 
що творила церковну революцію і боролася з єпископами 
московської Церкви на Україні, а з другого — боявся тих 
єпископів, і страшно мучився, чекаючи на завтрішній день 
єпископа Новгородсіверського Іоана, а єпископ той саме 
і їздив для того, щоб застерегти пастирів і паству від 
українсько-автокефальної небезпеки. 

З ініціативи Ф. І. Музалевського була спроба зробити 
революцію і в Сосницькій Покровській церкві. Навіть 
зібралися збори парафіян, і там було поставлене питання 
про богослуження українською мовою. Це було зовсім без 
підготовки, і не було відповідного ґрунту. На тих зборах 
міг бути для нас повний конфуз, якби не дипломатичність 
голови «Попечительства» д-ра Ольнедборгера Павла Ва- 
сильовича (нехай простить йому Бог усі його гріхи вільні 
й невільні: не витримав розпинання від своєї дружини і 
цькування від радянської влади, і знайшли люди його і 
дружину мертвими, з ознаками самогубства хірургічними 
засобами — перерізана артерія) і розважливість прот. 
о. Олександра Рождественського. Поважаючи мене і мою 
родину, вони обережно запропонували, щоб хор вивчив, 
скажімо, на перший раз «Отче наш» українською мовою, і 
проспівав, хай люди послухають і скажуть свою думку, і 
так далі. Але з того таки нічого не вийшло. Не пощастило 
вивчити з хором «Отче наш», а скоро у Музалевського так 
загострилися відносини з настоятелем, що він змушений 
був перейти в с. Феськовку. 

Брусило дотримав свого слова — на Собор згодився 
поїхати депутатом від Шабалинівської парафії. Правда, ми 
трошки спізнилися. 14 жовтня в Макошині сіли надвечір в 
потяг на Київ, а 15 жовтня вранці з великими труднощами 
дісталися до Києва. 


100 



Не так просто, виявилося, можна було їхати до Києва 
на Собор. Наприкінці вересня викливали мене до ЧеКа, і 
слідчий, такий собі Донченко, розпитував у мене, що я 
знаю в справі «автокефалії». Я розповів, що знав, і сказав, 
що збираюся їхати до Києва на Собор. Донченко вийшов, 
а на столі залишилась папка розкрита з паперами. Його 
довго не було, і я через стіл прочитав зміст того папірця, 
що там лежав. Мене ошпарило — то була копія листа 
єпископа Чернігівського Пахомія до Губчека, в якому він 
сповіщає і звертає увагу на те, що на Борзенщині і Сос- 
ниччині, а також на Ніжинщині і Козелеччині, з’явились 
групи петлюрівських агітаторів, які під прикриттям Цер- 
кви вносять розкол проти радянської влади. Іменують 
вони себе належними до «автокефалії». Серед сосницьких 
«агітаторів» указується моє прізвище, а серед борзенських 
— Дм. Ст. Карпенка, якого я тоді, до речі, не знав. Для 
мене справа стала ясною. Коли прийшов Донченко, то, 
ніби спохватившись, закрив папку, і я на обкладинці про- 
читав написане його рукою: «Дело об автокафелии». Дон- 
ченко запропонував мені дати підписку, що на Собор до 
Києва я не поїду. Я таку підписку дав. А потім одержав 
відрядження від повітової спілки кооперативів — на за- 
купку книжок і кооперативної літератури, від відділу на- 
родньої освіти — на купівлю підручників, і від археоло- 
гічного комітету — до Академії Наук у справах, з листом 
до Єфремова і Кримського. З тими вирядками [доручен- 
нями] і поїхав до Києва — не на Собор, а у відрядження 
від трьох солідних установ. 


У КИЄВІ НА СОБОРІ 


Приїхали ми з Й. Брусилом до Києва 15. X. вранці. 
Спинилися в готелі на Хрещатицькому перевулку, бо при- 
їхали з вирядками [дорученнями] в кооперативних спра- 
вах. Трохи відпочили й пішли до св. Софії. Вже на подвір’ї 
було помітне велике пожвавлення. Засідання ще не почи- 
налось. Зареєструвалися. Я — під номером 354, Брусило 
— 355. Рожевенькі квиточки, з ухвальним голосом. Нікого 
із знайомих не бачу. Почалося засідання о десятій годині 
ЗО хв. Розглядаємося і розпитуємося. За столом президії в 
св. Софії на солеї, перед центральними царськими врата- 
ми, сидять: Мих. Наум. Мороз, Голова ВПЦР, прот. 


101 



Василь Липківський, прот. Нестор Шараївський, секретар 
ВПЦР Іван Васильович Тарасенко, член ВПЦР Григ. 
Дмитр. Вовкушівський, «артільний батько» Мик. Вас. Ле- 
вицький, прот. Юрій Міхновський, прот. Сергій Пилипен- 
ко та інші. Собор продовжує слухати доповіді-інформації 
з місць. Вислухали і ми про Харків, про Полтаву, Чер- 
нігів, Одесу, Поділля. Зголосилися й ми з своїми інфор- 
маціями. Дійшла черга й до нас. Вперше в житті став і я 
на катедру св. Софії. Звичайно, тоді й не думав, що 
доведеться мені з тієї катедри часто виступати і звертатися 
від імени всієї Церкви. Недосвідчено, як умів, розказав про 
те, що є на Сосниччині, і які перспективи. Після мене 
виступив И. Брусило. Новинкою для нас було те, що 
Собор, реагуючи на виступи, не оплескує, а дружньо дякує. 
Перерва до 5 год. вечора. Познайомилися з порядком 
праці і програмою Собору. 

В неділю, 16 жовтня, були в св. Софії на літургії. 
Пішли на ранню, а потім були й на пізній. На ранній 
співав народній хор під керуванням композитора лікаря 
Порфирія Демуцького. Це один з основоположників укра- 
їнських парафій у Києві, ініціатор та організатор всена- 
роднього співу. Після деякого часу, Демуцький був лише 
керівником хору, а диригування перейшло до Дмитра 
Ходзицького, а згодом до Вас. Вас. Зуба, наприкінці ж — 
до Кирила Григ. Стеценка. 

Народній хор Демуцького справив на нас приємне і 
сильне враження. Ми бачили літніх жінок і чоловіків, 
поруч з молоддю і дітьми, і вони захоплено співали чудові 
молитви, які доходили до глибини серця і були співзвучні 
з українськими уподобаннями. А головне, що в церкві ми 
нічого подібного ніколи не чули і уявляти не могли. Коли 
ми почули наприкінці літургії спів псальма «Славитиму 
Бога», то були просто зачаровані: це українська християн- 
ська душа справді славила Бога, що прихилився до неї і 
звільняє її від усяких напастей. Щодо співу, то був навіть 
курйоз. На пізній літургії почав художній хор співати 
«Отче наш», здається Давидовського. Виконання було таке 
чудове, імітація ліри була така майстерна, що мій сусіда 
И. Брусило шепче мені «Ну, про це ми дома не скажемо, 
що в св. Софії орган на хорах стоїть, бо це справді ж по- 
католицькому». Щоб розвіяти його сумніви, пішли ми з 
ним на хори, і побачили, що ніякого органа там нема. 

Там же в св. Софії, ми почули й типові та характерні 
для автокефальної Церкви проповіді. Щодо цього прот. 


102 



Василь Липківський створив свій стиль і свою методу 
промов. Він просто пояснював Євангелію, прочитану пе- 
ред тим, але обгрунтовував своє пояснення історично-со- 
ціяльними, на підставі Біблії, аргументами. Потім прирів- 
нював тодішнє становище до сучасного, потім робив ве- 
ликий екскурс в історію України і закінчував чудовими 
патріотично-українськими висновками. Поскільки ієрархія 
російської Церкви була тісно пов’язана з російською мо- 
нархією і царатом, то разом із російськими єпископами 
перепадало «і царям, і панам». Іноді, слухаючи тих про- 
повідей, страшно ставало і за проповідника і за слухачів 

— ми, в провінції живучи, не могли думати, що десь у 
Києві, в умовах радянської влади, виголошуються промо- 
ви такого патріотичного змісту, так густо насичені націо- 
налізмом. А почувши там, взяли те до уваги, легко опа- 
нували, і практику київської св. Софії переносили на пе- 
риферію. 

Звернули ми увагу і на зовнішність духівництва — 
здебільшого в цивільних костюмах, підстрижені, голені, 
добре служать. З священиків своєю оригінальною служ- 
бою визначався прот. Зубко, десь з південного Поділля, 
чи, навіть, Одещини. Він мав свій оригінальний мотив для 
виголосів, молитов, і, особливо, для Євангелії. Враження 
було таке, що це сліпий кобзар свої думи речитативом 
виголошує. А коли трохи абстрагуватися від дійсности, то 
уявлялося спокійне Генісаретське озеро, і на березі натовп 
людей, а в човні Христос, і ллється речитативно-молитов- 
но по-гебрейському, його проповідь євангельська. 

Найжвавіші дебати були в основному питанні роботи 
Собору — про набуття єпископату. Тут уже помітно було, 
що депутати Собору не мають одностайности. Священики 
деякі, і ті миряни, що з ними прибули, ввесь час зволікали 
з розв’язанням цього питання, сподівалися на мирне роз- 
в’язання, і наполягали на тому, щоб ще і ще ходити й 
просити єпископів російської Церкви. А миряни здебіль- 
шого ставилися до цього просто. Вони твердили, що 
люди, виряджаючи їх на Собор, дали наказ знайти хоч би 
там що єпископів для української Церкви. Вони поклада- 
ються на освіту, богословську обізнаність, розум і щирість 
проводирів Собору, і їм довіряють. Зокрема, прикре вра- 
ження справляло те, що прот. Орлик Степан і прот. Пав- 
ло Цогорілко, які, як кандидати в єпископи, їздили до 
Харкова, Катеринослава і Полтави і повернулися ні з чим, 

— тепер не брали активної участи в роботах Собору, 


103 



особливо Погорілко, а пасли задніх. Разом з тим визна- 
чилася група провідних серед духівництва і мирян. Крім 
прот. Липківського, Шараївського, Міхновського сильне 
враження своїми промовами справляв прот. Іван Теодо- 
рович, прот. Конон Бей, прот. Яків Чулаївський. З мирян 
оригінальні виступи були проф. Григорія Стороженка, 
Олександра Ярещенка, який опинився в дивному стані: 
приїхав депутатом від Полтавського українського брат- 
ства, що стояло на позиції недозволенности порушувати 
традицію єпископської хіротонії, а сам, між іншим, з 
богословською академічною освітою, поділяв думку біль- 
шости депутатів Собору. 

Коли були наради депутатів Собору по губерніях, то 
зібралися і ми, чернігівці. Було нас щось понад 60 чол. 
Вже до того часу де з ким я познайомився. Зустрівся там 
із знайомим своїм з гімназійних років Василем Руден- 
ком, що був на Соборі з своїм батьком, познайомився з 
братом Павла Тичини Євгеном, що фактично й провадив 
ту нашу нараду чернігівців і взагалі був найбільш актив- 
ним і поінформованим. Голосів проти соборної висвяти 
було дуже мало і очолював їх прот. Микола Ширяй. Цей 
священик, з довгим волоссям і бородою, намагався за- 
стерегти нас від необачного кроку. Його підтримував 
прот. Мих. Малеча і миряни, що приїхали з Ширяєм. 
Пам’ятаю, коло мене стояв дуже симпатичний, з приєм- 
ним інтелігентним обличчям, чоловік. Коли відбувалися 
перемови, він спитав мене: «А скажіть, будь ласка, яка 
Ваша думка». Я відповів: «Треба здобути єпископів. Гріха 
в соборній висвяті я не бачу. Бог простить в ім’я щастя 
нашого народу». Він весело подякував мені і сказав: «Отак 
і я думаю». То був Дм. Ст. Карпенко, з Борзенщини. 
Чернігівщина була гідно репрезентована і одностайно ви- 
словилась за соборну висвяту. 

Ніде правди діти: депутати Собору здебільшого були 
люди мало обізнані з церковними канонами і всякими 
місіонерськими хитромудрими сентенціями. Вони палали 
любов’ю до України, до рідного народу, розуміли велику 
вагу Церкви в національному усвідомленні й відродженні, 
для них цілком авторитетні були покликання на практику 
першоапостольської Церкви і Церкви Антіохійської та 
Олександрійської, вони жагуче слухали все і сприймали. 
Для них важливо було, щоб не відійти від православ’я, і 
відродити рідну Церкву. Авторитети, яким вони довіряють, 
кажуть, що це можна зробити. Ну, і чудово! Камінь з пліч 


104 



звалився. І справді, коли митрополит Василь вийшов в 
архиєрейському одягові поблагословити нарід, всі легко 
зідхнули: православними лишилися, і для Церкви ієрархію 
знайшли. Цей момент правильно розуміли російські єпи- 
скопи, коли казали, що автокефалія — від початку до 
кінця націоналістична вигадка. Якби навіть менше підстав 
було для соборної висвяти єпископа, то значна частина 
депутатів Собору пристала б на те. Правда, наслідки були 
б, безперечно, інші, проте цей акт однаково відбувся б: так 
складалися обставини. Не відбувся б він тільки в тому 
разі, якби ні в кого з авторитетів не виникла така ідея. 
Така моя думка на підставі моїх спостережень над на- 
строями депутатів Собору. І коли, пізніше, наприкінці 1941 
року, при першій моїй зустрічі й розмові з митрополитом 
Булдовським він закидав автокефальній Церкві, що для неї 
насамперед була Україна, а потім Христос, я мусів уточ- 
нити це, пам’ятаючи настрої і думки на Соборі в 1921 
році, і відповів: «Ні, Владико, нам потрібна Україна з 
Христом». Митрополит Булдовський на те нічого не від- 
повів. 

Крім митрополита Василя, сильне враження на всіх 
справляли нововисвячені єпископи Іван Теодорович і Олек- 
сандер Ярещенко. «Це — орли» — казали депутати, — «з 
такими єпископами наша справа не загине. Можна спо- 
кійно їхати додому». 


* * * 

Після трапези хор, з дозволу митрополита Василя, 
проспівав концертово багато пісень. І виявилося, які чу- 
дові там голоси і як добре вони співали! Між піснями 
виступив я і сказав про наше завдання: зберігати наші 
національні скарби — нашу мову і нашу пісню. Присутні 
надзвичайно гаряче відгукнулися на мій виступ. Духівниц- 
тво, яке було там, дивувалося, що це за протодиякон, який 
і з промовами виступає. 


Протодиякон Василь Потіенко 

[Написано 1944 року] 

Друкується вперше. — 3 архіву Юрія Потіснка, сина протодиякона В. 
Потіснка. Машинопис. Перепис рукопису-ориґіналу. 


105 



[18] 


ПРОТОДИЯКОН ВАСИЛЬ ПОТІЄНКО 
ПРО 1 ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ 
ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 


1 січня 1944 року, протодиякон Василь Потієнко виступив 
на зборах свято- Андріївського Українського Братства у Сос- 
новці ( південна Польща) із спогадами про перебіг Першого Все- 
українського Церковного Собору. Це — один з найдетальніших 
спогадів про цю історичну подію її очевидця і активного учас- 
ника. 


14 жовтня 1921 року зібрався в Києві, в Софійському 
соборі, Перший Всеукраїнський Собор Української Авто- 
кефальної Православної Церкви. В другій половині серпня 
і в вересні відбувалися з’їзди церковні по всій Україні. 
Інтерес до Собору був величезний. Місцеві з’їзди обирали 
делегатів на Собор і давали їм свої накази. Основні засади 
життя Церкви — автокефальність, соборноправність і укра- 
їнізація — підкреслені були в усіх наказах. Та ще скрізь 
покладали на делегатів обов’язок — розв’язати справу з 
єпископатом української Церкви: «Не приїздити додому, 
не знайшовши єпископів для нашої Церкви». 

Прибули 472 делегати з усіх частин України. Найбільше 
делегатів було з Київщини, Волині, Поділля, потім з Чер- 
нігівщини, Полтавщини, були делегати з Одеси, Херсон- 
щини, Слобожанщини і навіть з Кубані. Серед делегатів 
було 64 священики. Переважна більшість делегатів — се- 
ляни, кооператори, вчительство. Були видатні українські 
працівники на ниві культури, освіти, мистецтва: академік 
Кримський, професори — Стебницький, Єфремов, Чехів- 
ський, Данилевич, Стороженко, Черкаський, ІЦербаківський, 
Карпов, Красицький, Павелко, Старинкевич; письменники 
— Старицька-Черняхівська, Марія Старицька, Стешенко, 
Косинка; лікарі — Кудрицький, Левицький, Черняхівський, 


106 



Пучківський; композитори — Стеценко, Мих. Ступницький, 
Гончаров, Давидовський, Левицький, Козицький, Яциневич, 
Гайдай; кооператори — Микола Левицький, Бучило, Кудря. 
Це прізвища, які зберегла мені пам’ять до цього часу. 
Справді, що було найкращого в українській нації, що не 
впало ще під більшовицьким режимом, у кого ще жевріла 
надія на краще майбутнє України, хто не боявся назвати 
себе православним українцем, — ті були на Соборі або 
безпосередньо, або посередньо, через своїх делегатів і 
репрезентантів. 

Собор відкрився 14/1 /жовтня, на Покрову, увечорі, після 
урочистої літургії вдень. На голову Собору обрано Голову 
ВПЦР — Михайла Мороза, до Президії Собору — най- 
поважніших з духівництва і мирян, на секретаря Собору 
— Івана Тарасенка (сумна його доля — в 1922 році був 
розстріляний в справі Волинського повстанкому). Засідання 
Собору проходили в храмі святої Софії, вранці і ввечері, 
починались і закінчувались молитвою. Делегати були роз- 
міщені по парафіянах м. Києва, які дуже гостинно і зво- 
рушливо-сердечно приймали їх. 

Насамперед Собор вислухав інформації делегатів. Ці 
інформації тривали два дні і подали дуже цікаву картину 
поширення Української Автокефальної Православної Цер- 
кви на місцях. Всі делегати підкреслювали те величезне 
релігійне піднесення, яке викликала в широких колах люд- 
ности і серед інтелігенції та молоді відроджувана україн- 
ська Церква. Розповідали, як за кільканадцять кілометрів 
ходили селяни до сусіднього села, щоб почути службу Божу 
українською мовою, як з сльозами моляться люди на 
українських службах Божих, як зразу гуртуються для орга- 
нізації парафії, хору, для благовістя по сусідніх громадах. 
Деякі прочитали вірші, складені сільськими поетами з на- 
годи відродження рідної Церкви, деякі передали до Пре- 
зидії Собору ноти на церковні пісні — творчість місцевих 
композиторів, інші передали кошти, зібрані серед парафіян 
на церковні потреби. Дехто переказував накази громадян, 
дехто привіз писані і передав до Президії Собору. В усіх 
наказах основна думка — зберігати здобуту рідну Церкву, 
основні засади її, і подбати за набуття єпископату. Всі 
підкреслювали величезне тяжіння до рідної Церкви, широ- 
кий розквіт діла її відродження, розгортання якого галь- 
мується браком українського духівництва. 

Разом з тим делегати змалювали картину ганебної, не- 
церковної поведінки деяких пастирів і архипастирів росій- 


107 



ської Церкви на Україні. Спираючись на темну, малосві- 
дому частину громади, на всяких пройдисвітів та на мона- 
хів і монашок, що розповзлися по селах, вони не гребують 
жодними способами боротьби проти української Церкви: 
називають українську мову собачою, базарною, придатною 
лише на те, щоб лаятись, а не Богу молитися, невгодною 
Богові і забороненою Богом; Церкву українську називають 
єретичною, уніятською, реформатською, сектантською. 
Священнослужителів української Церкви називають аген- 
тами Римського папи, петлюрівцями, бандитами, комуніс- 
тами, безбожниками, — одне слово, вживають багатої тер- 
мінології, залежно від того, на кого треба вплинути своєю 
агітацією. Придумували страшні пекельні кари для тих, 
хто ходить до української Церкви, змушували їх каятися і 
замолювати свої гріхи. Пересвячували окропленням водою 
храми після того, як там служили українською мовою. 
Розпускали доводи, що таїнства, виконані українськими 
священиками, не мають жодної сили, і т.д. Дійшли навіть 
до того, що в Одесі один священик сказав: як собака забі- 
жить до вівтаря, можна не пересвячувати, а як український 
священик зайде — обов’язково треба пересвятити. 

Тяжке враження справили ці інформації: розкривався 
внутрішній зміст російської Церкви, власне, пастирів її — 
глибоке моральне падіння, релігійний цинізм, розумова ту- 
пість і порожнеча, зоологічна ненависть до українського 
народу і до його мови та звичаїв, безпринципність у бо- 
ротьбі. 

Разом з тим дух радів, коли чули, що ввесь народ 
український приходить до релігійно-церковної свідомости, 
що паростки нового церковного життя скрізь по Україні 
пробиваються, що Церква-домовина поступається місцем 
Церкві життєдайній, що Україна встає з домовини, і неда- 
лекий час, коли «помоляться на волі невольничі діти». 

Основне в роботі Собору було питання про набуття 
єпископату У АП Церкви. Це питання найбільше цікавило і 
бентежило всіх. Але раніш треба було Соборові самовиз- 
начитися, тобто обґрунтувати своє право на розв’язання 
справ української Церкви, з’ясувати сили, які репрезентують 
делегати Собору, дійти єдности в думках щодо канонічної 
будови УАПЦеркви і тоді, перевіривши себе духовно, взя- 
ти на себе відповідальність за долю української Церкви. 

Тим то перше питання ділової частини Собору було: 
«Підстави для правно-канонічного самовизнання Собору». 
В цьому питанні виступив з доповіддю протоієрей Василь 
Липківський, тези якої були такі: 


108 



1. Всі вірні, що прибули на Собор, не є приватні особи, 
а с обрані представники своїх церковних громад. Тому і 
голос їх на Соборі не є їхня приватна думка, а голос усієї 
тієї Церкви, що їх обрала. Отже в складі всіх представників 
Собору лунає голос усієї української Церкви. 

2. Всі члени Собору зібрались в ім’я Христове, для ви- 
рішення справ про життя Христової Церкви в українському 
народі; отже серед них, згідно з його словом (Мт. 18, 20), 
присутній Христос. 

3. Всі члени Собору надхнені вірою, що українською 
Церквою керує Дух Святий, і що «благодать Духа Святого 
нас тут зібрала». 

4. Отже, Собор має всі умови і підстави для того, щоб 
бути цілком канонічним, правним Собором усієї Церкви. 

5. Коли єпископи не прибули на Собор, то тому, що 
вони або не вважають себе членами нашої Церкви, або не 
вважають себе обранцями Церкви, або, нарешті, тому, що 
вважають себе вищими над іншими вірними станами в 
Церкві, отже хочуть панувати на Соборі, тим часом як у 
Церкві перед Христом усі рівні. 

Після уважного обговорення цих тез Собор визнав себе 
канонічним і правомочним голосом усієї української Цер- 
кви, з вірою, що на Соборі присутній Сам Христос, що на 
Соборі діє благодать Святого Духа. 

Друге питання було інформаційного порядку про заходи 
ВПЦР в справі набуття єпископату УАПЦерки. Голова 
Собору розповів про всі переговори і листування з єпис- 
копами російської Церкви на Україні та в Москві і прий- 
шов до висновку, що сподіватися на інше ставлення тих 
єпископів до української Церкви не доводиться, бо причи- 
ною такого ставлення є міркування не церковного порядку, 
а політичного, невизнання за українським народом права 
на самовизначення. 

Дуже жваво делегати Собору обговорювали цю допо- 
відь. Цілком розважно і об’єктивно підходили до цієї 
справи. Приховували в собі обурення проти ворогів україн- 
ської Церкви, бачили й розуміли, що єпископи використо- 
вують своє монопольне право на поставлення єпископів і 
ведуть усе до того, щоб українська Церква не відродилася. 
Проте, не для себе, а для широких мас віруючих і для 
історії, більшість делегатів схилялась до того, щоб обрати 
депутацію від Собору і вирядити до екзарха Михаїла 
Єрмакова просити від імени Собору поставити українцям 
українських єпископів. Мовляв, може між керівниками 


109 



української Церкви і єпископами зайшли особисті непоро- 
зуміння, встановилися неприязні відносини, отож хай нові 
люди, від цілого Собору, підуть попросять екзарха, запро- 
сять його на Собор. 

Обрали делегацію з найстарших, найбільш шанованих 
членів Собору на чолі з артільним братом Миколою Ле- 
вицьким. Делегація скоро повернулася і доповіла, що ек- 
зарх зараз прибуде на Собор. Справді, за кілька хвилин 
екзарх Михаїл в супроводі двох священиків прибув до 
святої Софії. Зустріли його співом «Достойно є» і «Іс 
полла». Екзарх зразу звернувся до делегатів Собору з зак- 
ликом не вносити розбрату в церковне життя, роз’їхатись 
по домах і зайнятися своїми справами. Він, екзарх, надіс- 
ланий в Україну патріархом Тихоном для втихомирення 
розбурханої церковної стихії, і він це зробить. На його, 
екзарха, подання, патріарх благословив службу Божу укра- 
їнською мовою, коли того побажають більшість парафіян, 
в тім числі і жінки, яких патріарх благословив тепер до 
церковної роботи з повними правами. Він сподівається, 
що делегати з’їзду (це він свідомо підкреслював, не нази- 
ваючи Собором) не зламають церковних установлень і не 
переступлять волі святішого патріарха. 

Після того екзарх поривався піти з Собору. Але його 
попросили до стола Президії, і він залишився. Тоді на 
церковну катедру сходили один по одному делегати Собо- 
ру, і зверталися з своїм словом до екзарха: одні з слізьми і 
благаннями, другі — кликали його до тверезої розважли- 
вости і архипастирської мудрости, треті — з докором і 
змалюванням можливих трагічних, тяжких наслідків при- 
пусканої історичної помилки. Але всі, кінець-кінцем, про- 
сили поставити двох єпископів, обранців Собору. Найяс- 
кравіші промови були протоієрея Івана Теодоровича, про- 
тоієрея Конона Бея (потім єпископа Богуславського), Ми- 
коли Левицького та селянина Петра Компанійця з Дубо- 
вич, на Глухівщині. Протоієрей Теодорович з богослов- 
ського погляду довів необґрунтованість такого ставлення 
до української Церкви екзарха та інших єпископів росій- 
ської Церкви і нагадав історію набуття автокефалії іншими 
Церквами. Протоієрей Конон Бей плакав гіркими сльозами, 
благав втішити дітей України висвятою українських єпис- 
копів. Мик. Левицький зійшов на катедру і сказав: «Мені 
63 роки, я маю такий вік, коли вже треба думати про 
відповідь за свої вчинки і за своє життя перед Престолом 
Всевишнього. І коли я ходжу молитися сюди, до святої 


ПО 



Софії, то це тому, що тут я бачу Правду Божу, яка здійс- 
нюється над моїм рідним нещасним народом. Отже прошу 
Вас, Владико, і благаю: не йдіть проти Правди Божої, 
втіште дітей своїх, дайте нам наших єпископів. Не будьте 
тим лихим батьком, про якого сказано в Євангелії, що 
коли син попросить у нього хліба, він дасть йому камінь, 
а коли попросить риби, то дасть йому змію». При цих 
словах екзарх зауважив: «Я вам гадюк в єпископи не дам». 

І ще одна промова справила сильне враження. На ка- 
тедру зійшов селянин у кожусі Петро Компанієць, і прос- 
тою, нехитрою мовою, але використовуючи широко на- 
родні прислів’я, порівняння та символіку, почав дорікати 
екзархові: «Дивлюсь я на Вас, Владико, і сум обгортає 
мене. Нічому не навчили Вас ні школа, ні життя. Так 
колись сидів Пила^ що судив Христа, так сидів і Каяфа, 
що обвинувачував Його. А де вони поділися, і де пам’ять 
про них? А ім’я Христа визнає ввесь світ і воно житиме 
вічно серед людей. А де ті горді римські імператори та 
візантійські царі, що переслідували християн, віддавали їх 
на поталу диким звірям та палили на вогнищах? Нема ні 
їх, ні пам’яті про них. А християнство живе і житиме вічно, 
і вічна буде пам’ять мучеників. А де подівся гордий росій- 
ський цар і імператор Микола, що думав каторгою, тюр- 
мами та карами різними задушити українців, щоб вони 
зникли з лиця землі, бо України, на його думку «не було, 
нема і не буде»? Де він дівся з своїм престолом? Хвиля 
народнього гніву змела його, а українці живуть і хочуть 
жити, і хочуть молитися своєю рідною мовою, в своїй 
рідній Церкві. Страшно мені, Владико, щоб не було так і з 
Вами. Ви не хочете дати нам духовного життя, а забуваєте, 
що престол Ваш не вічний і неміцний. Ви забуваєте єван- 
гельські слова: „Поскидав могутніх з престолів і підніс 
смиренних. Голодних добром наситив, а багатих ні з чим 
пустив”. Подумайте, Владико, добре подумайте над моїми 
словами, то є голос народу». 

Після виступу багатьох делегатів Собору екзарх підвівся 
і повторив приблизно те саме, що сказав, як прибув до 
Собору, додавши ще, що він запрошує бажаючих прийти 
на нараду єпископів, яка буде сьогодні ввечорі, а в неділю 
запрошує на хіротонію єпископа, якого вони поставлять. З 
тим він і залишив Собор. 

Дуже сумне враження справило завітання екзарха на 
Собор. Але воно внесло ясність у справу. Не було сумніву, 
Що від російського єпископату українська Церква ієрархії 


111 



не здобуде. Багато з тих, хто вагався і не втрачав віри у 
добрий кінець справи з ієрархією, тепер почув на власні 
вуха, що не інтереси Церкви керують російськими архи- 
пастирями... 

Увечері і вранці наступного дня Собор вислухав допо- 
відь проф. Володимира Чехівського «Утворення єпископату 
Української Автокефальної Православної Церкви» і спів- 
доповідь протоієрея Ксенофонта Соколовського, після яких 
розгорнулися широкі і розважні дискусії. 

Володимир Чехівський у своїй доповіді на підставі ві- 
домих уже історичних дослідів доводив, що в апостольські 
часи не було висвяти єпископської, що апостола Павла 
висвятили на апостольство пророки, які не були єписко- 
пами (Діян. 13, 3), що апостол Тимофій висвячений був на 
єпископа «покладанням рук пресвітерства» (Тим. 1, 4, 14) і 
далі в Олександрійській і Антіохійській Церкві ще довго 
єпископів висвячували пресвітери. А коли єпископи відняли 
у пресвітерів це право, то це вже було порушення апос- 
тольської практики. Благодать Святого Духа в повноті 
своїй перебуває в Церкві, отже Церква, як це було і в 
апостольські часи, теж може покласти на обранця свої 
руки і звести на нього благодать Святого Духа. Висновок 
з доповіді В. Чехівського був такий: Тихонівський єписко- 
пат російської Церкви на Україні йде проти волі Церкви і 
не хоче зробити їй прислуги традиційною висвятою для 
неї єпископа за її обранням, тому Всеукраїнський Собор з 
твердою вірою в присутність серед нього Найвищого Ар- 
хиєрея — Христа і в повноту дарів Святого Духа, має 
повне догматичне і канонічне право, залишаючись непо- 
хитно на православному ґрунті, висвятити обраного єпис- 
копа-митрополита всесоборною висвятою з покладанням 
рук всього пресвітерства. 

Доповідь Володимира Чехівського справила сильне вра- 
ження, знайшла відгук у багатьох серцях, дала відповідь 
багатьом, що мучилися цими питаннями. Отож, прот. Ксе- 
нофонт Соколовський, що виступив із своєю співдоповід- 
дю, в якій, використовуючи місіонерські підручники проти 
сектантів, застерігав делегатів Собору від сектантського 
шляху, від того, що замість української Церкви утвориться 
вузька секта, повів за собою лише кількох священиків (се- 
ред них і двох з Полтави, прот. Павла Погорілка, прот. С. 
Пилипенка та кількох мирян). 

Ухвалено було, після обговорення доповіді і співдопо- 
віді, питання про спосіб набуття єпископату попередньо 


112 



розв’язати на нарадах делегатів Собору окремих губерній. 
Делегати всіх губерній на нарадах висловилися за соборну 
висвяту єпископів. Остаточне розв’язання справи відклали 
на вечірнє засідання (20 жовтня). 

На вечірньому засіданні Собору настрій був надзви- 
чайно підвищений. Інтерес до Собору серед киян був вели- 
чезний, хори св. Софії не вміщали бажаючих послухати й 
побачити, що робиться на Соборі. Немало було там і 
підшіптувачів та ворожих агітаторів, немало було і агентів 
радянських охранних органів. 

Ввечері 20 жовтня людей було особливо багато, всі бо 
знали, що має розв’язуватися основне питання. На тому 
засіданні виступило ще багато делаґатів Собору. Особливо 
сильне враження справили промови академіка Агатангела 
Кримського, проф. Василя Данилевича і проф. Григорія 
Стороженка. Академік Кримський розповів про свою 
участь у роботі Перекладової комісії ВПЦР і Перекладової 
комісії при екзархові. На його думку, там Перекладова 
Комісія існує для людського ока, бо вона не тільки нічого 
ще не переклала на українську мову, а навіть не виробила 
принципів і основних засад, за якими має працювати. Пе- 
рекладова Комісія екзарха, як і всі запевнення про бого- 
служення українською мовою, мають на меті приспати 
національно-релігійну свідомість українського народу — 
мовляв, перешумує, перегорить і втихне; ті, що тепер га- 
ряче беруться до церковної справи, охолонуть, і все піде 
по-старому. Через те, на думку академіка А. Кримського, 
не можна довірятися російському єпископатові, не допус- 
тити приспання свідомости віруючих українців, а викорис- 
тати масовий, всенародній рух за українську Церкву, бо 
коли пропустити цей момент, то історія того не простить. 
Академік Кримський попередив, що він не богослов, але 
віруюча людина, обізнана з історією Церкви. Знає, що є в 
Церкві догмати, як непорушні істини, основи віри, ухвалені 
на Вселенських Соборах. А є правила отців Церкви, ка- 
нони, ухвалені різними Соборами, які (канони) складалися 
людьми для унормування церковного життя, в інтересах 
Церкви, і відповідали потребам того часу. В дальші часи 
на Соборах канони змінялися, замінювалися новими, від- 
повідно до часу і потреб. Біда наша в тому, що Вселенські 
Собори вже більше тисячі років не збираються, і багато є 
таких канонів, що давно пережили себе і їх ніхто не ви- 
конує, та і не можливо їх виконувати, навпаки, життя і 
умови виробили інші церковні норми, які ніким не узако- 


113 



нені, а існують поруч з узаконеними, суперечними нормам 
життя. Отже говорити тепер про непорушність канонів — 
значить, хоронити Церкву в домовину. Академік Крим- 
ський порівнює канони з одіжжю людини: людина живе, 
росте, потрібно міняти і одіж. Для немовлят потрібна ма- 
ленька сорочечка. А спробуйте ту сорочечку натягти на 
дорослого хлопця чи дівчину... Церковні канони вироблені 
на світанку життя Церкви, коли вона була в стані немов- 
ляти чи дитини. Та одіж не годиться для Церкви в наш час. 
Отож обов’язок Собору знайти для Церкви такі канони, 
які відповідали б потребам часу, потребам нашого народу 
в його теперішньому стані, і забезпечили б життєздатність 
Церкви. Зауважуючи, що не можна все в старих канонах 
відкидати чи зміняти цим Собором по-свойому і ламати 
те, що є чинне для всієї Православної Церкви, академік 
Кримський звертає увагу Собору на надзвичайні умови, в 
яких Церква українська опинилася. І коли Христос ставив 
питання: чи субота для людини, чи людина для суботи, то 
так само можна запитати у тих, хто обстоює неприпусти- 
мість соборної висвяти, на підставі приписів канонів: чи 
канони створені для того, щоб Церква Христова жила, чи 
для смерти її? Отже не може через канони вмерти україн- 
ська Церква. Коли горить, палає в пожежі хата, то хіба 
хтось дбає про те, щоб не побити шибок, не виламати рам 
та дверей, рятуючи з хати майно? Ясно, що насамперед 
дбають за людей і за добро людське, а не за шиби. Отож 
наша рідна хата палає в пожежі. Вогонь безбожництва, 
атеїзму охопив нашу хату. Треба рятувати наші націо- 
нальні скарби, нашу віру, нашу Церкву. І коли для того 
треба переступити через канони, як б’ють шибки в хаті 
підчас пожежі — то це треба зробити, зважаючи на над- 
звичайний історичний момент, коли перед нашим народом 
поставлено питання про його буття чи небуття. 

Ця промова академіка А. Кримського, виголошена ним 
увечері, в святій Софії, переповненій народом, тихим го- 
лосом, була вислухана Собором з надзвичайною увагою. 

Обговорення доповіді закінчилося. Собор приступив до 
голосування. Не зважаючи на пізній вечірній час, делегати 
хотіли провести голосування на цьому засіданні. Ухвалили, 
що голосування буде персональне, через прилюдне опиту- 
вання кожного делегата. Питання вважати розв’язаним по- 
зитивно тільки в тому разі, коли за соборну висвяту висло- 
виться не менше як 11/12 делегатів Собору, що братимуть 
участь у голосуванні. Всі присутні підводяться і співають 


114 



«Царю Небесний...» і «Сьогодні благодать Святого Духа 
нас зібрала...». 

Починається голосування. При гробовій тиші, в напру- 
женій обстановці, у вечірній напівтемряві під склепіннями 
святої Софії секретар Собору Іван Тарасенко за списком 
називає прізвища делегатів Собору і фіксує їхні відповіді. 
Голосування кінчається. Лічбова комісія підраховує наслід- 
ки, які оголошуються: в голосуванні взяли участь 268 де- 
легатів, проти — 5, утрималися — 7 делегатів. 

То було 20 жовтня 1921 року, о 11:30 год. ночі. Дзвони 
святої Софії порушили нічне повітря: вони сповістили, що 
представники православного народу українського, яким 
доручено було долю рідної Церкви за проводом Духа Свя- 
того знайшли шляхи для дальшого її духовного життя і 
розвитку. 

Тим делегатам Собору, які через пізній час чи з інших 
причин не були на тому вечірньому засіданні, Собор надав 
право голосувати ранком наступного дня. Отже, всього в 
голосуванні взяли участь 324 делегати, з них за соборну 
висвяту висловились 310, проти — 7, утрималися — 7. 

На ранковому засіданні 21 жовтня після закінчення го- 
лосування Собор приступив до виборів первоієрарха Укра- 
їнської Автокефальної Православної Церкви, перед тим 
ухваливши постанову про становище його в Церкві. Перво- 
ієрарх Української Автокефальної Православної Церкви 
титулується: «Архиєпископ (такий-то), Митрополит Київ- 
ський і всієї України». Він — обранець Всеукраїнського 
Собору, діє в імені всієї Церкви в міжсоборний час, він є 
Почесний Голова ВПЦР, він також є Голова Вищого Цер- 
ковного Суду, йому належить все духовне керівництво 
Церквою, він звітує за свою архипастирську діяльність 
перед Всеукраїнським Церковним Собором. 

Вибори митрополита проведено закритим подвійним 
голосуванням: спочатку записками намічався кандидат, а 
потім — обрання. Одноголосно на Митрополита Київ- 
ського і всієї України обрано прот. Василя Литовського. 

Був сонячний день. Голосування відбувалося у відсут- 
ності кандидата. Після з’ясування наслідків голосування 
делегація з старших членів Собору запросила обранця 
Церкви і народу в собор. Він увійшов до храму, оточений 
такими ж сивобородими, як і сам. У всіх очі горять незви- 
чайним запалом, у багатьох в очах — сльози-діяманти. 
Голова Собору оголосив наслідки голосування і просив 
прийняти обрання Собору: «Ціле життя своє я був слугою 


115 



народу, і коли тепер така воля Божа, щоб я став першим 
слугою народу свого, я не маю права відмовлятися. Собор- 
не обрання мене на первоієрарха Української Автокефаль- 
ної Православної Церкви приймаю». Делегати Собору спі- 
вають «Довгі літа». 

Собор ухвалив, щоб соборну висвяту Митрополита ви- 
конати в неділю, 23 жовтня. Ухвалено було чин і порядок 
хіротонії. Ухвалено, щоб брали участь у хіротонії лише ті 
священнослужителі, які голосували за соборну висвяту, 
тобто ті, в кого нема жодного сумніву щодо законности 
цього акту. Ухвалено, що всі делегати Собору одговіються 
перед літургією 23 жовтня. 

А настрій був напружений. Ворожі агенти нишпорили 
між делегатами Собору, щоб посіяти в них сумніви щодо 
законности майбутнього акту. 

Обранець Собору на митрополита дістав багато сло- 
весних і письмових попереджень і погроз, що коли він 
згодиться на соборну висвяту, то буде знищений. Делегати 
Собору взяли його під свою охорону. 22 жовтня ввечорі 
відбувся чин наречення кандидата в митрополита, а 23 
жовтня хіротонія його. 

Софійський Собор не вміщав усіх, хто бажав бути при- 
сутнім на літургії 23 жовтня. Через те передбачливо для 
делегатів Собору відгородили середину храму. На ранішній 
літургії делегати Собору відговілися й причастилися. В лі- 
тургії взяли участь ЗО священиків і 12 дияконів. Пред- 
стоящим був прот. Нестор Шараївський. Архидиякон Силь- 
вестер Перепелиця прикрашав службу. Співали особливо 
урочисто соборний хор під керівництвом Петра Григоро- 
вича Гончарова і народній хор під керівництвом Дмитра 
Ходзицького. 

На часах проведено за чином опитування хіротонізова- 
ного і вислухано його сповідь віри та урочисті обітниці на 
служіння Українській Автокефальній Православній Церкві. 
Нечувано по-рідному і зворушливо лунали слова архидия- 
кона Сильвестра: «Приводиться улюблений Богом і обра- 
ний Всеукраїнським Церковним Собором почесний прот. 
Василь, щоб одержати хіротонію на Митрополита Київ- 
ського і всієї України Української Автокефальної Право- 
славної Церкви». 

Почалась літургія. Малий вхід. Двоє з духовенства — 
протоієрей Юрій Міхновський і протоієрей Михайло Ма- 
леча — виводять прот. Василя Липківського. «Звели, чесна 
Христова громадо!». «Звели, освячений Соборе!». — Спів 


116 



— «Ісаіє, радій!». — «Слава Тобі, Христе Боже!». «Святі 
мученики». 

Надійшов головний, найважливіший момент. Обранець 
Собору стає біля правого рогу святого престолу на коліна, 
йому на голову кладуть велику Євангелію, в золото-кованій 
оправі, розкривають її, всі священики кладуть свої руки на 
Євангелію, від священиків до солеї два ланцюжки рук дия- 
конів, на солеї два ланцюжки рук старших, від дияконів до 
всіх делегатів Собору, серед старших артільний батько 
Микола Левицький, а далі кожен делегат поклав свою 
праву руку на ліве плече свого сусіда. І всі — на колінах, 
вклонивши голови. 

З вівтаря чути голос прот. Нестора Шараївського: «Бо- 
жественна благодать, що завжди немочі лікує і недостачі 
поповнює, висвячує через покладення рук наших почесного 
протоієрея Василія на архиєпископа і Митрополита Київ- 
ського і всієї України Української Автокефальної Право- 
славної Церкви. Помолімося ж за нього, щоб зійшла на 
нього благодать Всесвятого Духа». Духівництво співає 
«Господи, помилуй», «Киріє елейсон». Обидва хори пов- 
торюють те ж саме. Церква завмерла. Далі. «Аксіос». 
«Достойний!» співають духівництво, хори, вся церква. 

І, нарешті, на солеї з’являється архиєпископ Василь, 
Митрополит Київський і всієї України. Він благославляє 
людей дикирієм і трикирієм на всі сторони, люди підво- 
дяться з колін. У всіх на очах сльози. Люди бачать перед 
собою знайденого первоієрарха своєї Церкви — ознаку 
повноти церковного життя, символ єднання українського 
народу, бачать свого духовного проводиря. Великий істо- 
ричний акт відбувся. Як важкий камінь звалився з плечей. 
Напруженість розрядилася. Ввесь час, до останнього мо- 
менту, кожен делегат Собору боявся, щоб якась неперед- 
бачена сила не втрутилася в здійснення наміченого, щоб 
щось не стало на перешкоді до хіротонії. Коли стояли на 
колінах, поклавши руку на плече сусіда, то здавалося, елек- 
тричний струм проходив по всіх туди, до вівтаря, до 
обранця Церкви. 

Перше митрополиче благословення на літургії після 
прочитання Євангелії, розійшлось по всій Україні і за ме- 
жами її, і скрізь викликало радість, що «Господь послав 
ласку Свою народові нашому». Митрополит закликав усіх 
берегти свою Православну Церкву, свою предківську віру, 
в якій жили наші діди й прадіди і в якій ми народилися та 
[були] охрещені, і щоб віра, надія й любов християнська 


117 



були основою життя й діл народу нашого. Він говорив 
про велику сім’ю українського народу, об’єднувану колись 
рідною Церквою, а після поневолення її, роз’єднувану кня- 
зями світу цього та різними темними ворожими силами. 
Говорив Митрополит і про велике історичне значення того, 
що відбулося в святій Софії, про радість від того, що 
Церква українська знайшла знову свого первоієрарха для 
повноти життя свого. Він закликав усіх об’єднатися нав- 
коло Церкви, навколо архипастирів і пастирів своїх, нав- 
коло нього, як Митрополита. Підкреслював, що великий 
тягар взяв на свої старечі плечі, і сам неспроможний той 
тягар нести. Але має надію на те, що підтримають його 
молодші, бо, як сказано в Святому Письмі, «де труп, там 
збираються і орли». 

Розвіював народній Митрополит сумніви щодо майбут- 
нього української Церкви. Декого хвилювало питання, чи 
визнає українську Церкву Всесвітня Православна Церква, 
чи визнає Вселенський патріярх? Закликаючи до віри в 
ясність перспектив української Церкви, щоб не тривожи- 
лось серце вірних, Владика Митрополит казав, що для 
того, аби визнали нашу Церкву інші Церкви, треба щоб 
насамперед визнав її наш народ. І коли народ український 
визнає Церкву українську за свою, рідну і дорогу, то як же 
можуть не визнавати її інші народи та інші Церкви? Історія 
подає нам не один приклад, коли церковні владики не 
визнавали волі та автокефалії Церкви якогонебудь народу, 
але життя ставило їх перед необхідністю такого визнання. 

Наприкінці Митрополит благословляв увесь народ укра- 
їнський, по всьому світі розкиданий, своїм першим архи- 
пастирським благословенням. 

З особливою увагою вислухали заклик свого Митро- 
полита. Під руки звели його з катедри і довели до вівтаря. 

Після літургії був урочистий молебень з обходженням 
навколо храму святої Софії. 

Подвір’я було повне народу. Урочисто лунали дзвони 
Софійської дзвіниці, звіщаючи світові про велику ласку 
Божу до народу українського. 

Впродовж наступних днів Собор закінчив свою роботу. 
Щодня відбувалися і служби Божі, на яких висвячували 
єпископів, священиків та дияконів. У постанові про собор- 
ний чин висвяти Митрополита Собор ухвалив також, що 
це є надзвичайний акт, зважаючи на особливі умови, а 
надалі хіротонія єпископів в українській Церкві повинна 
відбуватися традиційним способом, тобто не менше як 
двома єпископами. 


118 



До закінчення Собору, впродовж 25-30 жовтня висвя- 
чено ще п’ять єпископів: прот. Нестора Шараївського на 
архиєпископа Київщини, прот. Юрія Міхновського — на 
єпископа Чернігівського, прот. Івана Теодоровича — на 
єпископа Вінницького, вірного Олександра Ярещенка — на 
єпископа Полтавського і Лубенського, прот. Степана Орли- 
ка — на єпископа Ніжинського. Всіх їх Собор обрав 24-го 
жовтня, як кандидатів на єпископів. 

Собор ще розв’язав організаційні питання і ухвалив 
«Діяння 1 Всеукраїнського Собору Української Автоке- 
фальної Православної Церкви», тобто канони її. В тих 
«Діяннях» — догматичні й канонічні основи життя україн- 
ської Церкви, та засади її ідеологічного і організаційного 
будівництва. 

Собор ухвалив, що Українська Автокефальна Право- 
славна Церква непохитно стоїть на догматах, ухвалених 
Всесвітніми Соборами, непорушно додержує правил апос- 
тольських і отців та вчителів Церкви, і є «вільним членом 
Всесвітньої Соборної Православної Церкви та лишається в 
непорушному братерському єднанні з усіма Православними 
Церквами». Українська Православна Церква віднині, як 
автокефальна, ніякому духовному урядові інших Право- 
славних Церков непідлегла і сама порядкує своїм церков- 
ним життям за провідництвом Святого Духа. Примусове 
підбиття Української Церкви під зверхність Московського 
патріарха 1686 р. визнати аморальним і антиканонічним 
актом. 

Своє ставлення до канонів Православної Церкви Собор 
зафіксував у такій ухвалі: «Визнаючи канони церковного 
ладу і урядування, утворені Всесвітніми Соборами за до- 
помогою благодаті Святого Духа, за найбільш доцільні 
для свого часу і єдино можливі в той час засоби поряд- 
куванням церковним життям, Собор вважає, що ті ж ви- 
моги життя в певні часи, під керуванням того ж Святого 
Духа, теперішніми Соборами можуть і виключати їх із 
вжитку». 

Про духівництво Православної Української Церкви Со- 
бор ухвалив: «Походження і шлюбний стан не може бути 
перешкодою до набуття всіх ступенів духовного стану, до 
єпископського включно. В справі одруження і розриву 
шлюбів священнослужителі підлягають загальним зако- 
нам». 

Про устрій української Церкви Собор ухвалив таку 
постанову: «Єпископсько-самодержавний устрій Церкви, що 


119 



утворився під впливом обставин історичних і державно- 
монархічного ладу тих часів, і ним пройняті старі церковні 
канони, надалі не може залишатись і повинен бути зміне- 
ний устроєм церковно-соборноправним, відповідно духові 
православної Христової віри». 

Ухваливши ще постанови про структуру адміністра- 
тивно-господарських органів УАПЦ, Собор ЗО жовтня за- 
кінчив свою роботу. 

Значення цього Собору в історії України, в історії укра- 
їнської і навіть цілої східньої Православної Церкви вели- 
чезне. Він утворив надзвичайним способом українську на- 
родню ієрархію, затвердив головні основи життя Україн- 
ської Православної Церкви, її автокефалію, відокремлення 
від держави, всенародню соборноправність, рідну мову в 
богослуженні, рідні звичаї та обряди, ствердив новий устрій 
у Церкві, накреслив шляхи її розвитку і сам став головною 
підвалиною дальшого її життєбудівництва. Велике церковне 
значення цей Собор має ще й тому, що він був цілком 
вільний, дійсно церковний, що ніякі зовнішні сили не 
пригнічували його, не впливали на його волю і сумління. 
Собор доручив ВПЦР оповістити всі автокефальні право- 
славні Церкви про «фактичне відновлення Автокефальної 
Української Церкви». 

Друкується вперше — Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. 
Машинопис, оригінал. 


120 




Пвм'втник Василеві Литовському, 
Митрополитові Київському І вскі України, 
поставлений в Ьавнд Бруку, Н. Дж„ в жовтні 19(3 р. 
Скульптор — Петро Капшучеико. 


121 



Василь Литовський, 

Митрополит Київський і вскі України а роках 1921-1927. 


123 



Учасники Першого Всеукраїнського Прниослляного Церкоаного Собору біля собору ся. Софії я Кясяі. 

Жоятень» 1921 р. 


гч 

гч 



Єпископат Української Автокефальної Православної Церкви в роках 1921-1926. 







На амвоні собору са. Софії а Києві а день хі рото ми митр. Басила Люксівського. 

23 жовтка 1921 р. 


гч 



Микола Борецький, 

Митрополит Київський і асісі України а роках 1927-1930. 


127 



Учасники Другого Всеукраїнського (Іриослімого Церковного Собору біла собору св. Софб в Квсаі. 

Жовтень 1927 р. 


N0 

<ч 



Івви Павловський, 

Митрополит Харківський і вскі України а роках 1930-193$. 


128 


[ 19 ] 


ПЕРШЕ ЗВЕРНЕННЯ МИТРОПОЛИТА 

василя литовського ДО ВІРНИХ 

УАПЦ 


23 жовтня 1921 року, після соборної висвяти протоієрея 
Василя Липківського в єпископський сан та обрання його на 
Митрополита Київського і всієї України, він звернувся до всіх 
вірних УАПЦ з таким посланням : 


З ЛАСКИ БОЖОЇ І ВОЛІ ЦЕРКВИ 
АРХИЄПИСКОП ВАСИЛЬ ЛИПКІВСЬКИЙ, МИТРОПОЛИТ 
КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ 

До всіх дітей вільної всенародньо-соборноправної автокефальної 
Української Православної Церкви 

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Хри- 
ста, що з великої Своєї ласки знову відродив нас на нове 
життя по вірі і науці Христовій (1 Петр., 3). 

І от я, слуга Господа Ісуса Христа, Всеукраїнським 
Православним Церковним Собором обраний і благодаттю 
Святого Духа, через покладення рук українського священ- 
ства і всього Собору, поставлений на архиєпископа і Мит- 
рополита Київського і всієї України в головній святині 
українській, в храмі св. Софії в м. Києві, звертаюсь до вас, 
діти Церкви нашої православної, з першим архипастир- 
ським закликом: 

Святу православну Христову віру, яку Христос Спаси- 
тель Своєю чесною кровію ствердив, якою нарід наш через 
святе хрещення в річці Дніпрі за святого князя Володи- 
мира просвітив і наших батьків і нас в ній досі охороняв, 
держіть непохитно, нею оживляйтесь, від неї не відходьте. 
Батьки наші охороняли її в тяжкі часи неволі та кріпацтва: 
не відходьте ж від неї, коли Господь визволив вас з неволі 
державної і церковної. 


129 



Святу християнську надію, надію живу й радісну на 
відновлення життя нашого воскресінням Христа з мертвих 
виховуйте і оживляйте в собі, нехай не в’яне ця надія в нас 
при всяких бідах і напастях земних. Батьки наші не втра- 
чали надії на Христа в самих тяжких обставинах життя. 
Не втрачайте ж її тепер, коли світ волі над нами засяяв. 

А над усім цім піднесіть любов християнську, любов 
до єднання, до братерства, до взаємної у всьому допо- 
моги, любов навіть до ворогів. Нехай любов’ю буде про- 
йняте все життя нашої нової живої Церкви по слову св. ап. 
Павла: «Віднині перебуватимуть у нашій Церкві віра, на- 
дія, і любов, найбільша ж з них любов». Любіть свою 
рідну Українську автокефальну всенародньо-соборноправ- 
ну Православну Церкву, цю найкращу визвольницю нашу 
по слову Христа: коли Син Божий визволить вас, дійсно 
вільними будете (Іоан. 8, 36). Для неї працюйте, в останню 
годину за неї Господа моліть, і від неї одержите вічне 
життя. 

Нехай же над нашим новим церковним життям всією 
животворчою силою засяє світло науки Христової, нехай 
щезнуть і розсипляться від Нього всі вороги Його, нехай, 
як туман, розвіються всі біди і напасті, вся темрява, та 
несвідомість народу нашого. 

Щиро ж благословляю вас і всю українську Церкву 
нашу першим своїм архипастирським благословенням, не 
начальницьким, а щирим, рідним, отецьким благословен- 
ням, що його через ваші молитви від Господа Бога нині 
одержав, і єдиний вічний Голова Церкви нашої Христос 
істинний Бог наш за молитви Пречистої своєї Матері, свя- 
тих славних і прехвальних апостолів і всіх святих помилує 
і спасе нас, бо Він милосердний і чоловіколюбець. 

Благословення Господнє і ласка Його нехай пробуває з 
вами від нині і до віку. Амінь. 


Архиєпископ Василь, 
Митрополит Київський і всієї України 

Року Божого 1921, місяця жовтня 23 дня. 

Опубліковано вперше у розд. «Матеріали з історії визволення УАПЦ». 
— «Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 1, Харків, Видання ВПЦР, 1927, 
стор. 125-126. 


130 



[ 20 ] 


ЗВЕРНЕННЯ 1 ВСЕУКРАЇНСЬКОГО 
ПРАВОСЛАВНОГО ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ 
ДО ВІРНИХ УАПЦ 


В цьому зверненні Собор повідомляє православних українців 
про проголошення автокефалії Української Православної Церкви, 
про соборну висвяту митрополита Василя Липківського, про 
відновлення єпископату УАПЦ та доручає поминати новообра- 
ного Митрополита Київського і всієї України на богослуженнях. 


ВІД ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО 
ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ 

До братів і сестер вільної всенародньо-соборноправної 
автокефальної православної української живої Христової Церкви 

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. 

Великий у милості і непереможний у правді, Господь 
Спаситель наш дав засіяти й над нашою православною 
Церквою світові волі, правди і братерства. 

14 жовтня 1921 року в предковічній святині українського 
народу, в Києво-Софійському соборі зібрався Всеукраїн- 
ський Православний Церковний Собор, який будуючи, нове 
життя Української Православної Церкви, ухвалив: «Що 
Українська Православна Церква є автокефальна, тому ні- 
якому урядові інших православних Церков не підлегла і 
сама порядкує своїм церковним життям за провідництвом 
св. Духа, а в своєму внутрішньому урядуванні Українська 
Православна Церква стає всенародньо-соборноправною; ві- 
руючий нарід український стає вільним керівником в своїй 
Церкві: сам обирає на служіння Церкві всіх працівників, 
сам господарює в Церкві і самособорним голосом вирішує 
всі свої церковні справи. 

Відродження вільного життя Української Православної 
Церкви прийшлось не до вподоби сучасним єпископам на 
Україні, котрих призначили бувші російські царі і москов- 
ські патріярхи і котрі в дійсности дбають не про право- 


ві 



славіє, а про цареславіє і панославіє, які звикли правити 
українською Церквою, як своєю власністю, і тому всі вони 
відійшли, відокремились від української Церкви і намага- 
ються нині тримати в своїй владі українську Церкву іме- 
нем патріярха московського, зневажаючи і Всеукраїнський 
Православний Церковний Собор і Всеукраїнську Право- 
славну Церковну Раду, що цей Собор скликала. 

Не маючи в своєму серці Бога, російські єпископи на 
Україні відмовились висвятити українських єпископів, і то- 
му Всеукраїнський Православний Церковний Собор вирі- 
шив відновити єпископат в українській Церкві першохри- 
стиянським соборно-церковним апостольським ладом: 23 
жовтня [10 жовтня старого стилю] року Божого 1921, со- 
борним обранням через апостольське преємство, покладен- 
ням рук священства і всього святого Всеукраїнського Пра- 
вославного Церковного Собору висвятив в Києво-Софій- 
ському українському катедральному соборі на архиєписко- 
па й митрополита Василя Липківського, і цим завершив 
відбудову нового життя вільної автокефальної Української 
Православної Церкви. 

Оповіщаючи про це всіх вас, дорогі брати й сестри, 
діти української Церкви, Всеукраїнський Церковний Со- 
бор звертається до вас з щирим закликом апостола Павла: 
«У волі, котрою Христос визволив нас, стійте і під ярмо 
неволі знову не піддавайтесь» (Гал. 5. 1). 

Об’єднайтесь всі ви під вищим духовним керівництвом 
Всеукраїнського Православного Церковного Собору, слу- 
хайтесь і виконуйте постанови узаконеної Собором Все- 
української Православної Церковної Ради, організуйте від- 
прави Божих служб в своїх храмах на рідній мові, як 
найкраще, міцно тримайте в своїх руках церковну справу і 
в своїх молитвах на Божих службах поминайте обранця 
Собору Всечесного отця нашого архиєпископа Василя, 
Митрополита Київського і всієї України, щоб Господь Бог 
охоронив його здоров’я і допомагав би йому правдиво 
проповідувати слово Христової істини. 

Нехай же Божа благодать і вільне життя піднесе святу 
православну українську Церкву нашу на височінь життя 
Духа, щоб святилось імення Христа і Отця нашого небес- 
ного. Амінь. 

[1921] 

Опубліковано вперше у розд. «Матеріали з історії визволення УАПЦ». 
«Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 1, Харків, Видання ВПЦР, 1927, стор. 
124-125. 


132 



[ 21 ] 


ВІДОЗВА ВПЦР ДО ДУХІВНИЦТВА 
УКРАЇНИ 


Через два місяці після Першого Всеукраїнського Православ- 
ного Церковного Собору митрополит Василь Липківський та 
інші члени ВПЦРади — провідні діячі УАПЦ — звернулись до 
духівництва на Україні з відозвою, в якій пояснюють і обгрун- 
товують зміни церковних канонів, зроблені на Соборі. Поясню- 
ють також, чому довелось дати початок єпископатові від- 
родженої Церкви шляхом соборної висвяти перших ієрархів. 


ВІД ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКОВНОЇ 
РАДИ ДО ДУХІВНИЦТВА НА УКРАЇНІ 

«Життя і смерть поставив Я сьогодні перед тобою, благос- 
ловення і прокляття. Вибирай же життя, щоб жив на світі ти і 
рід твій», — каже Господь (Повт. Зак. ЗО. 19). 

Духовники українського народу! 

До вас звертається Всеукраїнська Церковна Рада, як 
представниця всієї української православної людности. Жит- 
тя і смерть, благословення і прокляття поставив перед на- 
ми Господь Бог в останні часи. Розкрийте ж ваші очі і 
зрозумійте, що не Всеукраїнська Православна Церковна 
Рада, не Собор старорежимних єпископів, а непереможні 
вимоги життя і всемогутня воля Божа поставили вас між 
життям і смертю, між благословенством і прокляттям, і 
стояти вам надалі в нерішучості між життям і смертю 
неможливо. Вибирайте ж життя і благословенство, щоб 
жили ви і рід ваш. Разкрийте очі ваші, зрозумійте, що з 
непереможної волі Божої стався великий безповоротний 
здвиг загального світового життя, що старе руйнується, 
що до нової будівлі, до утворення нового життя сам Бог 
закликає вас. І перш за все закликає вас, керівники вічно 
живого життя по правді і науці Христовій, вас духовні 
керівники нашої Церкви, що в тяжких муках здобуває собі 


133 



право на вільне й рівне з другими Церквами духовне життя 
після довгого пригноблення. Ставайте ж щиро й одверто 
на кермі цього життя, ідіть поруч з волею Божою й волею 
Церкви, щоб життя, а не смерть, благословення, а не про- 
кляття здобули собі і родові свойому від Бога і свого 
віруючого народу. 

Вас хвилює острах перед порушенням старих канонів. 
Розкрийте ж очі і зрозумійте, що в загальній руйнації 
всього старого неминуче повинні руйнуватись ті старі тісні 
будинки минулого церковного життя і будуватись нові, 
просторіші. Не тримайтесь же, як той скупий багач, за 
марні скарби давнього минулого, а сміливо боріться, в 
згоді з живою народньою Церквою, за будівлю нового 
майбутнього. Бо вічна жива Церква Христова повинна бу- 
ти Церквою вічно творчою, утворювати своє життя згідно 
з загальними умовами часу. Бо де немає творчости, там 
життя замирає, як це кожному видно — в старій Церкві. 
Отже, твердо стоючи на ґрунті віри православної, сміливо 
ставайте до утворення нового церковного життя, більше 
бійтеся пригнічення життя буквою канонів, ніж порушення 
канонів під вимогами життя, бо субота для чоловіка, а не 
чоловік для суботи (Мк. 2, 27). 

Постійне утворення нових канонів церковного життя 
згідно з загальними умовами — в цьому дійсний дух ста- 
рих канонів, а не їх незмінности. Не лийте ж сліз над 
старими канонами три чверті яких давно вже порушені 
тими самими керівниками Церкви, які на нас анатеми си- 
плять за їх порушення, оставте мертвим ховати своїх мер- 
ців, а самі йдіть благовістуйте царство Боже. 

Прихильники старого монархічного устрою Церкви 
Христової, що зруйнували вже самі майже всі канони, з 
великою впертістю відстоюють тепер тільки ті канони, на 
яких ґрунтується єпископське самодержавство в Церкві. 
Але й ці канони такі ж тимчасові, як і всі: не стільки дух 
Христової Євангелії, скільки тимчасові умови тодішнього 
життя в свій час утворили їх, і от тепер їх час безпо- 
воротньо минувся. Скиньте ж з себе ярмо рабського підля- 
гання єпископському самодержавству в Церкві, перестаньте 
звати себе «нижайшими послушниками» єпископів, жити 
тільки за їхніми «указами». Єсть — і зараз перед вами — 
безмежно більший і єдино достойний шлях служіння для 
слуги Божого, — бути першим слугою свого віруючого 
народу, своєї народньої живої Церкви. Ставайте ж на цей 
шлях. 


134 



Всім вам, безумовно, добре відома не тільки проти- 
канонічність, а й антиморальність підбиття української 
Церкви-матері під владу московської Церкви-дочки. Це є 
не тільки ґрунтовне порушення всіх канонів тими, що пи- 
шаються своєю канонічністю, але й порушення самого ду- 
ху Христової науки про любов, рівність та братерство. 
Нащо ж ви цю велику неправду підтримуєте і в багні її 
лежите, чекаючи для свого визволення благословенства 
патріяршого, якого б не діждався наш нарід, коли б чекав 
для свого визволення благословенства царського. 

Вас, нарешті, дуже хвилює утворення Українською Пра- 
вославною Церквою власного єпископату не традиційним 
за часи єпископського самодержавства, а першо-апостоль- 
ським, соборно-церковним ладом. Але зрозумійте, що в 
цій події ніякого порушення віри православної, ніякої руй- 
нації догматів Православної Церкви Всеукраїнський Право- 
славний Церковний Собор не зробив. Він тільки вжив най- 
більш достойний і найбільш відповідний і достоїнствові 
української Церкви і духу Христової віри спосіб утворення 
силою своєї власної віри й надії найвищих органів для 
відновлення свого церковного життя, як і Христос силою 
Своєї власної могутности воскрес з мертвих. Невже ж 
більш канонічно було б купувати єпископську благодать, 
або виклячувати її в сучасних царюючих самодержців 
ціною свого поневолення, ніж зробити її в своїй власній 
всенародній вірі, в своїй власній Церкві, яка, по слову 
св. отців, є повна невичерпна скарбниця всіх дарів 
Св. Духа. 

Ви боїтесь, що цієї нашої події не визнає всесвітня 
Церква. Та всесвітня Церква, яка будується на ґрунті право- 
славної віри, але згідно з новими вимогами життя, Церк- 
ва жива, Церква майбутнього, безумовно, цю подію, як 
наслідок живого життя, визнає. А всесвітня Церква мину- 
лого, Церква-руїна — де вона... 

Нехай же не страшать вас ті анатеми, якими обсипають 
нас керівники й прихильники старої Церкви-домовини. Не 
нас, а самих себе вони відлучають від життя і смерти. 

Отже, життя і смерть, благословення і прокляття по- 
ставив перед вами, почесні отці, Господь. Вибирайте ж 
життя. Щиро й одверто ставайте на бік автокефальної жи- 
вої і всенародньо соборноправної Української Православ- 
ної Христової Церкви, і житимете ви і весь рід ваш. 

З цим щирим братерським закликом, з цією братер- 
ською пересторогою звертається до вас, любі брати і отці, 


135 



Всеукраїнська Православна Церковна Рада, єдиний найви- 
щий керівничий орган Української Православної Автоке- 
фальної Церкви, щоб виконати перед вами свій християн- 
ський обов’язок любови, щоб потім, коли вже буде за- 
пізно, коли «буде каяття, та не буде вороття», ви не жал- 
кували на Всеукраїнську Православну Церковну Раду. 

Життя і смерть перед вами, благословення і прокляття, 
вибирайте ж життя. 

В м. грудні 1921 року 

Почесний Г олова Ради архиєпископ Василь Липківський, 
Митрополит Київський і всієї України 

Голова Ради Михайло Мороз 

Заступник Г олови Григорій Вовкуиіівський 

Члени Ради: 

Архиєпископ Київщини Нестор Шараївський 
Єпископ Григорій Стороженко 
Благовісник Володимир Чехівський 
Митрофорний протоієрей Ксенофонт Соколовський 
Протоієрей Микола Пивоварів 
Секретар Ради Іван Тарасенко 

Опубліковано вперше у розд. «Матеріали з історії визволення УАПЦ». 
— «Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 2-3, Харків, Видання ВПЦР, 1927, 
стор. 241-243. 


136 



ДРУГИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ 
ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 

[ 22 ] 


З МАТЕРІЯЛІВ, ЗІБРАНИХ ПРОТОІЄРЕЄМ 
МИТРОФАНОМ ЯВДАСЕМ 


Події Другого Всеукраїнського Православного Церковного Со- 
бору драматично описує протоієрей Митрофан Явдась, який 
багато зробив для зібрання матеріялів про відроджену в 1921 
році У АП Церкву та її діячів. (Уривки.) 


В другій половині 1926 року заарештовано митрополита 
Василя й посаджено до в’язниці в Харківському ДПУ. А в 
цей час ДПУ наказало скликати церковну нараду для об- 
говорення питання про дальше керівництво УАПЦ. На цій 
нараді, під урядовим тиском, було осуджено митр. Василя, 
архиєп. Олександра Ярещенка, протодиякона Потієнка й 
інших, назвавши їх діяльність (в угоду ДПУ) контррево- 
люційною. Після цього було дозволено скликати Другий 
Всеукраїнський Церковний Собор, якому було поставлено 
умову усунути митр. Василя Липківського й обрати іншого 
митрополита. 

Передсоборна нарада 1927 року, за висловом самого 
Митрополита, була засіданням «синедріону», де стояло пи- 
тання про ліквідацію Митрополита. Перед початком засі- 
дань наради агент харківського ДПУ Карін викликав до 
себе делегацію від керівництва УАПЦ (в тому числі й 
митрополита) і в присутності Митрополита став виказу- 
вати вигадані ним гріхи останнього. 

— Я вимагаю усунення митрополита Василя Липків- 
ського зі становища митрополичого служіння в УАПЦ, — 
сказав Карін на закінчення розмови з делегацією. 

Після передсоборної наради відбулися обласні церковні 


137 



собори. На цих соборах офіційно були присутні аґенти 
ДПУ. Вони стежили за перебігом соборів, записували ви- 
ступи учасників на тих соборах, а по закінченні, всіх обра- 
них кандидатів на Всеукраїнський Церковний Собор було 
викликувано до ДПУ, де їм загрожували тюрмою, заслан- 
ням або смертю в разі, якщо вони повернуться з Всеукраїн- 
ського Собору, не звільнивши Митрополита. 

На Другий Всеукраїнський Православний Церковний 
Собор прибуло до трьохсот делегатів. Інтелігенції і робіт- 
ництва на ньому не було, були лише селяни, які виявили 
велику свідомість і відвагу. Незадовго перед відкриттям 
Собору митр. Василя було випущено з в’язниці харків- 
ського ДПУ й доставлено на Собор. 

Перед початком засідань Собору вживалися заходи до 
того, щоб Митрополит сам відмовився від своїх обов’язків, 
що полегшило б ДПУ розв’язати поставлене ним денне 
питання. З цією метою покликано було Митрополита до 
канцелярії, і на запит ворогів Церкви: чи вважає Митро- 
полит за можливе правити Церквою в таких тяжких зов- 
нішніх умовах, Митрополит відповів: «Христос будував 
Церкву не лише тоді, коли вільно благовістив, але й тоді, 
коли на Хресті страждав. Я мушу вважати керівництво 
Церквою можливим при всяких умовах, коли на те буде 
воля Христова, воля Церкви». 

Після такої відмови Митрополита, ДПУ посилило тиск 
на Собор. Агент ДПУ Карін покликав до себе спочатку 
проф. Володимира Чехівського, а потім цілу делегацію й 
заявив категорично: 

— Митрополита Липківського негайно усунути зі стану 
його митрополичого служіння в УАПЦ! В противному 
разі я розжену Собор, а Митрополита, Чехівського й ін- 
ших вишлю на Сибір! 

Делегати сповістили вимогу влади. Така вимога обра- 
зила Собор. Засідання набрали бурхливого характеру. Ви- 
рішено було послати ще одну делегацію до Каріна й ви- 
словити йому бажання й волю Собору. Але нова делегація 
повернулася з ще сумнішими відомостями. їй було вручено 
тези можливих ухвал Собору, а для нагляду над працею 
Собору з’явилося офіційно два представники від ДПУ. 
Утворилася атмосфера пригнічення й безпорадности. Ніхто 
не насмілювався розпочати обговорення страшного пи- 
тання. Було внесено кілька пропозицій, до розв’язання яких 
не підносились руки. 


138 



Всі члени Собору дивились на Митрополита, від нього, 
як і завжди в тяжких хвилинах, чекали поради, від нього 
хотіли почути архипастирське авторитетне слово... Митро- 
полит мовчав, вірні не знали, що діяти. Було видно, що 
Митрополит стоїть перед судом Пілата, й що він не має 
ніякої вини. 

— Ми хотіли б чути слово Митрополита, що скаже на 
це сам Митрополит, — промовив хтось з делегатів Собору. 

Всі чекали на його слово й дивились на нього. Дивилися 
й чекали члени Собору, дивилися й чекали агенти ДПУ. 

Митрополит мовчав. Павза досягла крайніх меж на- 
пруження. І ось архипастир, якого безмежно любить уся 
Україна й шалено ненавидять усі вороги Христа, пильно 
оглянув Собор. Його орлині очі набули найвищої серйоз- 
ности, покрившись кришталем сліз. Рідний, щирий, лагід- 
ний батьківський голос полився потоком по святій Софії. 
Здавалося, що весь світ слухає голос непохитного борця за 
правду Божу й віру Христову, Сам Бог і Пречиста Мати, 
нерушима Стіна, захисниця народу українського, завмерла 
в скорботі, слухаючи слова Митрополита Київ- 
ського і всієї України Василя Лип- 
ківського: 

«Чого злякались? Чого перестрашилися? Чи не знали 
раніше, куди й для чого йдете? По нашій вірі Бог послав 
нам хвилеву радість духовного відродження. Але за не- 
твердість нашої віри Бог посилає випробування. Хто мо- 
гутніший за Бога? Кого, крім Нього, маємо боятися? Боя- 
тись може той, хто має сумнів у Божій правді нашої спра- 
ви, боятись може той, хто ради втіхи тіла готовий занед- 
бати душу; боятись може той, в кого впало зерно дия- 
вольської спокуси. Не бійтесь, хто служить Богові й лю- 
бить свого брата! Не бійтесь, хто щиро хоче спасти свою 
душу! Не бійтесь і відганяйте сумнів! Коли наша справа 
правдива й угодна Богові, ніхто нас не переможе! 

Не звертайте на побічні шляхи, не наважуйтесь на об- 
лудні манівці! Тільки відкритий і простий шлях є най- 
ближчий до Бога. На Нього наше упованіє, Йому слава, 
честь і поклоніння!..» 

Багато учасників Собору пішли на зустріч Митропо- 
литові, стали на захист свого Митрополита. Ворогів про- 
мова, звичайно, не задовольнила. 

Виступали за й проти. За залишення Митрополита на 
становищі керівника української Церкви виступали такі 
священики, як отець Хоць, Таран і інші. Виступив за за- 


139 



лишення Митрополита парафіянин Софійської парафії Іван 
Грищенко. Але йому не дали договорити. З наказу пред- 
ставника влади, в нього було відібрано мандат члена Со- 
бору. Агенти ДПУ тут же його заарештували, й того па- 
рафіянина вже більш ніхто не бачив. Виступали за зали- 
шення Митрополита жінки й чоловіки. Одна жінка, під- 
нявши голос, сказала: «Краще з честю вмерти, аніж га- 
небно жити». 

Митрополита було звільнено. Але ДПУ домагалося ще 
й засудження діяльности Митрополита, визнання його ді- 
яльности контрреволюційною, антирадянською. Собор так 
не ухвалив, але запротоколував: «Зважаючи на поважний 
вік, зняти тягар митрополичого служіння». 

24-го жовтня 1927 року Другий Всеукраїнський Церков- 
ний Собор обрав єп. Миколу Борецького на Митрополита 
Київського і всієї України. 

Сам митр. Василь умовив його взяти на себе цей хрест. 

— Вас кличе Господь, — говорив митр. Василь до єп. 
Миколи. 

— Потрібний сильніший од мене. Що я, немічний, можу 
зробити при таких тяжких обставинах? 

— Г осподь обирає неміч, щоб перемогти силу. 

— Не знаю, що діяти, — сумно відповів єп. Микола. 

— Всечесний отче, ви повинні взяти на себе цей тягар, 
— сказав митр. Василь, — мене женуть. Я боюсь за святу 
Церкву. 

— Але ж таке ставлення до неї не закінчиться добром, 
хоч би й найсвятіший став у її кермі. 

— Так, але треба комусь стати й нести до кінця цей 
хрест тяжкий. Я вас прошу, як митрополит сьогодні, а 
завтра вигнанець. 

— Розумію вас і скорботи серця вашого поділяю... Не- 
хай буде Його свята воля — сказав о. Борецький. 

Митрополит Василь запропонував Соборові нового кан- 
дидата. Заперечень не було, обрано одноголосно. 

Перед обранням о. Микола молився у вівтарі святої 
Софії, ставши на коліна перед престолом. По обранні, він 
дав перед Собором присягу жертовно нести хрест митро- 
поличого служіння до кінця. 

Повчальне для сучасних і всіх наших грядучих поко- 
лінь, повне євангельської саможертви приречення о. Ми- 
коли під час його митрополичої інтронізації в соборі святої 
Софії в Києві (25. X. 1927.): «Поруч із розп’ятим тількищо 
митрополитом Василем, на мене чекає мій хрест. З без- 


140 



межної любови до Бога, до нашого народу, я готовий на 
жертву... Нехай буде воля Всевишнього»... 


Прот. М. Явдась 

Опубл. у кн.: «Матеріали до Патерика Української Автокефальної 
Православної Церкви», ч. 1. Уложив прот. М. Явдась. — Мюнхен, 
УАПЦ, 1951, стор. 18-21, 42^4. 


141 



[23] 


2-ий ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ 
ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 

ЗА «ІСТОРІЄЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ» 
МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО 


Митрополит Василь Липківський написав грунтовну працю 
« Історія Української Православної Церкви », з якої зберігся лише 
розділ \ІІ — « Відродження Української Церкви » {решта заги- 
нула під час Другої світової війни). Нижче передруковуємо з 
незначними скороченнями ту частину підрозділу про Другий 
Всеукраїнський Православний Церковний Собор, де автор роз- 
повідає, як під тиском ДПУ Собор мусів звільнити його з ми- 
трополичої катедри. 


2-й Всеукр. Собор виявив у собі ще досить духа цер- 
ковности і волі, а тому його треба уважати за справжній 
церковний Собор, а його ухвали виявленням волі Церкви, 
за винятком, запевне, тих, що винесені під примусом влади. 

Така була і ухвала Собору про звільнення Митропо- 
лита: тут уже робило ДПУ руками Собору... Собор зразу 
виявив свою опозиційність, обравши на голову Волод. Че- 
хівського. Це вже мабуть не входило в міркування ДПУ, і 
сам Чехівський відмовлявся, але Собор настояв. Праця 
Собору почалась, згідно програму, з якихось теоретичних 
питань. Я ще встиг виголосити перед Собором свій мемо- 
рандум в справі відносин УАПЦ до держави і проект ві- 
дозви від Собору до УАПЦ в цій справі, як Чехівського 
викликано було до ДПУ і брутально повернуто до сучас- 
ности, наказано, щоб негайно поставлена була справа про 
звільнення митрополита Липківського, при чому прямо 
сказано, що коли Собор залишить Липківського, то зараз 
же буде розігнаний, а потім в першу голову піде на заслан- 
ня він — Чехівський, а за ним і митрополит Липківський. 
Від Собору викликано було делегацію до ДПУ, при чому 


142 



Карін, що був головним командиром цілого загону агентів 
ДПУ, що вартували на Соборі, оголосив їй волю влади, 
аби митроп. Липківського, як ворога влади, було усунуто, 
і виклав перед нею ті провини, які через їхню абсурдність 
навіть на Соборі і не згадували, а просто категорично 
поставлена вимога влади про моє усунення. Ця вимога 
викликала велике обурення з боку мирян проти єпископату 
і духівництва. Один селянин прямо сказав, що батько 
(цебто я) насвятив собі синів (єпископів), а вони тепер його 
продають; другий образив священика, що відчитав на Со- 
борі розмову делегації з Каріном, що була дослівно запи- 
сана, передрукована і роздана делегатам. Бачучи, що від- 
хилити питання про усунення митр. Липківського не сила, 
Собор все ж обрав ще одну делегацію і послав до Каріна 
з низкою запитань: чи може митр. Липківський залишитись 
настоятелем Софійської парафії, чи може бути обраний на 
єпископську катедру, чи ніякої більше кари йому не буде 
за його провини і т. ін. На всі ці запитання Карін дав 
цілком задовольняючі відповіді; нахабно брехати «темній 
масі» це ж звичайна політика комуністичних ватажків... 
Перед початком вирішення питання про моє усунення, мене 
закликано до канцелярії ВПЦР, де зібралась уся Президія 
Собору. Очевидно з боку ВПЦР вживались останні заходи, 
щоб я на Соборі сам відмовився. Ромоданів прямо запитав 
мене, чи вважаю я за можливе провадити керівництво 
Церквою в таких зовнішніх умовах. Я відповів: Христос 
будував Церкву не лише тоді, коли вільно благовістив, а й 
тоді, коли на Хресті страждав. Отже і я мушу вважати 
керівництво Церквою можливим при всяких умовах, коли 
на те буде воля Христова, цебто воля Церкви. Члени Со- 
бору миряни зі сльозами на очах висловлювали мені, як 
тяжко їм вирішити мою справу, як вони не хотіли б мене 
звільнити, але, мовляв, батогом обуха не переб’єш... Я 
вклонився Президії і вийшов. Це було моє останнє заві- 
тання до канцелярії ВПЦР. Я вже більше не заходив туди, 
аж по цей день. Засідання Собору в справі мого звільнення 
досить нагадало собою подію 1-го Собору про моє висвя- 
чення. Був пізній вечір, але, як тоді, так і тепер, було 
повно народу і внизу і на хорах, було велике зацікавлення 
з боку всієї української людности... Але було дещо і но- 
вого... Був великий гніт з боку ДПУ; командир Карін 
давав «генеральний бій» і напружив весь свій загін. 

Питання було поставлено просто: чи Собор вважає ко- 
рисним для Церкви залишити митр. Липківського, чи 


143 



«здіймає з нього тягар митрополичого служіння». Пред- 
ставник Софійської парафії Іван Грищенко подав проект 
ухвали про моє залишення, вказавши, що ніяких підстав 
для мого звільнення немає. Агент ДПУ зараз же кивнув 
до Ромоданова і той підійшов до Грищенка і відняв від 
нього мандат на Собор. І того бідного зараз видворили з 
Собору; і все ж виступило за моє залишення ще кілька 
селян і навіть дві жінки; одна закінчила свою промову так: 
«Краще з честю вмерти ніж ганебно жити». Бідні. Всі вони 
коли не на засланні, то напевне в «муках куркульських»... 
Виступило за моє залишення і кілька священиків (Хоць, 
Таран). 

Коли поставлено було на голосування проект ухвали 
Грищенка про моє залишення, за нього подало голос біль- 
ше як 40 членів, майже виключно миряни. Другий проект 
ухвали, мабуть складений в ДПУ, виголосив священик 
Ковбасюк про моє звільнення «за злочинну, неправдиву, 
шкідливу для Церкви працю». За цю ухвалу ніхто не підняв 
руки. Тоді Чехівський подав свою резолюцію, «що з об’єк- 
тивних причин Собор здіймає з митрополита Липківського 
тягар митрополичого служіння». Ця резолюція зібрала 
більшість. Було вжито надзвичайних заходів, щоб люд- 
ність, «публіка», нічим не виявляла свого відношення до 
вирішення Собору. Коли я виходив з Собору, у всіх бачив 
сльози на очах, всі казали: «З 1-го Собору ми виходили з 
сльозами радости, а з цього виходимо з сльозами суму та 
жалю»... 

Другого дня я мусів докласти Соборові свій листовний 
відчит про свою шестирічну митрополичу працю, про ті 
ідеали, до яких я стремів, про своє благовістя, подорожі і 
закінчив подякою Богові за все минуле і побажання УАПЦ 
кращого майбутнього. Це був мій останній митрополичий 
виступ. 

14/23. X. року Божого 1930. 

Дев’яті роковини моєї хіротонії. 

[Митр. В. Липківський] 

Передрук з машинопису кн.: Митр. Василь Липківський «Історія 
Української Православної Церкви», розділ VII. Копія машинопису з до- 
пискою «Єп. Мстислав Скрипник, 1942». — Архів УАПЦ у США, Бавнд 
Брук, Н. Дж. 


144 



[24] 


ЗВЕРНЕННЯ 2-го ВСЕУКРАЇНСЬКОГО 
ПРАВОСЛАВНОГО ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ 
ДО ВІРНИХ УАПЦ 


На закінчення 2-го Всеукраїнського Православного Церков- 
ного Собору було проголошено звернення до вірних У АП Церкви, 
в якому підсумовуються досягнення перших шести років існу- 
вання відродженої Церкви; повідомляється ( цілком зрозуміло, 
не згадуючи про справжню причину — ультиматум влади), що 
Соборові довелось « визволити » митрополита Василя Липківсь- 
кого від його обов’язків, як митрополита Київського і всієї 
України та що на його місце обрано єпископа Миколу Борець- 
кого. Собор висловив надію, що в наслідок цих кроків Церкву 
чекає краще майбутнє. 


ДО ВСІХ ВІРНИХ 

З ЛАСКИ БОЖОЇ 2 ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ 
ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 

ДО ВСІХ ВІРНИХ ДІТЕЙ СВЯТОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ 
УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ 

«Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа 
Ісуса Христа» (Еф. 1, 2). З цим апостольським словом 
братерського вітання звертається до всіх вас, закінчуючи 
свою щиру і напружену церковну роботу, 2 Всеукраїнський 
Православний Церковний Собор. 

Шість літ минуло з того часу, коли ласкою Отця всіх 
щедрот, благословенством вічного Первосвященика й 
Єпископа душ наших (1 Петр. 2, 25) Господа Ісуса Христа 
та благодаттю Пресвятого Животворчого Духа Господ- 
нього відродилася свята Православна Автокефальна Цер- 
ква наша на основі заповітів правди та любови, що їх 


145 



одкрив Господь щирій вірі, чистій любові й святим упо- 
ванням побожного церковного народу українського та Пер- 
шого Всеукраїнського Церковного Собору. Православна 
Христова віра, стверджена святими Соборами Всесвітньої 
Церкви, вічний євангельський закон християнської побож- 
ности, здійснення цього закону в порядкуванні церковним 
життям, а саме: вживання Богом наданої укр. народові 
мови в церковній молитві та навчання її Божого слова, 
вільне будування свого церковного життя або автокефаль- 
ність, соборність у житті та керуванні, чистота і незапля- 
мованість церковного життя інтересами земними, відокрем- 
леність Церкви від держави. Цілковита аполітичність і чес- 
на громадська лояльність — оці основи відродження 
УАПЦ не тільки освітлювали шлях і життя, але стали 
зразком і прикладом і для інших церковних об’єднань на 
Україні. Господь благословив життя нашої святої Церкви, 
розпочате чистим і святим піднесенням душі побожного 
українського народу, благословив це життя розвитком, 
ствердженням і поширенням нашої Церкви скрізь, де тільки 
Божа воля оселила дітей нашого народу. Нині самим жит- 
тям УАПЦ доведено вічну правду Господнього слова про 
те, що Отець Небесний дасть Духа Святого тим, що у Йо- 
го (Лк. 11, 13) просять. Аби тільки достойні були ми, 
дорогі браття, тих святих дарів Святого Духа. 

Шляхом церковним — вузьким шляхом, шляхом шу- 
кання Царства Божого й правди Його (Мт. 6, 33) йшло 
життя УАПЦ. З людей незвершенних по самій своїй при- 
роді складається вся Церква на землі. Тим і не диво, що й 
життя наше зустрічалося з усякими труднощами та споку- 
сами, що їх найбільше й найчастіше приносили в Церкву 
ми самі. Відчуваючи конечну потребу впорядкувати життя 
рідної Церкви всередині, щоб дати їй заспокоєння, одвести 
тяжку загрозу щодо зовнішнє-правних умов існування 
УАПЦ в державі, щоб одкрити можливість дальшого мир- 
ного життя Церкви — з цим ви послали нас на 2 Все- 
український Церковний Собор. 

Зібрані в ім’я Христа, одушевлені чистими почуттями 
любови до єдиної спільної мети нашої УАПЦ, ми з най- 
пильнішою увагою та щирістю зважали на якнайкраще 
задоволення всіх потреб святої Церкви нашої, дбаючи ли- 
ше про її життя та благо. Не було серед нас ніяких роз- 
ділень, коли обставини життя Церкви ясно визначили повну 
неможливість для Найпочесн. отця нашого митрополита 
Василя продовжувати далі митрополитанське служіння 


146 



УАПЦеркві. Бажаючи добра Церкві й тільки про це дба- 
ючи, Собор, як найвищий керівник життя УАПЦ, одно- 
душною ухвалою визволив першого слугу Церкви — Най- 
поч. митрополита Василя від тягару митрополитанських 
обов’язків. І ми — освячений Собор — «множество вірних 
мали одне серце й одну душу» (Діян. 4, 32), були воістину 
одне тіло й один дух (Еф. 4, 4), жили вкупі з Найпочес- 
нішим митрополитом Василем, одноголосно поклали ду- 
ховний провід життя УАПЦ на Всечесного єпископа Ми- 
колу Борецького, 24 жовтня, обравши його на Митропо- 
лита Київського і всієї України, а в неділю ЗО жовтня після 
щирої церковної молитви, настановивши його на церковно- 
святительське служіння УАПЦеркві. Така повна одностай- 
ність святого Собору й цілковита згода всіх дає нам велику 
втіху повторити слова святого апостольського Собору, що 
дійсно так «зводилося Духові Святому та й нам» (Діян. 15, 
23), виразником волі всієї Української Автокеф. Правос- 
лавної Церкви. 

Нехай же буде благословенний Бог і Отець Господа 
нашого Ісуса Христа, що по великій Своїй милості знов 
породив нас до надії живої (І Петр. 1, 3). Нехай вся УАПЦ 
благословляє й вихваляє ласку Бога, що Він милосердям 
Своїм привів нашу Церкву до великої радости соборного 
єднання й праці, що благодаттю Животворчого Духа Свя- 
того, невидимою присутністю Єдинородного Сина Свого 
Він благословив однодушну працю 2 Всеукраїнського Цер- 
ковного Собору, та заспокоєння й духовну користь УАПЦ. 
Собор вірить і певен, що його спокійна, дійсно соборна- 
поєднана св. Духом — праця є певною запорукою того, 
що в своїх постановах та ухвалах Собор був істиними 
устами всієї Церкви, дійсним виразником її волі та сві- 
домости. 2 ВПЦСобор з вірою сподівається, що трудні 
часи УАПЦ скінчилися, хвилювання минули. І з усіма 
вірними дітьми УАПЦ, ми єднаємося надією на те, що 
надалі життя її буде життям єдности, правди, миру й ра- 
дости в Дусі Святому. 

З подякою приймаємо все, що Божа воля подає нам 
для добра і зросту святої Церкви нашої. З любов’ю і щи- 
рістю серця пригорнімось до улюблення всієї Церкви, до 
того, кого в тяжку годину церковного життя сам Господь 
дав УАПЦ за Архипастиря й Митрополита. 2 ВПЦСобор 
кличе всіх вірних дітей святої Церкви української «в єд- 
ності духа, в союзі миру» (Еф. 4, 3) прикласти всіх зусиль 
на піднесення життя й церковної творчости. До неба — до 


147 



вищої правди Христа, до Церковного єднання в любові до 
його — піднесімо серця. 

«Одягніться ж оце, як обранці Божі, святі й любі, в 
милость милосердя, добрість, смиренність, тихість і дов- 
готерпіння... Над усім же цим любов, що є союз звершення. 
І мир Божий нехай править у серцях ваших, до якого вас і 
покликано в одному тілі» (Кол. З, 12, 14-15) святої Церкви 
Христової. 

«Богові ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь» 
(Фил. 4, 20). 

У Києві. Жовтня ЗО дня 

Р.Б. 1927 

Президія 2 Всеукраїнського Православного Церковного 

Собору: 

Голова — В.М. Чехівський 

Заступники Голови — архиеп. Констянтин Малюшкевич 

і протоієрей Леонтій Юнаків 

Секретарі — протоієрей X. Гов’ядовський 
і протоієрей В. Левитський 


Іззбірки Ф. Бульбенка. Архів УВАН ім. Д. Антоновича у США, 
Нью-Йорк. Машинопис. 


148 



[25] 


З ІНТРОНІЗАЦІЙНОГО СЛОВА 
МИТРОПОЛИТА МИКОЛИ БОРЕЦЬКОГО 


Новий митрополит Київський і всієї України Микола Бо- 
рецький, приймаючи вибір 2-го Всеукраїнського Православного 
Церковного Собору, виголосив слово, перейняте духом христи- 
янської любови, почуттям відповідальности й обов’язку перед 
Церквою та народом. ( Уривок). 


Що скажу я вам, мої рідні, що вас дав мені Господь? — 
Моліться за мене, брати мої, щоб у спокійній совісті я міг 
і тепер і завжди повторити слово апостольське: ні про що 
я не дбаю і не дорожу душею своєю, аби з радістю скін- 
чити путь мою і ту службу, що прийняв я від Господа 
Ісуса (Діян. 20, 24). Стійте у вірі, брати. Святу віру хрис- 
тиянську, цей великий дар Божий, що його побожною щи- 
рістю і великими жертвами своєї любови наш український 
народ споконвіку охороняв, своє життя і працю нею освя- 
чував, і ви зберігайте на віки вічні, як найдорожчий скарб 
душі нашої, як найбільшу святиню, що її дав Господь 
побожному нашому народові, що з давніх давен і по нині 
називає себе народом хрещеним. «В щирості не слабійте, 
духом палайте, Господеві служіть» (Рим. 12, 11), живучи 
по вічних заповітах святої Євангелії Його. Святу Церкву 
нашу Православну, автокефальну, рідну, що з ласки Не- 
бесного Отця і Бога нашого, благодаттю Животворчого 
Духа Святого, відродилася для нового, вільного і творчого 
життя на славу Господа нашого Ісуса Христа, на служіння 
правді і любові на землі, — побожно шануйте своєю щи- 
рою любов’ю і повсякчасною взаємною братньою допо- 
могою. Відбудована чистим поривом віри і силою любови 
побожного народу українського до Господа Бога, в надії 
на Його Всемогутню допомогу, наша свята Церква і надалі 
незмінно будуватиме своє життя на тому ж самому грунті, 


149 



про який каже нам св. Апостол, що ніхто не може покласти 
другої основи, крім тої, яку покладено, що єсть Ісус Хрис- 
тос (1 Кор. З, 11). Ми згадуємо, якою холодністю або 
байдужістю зустріли наші церковні неоднодумці і непри- 
хильники відродження рідної Церкви. Минуло декілька ро- 
ків, — і якими тихими і сплутаними стали їх заперечення. 
Скільки того, що осуджували і проклинали, скільки того 
вони самі запровадили в своїм житті, бо до цього їх при- 
мусила непоборна сила правди, принесена в церковне жит- 
тя відродженням УАПЦ. І тут, на рідній Україні, і скрізь, 
де тільки трудна доля розкидала дітей нашого народу, — 
всюди наш віруючий люд іде до нашої святої Церкви, як 
до джерела свого духовного життя, правди і світла для 
душі; до неї несе він свою радість і подяку, в ній він 
оплакує своє горе і підносить до Отця світу свої благання. 

«Дніпро», орган УАПЦ у США, ч. 9. Трентон, Н. Дж., 1928. 


150 



НАДЗВИЧАЙНІ ПРАВОСЛАВНІ 
ЦЕРКОВНІ СОБОРИ 
( Січень , грудень 1930 року) 


[26] 


ПРОТОІЄРЕЙ ДЕМИД БУРКО 
ПРО НАДЗВИЧАЙНІ ЦЕРКОВНІ 
СОБОРИ 1930 РОКУ 


Про сумної слави надзвичайні Собори 1930 року, на одному з 
яких було ліквідовано У АПЦ, а на другому — знову відновлено, 
але в тісних і обмежених рамках, під пильним контролем влади 
і в умовах неприпинних утисків, збереглось зовсім мало свідчень. 
Наскільки відомо, не залишилось жодних офіційних документів. 

Протоієрей Демид Бурко — свідок і учасник подій україн- 
ського національно-церковного руху 20-х років, у своїх спогадах 
змальовує тло. на якому проходили ці Собори та коротко 
пише про їхній перебіг. 


З другої половини 1929 року радянська влада через свій 
терористичний апарат, ДПУ, почала в Україні масовий 
погром її інтелігенції і культури, погром, що шалів пів- 
тора роки, а далі, то на якийсь час трохи стихав, то 
лютував знову. Почався він процесом «Спілки Визволення 
України», який совєти з політичною метою широко й 
голосно, а ще більше провокаційно, змонтували, як не- 
перевершені майстрі цих діл; процес тривав від 9 березня 
до 19 квітня 1930 року. 

Завданням комуністичного режиму було знищити ціл- 
ком усі вияви українського культурно-національного жит- 
тя, тому він приточив до СВУ й Українську Автокефальну 
Церкву. Йому треба було здискредитувати Церкву, щоб 
тим створити собі причину для знищення її, оскільки вона 
була для нього небезпечною, бо стояла в обороні хри- 
стиянського і національного єства свого народу. 


151 



Судове слідство в справі СВУ кваліфікувало українську 
Церкву, як організацію, «націоналістичну», «контрреволю- 
ційну» і «петлюрівську», мовляв, «державу в державі», ціл- 
ком протилежну й вороже наставлену до радянської ідео- 
логії. «Цього радянська влада терпіти далі не може», казав 
на процесі державний обвинувач, помічник генерального 
прокурора УРСР Павло Михайлик, а за ним повторювали 
й інші обвинувачі, як прокурор комісаріяту юстиції Яки- 
мишин, прокурор найвищого суду Ахматов та прокурор 
окружного суду Бистрюков (перші два, на жаль, українці, 
емігранти з Галичини, останні — єврей і росіянин). 

На лаві підсудних, власне, проводу самої Церкви не 
було; його доля, як і всіх єпископів та священиків, вирі- 
шувалася негласно. Між 45-ти підсудними (професорами, 
педагогами, письменниками та іншими) — церковних діячів 
було тільки два: професор Володимир Чехівський та його 
брат протоієрей Микола Чехівський, як члени СВУ. Саме 
обвинувачення проти Церкви було побудовано за більшо- 
вицькою практикою судівництва, за принципом «аби люди- 
на, а діло буде». «Націоналізм» інкримінували УАПЦеркві 
тому, що вона була за своїм характером національною, а 
іншою й бути не могла, бо таке її призначення, бо й всі 
Церкви східнього Вселенського православія є національні. 
Щодо «контрреволюції», то, ясна річ, в СРСР контррево- 
люційне все те, що нерадянське, а Церква, що своїм духом 
і завданнями так протилежна більшовизму, як світло 
темряві, тим більш підходить під таку кваліфікацію. «Пет- 
люрівською» Церкву називали тому, що вона знову ж таки 
була українською й автокефальною, служила своєму на- 
родові, а за речеві, ніби, аргументи цього обвинувачення 
радянський суд мав той факт, що серед духовенства 
УАПЦеркви було чимало колишніх старшин армії УНР. 
Але ця «причина» була цілком природньою. В дні збройної 
боротьби за волю і державність України багато синів 
священиків пішли в військо, а коли та боротьба припи- 
нилася, вони, мавши духовну освіту, стали пастирями, щоб 
цим служити рідному краєві. Підсудний протоієрей М. Че- 
хівський, колишній професор Київської духовної академії, 
а потім полковник українського війська,* на запитання 
прокурора в час суду, чому він, Чехівський, став свяще- 
ником, відповів, що зробив це для того, щоб служити 
своєму народові, піднести його національну свідомість, 
щоб «хоч не ми, то наші діти і внуки побачили Україну 


152 



вільною і незалежною». 1 Це була відповідь всієї україн- 
ської інтелігенції, що, сповнена вищих ідеалів, ішла в рідну 
Православну Автокефальну Церкву в час, коли ворог, роз- 
громивши свободу і державність України, заповзявся зни- 
щити і її духовну субстанцію. 

Ще майже рік перед процесом СВУ, з липня місяця 
1929 року й до березня 1930-го, разом з масовими ареш- 
тами й засланнями української інтелігенції (тільки в са- 
мому Києві репресовано більше 1000 чол.), арештовано 5 
єпископів і понад 700 священиків, з яких 48 розстріляно. 2 
«З одного лише Києва, — каже митрополит Василь Лип- 
ківський, — пішли на заслання найкращі священики — 
Красицький, Карпов, Ходзицький, Хомічевський, Пивовар- 
чук, що про СВУ й не знали нічого, і чимало інших, 
багато й розстріляно». 

28 січня 1930 року ДПУ насильством скликало «над- 
звичайний церковний собор» з кількох недобитих єписко- 
пів та 40 священиків. Зрозуміло, що на цьому «соборі» 
ніякого церковного духу не було, ним керував не Христос, 
не голос Церкви, а безбожна, антихристиянська, безогляд- 
но жорстока державна влада. Ще було далеко до вироку 
нечестивого суду, що його, для більшого знущання над 
релігійними почуттями православної України, оголошено 
в саму Великодню ніч 19 квітня, а вже смертний присуд 
Церкві був готовий... ДПУ подиктувало «соборові» ухва- 
лу, що Українська Автокефальна Православна Церква 
«віднині самоліквідується» і духовенство залишається «слу- 
жителями культу» при храмах. Протестувати проти нечу- 
ваного насильства було важко. Єпископ Микола Карабі- 
невич за своє зауваження агентові ДПУ Каріну, що його 
дії «паралізували волю Церкви», незабаром після того за- 
платив життям. Кожен з учасників «собору» був придав- 
лений свідомістю страшної приречености, яка зависла над 
цілою українською Церквою. Дійсність була така мото- 
рошна, страх так скував все живе, що думка зупинялася 
напівдорозі. Про всеосяжний страх, про жахливий обух 
терору ясно свідчив той факт, що митрополита Василя 
Липківського, цього новітнього апостола Христової істини 
і великого патріота, усунутого насильством ДПУ в жовтні 
1927 року від керування Церквою, майже всі цуралися, 
його відвідували (він жив тоді в подвір’ї св. Софії в Києві), 


1 М. Ковалевський, «Опозиційні рухи в Україні». 

2 В. Потіснко, «Записки». 


153 



як він сам свідчить, тільки митрополит Микола Борецький 
та Володимир Чехівський. 

Насильницький антихристиянський Собор тривав усього 
кілька годин, як то все наперед запланувало ДПУ. Цікаво, 
що сама «соборна» ухвала майже дослівно ідентична своїм 
змістом із доповіддю ДПУ про УАПЦеркву, поданою в 
березні судовому слідству в час процесу СВУ (мабуть, 
обидва ті документи складав один автор, Карін). «Собор» 
нагадував собою акт насильства над українською ієрар- 
хією, вчинений царем Петром І 19-го листопада 1708 року, 
коли до царської ставки в м. Глухові (в час війни Петра І 
з Україною) було привезено під воєнним караулом зв’я- 
заного митрополита Київського Йоасафа Кроковського, 
покликано Чернігівського й Переяславського єпископів та 
ще кількох з ближчих російських єпархій для проголошен- 
ня анатеми над гетьманом Іваном Мазепою. Як тепер, так 
і тоді всесильно діяла московська деспотія, лише тоді 
«священному» Соборові єпископів під загрозою «лишения 
живота» було наказано проклясти, як «зрадників», Мазепу 
та його сподвижників, а тепер проголошено «зрадником» 
увесь православний український народ. 

Слова ДПУ про те, що духовенство залишається на- 
далі «служителями культу» при храмах, були звичайним 
для радянської тактики лукавством. На ділі, в затінку 
пропаґандивних «соборних ухвал» та декларацій, ішла 
нещадно ліквідація української Церкви, фізичне нищення 
духовенства та передових церковних трудівників. «Як над- 
ходила ніч, — писав церковний діяч Полтавщини Ф. С., — 
кожен священнослужитель і ближчі його співробітники че- 
кали арешту, а далі... хресна путь». Терор шалів, як жах- 
ливий всезгубний шквал, забираючи все нові і нові жертви. 
Тільки Господь відав сльози посиротілих дружин свяще- 
ників та їх діток і море сліз удовиць і сиріт сотень тисяч 
засланих та розстріляних вірних Церкви. 

Скоро після «надзвичайного собору», в травні місяці 
арештовано й літом вивезено до Росії, в Ярославський 
ізолятор, митрополита Миколу Борецького. Тоді ж ареш- 
товано й ще двох єпископів: Юхима Калішевського та 
Юрія Тесленка (11-го з черги всіх ліквідованих на той час 
єпископів УАПЦеркви). Арешти священиків не припиня- 
лися. На кінець 1930 року з Української Автокефальної 
Православної Церкви зосталося всього біля 300 парафій 
при незакритих ще храмах по містах і містечках та в 
деяких селах. Умови їх існування були несказанно важкі, 


154 



але дух віри в народі невмирущий. При кожній можливості 
до цих непогашених огнищ Церкви Христової сходились і 
приїздили на богослуження, іноді за 100-150 км., усі стом- 
лені в духовній пустині комуністичного режиму. 

Не пройшло й року з часу січневого «собору», як ДПУ 
22 грудня 1930 р. скликало другий «надзвичайний собор». 
Влада з якихось причин, треба думати — пропаґандивних, 
— вирішила «відновити» українську Церкву (без назви 
автокефальна). На «соборі» Карін і його співучасники за- 
говорили про «свободу релігії» в СРСР, про те, що Церква 
«может существовать и развиваться» (?!). Ухвалили поді- 
лити крихту недорозгромлених парафій на сім єпархій, з 
єпископом у кожній, і утворили Церковну Раду; на митро- 
полита обрали архиєпископа Івана Павловського. 

Це був неперевершений цинізм! Бурею котилось по 
Україні нищення її церковного і національного життя, 
перед самим цим «собором», в жовтні й листопаді, аре- 
штовано іще трьох єпископів (усього вже 14) та біля 100 
священиків, і в той же час декларується «свобода» релігії і 
«розвиток» Церкви. 


Прот. Демид Бурко 

«Рідна Церква», ч. 20, Мюнхен, 1955, листопад-грудень, стор. 2, 3, 4. 


* Згідно з біографічними даними Миколи Чехівського, він не був ані 
професором Київської духовної академії, ані полковником українського 
війська. 


155 



[27] 


митрополит василь литовський 

ПРО ЛІКВІДАЦІЮ УАПЦ 


Митрополит Василь Липківський у своїй иісторії Української 
Православної Церкви » (розділ V II) дав дуже критичну оцінку 
надзвичайних церковних Соборів 1930 року та її учасників. 
Одначе, поруч з критикою суто суб'єктивного характеру, він 
подав об'єктивну характеристику тогочасної дійсности. Цей 
уривок з його праці наводиться нижче. 


Радвлада утворила цю «соборну ліквідацію УАПЦ» за- 
певне лише про людське око; в затінку цієї ліквідації вона 
робить справжню і невпинну ліквідацію взагалі віри і 
Христової Церкви за своїм комуністичним програмом, і в 
першу свою п’ятирічку взялась до ліквідації УАПЦ, як 
наймолодшої, значить найменш тривкої, та ще й такої, що 
дуже захоплює селянство. Комуна в останні часи «повер- 
нулась лицем до села», опановує українське селянство, усу- 
спільнює українську землю і селянські коні, і воли й ко- 
рови, і самих селян під своєю диктатурою. Заводить рад- 
госпи й колгоспи без попів і без церков, хоче все селянство 
обернути в безвірницьку спролетарізовану масу. Самих по- 
пів повним унеможливленням для них та їхніх родин життя 
в радянській державі цілими гуртами жене до зречення 
сану, цілком унеможливила заснування релігійних шкіл, 
видання часописів, книг релігійного змісту, і взагалі цілком 
нищить і релігійний і національний дух українського на- 
роду, робить духовну руїну, і коли робить, то і зробить. 

Наша рідна земля, наш рідний нарід споконвіку мають 
таку тяжку долю, що їх в певні терміни заливає всяка 
повінь. Колись, кажуть, наша Україна вся була залита 
морем, скована льодом, завмерла. Але зійшло море, роз- 
тав лід і вона, як квітка, розквіла і прийняла на своє лоно 
наш рідний нарід. Та й його скільки раз заливала ворожа 


156 



повінь. Мабуть ще за часів переселення народів в 4-5 віках 
народня повінь дуже заливала наших прабатьків на їхній 
землі. Потім уже в історичні часи наш нарід до краю 
заливала повінь половецька, татарська і руїна кримських 
ханів. Та вся ця руїна прийшла і відійшла, а народ наш 
живе і потужніє. Навалилась на наш народ не лише фі- 
зична, а й духовна повінь — польсько-московська, обер- 
тала в руїну не лише землю, а й віру, й саму душу нашого 
народу. Але й вона як прийшла, так і зійшла, а народ наш 
живе й відроджується... На Бога надія, що й жахлива ко- 
муністична повінь, що зараз своїми хвилями намагається з 
головою залити наш народ, змести зі світу і його віру, і 
Церкву, і все що для нього найдорожче, всю його людську 
природу, його волю, націю, теж зникне, як прийшла, а 
народ і від неї врятується і житиме. 

Але свята Українська Автокефальна Православна Цер- 
ква — вона як і Христос, Голова її, воскреснувши з мерт- 
вих, вже більше не вмирає, смерть над нею вже влади не 
має. 

Тим часом життя йде й невпинно висуває свої вимоги... 
І як ліквідація УАПЦ нагадує обставини смерти Христової 
перед його воскресінням... Уже помер Христос, вже Його 
поховано, привалено гріб каменем, а між тим вороги Його 
неспокійні, вони прийшли до Пілата й кажуть: «Цей об- 
манщик казав: на третій день воскресну». Так звели забез- 
печити гріб вартою, щоб ученики не вкрали його і не 
казали, що він воскрес з мертвих... Хіба не те ж саме 
трапилось і з українською Церквою? 

І от не пройшло і року після скликання «надзвичайного 
собору» як ДПУ скликає вже другий надзвичайний Собор, 
щоб поставити варту коло її гробу. Чому це? Запевне, це 
таємниця самого ДПУ. Ми можемо робити лише догадки. 
З першим надзвичайним Собором уже надто перемудрило. 
Воно не лише зліквідувало УАПЦ, а й усю його органі- 
зацію: ВПЦР, повітові й районові Ради, зліквідувало слу- 
жіння митрополита й єпископів. Але все ж після всіх лікві- 
дацій залишилось українських парафій щось коло 300. І в 
якому стані вони залишились? Вони оказались вільними 
від усякого контролю, крім звичайної в кожній радянській 
спілці агентури ДПУ, вільними від усякого церковного 
начальства. Я навіть вітав такий стан українських парафій, 
в такому стані вони могли найкраще підготуватись до 
утворення в слушний час нового уже справді церковного, 
всенародньо-соборноправного керівництва. Але ДПУ швид- 


157 



ко спохватилось. Справді, в той час, як більшовицька вла- 
да всі свої інституції проймає самою суворою централіза- 
цією, вводить «єдиноначаліє» в усіх своїх фабриках, кол- 
госпах, радгоспах та всіх інших закладах, найбільше боїть- 
ся всякої «груповости», українські парафії опинились в ста- 
ні анархічному, стали окремими незалежними гуртками 
людности та ще в справі найбільш підозрілій для більшо- 
виків — в справі релігійній. І от в грудні 1930 р. ДПУ 
скликає другий надзвичайний Собор і на ньому виправляє 
свою помилку, відновлює всю церковну організацію з по- 
рушенням запевне всенародньої та й іншої соборноправ- 
ности, ставить варту коло гробу УАПЦ, щоб мати в своїх 
руках певні органи і певних відповідальних осіб за мертвий 
спокій української Церкви. 

Але ДПУ... мало на думці, здається, викопати ще один 
гріб і в ньому поховати ще одного небезпечного для себе 
покійника. Річ у тім, що предковічним осередком і церков- 
ного й національного життя українського народу є місто 
Київ, до нього завжди звертались думки, серця і мрії укра- 
їнського народу з усіх країв світу; Київ серце українського 
народу. От чому митрополити Київські, хоч вони від «та- 
тарів» мусіли «тікати» до Москви і більше двохсот років 
жили в Москві, але все ж звались «Київськими і всієї Русі». 
Коли Московська митрополія відділилась від Києва, Київ- 
ські митрополити більш двохсот років жили у Вільні, але 
звалися все ж «Київськими і всієї Русі». Осередком церков- 
ного життя України при всіх пригодах незмінно залишався 
Київ... Отже Київ, як предковічний церковний осередок 
українського народу кладеться в могилу, а замість нього 
висувається новий осередок — Харків, столиця більшовиць- 
кої української інтернаціональної держави... 

Так ДПУ «пустило в расход» зразу двох покійників і 
поставило надійну варту коло їх могил. Але певне ж воно, 
що ці небіжчики вже не встануть? Ми віримо, віримо, що 
вони все ж воскреснуть і ніяка варта їх не встереже. 

14/23. X. року Божого 1930. 

Дев’яті роковини моєї хіротонії. 

[Митр. В. Липківський) 

Передрук з машинопису кн.: Митр. В. Липківський «Історія Україн- 
ської Православної Церкви», розділ VII. — Копія машинопису з допис- 
кою «сп. Мстислав Скрипник, 1942». — Архів УАПЦ у США, Бавнд 
Брук, Н. Дж. 


158 



[ 28 ] 


ПРОЄКТ РЕЗОЛЮЦІЙ НАДЗВИЧАЙНОГО 
ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ (СІЧЕНЬ 1930) 
ПРО ЛІКВІДАЦІЮ УАПЦ, АВТОРСТВА ДПУ 


ДПУ, на вимогу якого відбувся ліквідаційний Собор УАПЦ в 
січні 1930 року, підготувало усе. включно з проектом резолюцій; 
що їх мали прийняти делегати. Агент ДПУ Карін, який відіграв 
зловісну ролю в усуненні митрополита Василя Липківського на 
II Всеукраїнському Православному Церковному Соборі 1927 ро- 
ку, передав наперед опрацьований проект секретареві ВПЦРади 
єпископові Маркові Грушевському. 

Текст проекту резолюцій зберігся завдяки тому, що копію 
було нелегально переслано уповноваженому УАПЦ в Західній 
Європі Євгенові Бачинському. 


Заслухавши доповідь Голови Президії ВПЦР прот. о. 
Л. Юнакова про працю Президії ВПЦР і стан УАПЦ, Над- 
звичайний Собор мусить признати, що УАПЦ, як це оста- 
точно тепер з’ясувалось, на протязі свого 10-ти річного 
існування, була явно виявленою антирадянською контрре- 
волюційною організацією. Не можна відкинути того, що в 
її складі були й досі є люди, які йшли до церкви лише для 
задоволення своїх релігійних потреб. Але ця суто церковна 
маса, сама не знаючи того, жила й діяла за проводом і 
вказівками тих осіб, для котрих УАПЦ була не ціллю, а 
засобом для здійснення своїх контрреволюційних намірів. 
Слабі намагання всієї віруючої, хоч і незначної частини 
членів Церкви звільнитись від позацерковних цілей і впли- 
вів, як ми бачимо з доповіді, не мали позитивних наслідків. 
І чим далі, тим УАПЦ все більш і більш ухилялась в бік 
нецерковности. Надзвичайний Собор іменно такий стан 
УАПЦ мусить твердо і ясно констатувати. 

Радвлада декретом «Відокремлення Церкви від держа- 
ви» дала законну можливість українській віруючій люд- 


159 



ності відродити свою рідну, українську автокефальну, со- 
борноправну, Православну Церкву, ту Церкву, що близько 
300 років була в неволі казенної цареславної Церкви. Але, 
звільнившись від політично-монархічного гніту, УАПЦ не 
судилось самій стати дійсною Христовою Церквою, віль- 
ною й далекою від своєрідного національно-шовіністичного 
політиканства. Це є факт. Бо і відродилась УАПЦ в часи 
політичної боротьби і відроджували її, а потім і до керів- 
ництва нею стали ті люди, які потерпіли поразку на від- 
критому політичному фронті й пішовши в Церкву, мали 
намір використати її і дійсно використовували, як знаряддя 
для дальшої боротьби проти радвлади, а значить і проти 
справедливости соціяльної революції. Природньо, що ке- 
руючі органи УАПЦ від ВПЦР до ПЦР виявляли себе, як 
в цілому, так і окремі члени, явно не церковними, а націо- 
нально-політичними антирадянського контрреволюційного 
характеру акціями. Те ж саме можна сказати й про свя- 
щеннодіячів всіх ступнів, починаючи з митрополита Лип- 
ківського; з церковного амвону проповідувались націона- 
лістично-політичні ідеї, що різко розходились з ідеологією 
Церкви, а з боку ставлення до радвлади були контррево- 
люційними, антидержавницькими. 

Отже, все це довело до того, що УАПЦ стала синоні- 
мом контрреволюції на Україні, бо для значної частини 
керівників Церкви церковність була тільки зовнішньою 
формою, що прикривала націоналістично-політичний зміст. 
В такому стані цілком послідовно дійшли до того, що 
автокефалія стала символом національно-політичної пет- 
люрівської самостійности, українізація використовувалась 
як засіб до розпалювання національної ворожнечі, а со- 
борноправність обернулась в демагогічний засіб політич- 
ного впливу до здійснення зазначеної мети. 

Тому то Надзвичайний Собор УАПЦ з глибоким жалем 
і з усією щирістю констатує, що V Розділ канонів УАПЦ 
значною кількістю керівників Церкви систематично пору- 
шувався. Це стверджується цілим рядом фактів з історії 
минулого УАПЦ, а саме: перевірка персонального складу 
священнодіячів УАПЦ в своїх рядах виявила значну кіль- 
кість людей, що раніше брали активну участь у військових 
петлюрівських загонах, були старшинами, отаманами, або 
просто скомпромітовані в минулому. Всі вони шукали в 
Церкві одного — використати Церкву в контрреволюцій- 
них, а дехто і в своїх особистих нецерковних цілях. Низка 
випадків притягнення діячів УАПЦ до відповідальности 


160 



державним урядом за контрреволюційні вчинки також пе- 
реконують в цьому Надзвичайний Собор. До такого ви- 
сновку приводить ще й те, що серед членів нашої Церкви 
були й є люди нерелігійні, антирадянські, наміри яких не 
викликають ніякого сумніву. І всі такі люди в більшості 
були церковним активом, тому і керуючі органи Церкви: 
ВПЦР, ОЦР, РЦР, ПЦР, — як про це свідчить вереснева 
нарада 1926 р., — стали виразниками націоналістично- 
політичних антирадянських настроїв і нецерковних дій. 

Собор з жалем констатує, що митрополит В. Липків- 
ський, єпископи: О. Ярещенко, С. Орлик, Ю. Жевченко, М. 
Пивоварів, К. Кротевич, всеукраїнський благовісник В. Че- 
хівський і інші стояли на шляху націоналістично-політич- 
них контрреволюційних, антирадянських дій через Церкву. 

Не можна замовчувати про те, що громадянство рес- 
публіки в зв’язку з викриттям органами влади контррево- 
люційної організації «СВУ», яка використовувала в своїх 
політичних цілях УАПЦ, вважає нашу Церкву за контр- 
революційну організацію. 

Отже, зважаючи на все, Надзвичайний Собор визнає, 
що УАПЦ з причин вищенаведених була контрреволюцій- 
ною, національно-політичною організацією, складовою 
частиною «Спілки Визволення України». Тому Надзвичай- 
ний Собор категорично засуджує всіх тих, хто спричинився 
до перетворення Церкви на контрреволюційну, антирадян- 
ську організацію, визнає дальше існування УАПЦ недо- 
цільним і вважає її ліквідованою. Цим самим Собор при- 
пиняє діяльність керуючих органів: ВПЦР, ОЦР, РЦР. 

Єпископи УАПЦ припиняють своє духовне керівництво 
округовими Церквами й залишаються парафіяльними свя- 
щеннодіячами наряду з священиками, що діють в заре- 
єстрованих парафіях, які залишаються необ’єднаними в 
будь-яку церковну організацію. 

«Вісник», ч. 2, Мюнхен, 1960, січень. 


161 



[29] 


ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЛІКВІДАЦІЮ УАПЦ 
В РАДЯНСЬКІЙ ПРЕСІ 


Протоієрей Митрофан Явдась у своєму коментарі на появу 
першої частини IV тому « Нарису історії Української Право- 
славної Церкви» Івана Власовського (« Церква й життя», ч. З, 
травень-червень 1962 р.) цитує уривок статті з харківської 
« Пролетарської правди» про ліквідацію УАПЦ на надзвичайному 
Соборі в січні 1930 року. 


Надзвичайний собор УАПЦ визнає, що українська авто- 
кефальна православна церква з вищезазначених причин бу- 
ла національно-політичною, контрреволюційною організа- 
цією — складовою частиною «Спілки визволення України». 
Тому надзвичайний собор, категорично засуджуючи всіх 
тих, хто спричинився до перетворення церкви на контр- 
революційну, антирадянську організацію, визнає дальше 
існування УАПЦ за недоцільне й вважає її за зліквідовану. 
Цим самим припиняють діяльність провідні органи УАПЦ. 
Митрополит припиняє своє духовне керівництво УАПЦ, а 
єпископи УАПЦ припиняють, своє духовне керівництво 
окружними церквами й лишаються парафіяльними священ- 
нодіячами, поряд із священиками, зареєстрованими по па- 
рафіях, що залишаються необ’єднаними в будь-яку цер- 
ковну організацію. 

«Пролетарська правда». Харків, 1930, 6 лютого. 


162 



[ЗО] 


ДОКУМЕНТ САМООЧОРНЕННЯ 

МИТРОПОЛИТ ІВАН ПАВЛОВСЬКИЙ 
ПРО ЛІКВІДАЦІЮ УАПЦ 


Через 8 місяців після надзвичайного Собору в грудні 1930 
року, якому влада дозволила відновити Українську Православну 
Церкву в обмежених рамках, Митрополит Харківський і всієї 
України Іван Павловський написав листа до архиспископа Іоана 
Теодоровича у Сполучених Штатах, в якому намагався довести, 
що УАПЦ не була ліквідована комуністичною владою, а исамо- 
ліквідувалась». Можна припускати, що лист був написаний під 
тиском, якщо не під диктат, ДПУ. 


Через нецерковну діяльність в Церкві і використання її 
керуючих органів в політичних цілях, про що посвідчили 
на процесі СВУ В. М. Чехівський, К. І. Товкач та ін., не 
тільки була унеможливлена праця, а й повстала реальна 
загроза самому існуванню нашої Церкви. Слов’янщина з 
новою ненавистю й неприхованою зловтішністю піднялась 
знову на нас. Віруючий нарід переставав вірити нашому 
церковному слову, почався відхід деяких парафій до сло- 
в’янської Церкви. Ми чули докір віруючого українського 
народу: куди нас заведено, до кого тепер йти? Слов’яни 
втішалися з нашого трудного становища й безсоромно 
всяк перед народом ганьбили нас і нашу Церкву. Церква, 
після свідчення В. М. Чехівського і інш., не мала чим ви- 
правдатися. Що ж було робити? Чекати ліквідації ззовні і 
цим остаточно показати перед усіма, що українська Церква 
була не Церква, а політична організація? Помолились Богу 
і вирішили: треба рятувати Церкву. Був один життєвий 
порятунок при всяких умовах, це — самоліквідація цер- 
ковної організації, тієї організації, яка, за свідченням самих 
керівних членів Церкви, використовувалась в нецерковних 
цілях. Така була воля всієї Церкви, що скликала Надзви- 


163 



чайний Собор, який сам, під почесним головуванням Най- 
почеснішого митр. Миколи, після докладу Голови ВПЦР 
прот. Л. Юнакова, однодумно висловився й одноголосно 
затвердив вирішення: во ім’я життя Церкви ліквідувати 
керуючі органи УАПЦ. То значить, були зліквідовані: 
ВПЦРада, Окр. Ц. Ради й духовне керівництво Церквою 
митрополита та єпископів. Остались жити неорганізовані 
поміж собою парафії без керівництва та діяти їхні пара- 
фіяльні ради. Митрополит та єпископи зостались священ- 
нодіяти й працювати в межах своїх катедральних парафій. 
Отже, не розпорядженням комуністичного уряду, як то 
було повідомлено в Екклезія, а сама Церква зліквідувала 
свою нецерковну організацію. Про ухвалу Надзвичайного 
Собору була надіслана до всіх парафій інформація, під- 
писана Найпочеснішим Миколою та Президією ВПЦРади. 

5. VIII. 1931 р. 

[Митр. Іван Павловський] 

Опубл. у кн.: 1. Власовський «Нарис історії Української Православної 
Церкви», том IV, частина І. — Н.Й.-Б.Б., УАПЦ у США, 1961, стор. 
321-322. 


164 



РОЗДІЛ III 


ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА УСТРІЙ УАПЦ 




ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА УСТРІЙ УАПЦ 


Основною метою українського національно-церковного руху, 
який зродився в полум’ї революції 1917 року, було унезалежнення 
Української Православної Церкви від російської Церкви після 
більш як двохсотлітньої неволі. Боротьба за незалежність три- 
вала безрезультатно понад чотири роки, зустрічаючи рішучий 
спротив з боку російських єпископів на Україні, Всеросійського 
Синоду, а пізніше Московського патріярхату. 

В цій боротьбі остаточно скристалізувалась ідея автокефалії 
Української Православної Церкви — рівної серед рівних у великій 
родині автокефальних Православних Церков. Перший Всеукраїн- 
ський Церковний Собор, що відбувся в Києві 14-30 жовтня 1921 
року, підтвердив автокефалію УАПЦ, проголошену ВПЦРадою 
5 травня того ж року і вписав її до канонів УАПЦ, як одну з 
головних засад: «Українська Православна Церква... є автоке- 
фальна, ніякому духовному урядові інших Православних Церков 
не підлегла і сама порядкує своїм церковним життям за провід- 
ництвом Святого Духа» (II, 12). 

Відмова російського єпископату на Україні висвятити для 
У АП Церкви перших єпископів, щоб цим дати початок її ієрархії, 
спричинилась до того, що ВПЦСобор відкрився без єпископів. 
Чи був це, отже, правний канонічний Собор? Собор дав на це 
позитивну відповідь, висловивши глибоке переконання, що він 
репрезентує всю православну українську людність і зібрався в 
ім’я Христове та з непохитною вірою в присутність на ньому 
Христа і Святого Духа: «... визнаємо себе канонічним місцевим 
Собором Української Православної Церкви, а тому і найвищим 
її органом, через який лунає голос української Церкви благо- 
даттю Святого Духа» (І, 2/ 3). 

Проблему власного єпископату розв’язано соборною висвятою 
перших двох єпископів — митрополита Василя Липківського і 
архиєпископа Нестора Шараївського, — ідучи за прецедентами 
Церкви апостольських часів і давньої Олександрійської Церкви, з 
глибокою вірою в те, що «Всеукраїнський Церковний Собор має 
повне канонічне й догматичне право (з огляду на безвихідне 
становище, викликане відмовою російського єпископату на Укра- 
їні піти за волею Церкви) висвятити обраних ним першого єпис- 


167 



копа митрополита, залишаючись непохитно на православному 
ґрунті, всесоборною висвятою і покладанням рук свого пресві- 
терства» (з доповіді на Соборі В. Чехівського). Одначе, Собор 
визнав вимушеність цього кроку, постановивши, що після перших 
двох хіротоній висвята єпископів відбуватиметься «з участю двох 
і більше єпископів по чину Всесвітньої Східньої Церкви» (IV, 8). 

Можна припускати, що Вселенська Православна Церква визна- 
ла б вимушену обставинами соборну висвяту перших ієрархів 
УАПЦ, коли б це питання розглядалося на об’єктивному, віль- 
ному від церковно-політичних упереджень, форумі. І до цього 
колись, можливо, дійде, не зважаючи на зневажливі обвинува- 
чення в «самосвятстві», що їх уперто проголошує російська Цер- 
ква. 

Одначе, проголосивши себе «голосом української Церкви, що 
лунає благодаттю Святого Духа», Собор 1921 року вважав себе 
повноправним переглянути канони Вселенської Церкви і виклю- 
чити з вжитку або змінити ті, які, на його думку, перестали бути 
доцільними. Це вже був радикальний відхід від засад Вселенської 
Православної Церкви, якій єдиній, в усій своїй сукупності, нале- 
жить право встановляти або міняти свої канони. 

Реакцією на роки поневолення Російською Православною 
Церквою, в якій єпископат відігравав ролю слухняних виконавців 
царської волі, було рішення Собору 1921 року замінити «єпис- 
копсько-самодержавний устрій Церкви, що утворився під впливом 
обставин і державно-монархічного ладу тих часів, яким пройняті 
старі канони... устроєм соборноправним, відповідно духові Пра- 
вославної Христової Віри» (І, 2/ 1). Відповідно до цього, єпископи 
втратили свою керівну ролю в Церкві. Церковна влада була 
передана в руки виборних Рад — Всеукраїнської, Малої, пові- 
тових, волосних і парафіяльних — з явною перевагою у них 
світських осіб. Митрополит УАПЦ був лише почесним головою 
ВПЦРади — найвищого керівного органу Церкви, а єпископи, 
хоч і вважались членами ВПЦРади, брали участь у її Великих 
Зборах не всі, а по черзі. Таке саме «почесне» становище визначив 
Собор повітовим (єпархіяльним) єпископам. Применшено також 
ролю єпископів, як духовних керівників. Згідно з новими кано- 
нами, митрополит мав право відвідувати парафії УАПЦ не як 
найвищий архипастир, а як «представник ВПЦРади»; єпископи 
мали право відвідувати парафії свого повіту, як «представники 
Повітової Церковної Ради» (XI, 37, 56). 

Радикальним відходом від канонів Вселенської Церкви були 
постанови Собору 1921 року про родинний стан священнослужи- 
телів УАПЦ. Вони дозволяли одружених єпископів, шлюб єпис- 
копів, священиків і дияконів після хіротонії; дозволяли особам 
усіх духовних санів розводитись і повторно одружуватись (XI, 
16, 18). 

Зниження ролі і значення церковної ієрархії за рахунок знач- 
ного збільшення повноважень світського елементу не мало ґрунту 


168 



ані в історії Вселенської Православної Церкви, ані в історії Укра- 
їнської Православної Церкви де, особливо в часи козаччини, па- 
нував принцип соборности, тобто активної участи мирян у спра- 
вах Церкви, при збереженні особливих прав та обов’язків ієрархії, 
що випливали з їхнього священного стану. На практиці соборно- 
правність, яку Собор 1921 року проголосив однією з основних 
засад УАПЦ, нераз перетворювалась на сваволю «радоправія», 
про що свідчать у своїх заявах та спогадах самі її діячі. 

Однією з основних засад ідеології УАПЦ була її українськість, 
яка випливає з переконання, що тільки в національній Церкві, з 
рідною богослужбовою мовою, церковним співом і традиціями 
існує можливість справжнього духовно-національного розвитку 
людини. У цій сфері Українська Автокефальна Православна 
Церква зробила великий вклад, навіть за тих найбільш несприят- 
ливих умов, в яких їй доводилось жити і діяти. 

УАПЦерква, знову ж таки реагуючи на пов’язаність дорево- 
люційної Церкви з правлячою владою і на численні випадки 
такої ж пов’язаности в інші віки та серед інших народів, прого- 
лосила, як один із своїх основних принципів, свою аполітичність. 
Але силою обставин вона кінець-кінцем опинилась під повним 
контролем комуністичної влади і мусіла виконувати її диктати, 
аж до наказу про «самоліквідацію» в 1930 році. 

У цьому розділі збірника подано ряд апологетичних творів 
провідних діячів УАПЦ, в яких вони пояснюють і обстоюють 
рішення Собору. 


169 




[ 31 ] 


ОСНОВНІ ЗАСАДИ УАПЦ 


На Першому Всеукраїнському Православному Церковному 
Соборі в 1921 р. було проголошено три основні засади УАПЦ — 
автокефалію, соборноправність, українізацію. 

Пояснення цих засад подає учасник Собору протодиякон 
Василь Потієнко. 


ВПЦР проголосила три основні засади, на яких мала 
відроджуватися українська Церква: автокефалія, соборно- 
правність і українізація. Це цілком відповідало тим україн- 
цям, які національно себе пізнали. 

Автокефалія, тобто незалежність української Церкви 
від будьякої чужої церковної влади, відповідала поглядам 
тих, хто доріс в державному думанні до здійснення ідеї 
державности України. 

Соборноправність, тобто участь усіх вірних у розв’язу- 
ванні справ Церкви через своїх представників на Соборах 
— парафіяльних, округових, єпархіяльних і Всеукраїнсько- 
му, імпонувала всім, хто стояв на засадах боротьби з 
більшовицько-комуністичною диктатурою. 

Українізація сприймалася всіма, хто визнавав право на 
життя української культури, рідної мови, рідної пісні, рід- 
них звичаїв і обрядів, українського малярства, української 
архітектури і скульптури. 

Ці засади, на яких відроджувалась українська Церква, 
були однаково зрозумілі й дорогі і інтелігенції, і селяни- 
нові, і робітникові. 

Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. Машинопис, оригінал. 


171 



[32] 


ЗА ЦЕРКВУ, ХРИСТОВУ ГРОМАДУ, 
ПРОТИ ЦАРСТВА ТЬМИ 


Ця стаття, написана одним з найвидатніших українських 
православних церковних діячів, є важливим апологетичним тво- 
ром доби відродження УАПЦ. В 1922 р. її видала в Харкові 
окремою брошурою в кількості 1000 примірників Церковна Рада 
парафії УАПЦ при Миколаївському соборі ( в 1929 році зруйно- 
ваному більшовиками). В. Чехівського засуджено на процесі СВУ 
в 1930 р. до 10 років ув'язнення, де він і загинув. 

У статті «За Церкву...» автор робить детальний перегляд 
насильства московської Церкви над Українською Православною 
Церквою після підступного приєднання її в 1686 році і кидає 
гострий осуд московським єпископам, які «відійшли від заповітів 
Христа і апостолів», стали « цареслужителями і панопоклонни- 
ками» та сприяли національному і економічному поневоленню 
українського народу. Зокрема він зупиняється над питанням 
ієрархічного переємства, заперечуючи, що єдиним правильним 
чином передачі єпископської благодаті є хіротонія руками єпис- 
копів, особливо у такому випадку, як у 1921 році, коли чужі 
єпископи на Україні відмовились висвятити для УАПЦ її влас- 
них єпископів. Відповідно до цього, автор обстоює правосиль- 
ність соборної висвяти перших єпископів УАПЦ. ( Друкується з 
деякими скороченнями). 


Пізнайте істину, і 
істина визволить вас. 

(Іоан. 8, 32) 

З осередку робітників, теслярів, рибалок, з бідних 
людей, злидарів («худородних», 1 Кор. 1, 27), виникла 
перша Церква, перша громада Христова. Завданням Церк- 
ви було братерське поєднання людей і безупинне просту- 
вання до совершенства життя Божого. 

Основою життя й устрою Христової громади була 
прийнята вільна, без примусу, любов, братерство, спіль- 
ність, самодіяльність. Не могли пануючі верстви погоди- 


172 



тись з новою громадою, що загрожувала знищити їх 
панування. «Повстали царі земні і князі зібрались докупи 
на Господа і на Христа його» (Діян. 4, 26-27). 

Пануючі верстви Іюдеї, а потім і Риму повстали на 
боротьбу з Церквою. 

Боротьба спочатку, в І, II й III в.в. йшла дорогою 
адміністративно-судових переслідувань, погромів, нападів 
натовпу, а разом і шляхом громадської і літературної 
полеміки. Боротьба пануючих проти Церкви направлялась 
на повне знищення Церкви. Коли ж християнство не тіль- 
ки не зникає, а ще й розростається, пануючі верстви 
змінюють способи боротьби, йдуть на компроміси. І все- 
редині Церкви і зовні, у впливах держави на Церкву, па- 
нуючі верстви намагаються пристосувати організацію Цер- 
кви до свого панування, утворити з Церкви знаряддя до 
зміцнення господства багатших верств. Цей останній спо- 
сіб боротьби пануючих проти Христової громади тягнеться 
до теперішнього часу, приводить життя української Хрис- 
тової Церкви до того стану, коли вірні приступають до 
відновлення й визволення Христової громади, пригнобле- 
ної синами «князя віку цього», пануючими верствами. 

З того часу, як в українській Церкві засіяла благодать 
Святого Духа, з часу прийняття християнства, вся повнота 
життя Святого Духа пробуває в українській Церкві. Деся- 
тий вік вже йде, як живе з Христом українська Церква. 
Живучи всією повнотою дарів Святого Духа, Православна 
українська Церква була автокефальною, незалежною від 
інших Церков, єдналась з Церквою-матір’ю, грецькою 
Церквою. Те єднання не було підлеглістю. 

Коли український народ в XVII ст. повстав проти 
панської влади Польщі і вступив у спілку з Московією, як 
рівний з рівними і вільний з вільними, московські бояри й 
дворяни повели свою злу роботу на поневолення народу 
України. Московські князі, царі, бояри й дворяни заздрим 
неситим оком позирали на здобутки праці українського 
народу й обманом, зрадою, насильством стали захоплюва- 
ти працю селянина, робітника України. Щоб міцніше у 
тьмі неволі держати нарід України, московські пануючі 
верстви і непідлеглу Москві вільну українську Церкву 
вирішили поневолити. З боярами охоче злигалися москов- 
ські патріярхи й архиєреї, які також в значній кількості 
походили з боярства і поділяли захватницькі прагнення 
його. І московські духовні владики алчним оком позирали 
на блага землі української. Одна була перешкода — Цер- 


173 



ква України була в єднанні з грецькою Церквою, і по- 
неволення української Церкви могло викликати протести 
грецької Церкви. Щоб усунути цю перешкоду, слуги па- 
нуючих верств Москви, патріярх і царська влада, поси- 
лають в Царгород посла Микиту Алексеєва до Царгород- 
ського патріярха, прохаючи останнього благословити по- 
неволення московськими «князями віку цього» української 
Церкви. Спочатку Царгородський патріярх відмовився ви- 
конати бажання московських владик, а Єрусалимський 
патріярх рішуче протестував проти беззаконства некано- 
нічности акту, що задумала Москва. Тоді посол москов- 
ський хабарами схилив магометанина, великого візіра, 
вплинути силою на патріярха, і патріярх поступився перед 
візірем і дав грамоту, в якій відмовився від оборони не- 
підлеглости української Церкви. Щоб покрити темне діло 
насильницької покупки влади над українською Церквою, 
як пише сам Алексеєв, спочатку була послана грамота від 
Царгородського патріярха в Москву про зречення від 
української Церкви, і лише потім царський посол заплатив 
за послугу й патріярху й іншим, по слову посла, 200 
золотих і три сорока (120) соболів (Ів. Огієнко, «Історія 
української культури»). Купно влади над життям Церкви 
не допускається і карається Апостольською Церквою. Хто 
купує життя Церкви, як Симон в «Діяннях», той підлягає 
суворій карі. Він повинен бути відлучений від Церкви й всі, 
хто має з ним спільність. З 1687 р., року ганебного купна 
життя української Церкви, московська вся ієрархія на 
Україні — неканонічна, не Христова. Мало було купна 
грамоти Царгородського патріярха: московські владики 
потребували ще дійсного переведення свого панування в 
житті української Церкви. Силою «князя віку цього», си- 
лою царів, бояр, дворян, силою збройною була заведена 
влада московської ієрархії і в українській Церкві. Знищено 
було апостольський звичай церковного обрання священно- 
служителів, який зберігся в українській Церкві. Царська 
влада призначала архиєреїв, а по ЗО апост. правилу, хто за 
допомогою державної влади здобуває священнослужитель- 
ський сан, позбавляється сану. Царсько-панські ставленни- 
ки, єпископи по своїй волі призначали бюрократичним 
шляхом священиків і дияконів. Так витворювалась сучасна 
москвинська ієрархія. Силою припинено було роботу цер- 
ковних братств; українські школи закриті, а на місце їх 
відкриті руські школи; старопечатні українські церковно- 
богослужбові книжки силою одібрані по всій Україні, а на 


174 



місце їх силоміць надані московські печаті з виявленими 
ознаками московської мови (В. Чехівський, «Київськ. 
митр. Гавриїл Бокун», Київ, 1905 р.). 

Цей процес поневолення силами «князів віку цього» 
української Церкви йшов через ХУІІІ-ХІХ, в. в., виявляєть- 
ся ще й в теперішній час, 

Таким чином московська ієрархія на Україні увійшла в 
українську Церкву не через двері Христа, не любов’ю, а 
пролізла через діру куплі, обману, насильства, як всякий 
хижак. Через те московська ієрархія на Україні й до цього 
часу є лжеієрархією, є організацією панування господству- 
ючих верств, а не організацією братерського церковного 
служіння. Являючись гнобителями на Україні, московська 
боярська ієрархія і в московській Церкві відійшла від 
заповітів Христа й апостолів. 

Коли поглянути, по заповіту Христа (Мт. 7, 16), на 
діла, на плоди діяльности московської ієрархії, коли бу- 
демо іспитувати духів, по апостольському заповіту (І, 
Іоан. 4, 1), в ієрархії, що має переємство московської вла- 
ди, то побачимо й упевнимось, що ця ієрархія в цілому не 
виявляє благодатного життя дарів Святого Духа. Благо- 
датне Христове життя остається в Церкві незалежно від 
патріяршої ієрархії й часто проти волі її. Перш всього, 
москвинська ієрархія зреклась дара Святого Духа управ- 
ління. Вона цей дар передала за свої матеріальні вигоди 
владі стародержавній, владі «князів віку цього». Христос 
усім життям боровся проти «влади князя віку цього», 
влади примусу, насильства, гнобительства. З життя церкви 
Христом був вигнаний геть «князь віку цього». Христос 
учив: «Тепер суд мирові цьому: тепер князь миру цього 
вигнаний буде геть» (Іоан. 12, 31). Христос заповідав, «що 
царство Його не від миру цього» (Іоан. 18, 36). Христос 
заборонив своїй Церкві порядки, звичаї й закони царств 
світу цього (Мт., 20, 25-28). А московська ієрархія пішла 
до влади царства світу цього і віддала в руки «князя миру 
цього» й його слуг Церкву Христову. 

Єпископи й патріярхи були не органами Христа, а 
органами в управлінні «царства мира цього», органами 
«вєдомства православного ісповєданія». Але Церква по- 
ставляла собі пресвітерство і єпископство, а влада зовніш- 
ня, стародержавна, панська, призначала своїх слухняних 
кандидатів, своїх слуг єпископами, митрополитами, а ті 
призначали відповідних панським інтересам кандидатів 
священиками, дияконами, дяками. Царська влада «указа- 


175 



ми» правила ієрархією й церквою. Ієрархія без волі цар- 
ської, панської влади не керувала життям Церкви. Царі 
злодійським способом присвоїли собі навіть головство в 
Церкві. Відкинуто було учення православне, що єдиним 
головою церкви є Христос («Православн. іспов. Петра 
Могили», Церкв. прав. Суворов, ст. 180-1). Катерина II, 
Павло І й інші називали себе «головою греко-кафолічної, 
східньої церкви». Так, дар Святого Духа, дар управління, 
ієрархія московська не тільки «не підігрівала», по заповіту 
ап. Павла, а й замість дару Святого Духа прийняла дар 
«князя миру цього». 

Також підмінила ієрархія московська дар навчання, дар 
істини Святого Духа на лжеучення цареслужіння, панопок- 
лонства. Коли управління Церквою дісталось панським 
челядникам, то й учення віри підмінилось відповідним 
чином. Замість основи Христової науки братерства, єдно- 
сти, любови, ієрархія московська приймає й ширить учення 
про абсолютизм, верховенство царської й панської влади, 
відкидає учення Христа, що царство Його не від миру 
цього, научає, що Церква підлягає керівництву «князя миру 
цього», царя й панів, що вірні повинні більш всього ко- 
ритись волі «князів миру цього». 

Замість братерства, ієрархія Московії і її прислужники 
проповідують примус, панування зовнішнього стародер- 
жавного характеру в самій Церкві. Патріярх і єпископи 
засвоюють собі елементи влади князів і царів і господ- 
ствують в Церкві, проти учення Христа, поневолюючи й 
гноблючи Церкву вірних. Проти учення Христа про бра- 
терство (Мт. 20, 25-28) й заповітів апостолів (І Петра, 5, 
3), що заборонили єпископам панування, ієрархія москов- 
ська видумала учення про єпископський абсолютизм в Церк- 
ві, про єпископську монополію на благодатні дари 
Св. Духа. 

Ставши слугою царства тьми, московська ієрархія для 
зміцнення панської влади учить, що примус, насильство, 
війни, навіть смертна кара християнством заповідані. До- 
сить пригадати учення про благословенство душогубства 
війни і смертної кари катехизису Філярета, митрополита 
московського. Філярет учення Христа віддав на службу 
вимогам старої класової держави. В державному совіті 
російської імперії той, хто пізніше царською владою на- 
званий був Київським митрополитом, Антоній боронив 
смертну кару во ім’я християнства, смертну кару, яку вжи- 
вала стара держава проти своїх класових супротивників, 


176 



селян і робітників (В. Зкземплярский, «Несколько мьіслей 
по поводу защитьі смертной казни в русской богословской 
литературе последнего времени», Киев, 1907, ст. 4). Ті свя- 
щеники, що в Державній Думі висловились проти смертної 
кари, Російським Синодом позбавлені були священного 
сану. 

Перед очима всіх розлягалася проповідь московської 
ієрархії як в Московії, так і на Україні з закликами до 
душогубства в війнах, що велися виключно в інтересах 
пануючих верств. Відкинувши вчення Христове, дар істини 
Св. Духа, ієрархія московська засвоїла дар «князя миру 
цього», зле учення про панування, дар лжі, неправди. 
Ієрархи стали ідеологами, учителями темної влади князів 
віку цього. 

Ієрархія московська проповідувала іменно ту владу, з 
якою боровся Христос. Він, перемагаючи цю владу духом 
Своїм, тілом відданий був їй, при чому зазначив: «Це Ваш 
час і (Ваша) влада темна» (Лк., 22, 53). 

Дар священнодіяння, дар свячення — просвітлення люд- 
ського життя, московська патріярша ієрархія також від- 
дала «князю миру цього» за царську панську ласку. Бого- 
служення, таїнства Св. Духа перемінено було ієрархією на 
служіння не любові до меншого брата, Христа, на слу- 
жіння не Богові, а царям, князям миру цього. Ієрархія 
прийняла указ царя — ката Петра І про повернення таїн- 
ства сповіді в чинник політичного розшуку. Цим указом 
кожному духовнику, ісповіднику, надавався обов’язок до- 
носити політичній розшукувальній владі про тих, хто ви- 
явить на сповіді незгоду з царською сваволею. Щоб цей 
спосіб міг обійняти все громадянство, державна влада 
силою примушувала всіх сповідатися. Для того заведено 
було «исповедньїя ведомости». Так святе, чисте таїнство 
оновлення духа повернено було в дію розшуку влади 
«князя миру цього», а священики перетворені в агентів 
панської влади. 

Для утримання народу, робітників села і города під 
владою царів, панів, утворено було священнодіяння при- 
сяги на служіння панській, царській владі — для всіх 
християн, і особливої присяги зокрема для військових, 
урядовців, священнослужителів. 

Присяга служила зміцненню влади експлуататорів-ви- 
зискувачів над тим, хто працював. В богослуження внесені 
частини молитви за царське панство, які в корні перемі- 
нили напрям, дух богослуження. Замість того, щоб мо- 


177 



литися про піднесення життя й діяльности державних дія- 
чів до вищої правди й волі Отця небесного, ієрархія внесла 
моління, щоб Господь Бог поспішав пособляти покорити 
під ноги царя всякого ворога й повстанця (єктенія бого- 
службова). Коли нові Ахави намагалися передавати смерті 
нащадків Ілії, нових пророків, проповідників братерства, 
істини, правди, ієрархія в дію священну, присвячену ве- 
ликому Христовому ділу визволення людей, внесла молит- 
ви про перемогу «князя миру цього» над його противни- 
ками, учениками Христа. Ієрархія московська встановила 
цілий ряд царських свят, «служб» і карала позбавленням 
сану тих священиків, що не відправляли імператорського 
культу. Навіть ввела окреме нове, противне вірі Христовій 
таїнство «миропомазання» на царство «князя миру цього». 

Ієрархія видумала дію — обряд прокльону тих, хто не 
згоджувався з царським, панським насильством над наро- 
дом. Ієрархи проклинали вільний великий Новгород за те, 
що він був вільний і не підлягав московському князю, 
проклинали українських діячів за те, що не погоджувалися 
на поневолення України (Мазепи прокльони тяглися 200 
років), проклинали селян — повстанців, за те, що боролися 
проти панської влади (Степан Разін). 

Таїнство священства московська ієрархія повернула в 
інвеституру, в передачу стародержавної влади одним уря- 
довцем — другому. Від ставлеників, як від вассала, ви- 
магалось виявлення повної покірности не правді, а началь- 
нику. Клячення перед начальником, земні поклони, цілуван- 
ня рук, клятва на служіння інтересам панів, царів — все це 
перенесено було з стародержавних звичаїв в таїнство свя- 
щенства. В архівах консисторських знаходяться у велико- 
му числі так звані ставленичеські справи, по яких ми 
бачимо, що таїнство священства повернуто було в спосіб 
призначення діячів на проповідь панської влади. В став- 
леничеських ділах Київської дикастерії за роки 1799-1803 
ми стрічаємо такі резолюції екзаменатора — протоієрея 
Леванди й інших: «Достаточно наставляєм бьіл учить своих 
прихожан послушенству законним их владельцам, от Бога 
им поствленньїм, чем показался и священства достоин» 
(Ставлен. дела Кіевск. Дух. Консистории за 1799-1803 г.г.). 

Так, благодать священнослужіння московська ієрархія 
підмінила на дар панослужіння. Не висвячення творилось, 
а повернення в панослужителів. 

Москвинська ієрархія в учительстві, управлінні й свя- 
щеннодіянні одкинула благодатні дари Христового Духа, 


178 



Святого Духа не тільки для прийняття дарів духа зла 
соціяльного поневолення трудящих, а й для поширення 
дарів злого духа національного поневолення. 

Віддавши дар управління пануючим верствам, ієрархія 
помагала їм в примусовому визискуванні через церковні 
установи (страхування, свічні заводи, школи й т. п.), в 
приєднанні до Московії народів. Своїм адміністративним і 
шкільним апаратом ієрархія служила московському імпе- 
ріалізму, економічному визискуванню і примусовому об- 
московленню неімперіялістичних народів. Москвинська 
ієрархія на Україні, в Грузії, скрізь гонила культуру, мову, 
мистецтво пригноблених народів. Прислужники-ієрархи 
виключали з шкіл за українську мову, позбавляли служби, 
не допускали до церковно-громадської роботи. За приму- 
сову русифікацію України клеврети московської ієрархії 
одержували 20% прибавки до жалування. 

Шпигували, доносили жандармерії, передавали на за- 
слання й тюрми слуги москвинської ієрархії тих, хто робив 
на стежці визволення пригноблених націй (доноси на учи- 
телів були масові). 

Перейняті фамусовськими інстинктами, москвинським 
шовінізмом, націоналізмом, московські владики й їх челяд- 
ники наповнили церковний службовий апарат своїми ро- 
дичами, земляками, запеклими шовіністами Московії, лю- 
тими ворогами визволення пригноблених народів Росії. 
До них приєднувались «ради користи, ради чинів, ради 
кар’єри» перевертні, зрадники поневолених. Вся ця зграя 
хижаків не тільки визискувала економічно нарід, являючись 
дармоїдами, паразитами в культурнім житті пригноблених 
народів, а ще й глумились над життям тих народів, працею 
яких жила, сміялась над їх звичаями, мовою. 

В школах нівечили душі дитячі, юнацькі, виховуючи 
перевертнів, зрадників. 

Так, дар управління ієрархія московська вживала в 
Грузії, в Україні на зло гнобительства, насильства, убив- 
ства живої душі народу. 

В роботі дару учительства в відносинах національних 
москвинська ієрархія також відкинула благодать Св. Духа. 
Ієрархія учила на Україні, що українська мова є базарна 
мова, що не можна молитися і служити Богові рідною 
мовою. Христос кликав научити всі народи (Мт. 28, 19-20). 
Св. Дух наставив апостолів на проповідь національними 
мовами, навіть говірками (Дії 2, 4). Москвинська ієрархія, 
забороняючи українську Божу службу, глузуючи над укра- 


179 



їнським словом, чинила хулу на Св. Духа, а хула така не 
прощається. Коли під натиском волі народу ієрархія моск- 
винська неначе згоджується дати українську службу, то це 
робиться лицемірно, до часу. Христос говорив до народу 
живою мовою, апостоли — теж. Кирило і Методій пере- 
клали книги богослужбові на живу мову. Чи вимагали 
вони 3/4 чи 2/3 голосів? Ні, вони говорили до народу на 
його мові. Чого ж лицемірять московські ієрархи на 
Україні? 

Нащо в деклараціях, згоджуючись на вживання україн- 
ської мови, на ділі агітують проти неї? Хіба не інтереси 
пануючих русифікаторських верств на Україні обстоюють 
вони? 

Дар священнодіяння, Божі служби, москвинська ієрархія 
вживала для примусової русифікації, пристосовувала древ- 
нє-слов’янський текст до московської вимови. Старопечатні 
українські церковні книжки відбирали, хоч і просив народ 
не віднімати цих книжок, хоч і плакав за своїми давніми 
книжками (В. Чехівський, «Київ. митр. Гавриїл Бокун», 
Київ, 1908 р.). Система національного поневолення через 
церковні установи провадилась на Україні більше двох 
століть. 

Підмінивши світ Сонця правди, Христа Бога, темним 
ученням пануючих верств, москвинська панська ієрархія, 
щоб держати народ в своїй темній владі, «розум вільних 
скувала кайданами лихої ночі», вона грала на темних 
суєвірних інстинктах мас, розпалюючи «шукання родом 
невірним і розпутним» чуд, знамен, розжеврюючи ідоло- 
поклонські фетишистичні стремління. 

Скажуть, що це все робила москвинська ієрархія при 
старому ладі, а тепер перестала. Як би це так було! Та де 
й коли виявила ієрархія патріярша відродження своє? Чи 
зреклась ієрархія москвинська служіння «князю миру цьо- 
го»? Ні, після знесення влади панів, царів москвинські 
єпископи захопили господство над Церквою, господство, 
що перше належало царям, панам, і після 1917 року ієрар- 
хія патріярша єднається з пануючими верствами. В 1918 
році ієрархія москвинська на Україні поєдналась з Прото- 
фісом (союзом капіталістів) і гетьманом. Митрополит 
Антоній і інші видавали відозви в оборону гетьмана проти 
народнього повстання. В 1919 році москвинська ієрархія в 
дружній єдності з Денікіном нищила українські церковні 
установи, гонила українську Церкву, гнобила українських 
священиків. Спілка ієрархії з панством проти соціяльного 


180 



й національного визволення була найтісніша (Див. листи 
митрополита Платона до Денікіна, журн. «Революція і 
церква»). 

Чи виступала до останнього дня проти гнобительства 
капіталістами робітників? Ні. Чи відмовилась ієрархія 
москвинська від давнього свого служіння імперіялізму, 
русифікації? Ні. Чи відмовилась від вікового гноблення 
української Церкви, матері московської Церкви? Ні, ні на 
московському соборі 1917 року, ні на гетьманському київ- 
ському в 1918 році москвинська ієрархія не відмовилась 
від ганебного примусового акту 1687 року, симонії, під- 
биття, купна життя української Церкви. І московський і 
київський гетьманський собор силою, викликаною довгим 
примусом інерції й впливом панства, складені в більшості 
були з архиєрейських служок, з рабів «князя миру цього». 

Довершайте ж міру отців ваших! 

І до останнього дня московська патріярша ієрархія 
продовжує на Україні своє ганебне служіння пануванню 
господствуючих верств над українським робітником города 
й села. І до останнього дня єпископи патріярші обстоюють 
своє панування, господство над Церквою. їх відозвам, що 
тимчасово визнають українську службу, вірити шкода. Во- 
ни одно пишуть, а роблять друге. Звикнули вони звер- 
татись до примусової влади при царях і тепер представ- 
ники на Україні москвинської ієрархії виявляють роботу 
лише в ложних політичних доносах, сподіваючись зустріти 
хоч випадково останки старої влади, які б їх підтримали. 
Єпископи Назарій, Валеріян, Пахомій й інші клеврети 
визначались такою роботою. 

Вікова робота москвинської ієрархії виявляється тепер 
в розкладі людського життя. 

Війни, душогубства, гнобительства, знущання над лю- 
диною, страшна розпуста, гнилизна духа — все це є 
результат проповіді панування, господства і над працюю- 
чими верствами і над пригнобленими націями. 

Коли в останні роки піднялась і проясніла християнська 
свідомість серед вірних Української Православної Церкви, 
представники її не раз звертались до москвинського єпи- 
скопату на Україні з метою відхилити його від панопо- 
клонства і з’єднати його з Церквою вірних. Глухі й німі 
були єпископи патріярші; ожиріло їх серце; тяжко чують 
ушима і очима тяжко бачать. 

Не почули москвинські єпископи й голосу Всеукраїн- 
ського Церковного Собору, голосу Церкви. Екзарх москов- 


181 



ського патріярха, митрополит Михаїл не схотів розуміти 
голосу Божого, голосу Церкви, відмовився від єднання, від 
братерства; свою сваволю, свою владу поставив вище 
всього. Тепер москвинські єпископи нахваляються скликати 
на Україні свій собор-синедріон, який був би слухняним 
під їх пануванням, який виявляв би волю єпископів, а не 
волю Церкви. 

Такі собори-синедріони вже були; в 1917 році в Москві 
— кадетський, панський, а в 1918 — в Києві — прото- 
фісовський, гетьманський. 

Коли представники української Церкви звертались до 
москвинського єпископату на Україні, кличучи до єдности, 
вони намагались підняти з ями гнобительства єпископат, 
надіялись викликати відновлення християнських відносин, 
загладити ганьбу господства в Церкві. Коли виявилось, 
що той єпископат не виконував заповіту апостола Павла і 
не «возгрівав» в собі дара Св. Духа, і що той дар в них не 
був живим, діючим, представники української Церкви 
постановили вирішити справу з єпископатом силами всієї 
соборної Української Православної Церкви на Соборі її. 

Вирішення справи з єпископатом на Всеукраїнському 
Церковному Соборі, скликаному Всеукраїнською Право- 
славною Церковною Радою, зв’язане з істотою Христової 
Церкви. 

Абсолютної, необмеженої влади в Церкві не може бути 
по заповіту Христа. Сама Церква являється на землі ви- 
щим органом, останньою інстанцією. Голос Церкви на 
землі є голос Божий. Голос Божий, виявлений в Церкві 
приводить апостола Петра й інших до відкинення волі і 
приказів первосвящеників, архиєреїв з самого початку хри- 
стиянського благовістя. Первосвященики, архиєреї, Анна, 
Каяфа, Іоанн та Олександер, «покликавши апостолів, запо- 
віли їм зовсім не говорити ані навчати во ім’я Ісусове. 
Петро же та Іоанн, озвавшись до них, сказали: «Чи пра- 
ведно перед Богом слухати Вас більше, ніж Бога, судіть» 
(Діян., 4, 6, 18-19). Коли архиєрей спитав знов арешто- 
ваних архиєрейською владою, апостолів: «Чи не заборо- 
нили Вам учити?». Озвавсь Петро і апостоли сказали: 
«Більше треба коритись Богу, ніж людям» (Діян. 5, 27-29). 

Коли тепер москвинські патріярші архиєреї забороня- 
ють, відстоюючи своє панування, своє самовластя, пропо- 
відувати братерство української Церкви, коли вони забо- 
роняють здійснення визволення Церкви, борються проти її 


182 



автокефалії, то їм треба відповісти словами апостола: «Чи 
праведно перед Богом слухати вас більше, ніж Бога, су- 
діть». Голос Божий, виявлений в голосі народу, в голосі 
Всеукраїнського Церковного Собору, кличе до братерства, 
до визволення української Церкви з підлеглосте князям 
москвинського патріярхату. 

Вірний почує голос Церкви, а не каяфові заборони 
патріярших князів віку цього, москвинських єпископів. 

Спаситель заповідає приймати й судити по ділам, хто 
від Нього (Мт., 7, 15-21). Апостол Іоанн кличе: «Любі, не 
всякому духу віруйте, а досліджуйте духів, чи від Бога 
вони» (1 Іоан. 4, 1; 1 Сол. 5, 21). 

Церква українська на Всеукраїнському Церковному 
Соборі іспитувала й дослідила духів москвинської патріяр- 
шої ієрархії й побачила, упевнилась, що духи москвинської 
патріяршої ієрархії не від Бога, а від «князя миру цього». 

Апостол, наказуючи досліджувати «духів», дає й ознаки, 
по яких можна пізнати духа правди й духа мани. Перша 
ознака — визнання Ісуса Христа, Сина Божого, а друга 
ознака — любов до братів: «Хто любить, від Бога родився 
і знає Бога. Хто не любить, не пізнав Бога, а Бог — 
любов». Москвинські патріярші єпископи на Україні не 
люблять Церкви; вони люблять інше: господство своє над 
Церквою, свою владу; вони не хотять, щоб Церква розви- 
валась, щоб вийшла з підлеглосте зовнішній патріяршій 
владі. Вони не від духа братерства, любови, правди, а від 
духа мани, облуди. 

Панославні лжеєпископи Антонії, Пімени, Платони, 
Назарії й інші не «возгрівали дара» св. Духа, окам’яніло їх 
серце. З того часу, як ці князі в Церкві злигалися зі 
службою «князю миру цього», коли перестали любити 
Христа в менших братах, а полюбили мамону — веліярів, 
царів, панів, з того часу не здійснюють істинного преєм- 
ства від життя Христа. 

Дари Св. Духа — любов, істина, правда. Не мають 
життя дарів Св. Духа ті, хто поставлені не любов’ю, а 
користолюбством, пристрастю до влади, панування, хто 
творив не волю Церкви, а волю Саблерів і інших при- 
дворних царських клевретів. Ті, хто підтримував кріпацьке 
рабство, хто служив поміщикам в поневоленні селян, а 
капіталістам в поневоленні робітників, ті не мали любови 
до Христа в менших братах, не знали основного дара Св. 
Духа — братерської любови (Мт. 20, 23, 28). Коли мос- 
квинські єпископи України не виявляли любови до най- 


183 



меншого брата, то й не мали любови до Христа, бо «хто 
скаже, люблю Бога, а брата свого ненавидить, той лжець» 
(1 Іоан. 4, 20). «Кожен, хто не робить правди, не від Бога і 
хто не любить брата свого» (1 Іоан. З, 10). «Коли любимо 
один одного, то Бог в нас пробуває і любов його звершена 
у нас». « По цьому пізнаємо, що в ньому пробуваємо і він в 
нас, що від Духа Святого дав нам» (1 Іоан. 4, 12-13). Коли 
москвинські єпископи, крім вийнятків, не мали і не мають 
дійсної живої любови до меншого брата, то благодать Св. 
Духа не живе, не діє в них, бо як учить апостол і єванге- 
лист Іоанн Богослов, любов — то необхідна ознака про- 
бування в Христі й Святому Дусі, а не єпископське тілесне 
рукопереємство. 

По заповіту Вселенських Соборів, ми віруємо «в єдину 
соборну й Апостольську Церкву», а не в єпископат. 

Церква, громада вірних, є тіло Христове, невіста Хри- 
стова. 

В Церкві єдиний голова — Христос (Еф. 1, 22-23). 

В Церкві всі члени живуть спільним між собою життям. 
«Многі ми — одно тіло в Христі, по одному ж один 
другому — члени» — научає апостол Павло (Рим. 12, 5). 

До останнього часу москвинська ієрархія пригнобила 
життя Церкви так, що вірні втратили навіть розуміння 
Церкви, навіть слово Церква стало означати в масі вірних 
лише будинок храму. Закостеніло, закам’яніло життя Церк- 
ви під гнітом москвинської ієрархії. Не було в ній дихання 
духа живого, ієрархія монополізувала собі всі прояви 
життя церковного й сама в царство Христове не входила і 
вірних не впускала (Мт. 23, 13). Між тим життя Церкви й 
полягає в живому і вільному обміні дарів Св. Духа між 
членами Церкви. Апостол Петро свідчить, «як же став я 
говорити, найшов Дух Святий на них, як і на нас в почині» 
(Діян. 11, 15); «Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і вам, що 
увірували в Господа Ісуса Христа, го хто ж я такий, щоб 
міг заборонити Богові» (Діян. 11, 17). Лише від слова 
благовісти прийняли вірні Св. Духа без хіротонії й дар 
такий, як і апостоли прийняли у почині, дар, рівний апос- 
тольському. Не пригноблення життя Церкви виявляється в 
живій участі вірних у всіх сторонах церковного благодат- 
ного життя. 

Влада Церкви в’язати й розрішати не така, як у воло- 
дарів державних. Влада державна зовнішня, примусова, 
фізична, залежить від волі владаря. Властитель по своїй 
волі одних карає, других милує. Церква не має мети 


184 



карати або милувати. Вона має завдання одне — спасати 
всіх, особливо хворих душею. «Нема волі Отця нашого 
небесного на те, щоб загинув і один з сих малих» (Мт. 18, 
14), — говорить Спаситель. 

Противно Євангелії, розуміють римські папісти й мос- 
ковські патріярхісти, що влада в’язати і розрішати є пра- 
вом стародержавного порядку (сваволі) єпископа, митро- 
полита, або патріарха. Лише той, хто Церкви не послухає, 
стає стороннім Церкві (Мт. 18, 17). 

Представник москвинської ієрархії на Україні, екзарх 
Московського патріарха, Михаїл Єрмаков, не послухав 
голосу Церкви церков, т. є. Всеукраїнського Церковного 
Собору; тим він став Церкві стороннім. 

Непереможна сила Церкви. Неложне обітування Сина 
Божого, Ісуса Христа. А Він, милосердний, каже: «Коли 
вже ви, лихі, умієте добрі дари давати дітям вашим', то 
тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, 
що просять у нього » (Лк. 11, 13). 

Церква українська, її Собор в св. Софії в 1921 р., 
єднаючись в таїнстві євхаристії, одностайно благали Отця 
Небесного послати Духа Святого новообраним священно- 
служителям Церкви. І Дух Святий, Дух любови до мен- 
шого брата, до Христа, живе в новопосвячених Собором 
єпископах. Що ж ви, слуги патріяршої москвинської ієрар- 
хії, ви, Михаїли, Назарії, Пахомії, Пімени, думаєте, що 
Отець Небесний дасть нам камінь замість Св. Духа? «Не 
ховайте, не топчіте святого закону». Не забороняйте мен- 
шому брату приходити до Христа, до Отця Небесного. Не 
закривайте двері перед знесиленим тяжкою віковою пра- 
цею українським народом. 

Єпископи в перші віки християнства були лише вико- 
навцями волі вірного народу в совершенні таїнства священ- 
ства. Зібрання 340 р. всіх приналежних до Олександрій- 
ського патріархату єпископів Єгипту, Лівії, Пентаполісу й 
Фіваїди в свойому посланні так свідчать про висвячення на 
Олександрійського єпископа диякона Афанасія: «Увесь на- 
рід Церкви складав як би одну душу й тіло; і голосно і 
багато раз виголошував, щоб Афанасій був єпископом. 
Про це він (нарід) просив Христа і закликав нас багато 
днів і ночів висвятити (Афанасія) його, й не покидав 
Церкви, то й нам не давав розходитися. Всі інші звали 
його (Афанасія) добродітельним і благочестивим чолові- 
ком, витриманим і істиним єпископом». Присутніми єпис- 
копами з народом совершене було тоді висвячення Афа- 


185 



насія й нарід голосними покликами став виявляти свою 
радість (Аксакова, «Не угашайте Духа», ст. 43). Не оста- 
вила благодать Божа єгипетських єпископів, і вони пішли 
разом з Церквою, разом з народом. Жестоковийні моск- 
винські ієрархи на Україні не почули плачу, благання 
народу України на Соборі в 1921 р., не пішли разом з 
Церквою й через те вони стали сторонніми для українсько- 
го вірного народу. 

Про Кіпряна Карфагенського каже його біограф Пон- 
тій, що він «судом Божим і любов’ю народньою поставле- 
ний був в священство й єпископував, коли був неофітом» 
(Аксак., «Не угашайте духа», ст. 44). 

Церква повинна низвергати пастирів, єпископів, коли 
вони піддаються лжеученню, служать не Христу, а Велія- 
ру. В часи деційового гоніння суддя сказав мученику єпис- 
копу Акакію: «Збери християн, тобі підлеглих, і переконай 
їх прийняти релігію імператора; хай весь нарід піде за 
тобою в храм». — «Не мені підлягає цей нарід, — відповів 
Акакій, — а Богові. Він схоче — буде слухати мене, поки я 
буду учити його правдивому й розумному й тому, що не 
противне волі Божій. Але всі покинуть мене й виявлять 
презирство до моїх слів, коли побачать в них противне 
закону Божому й переконаються, що я бажаю відвернути 
їх» (Аксак., «Не угашайте Духа», ст. 44). Акакій виявив 
погляд Церкви. Москвинська ієрархія на Україні весь час 
обстоювала нову релігію імператорів Московії, й через те 
нарід України не йде за нею. Лише зрадники й перевертні, 
недовірки християнські, остаються з москвинськими єпис- 
копами. 

Відомо, що в 1596 р. на Соборі українському в Бересті 
ієрархія української Церкви ради лакомства нещасного, 
ради шляхетських привілеїв зреклася православної віри — 
зрадила свойому народові, віддала Церкву владі Римського 
папи. Вірні на це не погодились, зібрались на Собор 
окремо, не визнали старої ієрархії і відновили пізніше нову 
ієрархію. Таким чином історія й Всесвітньої й української 
Церкви знає шляхи діяння св. Духа, які проходили не 
через ієрархію, а через вірний народ Церкви. 

Коли в історії Всесвітньої й української Церкви, зокре- 
ма, ієрархія, не розгріваючи дара Св. Духа, істини (2 Тим. 
1, 6), втрачала огонь істини, тоді полум’я істини, огонь 
надхнення Св. Духа, розгорявся у вірних Церкви. Без 
всякого сумніву, відновлення не тільки дару Св. Духа, 
навчання істині, але й дару священнослужіння, можливе й 


186 



належить всій Церкві, вірному народові. Коли дар учи- 
тельства в надзвичайні часи передавався через Церкву, 
вірний нарід, а не єпископат, то й дар священства, свя- 
щеннодіяння передається через Церкву, вірний нарід. 

Безумовне абсолютне вимагання від Христової Церкви 
не церковного переємства духа, а рукопереємства єписко- 
пату, ієрархії, є визнанням династичної, абсолютної, моно- 
польної єпископської монархії в Церкві. Вимагання й віра 
в династично монархічне єпископське рукопереємство є 
уривком, черенком, відбитком стародержавних елементів в 
житті Церкви. Право володіння феодом, малою державою, 
передавав при інвеститурі й мирському рукоположенні 
феодал феодалу. Віра в абсолютне значіння архиєрейського 
рукопереємства, а не церковного переємства, являється від- 
битком згаданих державних відносин. 

Віра в єдиноспасительність архиєрейського рукопереєм- 
ства є недовірством до Отця Небесного, до Христа, до 
Духа Святого, до сили й могутности безпосереднього 
єднання Христа з Церквою, до правди, заповітів Христа 
про силу молитви Церкви. Віра в єдиноспасительність 
єпископського рукопереємства, віра в те, що тільки архи- 
єрейським рукопереємством передається вся повнота жит- 
тя Св. Духа в Церкві спростовується й відкидається тими 
історично-церковними фактами, що більшість єпископів 
відійшли, відступили від Христової Апостольської Церкви 
і під проводом Арія, і під проводом Несторія, і під керу- 
ванням монофелітів, і під впливом іконоборців. В цих 
об’єднаннях аріянських, несторіянських і євтихіянських 
іконоборських і інших було єпископське рукопереємство 
та не було переємства церковного Христового. Принцип 
архиєрейської більшости, архиєрейського рукопереємства, 
як критерій, ознака переємства Христового, падає й силою 
церковно-історичного факту в житті української Церкви. 
Майже всі єпископи України на Соборі в Бересті прийняли 
церковне підданство Римському папі. Коли вірити в абсо- 
лютне значення архиєрейського рукопереємства, то право- 
славним України треба для збереження єднання з архи- 
єрейським рукопереємством визнати необхідним підлягати 
вирішенню єпископської більшости на берестейському Со- 
борі. 

Українська Церква відкинула зрадників єпископів і не 
визнала їх вирішення в Бересті. Тепер на гетьманському 
Антонієвському Соборі в Києві більшість єпископів визна- 
ла церковне підданство папі московському. Одкинувши 


187 



Берестейську єпископську більшість, Українська Православ- 
на Церква одкидає тепер московських єпископів, гноби- 
телів вірного українського народу, московських патріяр- 
хістів. 

Українська Церква вірить, що не архиєрейським меха- 
нічним рукопереємством, а словом вічним, життям Св. 
Духа живий буде чоловік в Церкві Христовій. 

Тільки маловіри можуть не довіряти живій силі Св. 
Духа в Церкві, в громаді вірних Христа, і шукати поза 
своєю Церквою рукопереємства єпископів, князів церков- 
них. 

Лише крайні раби плоті, фетишисти, темні духом не 
приймають Христової «свободи слави» дітей Божих, мо- 
жуть вірити в єдиноспасительність московської ієрархії, 
яка відступила від Христової Апостольської Церкви, стоїть 
за панування своє над Церквою, сприяє гнобленню вірного 
українського народу і в національному, і в соціяльному, і в 
релігійному відношенні. 

Маловіри, слабі духом, думаєте, що апостольське пере- 
ємство збереглося не Церквою, а рукопереємством мос- 
ковських єпископів, церковних узурпаторів на Україні? Не 
дуріть себе! Або признайте, що дерево погане, то й овочі 
його погані, бо дерево пізнається по овочах (Мт. 12, 33). 
Ви бачите плоди діяння московської ієрархії в українській 
Церкві: затемнення віри Христової, визискування праці 
вірного українського народу, національне пригноблення, 
люта ворожнеча, війни, душогубство. 

Не думайте, що благодать, любов Св. Духа правди, 
добра може передаватися руками безвірних, безлюбовних 
панославних владик, князів миру цього, а не молитвою 
віри і любови Церкви, громади вірних. 

«Чисте діло вимагає чистих рук» — слова апостола 
науки. Через брудні скривавлені руки вдохновителів смерт- 
ної кари, війн, гніту національного й громадського, через 
руки ставлеників і однодумців Побєдоносцевих, Саблерів, 
Романових, Распутіних, Дух Святий вічної правди не діє. 

Архиєреєпоклонники забувають заповіт святий: «Ви 
визволені дорогою ціною, не робіться рабами людей» (1 
Кор. 7, 23). Радо вітала б українська Церква участь Хри- 
стових єпископів других Церков в свойому житті, зокрема 
у великому таїнстві висвячення і поставлення єпископів: в 
цій участі наочно виявилась би так бажана всім християнам 
єдність автокефальних Церков світу; коли ж істинні Хри- 
стові єпископи інших Церков не змогли через зовнішні 


188 



умови взяти участі в житті української Церкви, то лише 
маловіри можуть теряти віру в повноту і силу життя Св. 
Духа в Церкві і можуть не звертатися з молитвою віри до 
Отця Небесного про освячення обраного Церквою єписко- 
па. 

«Прозріте, день настав, змийте луду, будьте люди, а не 
посмішище ченцям» (Шевченко). 

Коли ясно стало вірним української Церкви, що й після 
упадку царсько-панської влади москвинська ієрархія не 
відмовляється від гноблення Церкви і від продовження 
гніту національного і соціального, тоді вірні почали єдна- 
ти парафіяльні церкви в єдину Всеукраїнську Церковну 
Спілку. Всеукраїнська Церковна Спілка утворила керівни- 
чий орган церковний — Всеукраїнську Церковну Раду. 
Всеукраїнською Церковною Православною Радою був 
скликаний в 1921 році Всеукраїнський Церковний Собор, 
який зібрався в храмі св. Софії в Києві. На Соборі були 
представники української Церкви зі всієї України. Раніш 
Рада, а потім Собор звертався до москвинської ієрархії з 
запрошенням відмовитись від системи панування єпископа 
над Церквою, від продовження системи російського імперія- 
лізму і гніту національного і соціального через церковні 
установи. Москвинська ієрархія не відмовилась від служін- 
ня мамоні і веліяру і через те стала сторонньою для Хри- 
стової Української Православної Церкви. 

На засіданні Собору екзарх московського патріярха 
Михаїл всенародньо відступив від Христової Церкви, об- 
стоюючи владу свою і московського патріярха, відмовив- 
шись від участи у висвяченні обраних Церквою єпископів. 
Не слухаючи голосу Церкви, голосу вірного народу, єпи- 
скопи москвинської ієрархії призначали своїх клевретів, 
оборонців стародержавних елементів Церкви, на єпископ- 
ські катедри України. 

Українська Православна Церква їх не визнає. 

Всеукраїнський Церковний Собор є ЦЕРКВА ЦЕРКОВ, 
зібрання представників церковних об’єднань зі всієї Украї- 
ни. Це — найвищий орган любови, єднання Христового, 
його зібрала любов до меншого брата, до Христа. Во ім’я 
Бога любови, Христа діяв Собор. 

Силою єднання з Христом, зі Св. Духом, по неложному 
обітуванню Христа, Всеукраїнський Церковний Православ- 
ний Собор, як вищий орган благодатного життя в Церкві 
Св. Духа, благословив обраних пресвітерів, протоієреїв на 
єпископське служіння і соборно помолившись, очистивши 


189 



душі сповіддю, з’єднавшись з Христом в таїнстві євхари- 
стії, вчинив церковне соборне єпископське рукоположення 
з участю соборного священства, всього святого Собору і 
великого числа вірного народу. 

Діло великої віри і любови, великої віри — бо то віра в 
Св. Духа життя і правди, віра в непреложність обітувань 
Христа; діло любови, бо Собор пішов на роботу визволен- 
ня з тьми неволі духа братів на Україні і по всьому світу. 

Відродивши ієрархію, чисту від суєвірства панослужіння 
й архиєреєпоклонства, від темної влади «князя миру сьо- 
го», св. Собор визволив українську Церкву від підлеглости 
московській панській стародержавній ієрархії. Відновлена 
ієрархія йде і діє разом з Церквою, вірним народом в 
українській Церкві, і продовжується постійний спосіб ви- 
свячення єпископів Церквою з участю двох або трьох 
єпископів. 

Визволена від підлеглости «царству тьми», Українська 
Православна Церква, разом з іншими православними онов- 
леними від бруду віків, Церквами увіходить у великий 
всесвітній союз Церков, у Всесвітню Єдину Соборну Апо- 
стольську Церкву. Вселенський майбутній Собор силою Св. 
Духа зміцнить розвиток життя української Церкви без 
підлеглости «темній владі». 

Київ 1921 

Вірний Володимир Чехівський 

Передрук з: В. Чехівський «За Церкву, Христову громаду, проти 
царства тьми». — Харків, Церковна Рада першої парафії Української 
Православної Церкви Миколаївського собору, 1922, стор. 1-39. 


190 



[33] 


ІСТОРИЧНА ЗАПИСКА ПРО МИНУЛЕ 
ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ 
ЦЕРКВИ І ВІДРОДЖЕННЯ її АВТОКЕФАЛІЇ 


Цей документ підписали митрополит В. Липківський, про- 
тодиякон В. Потієнко, архиєпископ Н. Шараївський, П. Антип- 
чук, П. Свідерська, прот. Д. Ходзицький, прот. М. Хомічевський 
і П. Гордовський — члени керівництва ВПЦРади. Надрукований 
на 14 сторінках машинопису, він був пересланий в 1925 році 
представникові УАПЦ в Західній Европі Євгенові Бачинському в 
Женеві. Від нього «Історичну записку» одержав прот. М. Явдась. 
Спеціяльна експертна комісія УВАН у складі проф. д-ра П. 
Курінного і проф. В. Дубровського б вересня 1954 р. підтвердила 
автентичність цього документу. 

Тут наведено уривки з V і V/ розділів, які стосуються від- 
родження Української Автокефальної Православної Церкви і зо- 
крема справи соборної висвяти перших її ієрархів. Автори 
«Історичної записки» захищають правильність цього кроку. 


Коли великою революцією скинуто було престол ро- 
сійського царя, то не стало тої сили, що примусово єднала 
Церкви всіх православних народів російської держави в 
єдину всеросійську Церкву — єднала не любов’ю, не цер- 
ковною волею, а примусом політичної неволі, — то Церкви 
кожного з цих народів стали визволятися. 

Першою відновила свою автокефалію Церква грузин- 
ська. На її щастя в ній затримались ще єпископи — щирі 
сини свого народу і прихильники автокефалії своєї Церкви, 
і тому відновлення автокефалії грузинської Церкви прой- 
шло нормально: російських єпископів грузинський народ 
вислав за межі Грузії, а за керівників своєї Церкви обрав 
своїх єпископів. 

В іншому стані в час свого визволення опинилась укра- 
їнська Церква. Всі єпископи на Україні, призначені мос- 


191 



ковською церковною владою і по указу царському з росіян 
і малоросів, були фанатичними прихильниками цієї влади і 
всі до одного зразу поставились дуже вороже до визво- 
лення української Церкви з-під московської церковної вла- 
ди і стали вживати всіх засобів до того, щоб погасити 
український церковно-визвольний рух. Ні одного єпископа 
на Україні не знайшлось, який би хоч скількинебудь уважно 
поставився до справедливого прагнення української Церкви 
до свого визволення. Якими гнобителями українського на- 
роду і його Церкви були ці єпископи за часів російського 
самодержавства, такими залишились вони й після його 
знищення... Спасаючи своє життя від своїх єпископів, укра- 
їнський побожний народ почав власними силами відбудо- 
вувати свою рідну Церкву, засновувати свої українські па- 
рафії, в яких служба Божа почала відправлятись на рідній 
мові, і з серед себе ці парафії з початку 1919 року обрали 
уповноважених, що склали з себе вищий керівничий орган 
— Всеукраїнську Церковну Раду. Цілий рік Всеукраїнська 
Церковна Рада шукала способів ‘працювати в контакті з 
єпископами російської Церкви на Україні, але з боку їх 
зустрічала лише безнадійну ворожість, і в кращім разі від- 
кладення справи української Церкви до Всеросійського, а 
то й до Вселенського Собору, а тим часом, вони і їхні при- 
бічники чинили тяжкі наклепи на українську Церкву перед 
сучасною владою і вживали всіх заходів, щоб її задушити. 
Але народ український цілком зрозумів вже велике значен- 
ня для себе своєї рідної Церкви, і парафії по всіх містах 
України стали жваво поширюватись. Цілком зневірившись в 
досягненні хоч якоїнебудь злагоди з російськими єпископа- 
ми, переконавшись, що ці єпископи не є пастирі Христові, 
а слуги царської політики та пануючих верств, ВПЦР на 
свойому пленумі 5 травня 1920 року проголосила автоке- 
фалію української Церкви і винесла таку ухвалу: «Не визна- 
вати надалі цих ворогів свого церковного життя своїми 
єпископами», — і таким чином залишилась без єпископів. 

* ♦ * 

Така подія вже раз траплялась в українській Церкві 300 
літ тому назад, коли всі тодішні єпископи на Україні пе- 
рейшли до унії з католицтвом, а народ український зали- 
шився православним. В ті часи Українська Православна 
Церква майже десять літ перебувала без єпископа, аж поки 
випадково не приїхав на Україну Єрусалимський патріярх 


192 



Феофан, що згідно прохання людности в 1620 році відно- 
вив православну ієрархію української Церкви, поставивши 
для неї обраних народом митрополита і 5 єпископів. Су- 
часні умови церковного життя не дозволяли так довго 
українській Церкві залишатися без єпископів, тим більше, 
що російські єпископи на Україні приймали всі засоби, 
щоб утримати під своєю підлеглістю духівництво, а через 
нього й народ, і сучасне життя вимагало негайного від- 
новлення ієрархії в українській Церкві. Під цими вимогами 
Всеукраїнська Церковна Рада зібрала в жовтні 1921 року в 
м. Києві Всеукраїнський Церковний Собор з представників 
від парафій всієї української Церкви. На Собор з’їхалось 
до 500 представників з духовенства і мирян з усієї України. 
Запрошено було на Собор і всіх російських єпископів, що 
перебували на Україні, з екзархом Московського патріярха 
Михаїлом на чолі. Екзарх Московського патріярха, хоч 
теж перебував у місті Києві, відповів, що не тільки сам не 
прийме участи в Соборі, але й тих єпископів і священиків, 
які б пішли на Всеукраїнський Собор, позбавить сану. Со- 
бор тоді вирішив визнати себе канонічним і без єпископів, 
бо не він відкинув від себе єпископів, а вони самі з жор- 
стокости серця і нерозуміння свого служіння не захотіли 
брати участи в ньому. Уже під час Собору делегація від 
Собору ще раз ходила до екзарха Михаїла й прохала 
його прийти на Собор і задовольнити бажання Собору 
поставленням обраних Собором єпископів для української 
Церкви. Митрополит Михаїл, хоч і прийшов на Собор, 
але свою волю поставив вище церковного голосу цього 
Собору, відмовився брати в ньому участь і заявив, що 
єпископів на Україні і так досить, а коли ще буде треба, то 
він поставить якого сам захоче. Таким чином і тут екзарх 
Михаїл з своїми братами-єпископами не виявили мудро- 
сти і пастирського розуміння патріярха Феофана. Вони 
показали себе не єпископами в розумінні вільних пастирів 
стада Христового і слуг Церкви, як це було в старовину, а 
в розумінні державних урядовців певної політики, як це 
стало звичайним в російській Церкві. Навіть в тих членів 
Собору, що до останнього [мо]менту не втрачали надії на 
допомогу з боку російських єпископів, відкрились очі, і 
вони побачили, що в цих єпископах не залишилось вже 
Христової благодаті служіння Церкві своїм духовним да- 
ром, а осталось лише державне право свого панування над 
Церквою, і що від таких єпископів чекати братерської до- 
помоги вже марна річ... 


193 



Звернутись до єпископів других Церков було неможли- 
во, час був військовий, кордони всі було закрито. Розаха- 
тись Соборові без утворення власної ієрархії — це було б 
смертю тількищо народженої вільної української Церкви, 
тому Всеук. Церковний Собор з твердою вірою в невидиму 
присутність серед себе вищого архиєрея Христа, вірний Йо- 
го словам: «По вірі вашій і буде вам» (Мт. 9, 29), маючи 
на увазі і практику давніх часів, коли Собор церковний 
доручав поставлення обраного ним єпископа не тільки 
єпископам, а й пресвітерам, як про це свідчить св. Іполіт, 
отець II століття, в своїх канонах, практика Церкви 
Олександрійської (свідоцтво бл. Ієроніма та ін.) і приклади 
з св. Письма, як Дії 13, 1-3; 1 Тим. 4, 14 та інші, — 23-го 
жовтня 1921-го року в храмі св. Софії в м. Києві на 
Літургії, в якій брали участь ЗО священиків і 12 дияконів, в 
присутності й молитовній співучасті всіх членів Собору і 
великої кількости народу, поставили обраного Собором 
протоієрея Василя Липківського за першого Архиєпископа 
і Митрополита Київського і всієї України. Це поставлення 
з доручення Собору, згідно канонам Іполіта і практиці 
первісної Церкви, переведено через покладення рук пре- 
світерства (1 Тим. 4, 14). Хоч цей акт має прецеденти в 
давній Церкві, але, безумовно, Всеукраїнський Собор вва- 
жав цей акт надзвичайним, який зроблено чином перво- 
християнським, відмінним від загальнопоширеної пізніше 
форми єпископської хіротонії, для спасіння життя україн- 
ської Церкви від смертельної небезпеки. Надалі всі хіро- 
тонії в українській Церкві відбувались і відбуваються уже 
традиційним шляхом. Ніякого порушення віри чи її дог- 
матів, ніякого навіть порушення духу канонів цей акт не 
виявляє, а тільки вибрана первісна стародавня форма за- 
мість загально вживаної, з вимог необхідности, як того 
потребувало церковне життя в його православному розу- 
мінні. І вірою, й устроєм українська Церква залишається 
православною, бо ні на [мо]мент не перестала вона вірити 
в благодатність єпископства, а в [мо]мент смертельної не- 
безпеки і надзвичайного підвищення віри на Соборі* вжила 
форму висвяти на єпископа з церковної практики перших 
апостольських віків християнства, ні в чому не змінивши 
суті таїнства священства. І українська Церква, як цілком 
вільна, автокефальна в свойому житті, мала право це зро- 


* Всі члени Собору перед вирішенням питання про висвяту єпископа 
висповідались і причастились св. Таїн. 


194 



бити. Українська Церква не вважала за єдино можливе 
шукати відродження своєї ієрархії від Церкви грецької або 
іншої і, віруючи в благодатність свого життя, силою Свя- 
того Духа, даного їй, сама освяченим Собором відновила 
повноту свого ієрархічного життя, не перериваючи цим 
братерського єднання з грецького та іншими православ- 
ними Церквами. 

«Історична записка про минуле Української Православної Церкви і 
відродження її автокефалії». — Мюнхен-Нюрнберг, Краева Церковна Рада 
УАПЦ в Західній Німеччині, 1954, стор. 9-12. 


195 



[ 34 ] 


ПРАВДА ПРО СВЯТУ УКРАЇНСЬКУ 
АВТОКЕФАЛЬНУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ 


Стаття єпископа Миколи Карабіневича, написана через 5 
років після твору В. Чехівського «За Церкву, Христову громаду, 
проти царства тьми», теж є сильним апологетичним твором, 
метою якого було озброїти читача інформаціями про історію 
відродження У АП Церкви та пояснити різні аспекти її устрою 
і життя. Свідомий того, що соборна висвята перших єпископів 
УАПЦ і зміни церковних канонів Собором 1921 року далі зали- 
шались глибоко-контроверсійними питаннями, автор дуже до- 
кладно зупиняється над ними і дає відповідні пояснення. Як і 
Володимир Чехівський у своєму творі, єпископ М. Карабіневич 
гостро засуджує московську Церкву (яку він часом називає сло- 
в’янською Церквою) за вірнопіддане цареслужіння, за нищення 
українського національного духу в українській Церкві під час 
довгого її поневолення та за намагання не допустити до від- 
родження У А ПЦ. ( Текст подано з деякими скороченнями ). 


ДЛЯ СВЯЩЕНИКІВ І ВІРУЮЧОГО НАРОДУ 

Не дивлячись на більш як п’ятирічне існування, на ве- 
лике поширення української Церкви, рідко хто з віруючо- 
го народу знає ті підвалини, на яких будувалася й будуєть- 
ся св. Укр. Авт. Прав. Церква. 

І наше завдання — в найбільш стислій і, оскільки мож- 
ливо, зрозумілій формі дати короткий нарис відродження 
української Церкви. 

Тому природньо, твір наш мусить мати такі розділи: 

І. Українська мова. 

II. Українська ієрархія. 

III. Соборноправність. 

IV. Питання про канони. 


196 



І 


До великої революції 1917 року царська Росія являла 
собою справжню тюрму народів. Особливо міцно стягну- 
то було ланцюгами й кайданами в цій тюрмі український 
нарід. Усе рідне, близьке, дороге, що сприяло культур- 
ному розвиткові, було знищено й заборонено: в школах, 
урядових інституціях і всюди вживалося лише російської 
мови. Знання та вживання нашої прадідівської, рідної мо- 
ви, знання нашої славної й смутної історії було суворо 
заборонено. 

Подібно і в церквах наших заборонили нашу мову й 
примусили вживати слов’яно-російську мову, в більшості 
незрозумілу нашому народові. Заборонено було також 
українську літературу, наукові твори, написані українською 
мовою, бо, як висловився свого часу російський міністр 
Валуєв, «украинского язьїка не бьіло, нет и не может бьіть». 

Коли ж кайдани царату спали, наш сліпець-нарід про- 
кинувся, підвівся, згадав своє минуле й перш за все по- 
тягнувся до світла, знання й науки. 

З 1917 року починається великий визвольний україн- 
ський рух, який перш за все мусів відбитися в царині 
народньої освіти. Дійсно, в школах почалося навчання 
українською мовою, з’явилося багато часописів україн- 
ських, навіть урядові інституції почасти, а згодом і цілко- 
вито почали вживати українську мову. Цей великий рух не 
міг не відбитися і в житті Церкви. Скована царатом, зв’я- 
зана по руках і ногах царським Синодом, опутана заліз- 
ною дисципліною, яку ретельно запроваджували і підтри- 
мували звіздоносні «владики», Церква провадила русифі- 
каторську політику, намагаючись зробити українців «вели- 
коросами». Заборонено було не тільки відправи, але й про- 
повіді до народу українською мовою. Горе було тому свя- 
щеникові, якого б консисторія і архиєрей запідозріли в 
любові до рідного краю. Навіть єпископів карали за будь- 
які прояви любови до своєї рідної мови. За це, напр., 
єпископа Парфенія перевели з Кам’янця до «істинно-ру- 
ської» Тули. І ось, коли сонце волі засвітило й над страж- 
денною Україною нашою, частина священиків-українців по- 
чинає з 1918 року не тільки промовляти, а й відправляти 
служби Божі українською мовою. 

Це цілком правдиве діло — навчати нарід Євангелії 
Царства Божого зрозумілою мовою — викликало страшне 
обурення й гнів з боку прихильників старого царського 


197 



порядку, з боку єпископів слов’янської Церкви. І не диво: 
ніким не вибрані, з далеких, чужих країв, з царської ласки 
поставлені єпископами для нашого народу, вони не могли 
й не хотіли зрозуміти потреб цього народу, не могли ді- 
лити його радощів і болів, були для народу цілком чужі, 
як мовою, так і своїм духовним настроєм. Тому то на 
бажання священиків і народу молитися своєю рідною укра- 
їнською мовою дивилися як на страшне «єретицтво». 

Всіх заходів вжито було слов’янськими архиєреями, на 
чолі з Тихоном і Піменом, щоб припинити це живе й 
могутнє джерело, щоб не допустити української мови до 
престола Божого. Мало не триста років гасили вони все 
рідне на нашій Україні, підтримуючи гнилий царський 
уряд, одержуючи за це гроші, хрести, звізди та всі блага 
світу цього, а тому не могли зрозуміти, що українська 
Церква, яку ними було кладено до гробу, замурована, 
синодальними печатями прибита — воскресла... 

Не радістю, а гнівом і прокльонами зустріли вони 
воскресшу Церкву нашу. І всі сили, всю працю поклали на 
те, щоб затримати відродження укр. Церкви, щоб знову 
покласти її в гріб і запечатати її вже на віки. 

Не Христова правда керувала захисниками старого по- 
рядку в боротьбі з відродженням укр. Церкви, а гнівне 
національне засліплення та бажання будь-якою ціною вря- 
тувати та втримати на Україні свої теплі місця «князів 
Церкви». Тепер зрозуміло, чого за відправу служби Божої 
по-українському священикам забороняли пастирське слу- 
жіння. Ці заборони — цілковите кощунство й зайвий раз 
свідчить, до чого може дійти єпископат, якого ніхто не 
обирав, який ні перед ким не відповідає, нічим не обмеже- 
ний в своїм деспотизмі. Найкращих священиків Поділля 
(прот. Сіцинського, Якубовича, Старинкевича), було забо- 
ронено єпископом Піменом в священослужінні за те тіль- 
ки, що вони молилися рідною мовою. Слов’янська Церква 
в усій своїй зброї виступила в похід проти нашої мови. 
Погрози, прокляття, заборони щедро сипалися з уст єпи- 
скопів, носителів зверхньої благодати. Але цей не духов- 
ний і не Христовий меч не міг вразити, ні зупинити на- 
шого слова. Джерело, пробившись на світ Божий, текло 
все далі й далі, й не було сили, яка б могла спинити його. 
Слов’янські єпископи на скору руку будували гатки, греблі, 
щоб спинити цю течію. Брали (єпископ Назарій в Київі) 
підписки з тих, кого висвячували, що вони не будуть пра- 
вити по-українському, та всі ці заходи звелися на ніщо. 


198 



Джерело стало річкою, яка могутньою хвилею прокотила- 
ся по всій Україні й виллялася в постановах Всеукраїн- 
ського Собору, що об’єднав у собі всю українську люд- 
ність. Чим більше перешкод ставили, тим тісніше, плече 
до плеча, ставали на діло Боже рідні сини свого народу, 
вірні заповітам Христа. 

Збільшувалося число церков, де лунала в побожних 
піснях рідна мова, де молилася людність і духом і розу- 
мом (1 Кор. 14). З’явилася потреба підвести підсумки здо- 
буткам визвольного церковного руху, об’єднатися всім ві- 
руючим українцям в одній спільній молитві й думці — 
став необхідним Всеукраїнський Церковний Собор. 

II 

Собор відбувся в Києві в жовтні місяці 1921 року. Цей 
Собор, не дивлячись на вороже відношення старих єпи- 
скопів, не хотів поділу Церкви, і тому звернувся до всіх 
слов’янських архиєреїв, що були на Україні, з запрошен- 
ням прибути на Собор і взяти в ньому участь нарівні з 
усіма членами Собору. Та це було не на руку слов’янським 
єпископам, ворогам визвольного церковного руху. Всі во- 
ни рішили одностайно відмовитись від участи в Соборі й 
боротися з ним і не зупинилися навіть перед тим, щоб 
нанести велику образу Соборові, а в його особі й усьому 
віруючому народові українському. Собор прагнув до зго- 
ди, не хотів вносити розподілу та ворожнечі серед свого 
народу й тому ще раз через окрему делегацію запросив на 
соборне засідання тодішнього «екзарха України» слов’ян- 
ського митрополита Михаїла. Віддавши йому пошану й 
почесті, як митрополитові, Собор просив його рукополо- 
жити в єпископи української Церкви тих кандидатів, яких 
сам Собор обере. Митрополит ні в який спосіб на це не 
згодився. 

Тоді окремі члени Собору, виступивши з палкими, лю- 
бов’ю оповитими, промовами, закликали до згоди, бра- 
терства й від лиця всього Собору просили митрополита 
російської Церкви Михаїла піти на зустріч бажанням укра- 
їнців. Один з промовців, старий батько кооперації, Ми- 
кола Левицький закінчив промову словами св. Євангелія: 
«Ми просимо у вас хліба — не дайте нам каменя; ми 
просимо у вас риби — не дайте нам гадюки» (Мт. 7, 9-10). 
Благання Собору не зворушили, не розтопили серця ста- 
рого царського митрополита. До нього в цей момент 


199 



простягала руки воскресша українська Церква, молила йо- 
го про життя, та даремно! Забув митрополит заповіти 
Христа і на це відповів: «Я гадюк не висвячую». 

Далі йти було нікуди, більшого гріха, більшої образи 
не можна було дожидати. Стало всім видно, що ні бла- 
ганням, ні проханням, ні Божим словом не пробити ка- 
мінних сердець і душ старих єпископів. Вони самі від- 
городилися стіною, самі вбили кола в організм Церкви, 
самі стали на шлях роз’єднання й боротьби. 

Невже ж Дух Святий і благодать була з митрополитом 
слов’янським, як він промовляв оті страшні слова? Син 
Божий в Євангелії промовляє до нас, благає нас: «З а п о- 
відь нову даю вам: любіть один од- 

ного, як Я полюбив вас» (Іоан. 13, 34). 

А чи була хоч крихта любови з боку цього митропо- 
лита і всього слов’янського архиєрейства до побожного 
українського народу, який устами Собору просив дати йому 
рідних єпископів? 

Чужі по крові, а ще більше по духу слов’янські єпи- 
скопи дивилися на наш нарід як на отару, яку можна 
тільки стригти й пасти «жезлом залізним» і з того мати 
засоби для князівського життя. Вони так любили україн- 
ський нарід, як вовк любить смирну ягничку, якою можна 
добре поживитись. 

Але ягничка заговорила, забажала кращої долі, і всі 
прокльони й гнів упали на її невинну голову. 

Згоди бути не могло! Українська Церква з такими єпи- 
скопами відродитися, зажити новим життям не могла. 
Верховні пастирі кинули українську Церкву на роздоріжжі, 
їм не цікаво й не бажано було працювати по-Божому в ній 
і разом з нею. Так слов’янські єпископи не хотіли піти на 
зустріч бажанням українського народу, вони гадали й мрі- 
яли вічно тримати Церкву на Україні в своїй підлеглості й 
рабстві. Щоб покінчити з цими московсько-патріяршими 
вимогами раз на завше, Всеукраїнський Собор оголосив 
українську Церкву автокефальною. 

«Автокефалія» (з грецького — сам собі голова) — сло- 
во чужоземне, грецьке: воно визначає незалежність, само- 
стійність, непідлеглість Церкви ніякій іншій Церкві. Ця не- 
залежність торкається виключно церковних справ, церков- 
ного життя, і до політичного устрою не має й не може 
мати жодного відношення. 

Значить, з того часу, як нашу Церкву оголошено авто- 
кефальною, вона перестала підлягати Московському патрі- 


200 



ярхові й Синодові; всі церковні справи повинні вирішува- 
тися тут таки, на Україні. 

Ніхто з сусідніх Церков не має права втручатися після 
цього в справи релігійного життя української Церкви. 
Оголосивши автокефалію, Всеукраїнський Собор відновив 
тільки те, що було вже на Україні з самого початку хри- 
стиянства і що знищила 1686 року царська Москва. 

Відомо, що християнство св. Володимир і наші прадіди 
прийняли від Царгородського патріярха з Греції. Первісна 
Церква на Україні зносилася тоді з цим патріярхом, під- 
тримувала з ним канонічний зв’язок — і тільки. Ніколи 
патріярх грецький не встановляв своїх церковних законів 
на Україні, ніколи не втручався в наші внутрішні церковні 
справи. Спочатку ще він посилав своїх митрополитів, а 
коли у нас християнство поширилося, самі архиєреї на 
Україні ставили собі митрополита. І довго, довго Право- 
славна Церква на Україні користувалася внутрішньою не- 
залежністю, самостійністю в своїм церковнім житті. Але 
поруч з Києвом, цим старовинним осередком церковного 
життя на Україні, згодом все більше й більше набуває 
сили Москва. Там були свої митрополити, а потім і патрі- 
архи, які з ворожнечею дивилися на українську Церкву, 
що жила своїм власним життям і їм не корилася. Почи- 
наються спроби з боку московської Церкви підгорнути під 
себе українську Церкву, позбавити її самостійности, при- 
єднати до себе. Особливо Москві неприємні були й кида- 
лися в вічі ті різниці в порядках і церковних справах, які 
існували між Церквами українською й московською. 

Споконвіку на Україні духівництво й єпископів обирав 
віруючий народ; на Україні були свої побожні церковні 
звичаї, своє, народом утворене, власне релігійне життя. Це 
в той час, коли в московській Церкві віруючих позбавлено 
було всіх церковних прав, коли вони являли собою дійсне 
«стадо», яке могло тільки коритися, слухати й мовчати, 
коли духівництво й єпископи там призначалися зверху кня- 
зями, а потім царями-самодержцями. 

Не могла московська Церква поруч з собою терпіти 
українську Церкву з її демократичними, вільними, народ- 
німи порядками; почалася нерівна боротьба, в якій укра- 
їнська Церква втратила, позбулася всіх своїх прав. 1686 
року царський посол в Царгороді Алексеєв купив волю 
української Церкви у Грецького патріярха Діонисія. Було 
патріярхові заплачено за те, що відмовляється й віддає 
нашу Церкву Московському патріярхові, а саме — одер- 
жав Діонисій 200 червінців і 120 соболів. 


201 



Правда, за це Грецького патріарха Діонисія Собором 
було позбавлено сану. Але це аж ніяк не вразило москов- 
ської Церкви, що в своїй діяльності керувалася не Божими 
законами й канонами, а червінцями. І починає після цієї 
купівлі московська Церква наводити свої порядки на Укра- 
їні. Виборче право було скасоване, призначали на єписко- 
пів тільки з Московщини, все рідне, народне було зни- 
щене. 

Сила не є право, і ясно як Божий день, що московська 
Церква придбала свою владу над українською Церквою 
незаконно, неканонічно, бо ж не сама наша Церква добро- 
вільно віддалася під опіку й підлеглість московській Цер- 
кві, а її права й волю було куплено за гроші. Між тим 28 і 
44 апостольське правило говорить, що хто здобуває владу 
в Церкві через сильних мира цього, або через гроші, той 
позбавляється свого чину й сану. Значить, з 1686 року 
московська Церква незаконно керувала нашою Церквою 
на Україні, жодних канонічних підстав і підвалин для 
цього вона не мала й не має. 

Зрозуміло тепер, чому Всеукраїнський Собор першим 
ділом оголосив автокефалію, незалежність нашої україн- 
ської Церкви від усіх інших церков і перш за все неза- 
лежність від московської Церкви. Цим проголошенням 
автокефалії повернено було українській Церкві її старо- 
давні права, які силою й грішми відібрала в неї москов- 
ська Церква. 

Але з цим ніяк не хотіли погодитися архиєреї, наді- 
слані на Україну московською Церквою. Запосівши всі 
єпископські катедри на Україні, вони твердо вирішили не 
випускати з-під своєї тяжкої кормиги віруючий український 
народ і всякою ціною боронити свої місця «князів Церкви», 
вирішили всіма засобами боротися з відродженою україн- 
ською Церквою. Для цього вони вжили досить хитрого 
способу: і самим не покидати хлібородючої України і не 
давати висвяти українським кандидатам в єпископи. 

Тоді Всеукраїнський Собор звернувся до первісного, 
апостольського способу висвяти для відновлення ієрархії в 
українській Церкві. 

В Церкві древній, в Церкві перших золотих віків хри- 
стиянства було два способи висвяти єпископа: перший — 
висвята єпископа Церквою й священиками, другий — ви- 
свята єпископа єпископами. Обидві форми висвяти вважа- 
лися за цілком правдиві й дійсні. 

Приклад Церкви Олександрійської, в якій до 240 року 


202 



християнської доби священики поставляли й висвячували 
собі єпископів, цей приклад дійсно правдивий і ніким не 
може бути відкинутий. 

І цього первісного способу висвяти українська Церква 
вжила єдиний раз для відновлення своєї ієрархії. 

Ми стоїмо зараз на одній лінії з Олександрійським 
патріархатом: коли його православіє не підлягає сумніву і 
його ієрархія вважається за цілком правдиву й благодатну, 
так само повинно вважати за дійсну та благодатну й укра- 
їнську єрархію. 

Отже, в українській Церкві благодать є, живе релігійне 
життя є. 

Тільки засліплені схоластикою, які не віддають собі 
відмиту в тому, що роблять, можуть говорити й кричати 
про «самосвятство», про безблагодатність нашої ієрархії. 
Хто висвятив перших українських єпископів? Всеукраїн- 
ський Церковний Собор — цей правдивий обранець всієї 
Церкви на Україні, а благодать, дари Св. Духа перебува- 
ють не в руках єпископа, а в Церкві — громаді віруючих, 
цій скарбниці вічній Святого Духа. 

Що це дійсно так, що саме Церква, а не єпископат чи 
священство заховує й має всю повноту дарів Св. Духа, 
показує й доводить нам велика «книга книг» — Новий 
Заповіт Господа нашого Ісуса Христа. Там знайдемо ми 
непереможне свідоцтво, що в часи апостольські, які по- 
винні на віки вічні бути зразком для всього християнства, 
Церква, Христова громада давала благодать на вище па- 
стирське служіння. Ось що читаємо в книзі: «Дії св. 
Апостолів»: «Були ж у Церкві, що була в 
Антіохії, деякі пророки та вчител і... 
Як же служили Господеві та пости- 
ли, сказав Дух Святий: одлучіть ме- 

ні Варнаву та Савла на діло, до яко- 
го покликав Я їх. Тоді попостившись, 
положили руки на них і відпустили» 
(Діян. 13, 2-3). Бачимо, що в апостольську добу не окремі 
особи чи єпископи, яких і не було ще тоді, а Церква, 
зібрання вірних, покладали руки на обраних і цим творили 
дійсну висвяту на апостольське служіння. 

Даремно ті, що обстоюють висвяту виключно руками 
єпископів, кажуть, що на Варнаву й Савла руки покладали 
не звичайні вірні, а «пророки та вчителі». Тут розуміється 
пророки не в старозавітнім значінні цього слова; проро- 
ками тут звуться ті вірні, які з’ясовували, тлумачили слово 


203 



Боже. Що це так, видно з тих же «Дій»: «ввійшов- 

ши в господу Филипа, благовісника 
одного з семи, пробували у нього. 
Було ж у нього четверо дочок — дів- 
чат, що пророкували» (Діян. 21, 8-9). 

Навіть серед жіноцтва, як видно, могли бути проро- 
чиці, цебто особи, що вміли добре й розумно з’ясовувати й 
передавати Боже слово. А коли Церква антіохійська, 
віруючі, Христова громада рукоположили Варнаву й Сав- 
ла, — то тим більше Церква може висвятити, рукополо- 
жити в разі потреби єпископа. 

Та й самі слов’янські єпископи потай визнають цю ве- 
лику істину, що не єпископат, а Церква висвячує й дає 
благодать (харизму). Бо й вони читають таємну молитву 
на посвячення диякона, в якій моляться: «Не через 
покладання рук моїх, але в завітанні багатих 
Твоїх дарів — дається благодать достойним» (чин хіро- 
тонії в диякона, молитва II). 

І Всеукраїнський Собор, після відмовлення слов’янської 
Церкви висвятити на єпископів кандидатів, що їх обрав 
Вс. Пр. Цер. Собор, звернувся до цього апостольського 
способу висвяти. Ухвалено було, аби тих осіб, що буде їх 
обрано на єпископів, висвятити всією Церквою, всім Со- 
бором, як колись в Антіохії й Олександрії. Знаючи й від- 
чуваючи всю важливість і значіння цієї справи, члени Со- 
бору трьохденним постом і молитвою підготовляли себе 
до Великої Дії. 

В день висвяти першого єпископа-митрополита десятки 
священиків творили спільну службу Божу в Софійськім 
соборі. Настав величний час висвяти. Вся громада Хри- 
стова, Собор весь зіллявся в одній полум’яній молитві до 
Отця Небесного — дати, послати Духа Святого першому 
українському єпископові. Старший віком протоієрей чи- 
тав висвятну молитву, а всі члени Собору поклали руки на 
того, кого посвячували. При співах церковних і молитві 
одягли висвяченого в архиєрейські ризи, — й настала хви- 
ля чистої, святої радости. Всі плакали, вітали один одного 
з відродженням української Церкви та її ієрархії. 

То був дійсний Великдень віруючого українського на- 
роду нашого. 

Також відбувалась висвята і других обраних Собором 
єпископів з участю вже висвячених. 

Ясно тепер, що коли Всеукраїнський Собор, виконуючи 
непереможну волю всієї української Церкви, беручи при- 


204 



кладом Новий Заповіт Спасителя Нашого й Церкву Олек- 
сандрійську і в побожнім пориві віри через соборне ви- 
свячення набув собі єпископів, то й з догматичного і з 
історичного боку було це цілком правдивим і дійсним. 

III 

Як свою рідну українську мову ми вживаємо в цер- 
ковних службах на підставі слова Божого, так і ієрархію 
свою ми відновили теж на певних історичних і канонічно- 
євангельських підвалинах, і цього заперечити ніхто не 
може. 

Цього мало. 

В своїм ще молодім історичнім житті українська Цер- 
ква здійснила практику перших віків християнства, ввела 
соборноправність. 

Відомо, що на протязі восьми віків християнства всі 
важливі питання, суперечки вирішувалися не окремими 
людьми, не самими єпископами, а Соборами, зібранням 
всієї Церкви — і єпископів, і віруючих. 

В царській Росії Церква зразу стала прислужницею ца- 
рату, попала в державний полон. Про соборноправність і 
мови бути не могло. Особливо за цезаря Петра І Церква 
втратила всю свою церковну незалежність — головою Цер- 
кви став цар. Дійшло до того, що навіть в закони вмісти- 
ли кощунні слова: «царь єсть глава церкви». (Осн. зак. Рос. 
имп. ст. 42, 43, изд. 1842 г.). Фактично, на ділі, не єпи- 
скопи, а царські чиновники керували Церквою, на чолі з 
обер-прокурором. 

За свого суддю єпископи слов’янської Церкви вважали 
не Господа Спасителя, а царя. Ось яку присягу складали 
єпископи — члени «Святейшего Синода»: «Признаю и 
клятвою утверждаю, что верховний судия сего святейшего 
синода єсть император всероссийский, наш государь все- 
милостивейший» (Церк. Вед. 1906 г., N 0 . 24, ст. 1822). Без 
згоди й волі царя і обер-прокурора ні один єпископ не міг 
бути висвячений. Цар Олександер І проти волі Синоду 
приписав висвятити двох осіб на єпископів — і висвяту 
покірно було переведено. Ось що пише сам єпископ сло- 
в’янської Церкви Лаврентій Тульський: «Обер-прокурор — 
глава Церкви; он управляет, награждает, перемещает с 
одной кафедри на другую» (Церк. Вед. 1906 г., N 0 . 40, ст. 
2684). 

І далі: «Ни один протокол не будет представлен к под- 


205 



писи членам святейшего синода, если на нем рукою обер- 
прокурора не будет написано, что он им просмотрен; ни 
один протокол, подписанньїй всеми членами свят, синода, 
не будет приведен в исполнение, если на нем рукою обер- 
прокурора не будет написано «исполнить» (Лаврентій, єп. 
Тульський, там-же). 

Слов’янські єпископи віддали Церкву на поталу цара- 
тові, а самі зробилися вірними служителями його. Правда, 
за це на груди їм чіпляли безліч хрестів і звізд, за це мали 
солодке життя, зовнішню пошану. І дійшла слов’янська 
Церква до цілковитого занепаду. Єпископи, що поставля- 
лися й висвячувалися з царської ласки, байдужі були до 
потреб свого народу. 

Він, нарід цей, для них був чужий, незнаний, невідомий. 
Інколи, зрідка, архиєрей показувався до народу й «про- 
їжджав» по парафіях. То було «шествіє» в грозі й в бурі. 
Не їхав, а летів попереду нього доброю поштою справник, 
не відставав і пристав; на голову скакали стражники. О, 
нарід простий знав, що архиєрей їде: бо ж треба було 
поправляти дороги й містки, щоб не заломилася карета. 
Дзвонили до безтями в дзвони, тремтіли священики, до- 
жидаючи «благостного» архипастиря. Стихло все — йде 
коротенький молебень, — лунав громоподібний «протодиа- 
конский глас» — і часто-густо без єдиного слова втіхи 
вірним, від’їжджає «владика». Очманілі селяни згадують 
все: і карету, і коні архиєрейські, і «глас» протодиякон- 
ський, і переляк свого пан-отця, — одного не згадають 
тільки: слова ласки й любови архиєрейської, бо не було їх 
і не чули їх. 

І ось такі то єпископи всіма засобами боролися проти 
змагань народу взяти участь в ділах Церкви. їм потрібна 
була покірна, темна маса, а не свідомі брати-вірні. Це своє 
презирство до віруючого народу не соромились вони вияв- 
ляти одверто й прилюдно. Відомий архиєпископ Волин- 
ський Антоній на бажання 32 петербурзьких священиків, 
щоб і віруючі й священики мали участь в Соборах, так 
відповів в своїм «одзиві»: 

«Я думаю, что если бьі для участия на Соборе при- 
гласить в полном составе любую каторжную тюрьму, то 
она не могла бьі в такой степени опозорить нашу святую 
веру и прогневить Бога, как подобньїе кандидати в члени 
поместного Собора» (Церк. Вед. 1906 г. N 0 . 6, ст. 269). 

А ось інший, теж досить відомий Саратовський єпи- 
скоп Гермоген, одного разу пароплавом прибув до Цари- 


206 



цина. Там урочисто зустріло його все духівництво й пер- 
шими словами його були: «псьі нелающие». Так цей «єпи- 
скоп Божий» обізвав своє духівництво за те, що не досить 
гостро й жваво проводило воно «істинно-руську» думку й 
політику. Яке ж безмежне презирство слов’ян, єпископату 
до віруючого народу! 

Беручи приклад з вищих, і священики почали з погор- 
дою дивитися на народ, серед якого жили й працювали. 
Натерпівшись та наївшись страху від свого провідника- 
єпископа, чимало з них почали уявляти з себе теж «вла- 
дик» перед своїм меншим братом — простим народом. 
Дійшло до того, що далі кухні та сіней віруючий не міг 
ступити в хаті свого духовного отця. Не брата старшого, 
не першого порадника, а якесь «начальство» став бачити в 
своїх священиках віруючий народ наш. 

Старовинне право на Україні — вибирати собі свяще- 
ника — було знищено. Слов’янська Церква, таким чином, 
відвернулася від народу, віддала себе на послуги царату, 
загасила дух соборноправности, ніяк не хотіла допустити 
віруючий народ до керування церковними справами. 

Українська Церква поклала цьому на віки кінець. Цер- 
ква складається з усіх вірних, які є каміння цієї великої 
будівлі, і всі вірні повинні брати участь в керуванні цер- 
ковними справами. 

І ми бачимо, що свята наша Українська Автокефальна 
Православна Церква не на папері, а в житті своїм провела 
цю соборноправність. На чолі управління Церквою у нас 
стоїть Всеукраїнська Православна Церковна Рада, куди 
входять, з обрання Собору, як вірні, так і духівництво. 
Далі — округові, районові, парафіяльні Ради — всюди в 
них беруть участь вірні, з обрання народу. Інакше й бути 
не може. Коли ми дійсно народні єпископи й священики, 
коли наша українська Церква дійсно виконує заповіти 
Бога й Христа, — то тільки вкупі з народом мусимо й 
можемо провадити велике Христове діло й працю. Не кня- 
зям і сильним світу цього, а бідному народові, рибалкам, 
теслярам, приніс своє навчання Ісус Христос. Тому дійсна 
Христова Церква українська так рішуче проголосила, щоб 
віруючий народ брав участь у керуванні Церквою. 

І ми бачимо, що в українській Церкві не тільки обран- 
ня священиків, а й єпископів — є діло віруючого народу. 
Жодне важливе питання не може бути вирішено без участи 
вірних. 

Минула та пора й ніколи не повернеться, коли єписко- 


207 



пат і духівництво творило з себе пануючу верству над 
народом, коли тільки вони тримали в своїх руках церковні 
справи. З цим не можуть і не хочуть погодитися єпископи 
й священики як «Тихонівської» так і «живої» Церкви. Не 
можуть погодитися, щоб «мужик» вибирав священика й 
навіть архиєрея. Не раз доводилося чути на самоті з уст 
слов’янських священиків: «Ми б погодилися з укр. Цер- 
квою, але не хочемо, щоб нас вибирали парафіяни наші; 
не хочемо ставати в їхню ласку; ми не можемо погодитися 
з соборноправністю». 

Соборноправність — це те страховисько, яке найбільше 
лякає слов’янських і «живих» священиків: бояться вони від- 
дати себе й свою діяльність на суд народу, бояться народ- 
нього права обирати собі священиків. А українська Цер- 
ква не боїться цього! Коли ти дійсно народній священик, 
коли не для панування над народом, а для служіння на- 
родові ти став пастирем, — нарід зрозуміє тебе й ніколи 
не відкине від себе. 


IV 

Ще одне питання потрібно нам розібрати й кінець 
нашій праці. Противники Святої Української Автокефаль- 
ної Церкви дуже люблять говорити про порушення кано- 
нів з боку нашої Церкви. 

Канони — це церковні закони, встановлені Вселенськи- 
ми й місцевими Соборами, а також і мудрими церковними 
мужами. Церква в своїм історичнім житті повинна була 
давати відповідь на ті чи інші питання й явища, вкладати 
певні закони, яких би додержувались її наслідувачі. Церква 
творила й буде творити завше нові закони, оскільки вона 
не закам’яніла, не омертвіла, а має здоровий живий орга- 
нізм. «Ось Я з вами по всі дні до кінця світу»(Мт. 28, 20) 
сказав Господь Спаситель апостолам і вірним, цебто всій 
Церкві. Христос живе й діє в Церкві Своїй. І правдива 
Церква, ця прекрасна Невіста Христова, Духом Святим 
водима, повинна йти все вперед і далі, прямуючи до Цар- 
ства Божого. І те, що потрібно в церковнім житті сьогод- 
ні, при сучасних умовах, може стати зайвим завтра. Тому 
цілком слушно церковні закони пристосовувалися до тих 
часів, до потреб тих людей, для яких їх складалося й писа- 
лося. Догматів, підвалин християнства ніхто не торкався. 
Йде мова про канони, які мали значення свого часу й які 
стали зайвими, мертвими при нових умовах церковного 
життя. 


208 



Всеукраїнський Собор нашої Церкви, не торкаючись 
зовсім догматів, не порушуючи ні в чому віри, стоячи на 
сторожі й охороні прадіднього православія, відносно ка- 
нонів так вирішив: ті канони, які мають значення для все- 
світньої Церкви, які мають в собі невмируче, вічне, зали- 
шаються. А ті дрібні церковні каноно-закони, які самі вже 
омертвіли, яких ніхто не виконує, які залишаються тільки 
на папері, а духа й сили життєвої не мають, не обов’яз- 
кові для виконання. Замість них Церква може й мусить 
утворити нові канони, які б відповідали історичному жит- 
тю Церкви. 

Приклад: старий церковний канон або закон говорив, 
що, повдовівши, священик ніколи не може одружитися 
вдруге. Треба зауважити, що цей припис дав не Спаситель 
Господь, не апостоли, а люди перших віків християнства. 
В ті часи цей закон виконувався цілком. Таке високе, чи- 
сте, побожне життя було тоді у всіх християн, а тим біль- 
ше у священиків, що хрест вдівства був не тяжкий для 
священика. Але чи виконується цей закон тепер? 

Погляньте навкруги себе, придивіться до життя вдівців- 
священиків — і ви знайдете саму гірку відповідь. Скільки 
приповідок нарід наш склав з життя оцих вдівців-свяще- 
ників. Нащо ж лицемірство, нащо й Бога гнівити й людей 
обманювати! Нащо на плечі накладати хреста, якого по- 
нести нема сили? І свята українська Церква говорить: як 
має вдівець-священик грішити, як має держати коло дітей 
своїх чужих жінок, як мають ллятися безневинні дитячі 
сльози — краще нехай законно вдруге одружиться. А як 
священик удівець має силу гідно, чесно жити і вдівцем, як 
відчуває він, що спокуса немічна й безсильна для нього — 
нехай залишається самотнім удівцем навіки. І всю силу, 
всю міць свого скорбного духу нехай віддасть на служіння 
меншим братам — народові своєму — і в цім знайде утіху 
й насолоду життя. Може й буде порушено канон, утворе- 
ний півтори тисячі років назад, але виконано буде велику 
правду Христову, що її дав Сам Спаситель: «Ярмо Моє 
приємне й тягота Моя легка» (Мт. 11, ЗО). Так, цілком по- 
християнському й по-євангельському, вирішує питання про 
канони свята українська Церква. 

Але цікаво, що ті, які кидають докори нашій Церкві за 
порушення канонів, — самі давним давно перестали їх 
додержуватись; чужу порошинку здалека бачать, а самі з 
поліном в оці ходять. Хіба слов’янська Церква додержу- 
валася чи додержується канонів? Присипано історичним 


209 



порохом, забуто було нею канони, і тільки тепер ці канони 
побачили Божий світ, коли з’явилася потреба докорити 
ними українську Церкву. 

Всі слов’янські єпископи одержали висвяту з царської 
ласки й волі, а між тим 28 й 44 прав. св. апостолів гово- 
рить, що хто здобуде священий сан через князів і сильних 
мира цього повинен бути позбавлений сану. 

Відомо, що 1686 року московська Церква купила у 
Царгородського патріарха Діонисія нашу українську Цер- 
кву, її права, її незалежність, купила за 200 червінців і 120 
соболів. Але ще більше відомо, що за тими ж апостоль- 
ськими правилами всю слов’янську ієрархію слід би вва- 
жати за недійсну, «яко впавшую в симонию». Далі: 6, 81, 
83 апостольські правила, також 3 прав. 4 Вселенського 
Собору, 10 правило 7 Вселенського Собору забороняє 
«клірикам», цебто духівництву, брати участь в державних 
справах. 

А слов’янська Церква весь час ці державні права добу- 
вала. Хто ж не знає, що перед виборами до бувшої Дер- 
жавної Думи провадилася духовна мобілізація з метою 
захопити найбільше місць там для духівництва. 

І єпископи Євлогій, Митрофан, Нікон таки добре там 
попрацювали! Але все ж таки, — де ділися на той час 
вищезгадані канони? 

69 правило Трульського Собору забороняє жіноцтву 
входити до вівтаря. А цариця Катерина II царськими вра- 
тами входила до вівтаря і сама безпосередньо причаща- 
лася із св. престола. Де ж тоді були слов’янські єпископи? 
Чого ж мовчали вони, чого не показали цього канону 
цариці? Чи канони дійсні й обов’язкові тільки для про- 
стого народу, а не для царів? Є у нас найвищий канон- 
закон — це свята Євангелія, слово Самого Спасителя на- 
шого. Подихом любови віє з кожної сторінки його. До 
любови й всепрощення звав і кликав Той, Хто з любови 
до людей на хрест пішов і чашу мук і страждань випив до 
дна. 

Де ж заподіли найвищий канон цей прихильники старої 
Церкви, — її провідники — єпископи й священики? Коли 
темна ніч повисла над землею нашою, коли в тяжкім ярмі 
нарід наш мовчав, або тихо стогнав, коли найкращих 
синів народу гнали далеким сибірським трактом у вічну 
неволю, коли купами лежали забиті царськими наймита- 
ми, — чому мовчали вони? Ні, не мовчали: прилюдно 
виступали проти скасування смертної кари; хрестом, цим 


210 



знаком любови й прощення, благословляли засуджених на 
смерть; хрест підіймали високо перед полком вояків, ко- 
щунно, в ім’я Бога й Христа, посилали їх на братовбивчу 
війну. 

Духа загасивши, потоптавши самий великий канон всьо- 
го християнства — любов — тим більше ретельно й ста- 
ранно чіпляються й держаться вони букви закону чи ка- 
нону. Держаться тоді, коли це потрібно й вигідно — і 
зараз же забувають, коли цього бажають сильні світу 
цього. 

Але досить! Цієї фальші й лицемірства з боку слов’ян- 
ської Церкви тільки сліпий не побачить. Самі зневажили 
давним-давно оті канони, а зараз з невинним обличчям 
боронять їх! 

Св. українська Церква повторювати їх помилок не 
буде й не стане. Канони мертві, не живі для нашої Церкви, 
не обов’язкові. І Соборові Всеукраїнському належить пра- 
во говорити й вирішувати, які з канонів треба скасувати, 
як нежиттєві. Таке вирішення питання про канони прав- 
диве, нелицемірне, чесне. 


СВЯЩЕНИКУ СВЯТОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ 
ЦЕРКВИ! 

Стій твердо й міцно на своїй Божественній сторожі! Ти 
несеш світло Христової науки тому народові, який, мов 
євангельський сліпець, триста років сидів при дорозі, до- 
жидаючись зцілення й ласки Божої. Закритий був для 
нього образ милосердного Всепрощаючого Христа Бога, 
не розумів він майже нічого з тієї великої «книги книг», св. 
Євангелії, що читалася чужою, мертвою мовою. 

Пам’ятай твердо, що маєш з ласки Божої навіть більше 
благодаті, ніж слов’янський священик, бо, крім благодати 
законного рукоположення, ти, як дійсний обранець вірую- 
чого народу — цієї малої Церкви — став причасником 
вічної Соборної Христової благодаті. 

Згадай: після прокльонів, погроз, після страшної бо- 
ротьби з українською мовою, слов’янська й жива Церква, 
бачучи свою неміч і неможливість знищити ненависну 
мову, лицемірно «благословила» цю мову для вжитку в 
храмах. Яка послідовність і правда; одні й ті ж люди 
спочатку проклинали, а потім те ж саме діло, раніш ними 
прокляте, «благословляють». В серці гнів, жадоба помсти, 


211 



а на устах «благословення». Чи не до них стосуються 
слова Спасителя: «Наближаються до Мене люди ці й уста- 
ми поважають Мене, а серце їхнє далеко, — дарма по- 
важають Мене». Це яскравий приклад щирости, правди- 
вости слов’янського архиєрейства. 

Кинуто тепер боротьбу за мову: слов’янські архиєреї й 
священики взяли до рук іншу зброю: почали говорити 
всюди й кричати про «самосвятство». 

Вони, що звикли творити купівлю з Божого діла, вони, 
що звикли роздавати благодать та купувати її за золото та 
лакомство нещасне, які задля солодкого життя занедбали 
заповіти Христа, потоптали слова Його, насмілюються 
кричати про «самосвятство». З вищенаписаного ми знаємо 
всю безглуздість і безпідставність цих розпачливих криків 
і обвинувачень. Знають це й ті, що кидають ці наклепи, 
але коли й від цього відмовляться, то з чим залишаться 
вони? Що скажуть вони тим нещасним братам-українцям, 
які ще йдуть за ними та слухають їх? 

Але, брате-священику, — ніч проходить, близький, бли- 
зький вже день той, коли й незрячим розкриються очі й 
побачать і відчують велику правду Церкви нашої. 

Засліплені вороги укр. Церкви: не бачать вони, що 
секти роз’їдають Церкву, що невірство росте й поширюєть- 
ся, що церковний організм слов’янщини весь в струпах — 
цього не бачать вони. їм найбільше болить і коле, що 
українська Церква існує не з їхньої ласки. Мимохіть при- 
гадуються слова пророка Єзекіля про таких пастирів: «Ой 
ви, пастирі, чи ж так пастирі роблять? Чи ж пастирі пасуть 
себе? П’єте молоко, їсте м’ясо, вдягаєтесь вовною Моєї 
отари, а овець не пасете; і розсипалися вівці Мої без 
пастирів і стали здобиччю лютих звірів. А через те Я у 
пастирів вівці Мої візьму з рук їх, не будуть їх пасти, ані 
себе не будуть пасти» (Єзекіль, 34). 

Ти ж, священику, не уподобляйся їм; працюй щиро на 
ниві Христовій; виховуй народ в побожності, будь непо- 
хитним в православній вірі й тим виконаєш чесно свої 
обов’язки й не спіткає тебе кара, що, як говорить пророк, 
падає на недбалих пастирів. 

Удари, наклепи, що сиплються на українського свяще- 
ника з усіх боків, — приймай спокійно. Пам’ятай Святе 
Письмо: «Тих, хто проклинає вас, благословляйте, а не 
проклинайте» — так промовляє до нас святий апостол 
Павло через дев’ятнадцять віків. 

Черпай же силу з його слів, з його діянь, з його життя: 
багато спільного мають наші часи з його добою. 


212 



Згадуй також слова святого Івана Золотоустого «хмар- 
ка це — вона пройде». 

Пройде час — стихнуть напади й докори, згаснуть 
ворожнеча й ненависть і виявиться у всій красі велика 
правда святої Церкви нашої. 

Бо вічна та Церква, яка гаслом своїм ставить заповіти 
Спасителя нашого, невмируча та Церква, яка на своїм 
прапорі написала вогненні слова: православність, соборно- 
правність, мова рідного народу. 


НАРОДЕ УКРАЇНСЬКИЙ, СПОКОНВІКУ ЩИРИЙ 
ДО ВІРИ Й ПОБОЖНИЙ! 

Дорогоцінну перлину, пилом припавшу, ворогами потоп- 
тану — мову рідну твою піднесла й освятила Божою служ- 
бою Церква наша українська. 

Правда, зараз всі ті, що топтали її, сміялись над нею, 
звали «базарною», вже «благословляють» для вжитку в 
Божих службах. 

Не забувай же, що до цього примусила їх наша свята 
українська Церква, і тільки вона. 

Боролись — і були переможені в цій боротьбі, а тепер 
лицемірно «благословляють». 

Тим з більшим запалом, гнівом і ненавистю нападають 
на духівництво наше. Себе тільки вважають за «законних», 
але це фарисейство теж буде переможене. 

Дякуй Спасителеві Господеві, що маєш своє рідне, бли- 
зьке, цілком благодатне духівництво, — тобою обране на 
велику службу Єдиному Богові. 

Знай, що не тільки архиєреям і священикам, а всій 
Церкві, і найбільше тобі, належить велике й законне право 
— рішати всі церковні справи в нашій українській Хри- 
стовій громаді. 

Під твою опіку, до твого захисту й оборони, в твої 
міцні руки віддала Церква українська безцінні скарби — 
віру православну й Христову правду. 

І хоча гасителі духа Христової правди — тихонівці та 
інші намагаються зруйнувати, заплямувати Церкву нашу, 
але не замурують, не поховають вже Правди цієї. 

Прагнуть вони до «єдиної неділимої», готують гріб і 
печаті для Невісти Христової — Церкви української; хо- 
чуть знову кинути нарід наш під царське й панське ярмо й 
глумливо розп’яти Церкву нашу святу. 


213 



Стань же одверто за українську рідну Церкву свою, 
покажи, що став ти свідомим, що знаєш вже, хто ми є й 
чиї ми діти. 

Пригорнися ж до своєї Матері-Церкви, обгорни, опо- 
вий її своєю могутньою любов’ю. 

Тоді, й тільки тоді, усміхнеться заплакана Матір наша 
— українська Церква, коли щезне розподіл, не стане, 
згине ворожнеча між братами-українцями, коли всі діти 
землі нашої стануть під крило своєї рідної, народньої 
української Церкви. 


Єпископ Микола Карабіневич 

«Церква й життя», орган Української Автокефальної Православної 
Церкви, ч. 4, Харків, Видання ВПЦР, 1927, стор. 273-287. 


214 



[35] 


ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА - ЗАСУД СОЮЗУ 
РОСІЙСЬКОЇ ЦЕРКВИ З ЦАРСЬКОЮ 
ВЛАДОЮ 


УАПЦерква, проголосивши себе незалежною, одночасно ви- 
разно підкреслила свою аполітичність. Це було не тільки ви- 
могою часу (з огляду на проголошення комуністичною владою 
повного відокремлення Церкви від держави ), але й реакцією на 
горезвісний приклад російської Церкви, яка перетворилась у цар- 
ській імперії на беззастережного виконавця волі державної вла- 
ди. У статті архисп. М. Пивоварова «Церква в державі та її 
відокремленість», опублікованій 1928 року на Україні, детально 
з’ясовано як, всупереч засадам християнства, Російська сино- 
дальна Церква була тісно підпорядкована царській державі і 
самому цареві, що вважав себе головою Церкви. ( Уривок). 


ЦЕРКВА В ДЕРЖАВІ ТА її ВІДОКРЕМЛЕНІСТЬ 

Дореволюційна греко-російська Церква звичайно нази- 
вається синодальною, але правильніше було б називати П 
імператорською, бо вона віддалася державі, піш- 
ла на злиття з останньою, стала слугою імператора й сама 
наскрізь просяклася державністю, втративши навіть свою 
назву й обернулася в «ведомство православного испове- 
дания». 

Вищі керівники синодальної греко-російської Церкви, 
визнавши самодержавство виключно християнською, цер- 
ковною формою державного керування, виробили й фаль- 
шиву ідею «православного царя», внесли П навіть до бого- 
служення. В житті Церкви сталися ті неможливі явища, які 
не мали б місця, коли б російська Церква не сприятливістю 
російської держави користалася, а жила б серед байдужого, 
навіть ворожого до Христа поганства чи й просто невір- 
ства. Історія свідчить, що позиція татарських ханів і ту- 


215 



рецьких султанів, принципово зайнята ними відносно 
Христової Церкви в час перебування останньої під їхньою 
державною зовнішньою зверхністю, носила характер більш 
уважного відношення до Церкви й була внутрішньо більш 
християнською, ніж позиція до Церкви бувшого російсько- 
го «царського», «православного» уряду. Хани й султани не 
порушували внутрішньої свободи Церкви. Закони бувшої 
Російської імперії обезличили Церкву. 

Апостол Павло навчає Церкву: «Голова Церкви — 
Христос» (Еф. 5, 23; Кол. 1, 18), а російські державні зако- 
ни виправляють його ст. 42: «Император, яко христианский 
государь, єсть верховньїй защитник и хранитель догматов 
(?!) господствующей верьі и блюститель правоверия и вся- 
кого в Церкви святой благочиния; в сем смьісле император 
в акте о наследии престола 1797 года апреля 5 дня име- 
нуется главою Церкви». І ст. 43: «В управлений цер- 
ковном, самодержавная власть действует посредством св. 
Синода, ею учрежденного. В присяге, которая требуется от 
членов Синода при вступлении в зту коллегию, через ко- 
торую самодержавная власть управляет Церковью, между 
прочим, значится следующее: „Признаю и клятвой утвер- 
ждаю, что верховньїй судья сего св. Синода єсть импе- 
ратор всероссийский, наш государь всемилостивейший”». 

До більшого знущання над Церквою не можна дійти; 
більшого гніту, більшого приниження, ніж є в 42 статті 
основних російських законів, Церква не зазнавала ні від 
якого, навіть поганського уряду. Жодний правитель не ро- 
бив і не зробить себе головою Церкви. Звичайно, 
державна влада може видати який захоче закон й об’я- 
вити себе навіть божеством. Пригадаймо Рим і його імпе- 
раторів, але ж державна влада сама по собі не має жодного 
церковного авторитету, авторитет цей може бути наданий 
їй тільки Церквою, і от російська Церква, в особах своїх 
представників — ієрархії і, надала цей церковний авторитет 
російській імператорській владі, санкціонувала це насиль- 
ство над собою й взяла його під свій захист, оголосивши 
самодержавство християнським урядом, а «православного 
царя» — захисником віри. Чудовою ілюстрацією до всього 
є книжка Гур’янова, надрукована року 1857-го під назвою: 
«Прогулка с детьми по России»; в цій книжці, в 1-й частині, 
на 176-й сторінці, читаємо: «Русский государь єсть пат- 
риарх или глава Церкви греко-российский, и позтому, 
будучи помазан миром при коронации, он может, если бьі 
захотел, служить обедню». Книжка ця ухвалена духовною 


216 



цензурою... А імператор Павло І і навсправжки захотів 
служити «обедню», і, напевно, й відслужив би, якби не 
трапилась до того перешкода. Отак то синодальна росій- 
ська Церква віддала була себе до рук й розпорядження 
«князя світу цього», так з’єднала себе з державою. А 
які ж наслідки цього сталися? Руїна — відповідає сучас- 
ність... 

«Многие смотрят у нас на Церковь, как на одну из 
государственньїх функций... отправления которой... подчи- 
неньї общей цели государственного организма. Царство не 
от мира сего смешано с царством от мира сего» — так 
писав відомий публіцист Аксаков (Полн. соб. соч., т. IV, ст. 
29). А ось як на це «подчинение» російської Церкви інте- 
ресам держави реагували люди, що шукали Христової 
Церкви: «В русской империи отношение духовной власти к 
гражданской таково, что оно непримиримо с правильним 
отправлением апостольского служения. Я не могу отрицать 
или скрьівать недолжное преобладание государства, и если 
бьі я отнесся к зтому легко, как бьі считая, что такая 
узурпация не имеет существенного значення для католи- 
ческой верьі, а что ее можно принять и подчиниться ей, то 
я вьіставил бьі себя в глазах всего Запада за д у р а к а, 
ничем не оказьівая услуги Восточной Церкви через моє к 
ней присоединение» (Соч. Хомякова, т. II, ст. 482). Так 
пише коресподент Хомякова Пальмер, що довго-довго сту- 
кався в двері «православія». 

Від Церкви, що була в союзі з державою, тікали. 
Самодержавна влада скувала волю й голос Церкви, під- 
перезала її по своєму, утворила Вавилонську бюрократичну 
башту. Башта ця завалилася та потягла за собою й Церкву, 
російська Церква покололась на різні ворожі течії, які в 
погоні за відбудуванням минулого державно-величного 
стану Церкви, топлять одна одну й остаточно розганяють 
нарід з церков. 

Нехай же доля царської синодальної російської Церкви, 
що віддала себе на послуги держави, буде застереженням 
для всіх Церков. 


Архиєп. Микола Пивоварів 


«Церква й життя», орган УАПЦ, ч. 1, Харків, ВПЦР, 1928, стор. 
28-29. 


217 




СИМОН ПЕТЛЮРА ПРО УКРАЇНСЬКУ 
ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ 


Головний Отаман Симон Петлюра — один з найвидатніших 
діячів української революції — жваво цікавився і турбувався 
долею Української Православної Церкви, дбаючи одночасно про 
інші віровизнання. Церковні питання заторкнуто в кількох його 
листах, три з яких наведено нижче. 


[36] 

ЛИСТИ ДО МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ І ОГІЄНКА 


Два листи Симона Петлюри до міністра ісповідань в уряді 
УНР І. Огіснка, написані в кінці 1921 року, віддзеркалюють 
ступінь зацікавлення Головного Отамана справами Української 
Православної Церкви. У першому листі він висловлює подяку 
проф. Огіенкові за його вклад у відродження У АПЦ і з радістю 
відзначає її поступ. У другому листі Симон Петлюра робить 
глибоку аналізу стану У АПЦ і висловлює погляд, що самої 
автокефалії ще замало: повне завершення церковної ієрархічної 
структури, на його думку, може бути досягнуте лише тоді, 
коли на чолі Української Православної Церкви стане власний 
патріярх. 

Чи С. Петлюрі було відомо в час писання цих листів про те, 
що в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Церковний 
Собор — встановити не вдалося. 


Голова Директорії Української Народньої Республіки 
19 листопада дня 1921 р. Ч. 1510. М. Постою 

ШАНОВНОМУ ПАНОВІ ІВАНОВІ ОГІЄНКОВІ, 
МІНІСТРОВІ ІСПОВІДАНЬ 


Шановний Іване Івановичу! 

Більш двох років тому, в порозумінні з організованим 
громадянством українським покликано було Вас на міні- 


219 



стра ісповідань. Від того часу незмінно, при всіх обста- 
винах, залишаєтесь Ви на своєму пості. 

Уважно слідкуючи за діяльністю Вашою, з вдоволенням 
бачив я, що, по всяк час, при самих несприятливих обста- 
винах, Ви з повною відданістю та великою любов’ю від- 
давали всі свої сили, знання й енергію для справи духов- 
ного відродження українського народу. 

Завдяки видатній дбайливості та невсипучій енергії Ва- 
шій покладаються міцні підвалини для найкращого роз- 
витку відродженої Автокефальної Православної Церкви 
Української: перекладено службу Божу на живу мову 
українську, розвинуто широку видавничу діяльність в пи- 
таннях церковно-національних, підготовляються кадри на- 
ціонально-свідомого духовенства. Українська Церква Пра- 
вославна нав’язує зносини з Вселенським Патріярхом та 
організовано вступає до всесвітніх об’єднань церковних. 
Одночасно з цим провадиться релігійно-освітня праця серед 
нашого вояцтва й громадянства та задовольняються релі- 
гійні потреби їх на чужині. 

Дбаючи найбільше про розвиток Православної Церкви 
Української, не забули, одначе, Ви і про справи інших цер- 
ков і громадян релігійних усіх визнань, в Україні сущих. 
Перебуваючи в живих стосунках з видатними представни- 
ками цих Церков і громад, Ви зуміли викликати у них 
прихильне відношення до справи нашої державности. 

Ревна та вельмикорисна праця Ваша заслужила собі 
признання серед вояцтва й громадянства нашого й архи- 
пастирське благословення Преосвященного єпископа Кре- 
мянецького Діонісія, під опікою якого перебуваємо ми на 
чужині; маю певність, що таку ж вдячну оцінку в скорому 
часі зустріне Ваша праця на Рідній Землі в боголюбивого 
народу українського, що в останні роки з особливою рев- 
ністю й високим релігійним піднесенням власними силами 
будує відроджену живу національну Церкву. 

З нагоди закінчення праці Вашої по перекладу Літургії 
святого Івана Золотоустого, оглядаючись на перейдений 
Вами шлях державного служіння, вважаю за свій приємний 
обов’язок, в імені Республіки, висловити Вам щиру подяку 
за доконану працю Вашу й побажати Вам здоров’я й сил 
для дальших трудів на добро народу й Батьківщини. 

З пошаною 
С. Петлюра 

«Слово істини», ч. 1-2, Вінніпег, 1950, листопад-грудень, стор. 40-41. 


220 



... Надаючи справі організації української Церкви велике 
значення з погляду державного, я, оглядаючи пройдений 
нею шлях, приходжу до висновків, що ми не продумали 
до логічного кінця поставленого перед українською дер- 
жавністю питання про націоналізацію нашої Церкви. Ми 
бачимо її в так званій автокефалії. Це алгебраїчна фор- 
мула, що її можна вирішувати різно з погляду церковної 
практики. Справа автокефалії може розумітися всіляко, як 
з погляду теоретично-канонічного, так і з погляду церков- 
ної практики. На мою думку, ця справа нашими церков- 
ними діячами не розкрита якслід, не конкретизована, а 
щодо свого ієрархічного змісту (дотеперішнього), то до 
кінця не доведена. Ми гадаємо, що як будемо мати власних 
єпископів, то цим уже ставимо Церкву на тверду основу, з 
якої ніякі політико-церковні конфлікти її не зсунуть. Далі 
власного митрополита в столичному місті наші автоке- 
фальні мрії й змагання не йдуть, а поза «вищу церковну 
раду» при тому ж митрополитові не сягають. Наскільки 
помилковими та облудними є такі мрії, показала нам прак- 
тика за часів Скоропадського, що автокефальним змаган- 
ням української Церкви зразу ж надала цілком протилеж- 
ний зміст, проголосивши залежність нашої молодої Церкви 
від Московського патріярха, тим самим саму ідею авто- 
кефалії повернувши внівець, а маєстат голови московської 
Церкви піднявши до становища зверхника нашої Церкви 
фактично. Коли зважити вагу політичних моментів такої 
залежности, то ми прийдемо до висновку, що така залеж- 
ність буде в’язати і лет, і розвій, як церковної, так і полі- 
тично-державної думки української нації. Якими б успіш- 
ними в майбутньому не були наші здобутки та досягнення 
в площині політичної боротьби, все ідею нашої державної 
незалежности «по руках і ногах» буде в’язати оця залеж- 
ність в площині церковній, вгашаючи і підтинаючи само- 
стійницькі змагання нашого народу. Нація, що стремить 
до власного державного життя, не може помиритися з 
такою залежністю. На прикладі сербської Церкви право- 
славної ми бачимо, що при першій змозі, в парі з за- 
твердженням політично-державної самостійности, прова- 
диться затвердження і церковної незалежности в формі 
організації власного патріархату, тим самим ставлячи 
справді належну «точку» над справою автокефалії сербської 
Церкви і підносячи маєстат її до вищого ступеня. 

Зупиняючись над справою автокефалії української Цер- 
кви, я гадаю, що ми повинні цілком послідовно розкрити 


221 



зміст цієї формули і зробити логічні висновки з нього. 
Очевидна річ, що належними постановами тимчасових 
вищих органів української Церкви (у формі Соборів), по- 
диктовані політичними моментами київської ухвали 1918 
р., що встановили залежність нашої Церкви від Москов- 
ського патріарха, будуть скасовані. Але я гадаю, що цим 
скасуванням справи цілковитої автокефалії нашої Церкви 
ми на ґрунт непохитний ще не поставимо; необхідно піти 
далі і надати такі форми самостійництву нашої Церкви, 
які б відповідали державним інтересам української нації і 
були б логічним завершенням самої ідеї про церковну 
автокефалію. 

... Коли ієрархічні моменти останньої [нашої Церкви] 
втілені будуть тільки в формі власних єпископів, а на чолі 
інституту єпископів стоятиме Митрополит Київський, — 
цього, на мою думку, не вистачить для того, щоб Церква 
українська стала нарівні, в усвідомленні і нашому, і інших 
народів, з другими Церквами православними. При цих умо- 
винах Церква Андрія Первозванного все буде «пасти зад- 
ніх», все не буде мати того авторитету, тієї пошани, які їй 
повинні належати як з мотивів державних, так і з мотивів 
церковної історичної традиції, як до Церкви первозванним 
І. Христа апостолом заснованої. Я передбачаю більші ком- 
плікації для нашої справи, що випливають з такої неза- 
вершеної, мовляв би, «половинчатої, ієрархічно-організа- 
ційної структури української Церкви». Ця структура не дає 
Гарантії за додержання вимог церковної дисципліни най- 
вищими достойниками нашої Церкви, відкриває можли- 
вості центробіжних стремлінь з їхнього боку, церковно- 
політичного авантюризму, цебто дає можливості для ре- 
цидиву в молодій українській Церкві тих виснажуючих її 
внутрішню силу, її відпорність, її зовнішній маєстат явищ, 
що їх знає наша церковна історія: 1) Підчас запровадження 
унії та 2) Підпорядкування нашої Церкви під зверхню за- 
лежність від Церкви московської. 

І, як причиною загублення нашої державної незалеж- 
ности, помимо економічно-політичних причин, було неза- 
вершення процесу консолідації української нації під час 
смерти гетьмана Богдана, брак єдиної державної ідеології 
у його заступників, що має об’єктивну цінність для всіх 
кляс тогочасної української нації, — так причиною загуб- 
лення українською Церквою тогочасної автокефалії був 
брак єдиної церковної думки у вищих достойників її, брак 


222 



відповідної дисципліни серед них і незавершена, як слід, 
організаційна структура нашої тодішньої Церкви, голова 
якої — Митрополит Київський — мав більше моральну 
силу для нашої Церкви, як ієрархічно-фактичну. З мого 
погляду, майбутня структура ієрархічна української Церкви, 
оскільки про неї судити можна на підставі дотеперішньої 
практики і оскільки не зроблено буде відповідних корек- 
тивів до неї, ховає в собі і внутрішню «червоточину» і не 
дасть гарантій безупинного розвитку національної Церкви. 
Коли взяти зносини майбутні нашої Церкви, хоча б з 
грецькою, царгородською чи сербською, то тут матиме 
місце нерівність; на нашу Церкву, на вищих представників 
її і на голову її, митрополита, все «згори» заглядатимуть 
патріархи інших Церков, відповідним чином і трактуючи 
нашу Церкву, що для її авторитету, маєстату було б неба- 
жаним, а з боку державних інтересів навіть шкідливим. 
Так само й для культивування авторитету церковної ієрар- 
хії серед кругів церковних, серед великої української дер- 
жавної парафії, фігура митрополита, як голови — очолення 
нашої Церкви, була б мало імпонуючою. Та й по суті 
справи, коли хочемо надати українській Церкві, як Церкві 
апостола Андрія Первозванного, відповідаюче їй значення, 
то ми повинні моменти, зв’язані з цим завданням, до ло- 
гічного кінця продумати і в таку зовнішню форму втілити, 
яка б відповідала тому змістові, що в ній і в її історичнім 
атрибуті міститься. 

Я думаю, що українська автокефальна Церква головою 
своїм повинна мати власного патріярха, як цілком логічне 
завершення її ієрархічної архітектоніки і еволюції нашої 
національної думки, нашої національно-державної ідеології. 

Український патріярх — рівний патріярхові московсь- 
кому — це річ, потреба якої вимагається інтересами укра- 
їнської Церкви та своєчасною оцінкою тих небезпек, що 
загрожувати будуть, — я це передбачаю, — в її натураль- 
ному розвитку. В майбутніх конфліктах нашої держави з 
Москвою внутрішньо міцна, ієрархічно дисциплінована 
українська Церква може відіграти велике позитивне зна- 
чення у вислідах такої боротьби. В зносинах, в поширенні 
свого морального й іншого впливу на православні Церкви 
(грузинську, білоруську, польську, латиську, вірмено-гри- 
горіянську) держав, посталих на місці давньої Росії, така 
українська Церква, як я хотів би в майбутньому недалекому 
її уявити, могла би так само допомогти зміцненню та впли- 
вові нашої державности, не кажучи вже про ті придбання, 
що цією дорогою і для своєї сили вона може осягнути. 


223 



Висловлюючи оці мої міркування в такій важливій 
справі, я мало роблю собі клопоту з того, що вони при- 
ходять в голову серед таких несприятливих обставин. Без 
огляду на останні, мусимо мати з’ясованими і піа дезідеріа 
нашого державного будівництва, інтегральною частиною 
котрого є й плянове будівництво української Церкви. Такої 
точно до деталів продуманої програми ми ще не мали; і 
це, з мого погляду та досвіду, було одною з головних 
наших невдач. Мусимо все зробити, щоб ця ідея перемогла, 
стала елементарно зрозумілою, знайшла своїх активних 
адептів і оборонців. Я певний є, що ідея власного патріар- 
хату, як найбільш доцільної ієрархічної форми в органі- 
зації української автокефальної Церкви, носиться в свідо- 
мості, чи може напівсвідомості, наших церковних кругів, 
шукаючи лише стимулу, імпульсу для свого виявлення й 
кристалізації. 

19. 12. 1921 

Архів Українського Національного Музею, Чікаґо. Машинопис. Від- 
пис оригіналу. (Подано із скороченнями). 


ЛИСТ ДО ПРЕДСТАВНИКА УАПЦ НА ЗАХІДНЮ 
ЕВРОПУ ЄВГЕНА БАЧИНСЬКОГО 


У цьому листі, написаному за рік до смерти Головного Ота- 
мана, висловлено погляди на становище відродженої УАПЦ під 
керівництвом митрополита Василя Липківського і наголошено 
потребу виведення її з ізоляції до єднання з іншими Православ- 
ними Церквами. У зв’язку з цим С. Петлюра звертає увагу на 
проблему відходу УАПЦ від деяких традицій і канонів Вселен- 
ської Православної Церкви та висловлює побоювання, що це 
може бути перешкодою до встановлення нормальних між-цер- 
ковних зносин. 


Вельмишановний Євгенію Васильовичу! 

Вячеслав Костянтинович [Прокопович, голова Ради мі- 
ністрів УНР в той час] дав мені прочитати Вашого листа з 
1.6.1925 р. Інформації, подані в цьому листі, дуже цікаві і 


224 



викликають потребу реагувати на них. Дуже добре, що 
Вам пощастило ближче познайомитися з абесінською де- 
легацією і використати це знайомство для інформаційних 
цілей... Вітаю Вашу згоду — по пропозиції митрополита 
Василя Липківського — стати офіційним представником 
Автокефальної Церкви закордоном. Треба Вам знати, що 
церковний рух на Україні справляє велике враження на 
політичні круги як в Англії, так і у Франції. Стверджую це 
на підставі цілком певних даних, що походять з відповід- 
них дипломатичних джерел. Можна сказати, що остання 
постанова Собору Автокефальної нашої Церкви (в маю м. 
ц. р.) про окремішність української Церкви від московської, 
оцінюється цими кругами, як дуже поважний фактор укра- 
їнського руху взагалі в його тенденції сепаруватись від 
Москви. В зв’язку з цим, потреба інформації про 
нашу Церкву в закордонній пресі стає актуальною. До 
мене, через посередництво різних людей, звертались за 
матеріалами в цій справі. На жаль, я не міг задовольнити 
цієї заінтересованости, бо те, що я маю, — застаріле. От 
через що Вам треба попрохати від м. Липківського при- 
сипки Вам протоколів та справоздань 
різних З’їздів чи Соборів української Церкви, разом з до- 
кументальними іншими даними про її діяльність, почи- 
наючи від 1919 року. Не все в нашій Церкві — добре й 
нормальне, не одне вимагає направи та полагодження, не 
в одному діяльність і думка наших автокефалістів викликає 
здивування і вагання щодо моральних і канонічних мо- 
ментів, — але про це можна іншим разом обмінятись 
думками. Покищо добрим можна скваліфікувати самий 
факт звернення до Вас митрополита Липківського в справі 
представництва Вашого інтересів Автокефальної Церкви. 

В цьому напрямку Ви могли б дуже багато зробити, 
шукаючи моральної підпори для нашої Церкви в созвучних 
їй православних Церквах інших народів, або се- 
ред тих Церков, що канонічно стоять близько до неї. Пра- 
ця, розпочата тепер у цьому напрямку, могла б дати свої 
наслідки в майбутньому, може й не такому далекому, — 
коли українська проблема знову стане на порядок дня в 
міжнародніх відносинах. З різних боків можна і слід 
провадити підготовчу працю в тому сенсі, щоб не повто- 
рився сумний досвід 1919-1920 р., коли українська політика 
не дала в руки українській стратегії максимуму тих засобів, 
за допомогою яких можна б було з більшим успіхом за- 
кінчити боротьбу нашу. В зв’язку з цим і підготовча праця 
на ґрунті церковно-релігійних інтересів серед созвучних 


225 



кругів може стати у великій пригоді і відограти велику 
позитивну ролю для нашої національної справи взагалі, а 
не лише для церковної. 

Хай Бог допоможе й Вам зробити на цьому ґрунті те, 
що в Ваших силах! Я персонально заінтересований в тому, 
щоб Ваші заходи в цьому напрямку були координовані з 
цілокупністю інших, може іншої натури, але однаково на- 
правлених на добро нашої Батьківщини. В зв’язку з цим я 
з охотою буду ділитись з Вами потрібними інформаціями, 
дотичними як нашої церковної справи, так і взагалі націо- 
нальної. З-поміж них уважаю потрібним поінформувати 
Вас перш за все про діяльність спеціяльного товариства 
католицького, заснованого в Парижі з метою пропаганди 
католицизму в Росії взагалі і на Україні зокрема. Це това- 
риство студіює сучасну ситуацію церковну на Україні, га- 
даючи, що умовини, утворені розгардіяшем політичним і 
безладдям церковним, сприятимуть поширенню католициз- 
му в нашому краю. З такою ж програмою прозелітизму 
своїх ідей на Україні носяться і євангелики, а їх агент, 
відомий Вам Крат, сидить тепер в Чехії і «працює» серед 
еміграції. Він так само носиться з широкими плянами 
«совращенія» українців на свою віру. Коли сюди додати 
консервативизм більшости укр. духовенства і його 
«вірність» старій московській Церкві, — то ті перешкоди, 
якими засіяно шлях дальшого розвитку Української Авто- 
кефальної Церкви, виростають в досить поважну силу. 

Інформації митрополита Василя Липківського про скріп- 
лення Автокефальної Церкви приймаю з певним застере- 
женням: 2000 парафій — це занадто мала пропорція в 
порівнянні з цілою Україною, тоді як число єпископів — 
занадто велике. На мене справляє все це враження про 
малий порівнюючи розгін нашого церковного руху і про 
обмеженість тої енергії, якою володіють автокефалісти в 
своїй дальшій «експансії». Можливо, що політика більшо- 
вицького уряду багато шкодить і ставить поки що непо- 
боримі перепони, але трохи знаючи і персональний склад 
єпископату українського і вартість провідників церковного 
руху, я приходжу до висновку, що з тими даними, якими 
сьогодні розпоряджає Церква українська, їй далеко ще від 
того, щоб зайняти на Україні домінуюче становище. Зо- 
крема Автокефальна Церква майже нічого не видає, 
ні книжок, ні періодичних органів, ні взагалі ніякої літе- 
ратури. Можливо, що й тут більшовики заважають. Тоді 
варто би було цю справу організувати закордоном і в 
умовинах вільних організувати видавництво церковної лі- 


226 



тератури, коли видавати останню заборонено більшовика- 
ми. В кожному разі справа ця, з мого погляду, набирає 
великої ваги в тому періоді, який власне тепер переживає 
наша Церква, бо без книги — літератури церковний 
рух на Україні ні поширитись, як слід, ні поглибитись, ні, 
нарешті, закріпитись не зможе. Я боюся через це, якби вся 
наша «автокефальна епопея» не кінчилась свого рода «сек- 
тантством», до якого з упередженням будуть ставитись не 
лише Вселенська Православна Церква, а й інші созвучні 
Церкви, як англіканська тощо. 

Наша Церква і географічно і політично і з о л ь о в а- 
н а від єднання та зв’язку з іншим християнським світом. 
Це — зле, бо засуджує її на всі наслідки ізоляції. 

Може перші кроки, що вона їх робить, звертаючись 
між іншим і до Вас, в напрямку зносин з широким світом, 
внесуть свіже щось в її життя, додадуть їй нових сил і 
примусять більше оглядатись на традиції та канони, з яки- 
ми вона ніби ще не встановила нормального відношення? 

Дай, Бог, щоб це було так! З національних міркувань 
виходячи, я радий був би, коли б наша національна Церква 
стала вартою 40-мільйонного народу! 

Бажаю ж Вам в міру можливого сприяти здоровому 
розвиткові нашої Церкви! 

З правдивою до Вас повагою П[етлюрсі\ 

П.С. Мої привітання для Вашої дружини! 

6. VI. 1925 р. Б. 

П.С. Рекомендую обережність в листуванні з м. В. Лип- 
ківським, а найпаче не давати ніяких натяків ні на Ваше 
близьке знайомство з «українською контрреволюцією», ні 
з «петлюрівськими агентами», бо це могло б мати не- 
приємні наслідки для Вашої діяльности і для самого м. 
Липківського. Ви — тільки «церковник» і тільки в площині 
церковних інтересів листуєтесь з м. Липківським. Це моя 
щира порада, що випливає з розуміння того становища, в 
якому перебувають наші автокефалісти і яке не спасає їх 
від підозрінь з боку совітської влади. 


П[етлюра\ 

«Бюлетень Благовісництва й Краевої Ради УАПЦ в Західній Німеч- 
чині», ч. 1, Інґольштадт, УАПЦ (Соборноправна), 1956, січень-березень, 
стор. 11-14. 


227 




РОЗДІЛ IV 


ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ УАПЦ 

1921 — 1936 




ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ УАПЦ (1921 — 1936) 


Відроджена в 1921 році Українська Автокефальна Православна 
Церква швидко ширилась по всій Україні. До 1924 року вона 
мала вже понад ЗО єпископів, приблизно 1500 священиків та ди- 
яконів і біля 1100 парафій. Богослуження відправлялись зрозу- 
мілою і близькою масам українською мовою; тією самою мовою 
виголошувались проповіді (на проповідництво у відродженій 
Церкві звертали особливо пильну увагу). Скільки можна було в 
надзвичайно несприятливих умовах комуністичної влади, прова- 
дилась праця над перекладами на українську мову і виданням 
священних та богослужбових книг. Розквітла ділянка церковного 
співу, в якій працювали о. Кирило Стеценко, Яків Яциневич, 
о. Григорій Павловський, Гончаров та інші. Наголошувалась все- 
народня участь у діяльності Церкви, життя в дусі Христового 
братерства. «Український церковний визвольний рух, — писав 
Володимир Чехівський, — викликав в Церкві піднесення й життя 
духовного, морального, переборов в собі невірство, індиферен- 
тизм до Христової віри...» 

Але розвиток і творче життя Церкви з самих початків зустрі- 
чалися з серйозними перешкодами. Російська Церква на Україні 
вела проти УАПЦ безоглядну кампанію очорнювання і агітації 
серед духовенства і вірних. Комуністична влада, усвідомивши 
популярність відродженої української Церкви, дуже швидко за- 
реаГувала утисками, переслідуваннями, арештами, що тривали з 
більшою чи меншою інтенсивністю до 1930 року, коли глибоко 
знекровленій УАПЦ наказано «самоліквідуватися». Для ослаблен- 
ня Церкви влада підтримувала створену в 1924 році Діяльну 
Христову Церкву. Тяжко відбивався на житті УАПЦ і внутрішній 
нелад, деякою мірою спричинений послабленням традиційної ке- 
рівної ролі єпископів. Треба пам’ятати також, що життя відрод- 
женої УАПЦ проходило в умовах організованої владою бороть- 
би з релігією, шаленої безбожницької пропаганди і сіяння серед 
народу зневаги та ненависти до духовних осіб. 

Зрозуміло, що з огляду на такі обставини, про життя і діяль- 
ність УАПЦ не могло зберегтися багато матеріалів. Історик доби 
відродження не має у своєму розпорядженні послідовної і ви- 
черпної документації. Те що дійшло до наших днів — це мате- 


231 



ріяли, друковані в короткотривалому органі УАПЦ «Церква й 
життя» (1927-1928); документи, переслані архиєпископові Іванові 
Теодоровичу до США і представникові УАПЦ в Західній Европі 
Євгенові Бачинському; окремі матеріяли, які чудом збереглись у 
декого з вірних; дещо з листування і випадкові документи. Збе- 
рігся VII розділ «Історії Української Православної Церкви» ми- 
трополита Василя Липківського про відродження УАПЦ. Спога- 
ди учасників національно-церковного руху і очевидців подій цер- 
ковного життя 20-х і 30-х років доповнюють ці нечисленні архівні 
матеріяли. 

Деякі з цих матеріялів опубліковано в цьому розділі. 


232 



ЗАКЛИКИ, ЗВЕРНЕННЯ, ПОСЛАННЯ 


[ 37 ] 


ЗАКЛИК УАПЦ ПРО ДОПОМОГУ 
ГОЛОДУЮЧИМ У 1921 РОЦІ 


Всеукраїнський Православний Церковний Собор 1921 р. відбу- 
вався в час, коли Україну і сусідні землі охопила хвиля голоду. 
Щойно відроджена УАПЦ зареагувала на це лихоліття закли- 
ком до всіх людей світу, зокрема християн, спільними зусиллями 
допомогли голодуючим « відхилити ... страшну катастрофу». 


ДО УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ВСЬОГО СВІТУ 
ПРО ДОПОМОГУ голодним 

Люди, Брати! До Вас, до всіх без різниці віри й націо- 
нальности звертається з братерським закликом Українська 
Православна Церковна Рада м. Києва, керуючий орган 
Української Автокефальної Православної Церкви, боліючи 
всім серцем за нечуване в літописах людности горе своїх 
братів. 

Ще з того літа почала насуватися чорна хмара голоду 
на велику частину України — Запоріжжя та на сусідні 
області, а також у Росії на Поволжжя. Восени і з початку 
зими голод остаточно охопив ці країни, присудивши де- 
сятки мільонів людей до голодової смерти. 

Бракує сили переказу, немає фарб [щоб] змалювати 
страшні явища цього лиха. А що буде далі й подумати 
страшно. 

Становище безнадійне, безпросвітне, жах охоплює душу. 

Уряд за допомогою свідомих громадян уживає всіх 
заходів, щоб якнебудь зменшити це лихо. Але останнє 
настільки велике, боротьба з ним при сучасних умовах 
настільки важка, що цих засобів зовсім не досить. Потрібна 
більш значна допомога. 

Тільки дружня своєчасна участь у цій боротьбі всього 
культурного світу допоможе відхилити від нещасних 0X0- 


233 



плених голодом районів страшну катастрофу та врятувати 
зі страшних кігтей смерти вже намічені жертви. 

Люди, брати всього світу! Тільки на Вас вся надія! У 
Ваших руках доля наших нещасливих братів. Рятуйте їх 
від голодної смерти. Во ім’я високої культури та високої 
гуманности почуйте стогнання знесилених нечуваними му- 
ками, простягніть їм руку помочі, пожалійте, вирвіть з 
кігтей ненажерливої смерти, особливо безвинних дітей. 
Киньте ясний промінь надії на життя тих, кого покрила 
чорна хмара безнадійности та нестерпного жаху. 

Звертаємось окремо до Вас, брати християни всіх Цер- 
ков та общин на світі. Згадайте Заповіти нашого Боже- 
ственного Учителя про правду, любов та всесвітнє бра- 
терство. До Вас наші і Ваші брати простягають свої зне- 
силені руки. Вам колись сказали за голодних Божественні 
уста. Дайте ж, молимо і ми, дайте їм життя, за Вас Богу 
молитись і Йому хвалу підносити! 

Віримо, що добро, правда і любов не вмирають. Укра- 
їнська Автокефальна Церква, що прагне відновити хрис- 
тиянське життя на цих непорушних основах, певна, що 
людність всього світу, будуючи на них своє щастя, почує її 
голос. В грозі і хуртовині сучасних подій, що підняли весь 
світ і охопили жахом, вона вбачає руку Господню, яка 
карає, але й милує. Через вогонь великих страждань рука 
Божа веде всю людність до нового життя, до царства 
ліпшої долі, до всесвітнього братерства правди на землі. 

[ 1921 ] 

Архиєпископ Василь Липківський, 
Митрополит Київський і всієї України 

Голова Церковної Ради М. Мороз та її члени. 

Із збірки Ф. Бульбенка. Архів УВАН ім. Д. Антоновича у США, Нью- 
Йорк. Машинопис. 


234 



[38] 


УАПЦ І РАДЯНСЬКА ДЕРЖАВА 

ЗВЕРНЕННЯ ВПЦРади 


Стурбована широкою популярністю УАПЦ серед народу, 
комуністична влада вже в 1922 році почала проти неї кампанію 
нападок у пресі, закидаючи їй контрреволюцію, петлюрівщину і 
подібні «злочини». Щоб оборонитися від цих обвинувачень, на 
Великих Микільських Зборах ( пленумі ) ВПЦРади, які відбувались 
25-30 травня 1924 р., на пропозицію В. Чехівського було прий- 
нято « Прилюдну заяву до всіх церков ВПЦРади УАПЦ » із з’я- 
суванням ставлення Церкви до радянської влади та її політики. 
Заява написана в лояльному тоні, але в ній підкреслюється, що 
хоч Церква і держава поділяють спільні цілі — визволення лю- 
дини від визиску і гніту, — їхні шляхи до здійснення цієї мети 
цілком відмінні. 


Від імени УАПЦеркви ВПЦРада звертається з цією 
заявою до всієї людности України. Зібрані ми во ім’я 
Христа і повинні посвідчити і оповістити про віру нашу. 
Перед лицем представника державної влади Пілата Хрис- 
тос, на обвинувачування лжесвідків в шуканні корони царя 
Іудейського, відповів: «Царство Моє не від світу цього». 

Дійсно, громада учеників Христових не вступала на 
дорогу політичного життя. Лише пізніше (з IV в.) кляси 
визискувачів намагались поневолити Христову громаду, 
щоб вжити Церкву, як знаряддя для примусу над людьми 
праці. Так було на Сході і на Заході, так було і в Росії, і в 
Церкві, що перебувала в Росії, і на Україні до 1917 р. 
Коли упало в минулій Росії панство старих гнобительських 
клясів над Церквою, життя Церкви, як громади, почало 
відживати. Укр. Прав. Церква відроджується в 1919 р. і на 
Соборі 1921 р. починає працю над своїм визволенням від 
стародержавних впливів, борючись з стародержавними 
елементами у всіх галузях церковного життя. Укр. Пра- 
восл. Церк. громада ясно виявляє своє відношення до нової 
держави на Україні. 


235 



Нова держава на Україні, Українська Соціалістична 
Радянська Республіка, намітила дорогу владі пролетарів, 
шлях визволення робітництва. Укр. Церква забороняє своїм 
членам бути оборонцями влади панства, забороняє гноб- 
лення меншого брата. Коли ап. Павло каже, що хто не 
робить, хай і не їсть, то очевидьки, хто не хоче робити, 
той не може мати участи в керуванні державним життям, 
[яке] позбавлен[е] в Укр. Соц. Рад. Республ. гніту і облуди 
панських верств. Християнство, як віра, що вимагає від 
своїх послідувачів відмовлення від капіталістичного і вся- 
кого визискування і гноблення робітництва, що відроджує, 
витворює і виховує вільну волю, творчу любов до само- 
відданої спільної взаємної праці на благо людського життя, 
очевидно сприяє роботі пролетарської влади, диктатурі 
пролетаріату, як формі державної влади, що ставить своїм 
завданням розвиток спільної праці робітництва держави, 
що силою законів спиняє гноблення паразитних класів. 

На Україні до остатньої революції подвійний був гніт 
від паразитних клясів над робітництвом села і города. Той 
гніт був і соціяльно-економічний, і політичний, і націо- 
нальний; він відбився у всіх галузях життя і в житті релі- 
гійному. Природньо, на Україні ще в 1848 р. зароджується 
революційне Братство під проводом Т. Шевченка, М. Кос- 
томарова і др., що поставило перше завдання знесення 
панської «Церкви-домовини» на Україні і утворення нової, 
творчої, живої, братерської Церкви (див. твори Шевченка і 
«Книгу буття українського народу» Костомарова). При- 
родньо, на Україні, коли Соціялістична Радянська Респуб- 
ліка скинула силу старих гнобительських клясів, могла 
відродитись Христова громада — українська Церква. При- 
родньо, що Христова Церква на Україні так ясно і твердо 
перед Церквами всього світу підняла прапор — Христовий 
хрест, прапор служіння ділу піднесення життя всіх тру- 
дящих і обтяжених до вищого розвитку. 

Держава пролетарська діє силою зовнішньою, силою 
фізичною, матеріяльною. Закон державний, діючи приму- 
сом, викликає острах, часом жах. Але зовнішня сила дер- 
жави обмежена в діянні на індивідуальне життя. Біоло- 
гічна сила, що керує індивідуумом, дає фактичну можли- 
вість обходити закон зовнішній, закон державний. (Остра- 
хом вигониться любов). Інакше діє Христове царство. 
Закон Нового Заповіту відроджує людину, творить нового 
чоловіка. Ясна любов до всіх трудящих і обтяжених, чиста, 
непохитна совість, міцна воля до братерської спільної праці 


236 



на благо життя людей викорінює дощенту хижацькі частки 
в окремій людині. Праця не за страх, а за совість, рож- 
дається під впливом закону любови, а не примусу. Хрис- 
това Церква витворює на благо життя робітництва пра- 
цівників «не за страх, а за совість». Творчий визвольний 
рух Української Автокеф. Церкви являється, таким чином, 
лише складовим елементом всесвітнього визвольного руху 
«трудящих і пригноблених». 

[ 1924 ] 


Із збірки проф. І. Власовського. Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. 
Дж. Машинопис. 


237 



[ 39 ] 


СЛОВО МИТРОПОЛИТА київського 
І ВСІЄЇ УКРАЇНИ 
ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО 

(ДО П’ЯТИРІЧЧЯ ІСНУВАННЯ УАПЦ) 


Підсумовуючи п’ять перших років існування УАПЦ, митро- 
полит Василь Липківський з’ясовує переваги її соборноправного 
устрою і пояснює, яка мас бути роля Соборів та Церковних 
Рад, при всенародній участі в житті і діяльності Церкви. 


Наша Церква живе вже п’ять літ, і повинна жити, доки 
життя нашого народу. А для життя кожної Церкви необ- 
хідні певні норми, певні основи, певні межі, в яких би це 
життя проходило. Треба зазначити, що наша Церква, 
ставши на шлях живої творчости, порвавши з незмінністю 
старих норм церковного життя, ці п’ять літ жила якимсь 
безпосереднім надхненням, ентузіязмом, а не певними 
законами. Життя нашої Церкви з цього боку нагадувало 
той первісний хаос, що був при створенні світу, про який 
сказано, що все було тоді невпорядковане й непевне, і 
тільки Дух Божий над ним носився і впорядковував його. 

Наша Церква досі тільки й жила почуттям органічної 
єдности з Головою — Христом — і вірою в животворче 
керування Нею благодаті Святого Духа, і це почуття 
назавжди повинне залишитися живою вірою нашої Цер- 
кви. Коли Бог керує нами, Він може вводити нас у спокусу, 
але може й визволяти від лукавого. Але настав час, щоб з 
вірою в цю єдність вводити життя нашої Церкви, — 
життя творче й невпинне в своїй суті — в певні межі, щоб 
текло воно в певних берегах, само їх утворюючи, само їх 
змінюючи, але само їх і зміцнюючи. 

Головною підвалиною життя й керівництва в нашій 
Церкві — є всенародня соборноправність, цебто Церква 


238 



наша керується сама собою, при чому всі окремі члени 
Церкви, незалежно від їх роду й ступеня церковного слу- 
жіння в цьому керуванні, мають рівні права. Залишаючись 
цілком на православному ґрунті в питаннях церковного 
служіння (ієрархічних), наша Церква перша поставила 
принцип соборноправности в такі необмежені рямці. Досі 
в православних Церквах соборноправність уживалась тіль- 
ки в розумінні щодо вищих керівничих верств у Церкві — 
єпископів, священства, а за представництво від мирян, від 
народу вважався вищий державний уряд, а над усім цар, 
що був дійсним головою Церкви. Народові залишався 
лише обов’язок підлягати всім вимогам цих керуючих 
верств Церкви. От через що життя Церкви керувалось 
тільки цими відокремленими від народу церковними уря- 
довими інституціями й нагадувало собою не живу всена- 
родню течію, а поодиноких, виділених з народу без його 
волі осіб, розставлених в порядку урядування, мов ті 
пляшечки за казенною печаткою в казенній крамниці, а на 
нарід накладався лише певний обов’язок — витрачати на 
них «останню копійку», як колись було сказано одним з 
найкращих царських урядовців про горілчану монополію. 

Наша Свята Українська Автокефальна Православна 
Церква повинна зовсім інакше скерувати своє життя. Це 
життя повинне бути живою всенародньою течією, як наша 
річка Дніпро, воно повинне захоплювати в себе всі струм- 
ки, що течуть із сіл і міст України і, як наш рідний 
Дніпро, текти в море єднання з усіма Церквами. Саме в 
цьому природному всенародньому русі церковного життя, 
що пройняте вільним подихом Св. Духа (Іоан 3. 8) і є 
дійсна животворча благодать, що приводить Церкви й 
народи до вічного життя та єднання, а не в тих пооди- 
ноких пляшечках з «благодаттю», що штучно утворюють- 
ся окремо від всенароднього життя. Вже тисячу років із 
усіх Церков іде молитва про єднання, але не тільки цього 
з’єднання нема, але й ні на один крок до нього не на- 
близились Церкви... Річ ясна — не було ще дійсного 
розуміння соборноправности. Хіба можуть злитися, з’єдна- 
тися ті пляшечки, що стоять одна коло однієї в казенній 
крамниці, за казенною печаткою, хоч би вони й до віку 
так стояли? Ні, тільки всенародня жива течія церковного 
життя силою своєю прорве всі перешкоди на шляху пря- 
мування до моря й з ним зіллється. Лише всенародня 
соборноправність є не тільки єдино правдивий спосіб керу- 
вання в кожній окремій Христовій громаді, а і єдиний 
шлях до з’єднання всіх цих громад. 


239 



Церква, як громада вірних, є тіло Христове, й вона 
єднається з своїм Головою — Христом в єдиний спосіб — 
братерського поєднання в ім’я Христове, за Його словами: 
«Де два або три зібрані в ім’я Моє, там і Я посеред них». 
В справі керування Церквою це братерське поєднання здій- 
снюється, так би мовити, трьома течіями церковного жит- 
тя: 1) Соборним, на церковних соборах, 2) Церковно-ад- 
міністраційним, на Зборах Рад і 3) духовним, пастир- 
ським. 

Церковні Собори — це є одноразовий, надзвичайний, 
голос Церкви, в єднанні з Головою — Христом і Св. 
Духом, Збори Церковних Рад — це є постійний, органічний 
голос церковного керівництва за голосом церковних Со- 
борів; духовне керівництво — пастирство — є постійне 
джерело води Живої, того Божого дару (Іоан 4. 10), що 
ним живе Церква. Як річка Дніпро, визволившись від зи- 
мової смерти, розливається до надзвичайних меж, а потім 
входить у свої звичайні береги і, таким чином, оживившись 
надзвичайним піднесенням, здобуває собі силу на весь рік 
для своєї звичайної течії, так і у всенародньо-соборноправ- 
ній Церкві в певні терміни повинні відбуватися надзвичайні 
Собори, як найбільш чистий і виразний голос Церкви, 
об’єднаної з Христом. Як повідь в Дніпрі, ці Собори 
повинні одноразово виявити всю могутність і волю Цер- 
кви й надати їй силу для її звичайної течії. Одноразові 
Церковні Збори — це є голос і воля Церкви, це є ті віхи, ті 
маяки, які дають загальний напрямок її життю. Але, крім 
цих маяків, крім цієї поводі, як у річці Дніпрі, так би 
мовити, між ними й під ними повинно текти життя Церкви 
в загальних, звичайних своїх берегах, повинна йти зви- 
чайна, щоденна керівнича церковно-соборна праця. Ця 
праця переводиться церковними радами, які є представ- 
ництвом від парафіяльних церковних рад і від рад церков- 
них об’єднань. Ці ради ведуть органічну, періодичну й 
щоденну працю церковного керування на своїх Зборах, 
великих і малих, і через президію їх. Нарешті, як для 
великої поводі, так і для звичайної течії Дніпра дає по- 
стійну поживу те таємне джерело, що служить початком і 
постійним оживленням його, так служіння духовне в Церк- 
ві є постійний дар Божий для Її життя. Таким чином, 
Собори церковні, що скликаються одноразово в певні 
терміни, як голос і воля Церкви, збори церковних Рад, що 
збираються періодично для постійного керування Церквою, 
що виконують волю Соборів і за їх голосом провадять 


240 



своє керівництво й духовне керівництво Церквою, як по- 
стійне служіння її дарами Божої благодаті, що Христос їх 
дав Церкві — от ті органи, через які виявляється принцип 
соборноправности в керівництві нашою Церквою. 

В практику нашої Церкви ще з початку її відродження 
увійшло, що склад церковних Рад крім парафіяльних, не 
на Соборах обирається, а складається з представників 
парафіяльних Рад і їх об’єднань, незалежно від Соборів, а 
Собори виявляють свою волю, не торкаючись складу Рад, 
вони лише обирають духовних керівників для Церкви. І 
Собори, і Церк. Ради, і духовне керівництво є голос 
Церкви, але Собори є одноразовий, величний своїм на- 
дхненням, духовним піднесенням голос усієї Церкви в 
найбільш містичному єднанні Церкви з Христом. Церк. 
Ради є органічний, величний своєю постійною працею 
голос Церкви в особах її представників, що гармонійно 
єднається з голосом Соборів, а духовне керівництво все 
покриває голосом Христового благовістя й служінням 
Христовими дарами всім, де зібрались два чи три в ім’я 
Христа. І це так і мусить бути: це різноманітність у 
виявленні соборноправности в нашій Церкві є кращою 
запорукою повноти її життя: голос Соборів і голос Зборів 
Рад, в єднанні з духовним керівництвом, не монотонно 
лунають, а дають певний акорд. 

Коли б Собори самі й обирали склад Рад і самі по- 
кладали на них ті чи інші обов’язки, самі звільняли їх, 
коли б, з другого боку, Церковні Ради самі б запрохували 
духовних керівників, самі й обирали їх, була б небезпека 
механічности, одноманітности церковного життя. Наш уст- 
рій цю небезпеку відхиляє: своїми Зборами Рад, як пред- 
ставництвом від церковних об’єднань, він кладе підвалини, 
ставить стовпи будинку, своїми Соборами, як найбільш 
повним, одноразовим голосом всієї Церкви, робить дах на 
будинку, своїм духовним служінням покриває будинок 
банею, як небом, своїми Радами, як дерево листям та 
віттям, прикрашує його, своїми Соборами підвищує до 
єднання з чистим повітрям неба, з яким єднають Церкву 
духовні керівники її, обранці церковних Соборів. 

[1926 р.] 

Василь Липківський 
Митрополит Київський і всієї України 

«Діяння Всеукраїнського Православного Церковного Собору в м. 
Києві 14-30 жовтня н. с. 1921 р.». — Новий Ульм, Українське Православне 
Братство ім. митр. В. Липківського, 1965, стор. 11-14. 


241 



[40] 


ЗВЕРНЕННЯ АРХИЄПИСКОПА 
КОСТЯНТИНА МАЛЮШКЕВИЧА 


Після Другого Всеукраїнського Православного Церковного 
Собору, на якому єпископа Костянтина М алюшкевича було 
обрано одним з двох заступників нового Митрополита Київ- 
ського, його обрали також вищим духовним керівником ( пост 
рівнозначний спархіяльному єпископові ) Київської церковної 
Округи з піднесенням у сан архиєпископа. Приймаючи цей вибір, 
архиєпископ Костянтин Малюшкевич звернувся до священиків і 
вірних Київщини з наступним « програмовим » посланням : 


Побожні українці, вірні діти святої Православної 
Церкви Української! 

Господь покликав мене, а Київський Округовий Цер- 
ковний Собор святої Церкви нашої обрав мене на служіння 
вищого духовного керівника Округової Автокефальної Цер- 
кви Київщини. Шість років я був єпископом Української 
Церкви на Уманщині, шість років там проповідував я сло- 
во правди Христової. Дорога для мене там кожна най- 
менша парафія, бо всі вони, і великі, і маленькі, поділяли 
зі мною свої радощі й своє горе. Любі мені кращі й силь- 
ніші діячі тої Церкви, але дорогі та милі й кволі та немічні, 
бо до мене йшли вони, несучи мені свої думи, свої мрії, 
свої хвилювання і свої болі. З волі Божої Вашої, брати, я 
залишив їх. Залишив для того, щоб знайти Вас, щоб для 
Вас стати братом, стати Вашим порадником і керівником 
життя духа Вашого, щоб Вас полюбити так, як їх любив, 
бо й Ви діти того ж самого народу українського, бо й Ви 
члени тієї ж самої Христової Церкви української. 

Що ж несу я Вам, брати, що дам Вам, про що буду 
благовіствувати? Апостол Павло, прощаючись з тим, кого 
любив він, кого вважав за своїх дітей духовних, говорив 
їм: «Три роки день і ніч без перестанку зі слізьми учив я 
кожного із Вас» (Діян. 20, 31), учив про все потрібне для 
Вас, але найбільше про віру в Господа нашого Ісуса Христа 
(Діян. 20, 20-21). А я, брати, не про все потрібне для Вас і 


242 



Вашого спасіння буду проповідувати, бо для цього не три 
роки, а десятків років не хватило б, але з повною свідо- 
містю говорю, що найперше й найбільше буду учити віри 
в Господа нашого Ісуса Христа, П буду охороняти в серцях 
Ваших, як те найдорожче, що Ви маєте; буду проповідувати 
любов до менших братів наших, до всіх бідних, немічних і 
обездолених усього світу, а найперше до народу україн- 
ського, до його тяжкого минулого й славного прийдешньо- 
го; буду кликати Вас відкинути ганебну байдужість до своєї 
рідної матері й любов’ю своєю залікувати її рани, обтерти 
її сльози; буду кликати Вас до захисту Вашого природ- 
нього права молитись Господу Богу на своїй рідній мові, в 
своїх рідніх храмах; але ж буду й стримувати Вас у цій 
боротьбі, щоб Ви з боротьбою сполучили обережне став- 
лення до таких самих прав братів Ваших, що ще не з Ва- 
ми зараз, що ще блукають чужими шляхами; буду благати 
Вас виховувати дух терпимости до інших церковних течій, 
інших релігійних угруповань, до людей іншого, ніж, Ви 
світогляду, щоб не почути від Ісуса Христа слів докору, 
що почули апостоли: «Не знаєте, якого Ви духа»; дух лю- 
бови й прощення, а не помсти нехай панує в серцях Ваших, 
бо по тому пізнають люди, що Ви діти української Церкви, 
що Ви члени сім! Христової, коли любов будете мати поміж 
себе і коли цю любов будете поширювати навколо себе. 

Любі брати мої, почесні ієреї Божі! Ви поставлені на 
діло будування церковного життя народу нашого. Ви ті 
сіячі, що послав їх Господь на ниву Свою; Ви і женці, що 
маєте пожати посіяне. Ідіть же, не лінуючись, на ниву 
Христову, сійте чисте зерно правди Христової, сійте ро- 
зумне, добре, вічне, не чекаючи, що спасибі Вам скаже 
сердечно наш народ. Повна Ваша кошниця словом Христо- 
вим. Беріть його відти щедрою рукою. Не бійтесь, що 
спустіє кошниця. Не бійтесь, що сили не хватить для діла 
святого. Господь допоможе. 

Але ж, коли поле велике, коли бур’яном воно поросло, 
коли ворог толочить і псує Вашу ниву, коли слабі Ваші 
сили й потрібна Вам буде допомога братня, ідіть за нею 
до мене. Ідіть і тоді, коли радість на серці, коли й горе 
охопить, коли провинились і ждете покути, ідіть і тоді, 
коли похвали заслужили. Не батьком, а братом для Вас 
хочу бути. Будьте братами й Ви! З любов’ю, з довір’ям 
поставтесь до мене, бо то є єдина умова, що при ній можу 
бути корисним для Вас. 

Почесні отці благовісники! Любі брати члени районових 
церковних і парафіяльних Рад! І Ви є ті, що відповідаєте 


243 



за життя Церкви. І з Вами я хочу й повинен мати тісний 
постійний зв’язок. Лише при Вашій допомозі я можу ви- 
конати свій святий обов’язок догляду за життям парафій. 
Допоможіть же мені в моїй праці. Не за страх, не за гнів, 
не за вдячність, а з любови до Бога й до діла святого 
ставайте на спільну працю. 

Любі діти святої Церкви нашої, члени Христових гро- 
мад українських! Надзвичайний момент переживає наш 
нарід: момент боротьби за краще прийдешнє, за вільне 
життя, за братерське єднання людей і народів. Надзвичай- 
ний момент переживає й Церква наша свята. В боротьбі 
вона відродилась, в боротьбі з стародавнім ворожим на- 
сильством, з безладдям церковним, в боротьбі з марно- 
вірством, лжевірством, безвір’ям. То Ви вели цю боротьбу, 
то Ви ясно сказали: «Хай живе наша Церква», то Ви дали 
сили Вашим обранцям від Вас і [щоб] за Вас творити діла 
відродження Церкви і віри. Шануйте ж Ви те, що придбали! 
Шануйте святу рідну Церкву! Це ж школа для Вас,' це ж 
нянька й матір на шляху до Божого Царства, до царства 
любови, добра й чистої, світлої правди. Шануйте всіх її 
діячів, а найперше тих, що дбають про Вас, що дух Ваш 
підносять, що єднають Вас з Богом, що дітьми Вас Божи- 
ми роблять. «Шануйте наставників Ваших, щоб з радістю 
діло велике творили, а не зідхаючи», як каже апостол 
Павло. Але найбільше шануйте святу нашу віру. Чистою і 
незаплямованою її збережіть в грудях Ваших, чистою і 
незаплямованою передайте її дітям Вашим, як Ваш най- 
дорожчий дарунок. Бо що ж Ви дасте їм дорожче від віри? 
Може багатство? Але вони самі його придбають! Може 
розум, світло науки й знання? Але це здобудуть вони й без 
Вас. Передайте їм віру Вашу, бо коли Ви не дасте їм її, то 
як же вони будуть жити без неї?.. 

А на останок віддаю Вас, брати, Богові й слову бла- 
годаті Його, що може навчити Вас більше (Діян. 20, 32), 
ніж я. 

Віддаю найвищому єдиному Пастиреві Ісусу Христу, 
що й мене послав до Вас, як слугу свого, і Вас дав мені, як 
частину свого стада. Нехай же Він сповняє наші серця 
любов’ю до Нього і один до одного. Нехай же Його бла- 
годать, і любов Бога Отця й з’єднання Св. Духа буде з 
усіма Вами (2 Кор. 13, 13). Амінь. 

м. Київ, Року Божого 1927, м. грудня 20 дня 

Архиєпископ Київщини Костянтин Малюшкевич 

«Церква й життя», ч. 1 (6). Харків, 1928, стор. 49-51. 


244 



ПРОТОКОЛИ ЗБОРІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ 
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКОВНОЇ РАДИ 

[41] 

ПРОТОКОЛ ЗАСІДАНЬ ВЕЛИКИХ 
ПОКРІВСЬКИХ ЗБОРІВ ВПЦРади 

(22-29 ЖОВТНЯ 1922 РОКУ) 


Великі Покрівські Збори ВПЦРади 1922 року відбулись через 
рік після Першого Всеукраїнського Православного Церковного 
Собору, на якому почала формально існувати відроджена У АПЦ 
на чолі з митрополитом Василем Липківським. З наведеного 
нижче протоколу цих восьмиденних нарад керівного органу 
Церкви можна створити досить детальну картину про стан 
УАПЦ після першого року існування, з усіма її досягненнями і 
проблемами. Треба мати на увазі, що в цей час Церква пере- 
живала період великого розквіту і могла провадити свою діяль- 
ність без особливих перешкод з боку влади. 


ЗАСІДАННЯ 22 ЖОВТНЯ 1922 Р. 

Присутні: Всечесний митрополит о. Василь Липківський, 
архиєпископ Київщини о. Нестор Шараївський, архиєп. По- 
дільський о. Іван Теодорович, архиєп. Полтавський і Сло- 
божанський о. Олександер Ярещенко, єпископ о. Петро 
Тарнавський, єпископ Сквирський о. Юрій Жевченко, єпи- 
скоп Полтавський о. Кость Кротевич, єпископ Уманський 
о. Кость Малюшкевич, єпископ Миколаївський о. Пилип 
Бучило, єпископ Бердичівський о. Яків Чулаївський, єпи- 
скоп Таращанський о. Микола Пивоварів, члени Малої 
Ради: Голова Ради митрофорний протоієрей о. Михайло 
Мороз, благовісник В. Чехівський, зав. господарчим від- 
ділом Ф. Михайлів, прот. Ю. Красицький, зав. відділом 
мистецтва, прот. о. Леонід Карпов, архидиякон о. Євмен 
Пивоварчук, секретар Ради о. Дмитро Щербаківський, зав. 
пастирською школою і інші члени ВПЦР — всього 87 
чоловік. 

Засідання відчинив Голова ВПЦР о. М. Мороз. 


245 



1. Слухали: Про доповнення Президії і ВПЦР на час 
Великих Покрівських Зборів — доповідає Голова ВПЦР о. 
М. Мороз. 

Ухвалили: а) Обрати до складу почесної Президії По- 
крівських Зборів всіх присутніх єпископів, б) обрати до 
складу офіційної Президії по одному представнику від кож- 
ної країни, а саме: Катеринославщини — бр. Певні, Хар- 
ківщини — бр. Гаращенка, Полтавщини — бр. Товкача, 
Чернігівщини — бр. Крутька, Поділля — свящ. Басовола, 
Київщини — бр. Чехівського. 

2. Слухали: Затвердження черги дня — доповідає Голо- 
ва ВПЦР о. М. Мороз. 

Ухвалили: а) Збори затверджують проектовану Ма- 
лою Радою чергу дня: а) відкриття засідання, б) поповнен- 
ня складу Президії ВПЦР на час Великих Покрівських 
Зборів ВПЦР, в) про затвердження ухвал Київського по- 
вітового зібрання від 13. 9. 22 р. про обрання Голови 
ВПЦР М. Мороза на єпископа Київського повіту, г) за- 
гально-інформаційна доповідь про життя Української Пра- 
вославної Автокефальної Церкви в 1921-1922 р., ґ) доповіді 
з місць, е) про відносини між автокефальною і другими 
Церквами на Україні, ж) доповідь про працю ВПЦР в 
1921-1922 р., з) організація церковної освіти, и) переведен- 
ня в життя принципів соборноправности в Українській 
Православній Автокефальній Церкві, к) взаємовідносини 
між органами керівництва Української Православної Ав- 
токефальної Церкви і єпископами, л) церковна дисципліна 
в УАПЦ, м) Церковний суд в УАПЦ, н) наказ ВПЦР: 
Великі і Малі Збори, чергові і звичайні, о) державно-радян- 
ське законодавство в справах віри і Церкви, п) обрання 
Голови ВПЦР, двох заступників, секретаря і членів Малої 
Ради, р) організація матеріяльного утримання церковних 
працівників і інституцій, с) фінансовий відчит ВПЦР за 
1921-1922 церковний рік, т) розгляд і затвердження при- 
бутків і видатків по ВПЦР за жовтень-листопад і грудень 
1922 р., у) про кошти на ремонт, охорону й дослідження 
Софійського собору, ф) про перетворення художнього хору 
Софійського собору в українську осередкову духовну капе- 
лу, х) деякі канонічні зміни в справі церковного благо- 
словенства шлюбів, ц) про організацію церковних братств 
самоудосконалення, братства «Церква жива», ч) про озна- 
ки пошани в УАПЦ, ш) питання, які порушать члени 
ВПЦР, щ) біжучі справи. 

3. Слухали: Внесення пропозиції свящ. Самсона Задо- 


246 



рожного про необхідність розробити реформу Церкви в 
самому широкому маштабі. 

Ухвалили: Просити свящ. Задорожного скласти допо- 
відь і докласти зборам після інформаційної частини й до- 
повіді В. Чехівського про сучасний стан церковної справи. 

4. Слухали : Пропозицію бр. Товкача про організацію 
церковного губерніяльного органу на Полтавщині. 

Ухвалили : Заслухати, коли буде розглядатись справа 
інформацій з місць. 

5. Слухали: Пропозицію бр. Басовола про затверджен- 
ня статуту «Церква жива». 

Ухвалили: Докласти, коли буде обговорюватись про 
братства самоудосконалення. 

6. Слухали: Пропозицію бр. Крутька відносно засобів 
релігійно-морального виховання людности. 

Ухвалили: Доповісти під час обговорення п.п. 8 і 22 
затвердженої зборами черги дня. 

7. Слухали: Пропозицію єпископа Юрія Жевченка від- 
носно християнізації церковного життя УАПЦ і поглиб- 
лення церковної революції. 

Ухвалили: Обговорити після 7-го пакту черги дня і 
сполучити з обговоренням справи про релігійно-моральне 
виховання людности. 

8. Слухали: Затвердження пакту 3-го черги дня Великих 
Покрівських Зборів про висвяту Голови ВПЦР о. Михайла 
Мороза в сан єпископа в день історичного свята віднов- 
лення української єрархії. 

Ухвалили: 3 огляду на пізній час і необхідність поча- 
ти Службу, а з другого боку на неможливість розглянути 
питання в короткий час, розгляд його відкладається на 
слідуюче засідання великих Покрівських Зборів. 

Збори рахуються закритими. Слідуюче засідання при- 
значається на 23. X. 22 р. на 8 год. ранку по сонцю. 


ЗАСІДАННЯ 23 ЖОВТНЯ 

З початку в засіданні взяли участь 47 чоловік, при кінці 
— 60 членів ВПЦР, в їх числі: Всечесн. о. Митрополит, 
Всеч. архиєп. Нестор Шараївський, Всеч. єпископи: о. Іван 
Теодорович, о. Олександер Ярещенко, о. Юрій Жевченко, 
о. Пилип Бучило, о. Кость Кротевич, о. Яків Чулаївський, 
о. Микола Пивоварів і слідуючі члени Малої Ради ВПЦР: 


247 



В. М. Чехівський, Ф. П. Михайлів і секретар Ради о. Єв- 
мен Пивоварчук.* 

2. Слухали: Пропозицію Президії Великих Покрівських 
Зборів вважати Збори правомічними, коли в них приймає 
участь не менш половини зареєстрованих членів Великих 
Покрівських Зборів. Друга пропозиція — вважати Збори 
дійсними, коли в них приймає участь не менш 2/3 членів 
Великих Покрівських Зборів. 

Ухвалили: Приймається перша пропозиція. Позаяк в 
момент рахування голосів присутніми на нараді було менш 
половини зареєстрованих членів, Збори рахуються недійс- 
ними. 

3. Слухали : Пропозицію Всечесн. Митрополита — ви- 
знати Збори дійсними при даному числі зібравшихся і зго- 
да його визнати рішення Зборів за голос Церкви. 

Ухвалили: Приймається. 

4. Слухали: Пропозицію обміркувати принципово пи- 
тання, чи має право Голова ВПЦР сполучити головування 
у ВПЦР з працею єпископа. 

Ухвалили: Віднести обміркування цього питання до 
п. 15 черги дня Великих Покрівських Зборів про обрання 
Голови ВПЦР. 

5. Слухали: Пропозицію перевірити число присутніх на 
засіданні членів Великих Покрівських Зборів. 

Ухвалили: Пропозиція приймається: присутні 52 чле- 
ни Покрівських Зборів, що дає більшість половини за- 
реєстрованого числа членів Покрівських Зборів (до остан- 
нього моменту зареєструвалось 97 членів ВПЦР). 

6. Слухали: Голова Зборів вносить пропозицію: прийма- 
ючи до уваги всі заслуги й надзвичайно корисну працю М. 
Н. Мороза, визнати його достойним висвяти в сан єписко- 
па Київського повіту в день свята відновлення української 
ієрархії. В обміркуванні питання взяли участь: бр. Товкач, 
бр. Терещенко, бр. Кільченко, єп. Яків Чулаївський, бр. 
Білий, архиєп. Іван Теодорович, бр. Гаращенко, бр. Кис- 
лий, свящ. Задорожний, бр. Скляр. 

7. Слухали: Після заслухання зазначених промовців по- 
ступає пропозиція: з огляду на необхідність почати уро- 
чисту Службу Божу в Софійському соборі — спинити де- 
бати і обміркувати питання в нормальному порядкові під 
час чергового засідання пленуму. 

Ухвалили: Приступити до голосування негайно. При 


* Дальші два рядки в копії протоколу нечитабельні. 


248 



голосуванні за висвяту висловилось ЗО голосів, проти — 
14, утрималось — 16. Позаяк голоси розділились, питання 
вважається невирішеним. 

8. Слухали: Пропозицію бр. Товкача: питання, чи може 
голова ВПЦР сполучати працю єпископа з головуванням у 
ВПЦР, поставити в першу чергу на слідуюче засідання 
пленуму. 

Ухвалили: Пропозиція приймається. 

9. Слухали: Про занесення в протокол рішення зборів 
відносно висвяти о. Михайла Мороза в сан єпископа 23. 
X. 22 р. 

Ухвалили: Питання вважати невирішеним. 

10. Слухали: Про відкриття слідуючого засідання пле- 
нуму ВПЦР В. М. Чехівським і доклад пленуму про засі- 
дання членів ВПЦР 23. X. 

Ухвалили: Доручити Голові наради В. М. Чехівсько- 
му відкрити слідуюче засідання пленуму і зробити доклад 
про рішення Зборів. 

Збори вважаються закритими. 


ЗАСІДАННЯ 24 ЖОВТНЯ 

Присутні ті ж, що й на попередніх засіданнях і Всечесні 
єпископи: о. Михайло Маляревський, о. Марко Грушев- 
ський, о. Володимир Бржосньовський, о. Микола Ширяй. 

1. Слухали: Пропозицію Голови ВПЦР про обрання 
комісій: мандатної, організаційної і фінансової. В обгово- 
ренні справи взяли участь: Всеч. архиєпископи: Олександер 
Ярещенко, Іван Теодорович і І. Гаращенко. 

Ухвалили: Організаторами комісій обрати: до органі- 
заційної — бр. Черкаського, до фінансової — бр. Гаращен- 
ка, до мандатної — прот. Янушівського. Бажано, аби в 
кожну комісію ввійшло по одному представнику від кож- 
ної країни. Всі члени Зборів по бажанню записуються в ту 
чи іншу комісію. Розподіл питань між комісіями доручає- 
ться президії Зборів. 

2. Слухали: Позачергову заяву о. Михайла Малярев- 
ського про запрошення на Великі Збори Комісії, яка була 
обрана з представників слов’янської Церкви для порозу- 
міння й припинення розколу в Церкві на Україні. 

Ухвалили: Відкласти питання на час обговорення 
справи про взаємовідносини між Українською Православ- 
ною Автокефальною і іншими Церквами на Україні. 


249 



3. Слухали: Пропозицію архиєп. Івана Теодоровича про 
призначення терміну для заслухання його докладу про 
ієрархію. 

Ухвалили: Передати доклад спершу на розгляд орга- 
нізаційної комісії. 

4. Слухали: Доклад В. М. Чехівського про попереднє 
засідання членів Великих Покрівських Зборів з приводу 
висвяти Голови ВПЦР прот. М. Мороза на єпископа 
Київського повіту і про ухвалу Зборів розглянути на слі- 
дуючому засіданні пленуму ВПЦР в першу чергу принци- 
пове питання: чи може сполучати Голова Ради єпископ- 
ство з головуванням у ВПЦР. В обговоренні справи взяли 
участь: бр. Товкач, архиєп. Олесандер Ярещенко, бр. Тере- 
щенко, бр. Гаращенко, свящ. Кущ, єпископ Кость Кроте- 
вич, бр. Кільченко, прот. Потапенко, свящ. Басовол, М. Н. 
Мороз, Всеч. Митрополит, архиєп. Іван Теодорович. 

Ухвалили: Питання приймається Зборами для розгля- 
ду в першу чергу. Головування на час розгляду цього 
питання передається В. М. Чехівському. 

5. Слухали: Резолюцію В. М. Чехівського: вважаючи на 
необхідність триматися принципу продуктивности розподі- 
лу праці, визнати нормальним станом поділ єпископської 
праці і праці Голови Ради окремими особами. 

Ухвалили: Приймається Зборами для переведення в 
життя. 

6. Слухали: Пропозицію бр. Товкача: визнаючи, що по 
тактовних мотивах сполучення в сучасний момент сану 
єпископа з посадою Голови ВПЦР може бути шкідливим 
для справи організації і зміцнення нової української Цер- 
кви,* 

7. Слухали: Про обрання (голови) Зборів на час доповіді 
М. Н. Мороза про працю ВПЦР. 

Ухвалили: Головування доручається Всеч. о. Олексан- 
дру Ярещенкові. 

8. Слухали: Загальну інформаційну доповідь Голови 
ВПЦР про життя УАПЦ в 1921-1922 році. 

Ухвалили: Приймається до відома. 

9. Слухали: Пропозицію Голови Ради М. Н. Мороза 
про утворення Комісії для складення деклярації з приводу 
відношення УАПЦ до соціяльної революції. 

Ухвалили: Пропозиція приймається більшістю голо- 
сів при двох — проти, — 1 утримавшогося. В Комісію 


* Дальші два рядхи в копії протоколу нечитабельні. 


250 



одноголосно обрано бр. Товкача, свящ. Басовола і прот. 
М. Н. Мороза. 

10. Слухали : Пропозицію архиєп. о. Олександра Яре- 
щенка перейти до інформаційних доповідей з місць, при 
чому встановити норму доповідачів і порядок, в якому 
доповіді будуть заслухані. 

Ухвалили : Встановити, щоб з доповідями виступали 
по одному представнику від кожного повіту, там же, де 
намічається дві течії, — по одному представникові від кож- 
ної течії. Інформації заслухати в алфавітному порядку по 
кожній губернії зокрема. Останнє слово для доповіді пре- 
доставити єпископам. 

Перерва на 2 години 

Після перерви засідання відкриває всечесний о. Олек- 
сандер Ярещенко. 

1 1 . Слухали : Про обрання другого секретаря на час 
праці Великих Покрівських Зборів. 

Ухвалили: Прохати с. Свідерську секретарювати під 
час праці Великих Покрівських Зборів. 

12. Слухали: Доповідь про церковно-визвольний рух в 
Коростенському і Овруцькому повітах на Волині. Допові- 
дає свящ. Касянчук і архиєп. Нестор Шараївський. 

Ухвалили: Прийняти до відома. 

13. Слухали: Позачергову пропозицію всеч. о. Пилипа 
Бучила, аби доповідачі додержувались слідуючого порядку 
в інформаційних доповідях: 

1. Скільки парафій прибавилось в повіті за термін від 
Всеукраїнського Православного Церковного Собору до 
цього часу. 

2. Внутрішній стан парафій. 

3. Зовнішні умови розвитку життя парафій. 

4. Загальні зауваги, хиби і т. і. 

б) Представник Запоріжжя — бр. Скляр. 

в) Доповідь архиєп. Нестора Шараївського про загаль- 
ний стан життя української Церкви на Київщині. 

г) Доповідач Бердичівського повіту — Олександер Яро- 
цький. 

д) Білоцерківського повіту — свящ. Кущ. 

е) Представник Звенигородського повіту — прот. о. 
Снітко. 

ж) Представник Переяславського повіту — свящ. Се- 
редній. 


251 



з) Доповідь М. Н. Мороза по Київському повіту. 

и) По Сквирському повіту — прот. Самсон Задорож- 
ний, єпископ Юрій Жевченко. 

к) Від Радомишльського повіту — прот. Дмитро Хо- 
дзицький. 

л) Таращанський повіт — свящ. Бабенко. 

м) Від Уманщини — єпископ Кость Малюшкевич. 

н) Від Чорнобильського повіту — свящ. Лисенко. 

о) Липовецького повіту — свящ. Вертилецький. 

п) Від Миколаївщини — єпископ Пилип Бучило. 

р) Від Поділля — прот. Симонович, архиєп. Іван Тео- 
дорович, свящ. Басовол (від Брацлавщини). 

с) Від Полтавщини взагалі і Лубенщини зокрема — 
архиєп. Олександер Ярещенко, від Золотоніського повіту 
— прот. Клепацький, Миргородського повіту — свящ. Кій- 
ченко, Прилуцького повіту — свящ. Діброва. 

т) Представник Полтавщини — бр. Товкач. 

Ухвалили: Додержуватись в доповідях зазначеного 

порядку. 

б) Доповідь приймається до відома. 

в) До відома. 

г) До уваги. 

д) 3 115 парафій українізовано — 60; умовно — 7-8. 
Має українізуватись в найближчому часі — 5. 

е) Певних парафій 34 з загальної кількости — 60. 

ж) До 25 парафій Переяславського повіту українізова- 
но, і 12, які належать до Переяславської єпархії. 

з) Українізовано — 7 парафій, не українізовано — 70. 

и) 3 115 парафій українізовано 47. 

к) На повіті українізовано біля 12 парафій. 

л) Українізовано (з) 120 парафій — ЗО. 

м) 3 120 українізовано — 50 парафій. Повіт розділений 
на 8 районів, з яких два зовсім не українізовані. 

н) Одна парафія цілком українізована і одна належить 
до українізації. Велика потреба в єпископі. 

о) 3 100 парафій українізовано більше 20. Намічається 
багато до приєднання. Потреба в єпископі. 

п) До останнього часу було 2 парафії, тепер є 4, і 6 
належить до приєднання. 

р) На Поділлі українізовано 200 парафій. В Вінницько- 
му повіті — 40 парафій, в Гайсинському — 40. Після 
слов’янського Собору в 1922 р. — великий рух до при- 
єднання до УАПЦ. В Брацлавському повіті з 120 — укра- 
їнізовано — 46 парафій. Засновано органи допомоги голо- 
дуючим, дитячі притулки і т. п. 


252 



с) Золотоніський повіт — 12-14 парафій, Лохвицький 
— 7 парафій, Пирятинський — 8, Миргородський — 13, в 
Лубенській окрузі — 60. 

т) Приєднались — 15 парафій. Належить до україніза- 
ції — 9 парафій. 

14. Слухали-. Позачергову заяву єп. Пилипа Бучила про 
одержання депеші з Миколаєва з привітанням Великим 
Покрівським Зборам і побажання успіху в праці. 

Ухвалили: Прохати єпископа Пилипа висловити гро- 
мадянству м. Миколаєва щиру подяку за привітання. 

15. Слухали : Пропозицію про розподіл праці Великих 
Покрівських Зборів по годинах. 

Ухвалили: Ранішні засідання продовжуються з 8-2 
год. дня по сонцю. Вечірні з 4-8 год. вечора. 

Збори припиняються до слідуючого дня. 


ЗАСІДАННЯ 25 ЖОВТНЯ 

Присутні ті ж самі, що на попередньому засіданні — 
Всечесні єпископи: о. Іван Павловський і о. Степан Орлик- 
Волинський. 

Збори відкриває Всеч. архиєпископ Олександер Яре- 
щенко. 

1. Слухали: Продовжуються інформаційні доповіді з 
місць: 

а) Представник Ніжинщини — бр. Крутько. 

б) Представник Борзенщини — о. Іван Єфимовський. 

в) Представник Конотопського повіту — Степан Лисий. 

Ухвалили: 

а) 3 80 парафій українізовано — 18. 

б) 3 86 парафій українізовано — 20. 

в) Українізовано 6 парафій, належить до приєднання 8. 

2. Слухали: Позачергову заяву Всеч. о. Митрополита 
відносно привітання архиєп. Нестора Шараївського в ро- 
ковини хіротонії його в сан єпископа. 

г) Додаткові інформації Всеч. о. Митрополита відносно 
справи на Чернігівщині і Всеч. о. Миколи Ширяя відносно 
Ніженського повіту. 

д) Представник Глухівського і Кролевецького повітів 
— свящ. Іван Мочарський. 

е) Представник Остерського повіту — прот. Кость Ма- 
леча. 

ж) Представник Житомирського повіту — благовісник 
Мовчан. 


253 



з) Доповідь Всеч. єпископа Івана Павловського про стан 
на Черкащині і Чигиринщині. 

и) Представник Слобожанщини — І. С. Гаращенко. 

к) Інформації Всеч. Степана Орлика про стан церковної 
справи на Волині. 

л) Інформації Всеч. Митрополита про стан української 
Церкви поза межами України. 

Ухвалили: Збори вітають Всеч. архиєп. Нестора і спі- 
вають йому довгі літа. 

г) В Сосницькому повіті — 4 парафії, в Козелецькому 

— 2 . 

д) Українізовано 2 парафії в Дубовичах і в Ярославці. 

е) Українізовано 2 парафії, необхідна присутність єпис- 
копа. 

ж) На південному боці Житомирського повіту українізо- 
вано 6 парафій. 

з) Всього українізовано 17 відсотків всіх церков, цебто 
73 парафії. 

и) Всього на Слобожанщині українізовано 9 парафій. 

л) Доручити Малій Раді скласти привітання діячам 
Української Православної Церкви в Америці і проспівати 
їм довгі літа. 

3. Слухали: Пропозицію — інформації з місць прийня- 
ти до відому. 

Ухвалили: Приймається Зборами. 

Перерва до 4-х годин вечора по сонцю 

Після перерви засідання відкриває голова прот. М. Мо- 
роз. 

4. Слухали: Доповідь В. М. Чехівського про взаємовід- 
носини між автокефальною і другими Церквами на Укра- 
їні. В справі взяли голос свящ. Всеч. о. Олександер, Всеч. 
о. Іван Теодорович, бр. Товкач, свящ. Шевченко. 

Ухвалили: Прийняти до відома. Висловити побажан- 
ня, аби члени ВПЦР поширювали на місцях правдиві відо- 
мості про нові церквоні течії. 


ЗАСІДАННЯ 26 ЖОВТНЯ 


Присутні ті ж самі, що й на попередніх засіданнях. 
Засідання відкриває Голова ВПЦР прот. М. Мороз. 

1. Слухали: Пропозицію свящ. Басовола обмежити дис- 


254 



кусійних промовців певним часом по формальних питан- 
нях. 

Ухвалили: Не обмежувати промовців певним часом, 
але обмежити кількість промовців в дебатах: двома, які 
беруть слово за, і двома — проти. 

2. Слухали : Пропозицію вітати Всеч. архиєп. Івана Тео- 
доровича в роковини його висвяти на єпископа. 

Ухвалили: Вітати архиєпископа і проспівати йому 
довгі літа. 

Головування на час доповіді Голови ВПЦР прот. М. 
Мороза передається бр. К. С. Товкачу. 

3. Слухали: Доповідь Голови ВПЦР Мороза про пра- 
цю канцелярії ВПЦР за 1922 рік — загальна і по окремих 
відділах — і нариси майбутньої праці. 

4. Слухали: Доповідь всеч. о. Митрополита про науко- 
вий відділ. 

Зазначається необхідність випуску часопису для захисту 
позицій, на яких ми стоїмо і для інформацій по повітах. 

5. Слухали: Доповідь завідуючого відділом благовістя 
В. М. Чехівського. 

Зазначається необхідність, аби органи церковного життя 
робітників слова були утворені при кожній парафії. 

6. Слухали: Доповідь свящ. о. Дмитра Щербаківського 
про працю церковно-освітнього відділу. 

7. Слухали: Доповідь завідуючого відділом богослужбо- 
вим архиєп. Нестора Шараївського. 

Зазначається необхідність: 

1) Звернути увагу на можливі скорочення в Літургії і 
Вечірні, які б сприяли розумінню Служби Божої віруючою 
людністю і задовольняли душу її. 

2) Зовсім випустити Літургію Оглашенних, як невідпо- 
відаючу сучасному життю. 

3) Необхідність голосно читати таємні молитви на Лі- 
тургії. 

Ухвалили: Просити всеч. о. Нестора скласти проект 
можливих скорочень і змін в богослуженнях і передати на 
затвердження передсоборній Комісії. 

8. Слухали: Інформаційну доповідь зав. церковно-співо- 
чим відділом прот. Д. Ходзицького. 

9. Слухали: Резолюцію бр. Товкача. Вислухавши доклад 
Голови ВПЦР М. Мороза і членів Ради, завідуючих окре- 
мими відділами про роботу Ради за відчитний час, Великі 
Покрівські Збори ВПЦР визнають роботу Ради корисною 
і задовольняючою і складають подяку, як Голові Ради, М. 


255 



Н. Морозу, так і всім членам Ради за велику працю й 
висловлюють надію, що ця праця й надалі буде прова- 
дитись з належною енергією і любов’ю. 

Ухвалили: Пропозиція приймається більшістю голо- 
сів при одному утримавшомуся. 

10. Слухали: Пропозицію, аби всі члени ВПЦР на міс- 
цях несли перекладову працю і переклади надсилали до 
ВПЦР. 

Ухвалили: Пропозиція приймається одноголосно. 

11. Слухали: Пропозицію свящ. Ковбасюка про внесен- 
ня в скарбницю ВПЦР коштів за богослужбові книжки. 

Ухвалили: Пропозиція приймається. 

12. Слухали: Пропозицію свящ. Сідельника про подяку 
за працю робітникам слова. 

Ухвалили: Вітати відділ робітників слова й побажа- 
ти йому надалі найкращого успіху. Висловити побажання, 
аби такі осередки були засновані в найскоршому часі при 
кожній парафії. 

13. Слухали: Заяву Голови Зборів бр. Товкача про про- 
хання М. Н. Мороза розглянути його заяву про відмов- 
лення від головування — поза чергою. 

Ухвалили: Розглянути питання, коли буде балоту- 
ватися обрання Голови Ради й Президії. 

14. Слухали: Позачергову заяву представників Київсько- 
го повітового з’їзду з проханням вислухати доповідь прот. 
Івана Потапенка про обрання М. Н. Мороза на катедру 
єпископа. 

Ухвалили: Заяву представників Київського повітово- 
го з’їзду розглянути після обрання членів Малої Ради. 

15. Слухали: Позачергову заяву свящ. Сідельника аби 
негайно порушити питання про реформу Церкви. 

Ухвалили: 3 огляду на заяву Голови організаційної 
Комісії, що доклад Задорожного по справі реформи Цер- 
кви не дає конкретних матеріалів, — обмежити докладчика 
свящ. Задорожного ЗО хвилинами і просити в зазначений 
термін висловитись по суті. 

16. Слухали: Доповідь свящ. Задорожного про реформу 
Церкви. 

Ухвалили: Позаяк свящ. Задорожний в своїй допо- 
віді намічає тільки ряд окремих тем для докладу, просити 
його розробити їх і предоставити Великим Зборам кон- 
кретні резолюції по реформі Церкви. 

17. Слухали: Доповідь Всеч. о. Митрополита про пере- 
ведення в життя принципів соборноправности в УАПЦ. 
Конкретні внесення: 


256 



а) Звернути найбільшу увагу на переведення в життя 
дійсної соборноправности. 

б) Парафіяльні церковні зібрання перетворити в пара- 
фіяльні церковні собори з відповідним веденням їх у від- 
мінному від громадянських зібрань церковному дусі. 

в) В розвиток канонів ВЦСобору внести в життя, крім 
постійних церковних зібрань — відповідних Великим Збо- 
рам Церковної Ради, волосні, повітові й крайові церковні 
собори, як виявлення найбільш повного і якби сказати од- 
норазового голосу Церкви.* 


[ЗАСІДАННЯ 27 ЖОВТНЯ] 

1. Слухали: Пропозицію прот. Самборського вітати 
Всеч. архиєп. Олександра в день його хіротонії на єпис- 
копа. 

Ухвалили: Проспівати всеч. о. Олександрові довгі 

літа. 

2. Слухали: Позачергову заяву прот. Задорожного з при- 
воду тенденціозного читання листа з Відня Всеч. о. Митро- 
политом. 

Ухвалили: Свящ. Задорожному після перерви самому 
зачитати перед зборами згаданого листа. 

3. Слухали: Доповідь Всеч. о. Олександра про взаємо- 
відносини між єпископами й радами. 

Ухвалили: Обговорення справи відкладається в зв’яз- 
ку з позачерговою заявою про негайне обрання Малої 
ВПЦР. 

4. Слухали: Позачергову заяву аби негайно приступити 
до обрання Президії Ради й Голови ВПЦР. 

Ухвалили: Збори приступають до негайного переоб- 
рання Голови й Президії ВПЦР. Головою Зборів одного- 
лосно обирається В. М. Чехівський. 

5. Слухали: Пропозицію свящ. Ковбасюка просити Го- 
лову ВПЦР взяти заяву про відмовлення від головування 
назад. 

Ухвалили: Пропозиція приймається більшістю голо- 
сів: 68 — за, при 17 проти і 10 утримавшихся. 

6. Слухали: Про обрання Президії Ради. 

Ухвалили: До складу Малої Ради (президії) обрати 
12 членів і 3 кандидати. 


* В копії протоколу бракує ціпа одна сторінка. 


257 



7. Слухали : Пропозицію І. С. Гаращенка, аби на про- 
тязі перебування членами Малої Ради до слідуючого пере- 
обрання особи цивільні не приймали духовного сану, а 
священнослужителі залишались в сущім сані. 

Ухвалили: Пропозиція приймається. 

8. Слухали: Про порядок голосування. 

Ухвалили: а) Г олова і члени Малої Ради голосують- 
ся одкритою балотировкою, б) обирається кандидат, одер- 
жавший абсолютну більшість голосів. 

9. Слухали: Пропозицію оголосити перерву для намі- 
чення кандидатури Голови, 2 товаришів, секретаря, скарб- 
ника і членів Ради. 

Ухвалили: Оголошується перерва на 10 хвилин. 

10. Слухали: Про доповнення на час обрання Президії 
ВПЦР. 

Ухвалили: Запросити до секретаріату на час обрання 
Малої ВПЦР свящ. Симоновича. 

1 1 . Слухали: Намічаються слідуючі кандидати на посаду 
Голови ВПЦР: прот. М. Н. Мороз, Страшкевич, свящ. 
Сідельник, бр. Товкач, свящ. Басовол, бр. Терещенко, В. 
Чехівський. Всі зазначені кандидати зрікаються своєї кан- 
дидатури, крім прот. М. Мороза і В. М. Страшкевича (за 
його відсутністю). В обговоренні кандидатури М. Мороза 
приймають участь архиєпископи: о. Іван Теодорович, о. Нес- 
тор, о. Олександер Ярещенко, свящ. Басовол, бр. Товкач, 
бр. Гаращенко, свящ. Задорожний, В. М. Чехівський, свящ. 
Кущ, бр. Литвиненко, єпископ Степан Орлик, бр. Кислий, 
прот. Ковдій, прот. Малеча, свящ. Кійченко, бр. Терещен- 
ко. В обговоренні кандидатури В. Страшкевича взяли 
участь: В. М. Чехівський, бр. Товкач, бр. Литвиненко, 
свящ. Ходзицький, арх. Нестор, свящ. Басовол. 

12. Слухали: Пропозицію сестри Свідерської обрати 
окремих щотчиків для рахування голосів на місцях. 

Ухвалили: Щотчиками обрано: свящ. Рибачука, бр. 
Білого, бр. Конопацького, бр. Бакала. 

13. Слухали пропозицію : перед обранням Голови по- 
молитись, аби в голосі народу вважати голос Божий. 

Ухвалили: Проспівати: «Царю небесний» і «Отче 

Наш». 

14. Слухали: Про обрання Головою ВПЦР прот. Мо- 
роза. 

Ухвалили : За — 56, проти — 51, утрималось — 4, 
— абсолютна більшість одного голосу. 

15. Слухали: Про кандидатуру В. М. Страшкевича. Ух- 


258 



валили за — 56, проти — 39, утрималось — 17, — абсо- 
лютної більшості немає. 

16. Слухали : Формальну заяву свящ. Басовола: обрання 
Головою ВПЦР прот. Мороза, як получившого більшість 
голосів проти своєї кандидатури, по моральних причинах 
рахувати правдивим не можу. 

17. Слухали : Про занесення в протокол остаточного ви- 
рішення Зборів. 

Ухвалили : Голосування визнається остаточним. Об- 
раним на посаду Голови ВПЦР рахується прот. о. Михай- 
ло Мороз. 

Збори зачиняються в 6 год. вечора. Після перерви Збори 
відкриває прот. о. Михайло Мороз. Під час обрання Пре- 
зидії головує І. С. Гаращенко. 

18. Слухали : Про обрання Президії Малої Ради: намі- 
чаються слідуючі кандидати в товариші Голові: В. М. Че- 
хівський, о. Л. Карпів, прот. Янушевич. Кандидатура Вов- 
кушівського за його заявою здіймається з обговорення. 

19. Слухали: Про обрання старшим заступником Голови 
ВПЦР В. М. Страшкевича. 

Ухвалили: Приймається більшістю голосів: 64 — за, 
при 4 утримавшихся. 

20. Слухали: Про обрання другим заступником Голови 
прот. Л. Карпова. 

Ухвалили: Приймається більшістю голосів: 64 — за, 
проти — 4, і 13 утримавшихся. 

21. Слухали: Про обрання секретаря ВПЦР. 

Ухвалили: Приймається кандидатура прот. Янушів- 

ського при 41 — за, 17 — проти і 9 — утримавшихся. 

22. Слухали: Про обрання скарбника ВПЦР. 

Ухвалили: Приймається кандидатура Ф. Михайлова 

більшістю голосів, при 56 — за, 4 — проти, 4 — утримав- 
шихся. 

23. Слухали: Пропозицію Гаращенка, аби жіноцтво ма- 
ло право участи в праці Малої Ради. 

Ухвалили: Пропозицію приймається принципово для 
переведення в життя. 

24. Слухали: Про порядок намічення кандидатур в чле- 
ни Малої Ради. 

Ухвалили: Прийняти порядок запису із уст, обго- 
ворити кожну кандидатуру зокрема і проголосувати в по- 
рядку запису. 

25. Слухали: Про обрання членів Малої Ради — заві- 
дуючих окремими відділами. В справі взяли голос: бр. 


259 



Товкач, бр. Гаращенко, М. Н. Мороз, свящ. Басовол, свящ. 
Сідельник. 

Ухвалили: В одміну попередньої ухвали обрати чле- 
нів Малої Ради — завідуючих окремими відділами ВПЦР. 
На кожний відділ назвати кілька кандидатур. 

26. Слухали: Про обрання завідуючого перекладовим 
відділом. Кандидат всеч. архиєп. Нестор Шараївський. 

Ухвалили: Кандидатура приймається більшістю го- 
лосів при 3 утримавшихся. 

27. Слухали: Про обрання завідуючого церковно-освіт- 
нім відділом: кандидатури свящ. Щербаківського, проф. 
Пархоменка при 36 — за і 3 утримавшихся. 

28. Слухали: Про обрання завідуючого відділом церков- 
ного мистецтва. Кандидатура Ю. Красицького. 

Ухвалили: Кандидатура приймається більшістю го- 
лосів при одному утримавшомуся. 

29. Слухали: Про обрання завідуючого відділом цер- 
ковно-співочим. 

Ухвалили: Одноголосно приймається кандидатура 
о. Дмитра Ходзицького. 

30. Слухали: Про обрання завідуючого відділом бого- 
служення. 

Ухвалили: Одноголосно приймається кандидатура 
о. Петра Тарнавського. 

31. Слухали: Про обрання завідуючого відділом благо- 
вістя. 

Ухвалили: Одноголосно приймається кандидатура 
В. М. Чехівського. 

32. Слухали: Про обрання завідуючого відділом церков- 
но-правничим. 

Ухвалили: Кандидатура прот. Яструбецького прий- 
мається більшістю голосів, при ЗО — за, 1 — проти, і 2-х 
утримавшихся. 

33. Слухали: Про обрання кандидатом в члени Малої 
Ради завід, церковно-богословською школою. 

Ухвалили: Запросити завід, церковно-богословською 
школою свящ. Щербаківського не на правах члена Малої 
Ради. 

34. Слухали: Пропозицію бр. Товкача на випадок ви- 
ходу якогонебудь з членів Малої Ради — завідуючих окре- 
мим відділом — замінити його відповідним фахівцем не 
на правах члена Малої Ради. 

Ухвалили: В разі виходу якогонебудь з членів Ма- 
лої Ради, завідуючого окремим відділом ВПЦР, на його 


260 



місце вступає кандидатом обраний Великими Зборами для 
участи в праці Малої Ради; завідування ж відділом пере- 
дається Малою Радою відповідному фахівцеві, який не 
користується правами члена Малої Ради до переобрання 
слідуючими Покрівськими Зборами ВПЦР. 

35. Слухали : Про обрання кандидатів в члени Малої 
Ради. Намічаються слідуючі кандидати: свящ. Щербаків- 
ський, с. Свідерська, с. Лапа, прот. Стравицький, с. Щурук, 
с. Орловська. 

Ухвалили : с. Свідерська кандидатури зрікається; кан- 
дидатура свящ. Щербаківського приймається більшістю го- 
лосів при 36 — за, 5 — проти, і 8 утримавшихся; канди- 
датура с. Лапи приймається більшістю голосів при 41 — 
за і 2 — утримавшихся; кандидатура с. Орловської прий- 
мається більшістю голосів при 38 — за і 2 утримавшихся. 

36. Слухали: Про перевод Всеч. о. Олександра Ярещен- 
ка на єпархію Слободянську. В обговоренні справи беруть 
голос: архиєп. Олександер Ярещенко, І. С. Гаращенко, 
свящ. Стрілець, свящ. Кійченко. 

Ухвалили: Визнати конче необхідним для справи 
задовольнити прохання представників Харківщини, аби 
всеч. арх. Олександер переїхав для єпископської праці в м. 
Харків. 

37. Слухали: Про розгляд заяви представників Київсько- 
го повіту по справі обрання Голови Ради М. Мороза на 
катедру єпископа Київського повіту. 

Ухвалили: За відсутністю представників Київського 
повіту, заяву зняти з черги дня. 

38. Слухали: Про намічення кандидатур на єпископів. 
Намічаються слідуючі кандидатури: Чернявський, Черка- 
ський, прот. Петро Ромоданів, о. прот. Самборський, прот 
Кирило Березницький. 

Ухвалили: Кандидатури прийняти до відома. 

39. Слухали: Про намічення катедр, які потребують при- 
сутности єпископів. 

Ухвалили: На підставі інформаційних докладів з 
місць визнати потребуючими заснування єпископських ка- 
тедр слідуючі місцевості: Чорнобиль, Радомишль, Коно- 
топ, Липовець. 

40. Слухали: Про розташування намічених кандидатів 
по єпархіях і обговорення кандидатур зокрема. 

Ухвалили: Обговорення намічених кандидатур зокре- 
ма і розташування кандидатів по єпархіях перенести до 
розгляду біжучих справ. 


261 



41. Слухали: Про деякі зміни порядку наміченої черги 
дня. 

Ухвалили : Прийняти за доцільне перевести в черзі 
дня необхідні зміни. 

Збори вважаються зачиненими до слідуючого дня. 


ЗАСІДАННЯ 28 ЖОВТНЯ 

Збори відчиняє В. Чехівський. 

1. Слухали : Доклад єпископа Івана Теодоровича про 
взаємовідносини межи єпископами і Радами і зачитання 
окремих тез содокладчиками: арх. Олександром і свящ. 
Басоволом. В обговоренні докладу взяли участь: Всеч. о. 
Митрополит, М. Н. Мороз і В. М. Чехівський. 

Ухвалили : Намітити основні директиви і обміркувати 
їх на засіданні Великих Зборів; тези всіх 3 докладчиків 
розглянути вкупі з Малою ВПЦР на підставі канонів 
УАПЦ і розіслати по церквах в формі директив. 

2. Слухали: Про обрання комісії для розроблення тез 
докладів про взаємовідносини межи єпископами і Радами. 
В обговоренні справи беруть участь свящ. Сідельник, арх. 
Олександер, арх. Іван, свящ. Басовол. 

Ухвалили: Обрати Головою Комісії В. М. Чехівсько- 
го і доручити йому організувати комісію, в яку входять 
зазначені докладчики й члени ВПЦР по бажанню. 

3. Слухали: Про визнання Великими Зборами основних 
директив про взаємовідносини між єпископами й Радами. 

Ухвалили: Визнати обов’язковим для переведення в 
життя: 1) Ухвали Всеукраїнського Православного Церков- 
ного Собору являються базою для складання інструкції в 
справі взаємовідносин між єпископами і радами, 2) Пану- 
вання, як єпископа над Радою і Ради над єпископами 
визнати недопустимим, 3) В праці в Раді єпископа не по- 
винно бути ніякого сепаратизму, 4) Ні Рада, ні єпископ не 
користуються ніякими привілеями в розумінні церковної 
влади. 

4. Слухали: Пропозицію арх. Івана Теодоровича про 
внесення додатку до основних директив у справу взаємо- 
відносин між єпископами і радами, а саме: єпископ працює 
в тісному органічному єднанні з Радою, але являється не 
тільки представником Ради, але й представником всієї 
Церкви. В обговоренні питання беруть участь архиєп. Нес- 
тор, прот. Ходзицький, свящ. Басовол, єпископ Костянтин 
Кротевич. 


262 



Ухвалили: Передати на розгляд Комісії по розроб- 
ленні тез взаємовідносин між єпископами і Радами. 

5. Слухали: Позачергову заяву Голови Ради М. Н. Мо- 
роза про відмовлення від митри для початку переведення в 
життя реформування зовнішніх форм богослуження в Укра- 
їнській Православній Церкві і прохання передати її до му- 
зею українського церковно-визвольного руху. 

Ухвалили: Приймається до відома. 

6. Слухали: Позачергову заяву В. Н. Страшкевича з 
подякою зборам за довір’я, висловлене йому обранням на 
1-го заступника Голови. 

Ухвалили: Проспівати В. Н. Страшкевичу довгі літа. 

7. Слухали: Про обрання Ревізійної Комісії ВПЦР. 

Ухвалили: Обрати членами Ревізійної Комісії: М. Л. 

Пашківського, свящ. Потапенка, бр. Крижанівського, кан- 
дидатами: Коломійця, свящ. Орловського. 

8. Слухали: Про визначення терміну Великих Микіль- 
ських Зборів УАПЦ. 

Ухвалили: Відкриття Великих Микільських Зборів 
ВПЦР призначити на неділю Всіх Святих 3. VI. 23 р. н.с. 
після Літургії. 

9. Слухали: Про терміни чергових поширених засідань 
Малої ВПЦР. 

Ухвалили: а) Призначати засідання кожний місяць в 
1-у неділю після 1-го числа н.с. о 5 год. вечора по сонцю, 
б) Визнати бажаним, аби в поширених засіданнях Малої 
ВПЦР, крім членів ВПЦР від Київщини, брали участь 
представники від кожної Крайової Церкви. 

10. Слухали: Справу церковного суду. Доклад свящ. Ба- 
совола. В обговоренні справи беруть участь Всеч. о. Митро- 
полит, бр. Товкач, В. М. Чехівський, прот. Яструбецький. 

Ухвалили: Передати доклад Малій Раді на оброб- 
лення й внесення в формі декляративних тез на затвер- 
дження майбутніх Микільських Зборів ВПЦР. 

11. Слухали: Доклад прот. Янушівського про церковну 
дисципліну. 

Ухвалили: Доклад прийняти до відома. 

12. Слухали: Про обрання передсоборної церковної за- 
конодавчої комісії. 

Ухвалили: а) Заснувати у Києві осередок, до якого 
можуть увійти по бажанню всі члени ВПЦР, представники 
з місць; б) Обрати членами Комісії: В. М. Страшкевича, 
прот. Яструбецького, єп. Петра Тарнавського, арх. Несто- 
ра, свящ. Сідельника, прот. Янушівського, бр. Товкача, Г. 
Д. Вовкушівського, свящ. Басовола. 


263 



13. Слухали: Доклад прот. Яструбецького про ознаки 
пошани в УАПЦ. В обговоренні справи взяли участь: свящ. 
Басовол, М. Н. Мороз, Всеч. Митрополит, архиєп. Теодо- 
рович, с. Щурук, бр. Кислий, В. М. Чехівський, бр. Тере- 
щенко, арх. Нестор, бр. Білий, свящ. Сідельник. 

Ухвалили: Доповідь прийняти до уваги. 

14. Слухали: Позачергову заяву гуртка прихильників ра- 
дикальних церковних реформ УАПЦ. В обговоренні спра- 
ви взяли участь: свящ. Візенталь, арх. Іван Теодорович, М. 
Н. Мороз, В. М. Чехівський, бр. Товкач, єпископ Степан 
Орлик, свящ. Басовол, бр. Терещенко, єпископ Кость Кро- 
тевич. 

Ухвалили: Декларацію прийняти як матеріал і пере- 
дати Малій Раді, яка в контакті з представниками групи 
переробить П для переведення в життя. 

15. Слухали: Пропозицію єпископа Степана Орлика про- 
співати вічну пам’ять померлому благовіснику Волинської 
Церкви свящ. Михайлові Мельничуку. 

Ухвалили; Проспівати вічну пам’ять. 

Засідання зачиняється до слідуючого дня. 


ЗАСІДАННЯ 29 ЖОВТНЯ 

1. Слухали: Доклад свящ. Басовола про братство «Цер- 
ква жива». В обговоренні справи беруть участь В. М. Че- 
хівський, свящ. Задорожний, М. Н. Мороз, бр. Кислий, 
арх. Теодорович. 

Ухвалили: Статут братства затверджується, за благо- 
словенням звернутися безпосередньо до єпископату. 

2. Слухали: Про розгляд резолюцій В. М. Чехівського з 
приводу інформаційних доповідей з місць. 

Ухвалили: Передати, як матеріял на розгляд і вирі- 
шення Малій Раді і як директиви для майбутніх повітових 
зборів. 

3. Слухали: Про дослідження й утримання Софійського 
собору. Докладає М. Н. Мороз. 

Ухвалили: Позаяк Софійський собор має всеукраїн- 
ське значення, звернутися до представників від українських 
парафій, аби зробити на місцях збірку коштів для утво- 
рення фонду на ремонт і охорону Софійського собору. 

4. Слухали: Про перетворення художнього хору Софій- 
ського собору в першу всеукраїнську церковну Софійську 
капелу. В обговоренні справи беруть участь: архиєп. Нес- 


264 



тор, М. Н. Мороз, єпископ Петро Тарнавський, В. М. 
Чехівський. 

Ухвалили: Звернутись до парафій на місцях з про- 
ханням допомагати коштами для перетворення художньо- 
го хору в І-шу всеукраїнську церковну капелу, яка б зро- 
билась осередком для всієї України в справі церковного 
співоцтва. 

5. Слухали: Біжучі справи: а) Про розподіл праці між 
членами Малої Ради ВПЦР, як це буде визнано найбільш 
доцільним для справи. 

Ухвалили: а) Затвердили попередню практику, згідно 
якій, за винятком обов’язків Голови Ради і його заступни- 
ків, між рештою членів розподіл обов’язків робить сама 
Мала Рада, б) Слухали: Про редагування протоколу Вели- 
ких Покрівських Зборів. 

Ухвалили: б) Протокол Великих Покрівських Зборів 
редагує Мала Рада. 

в) Слухали: Про обрання делегації до представників 
уряду в справі інформації про працю Великих Покрівських 
Зборів. 

Ухвалили: 1) Доручити Голові Ради і його заступни- 
кам сповістити владу в центрі і на місці про працю Вели- 
ких Покрівських Зборів; 2) Декларацію до влади підписує 
Мала Рада. 

г) Слухали: Пропозицію свящ. Басовола, аби на всіх 
галузях церковного життя в лиці одної особи не сполуча- 
лось священого сану з головуванням в Раді. В обговоренні 
справи беруть участь: бр. Кислий, єп. Петро Тарнавський, 
В. М. Чехівський. 

Ухвалили: Прийняти до уваги й передати в перед- 
соборну комісію, аби вона зібрала відповідні матеріали і 
передала на висновок Великих Микільських Зборів ВПЦР. 

д) Слухали: Про надання місцевим органам права цер- 
ковного суду. 

Ухвалили: Тимчасово ініціатива і творчість в справі 
церковного суду передається церковним органам на місця. 

Слухали: е) Про розташування кандидатів на єпископ- 
ські катедри. 

Ухвалили: За відсутністю більшости представників з 
місць доручити справу Малій Раді. 

ж) Слухали: Інформаційну доповідь Голови Мандатної 
Комісії про персональний склад Великих Покрівських Збо- 
рів ВПЦР, а саме: свящ. — 61, диякон. — 7, дяків — 1, 
мирян — 82, єпископ. — 16, всього 167 чоловік. 


265 



Ухвалили : Інформації прийняти до відома. 

з) Слухали: Про призначення терміну організаційного 
засідання декляративної і передсоборної комісії і першого 
засідання новообраної Малої Ради. 

Ухвалили: Об’єднане організаційне засідання Комісії 
і Малої Ради призначити на ЗО жовтня в 1 год. дня. 

и) Слухали: Про участь представників від повітових Рад 
на поширених засіданнях Малої Ради. 

Ухвалили: Визнати бажаним, аби в чергових пошире- 
них засіданнях Малої Ради приймали участь представники 
від повітів. 

к) Слухали: Заяву бр. Кислого, що він рахує свій підпис 
під заявою групи прихильників радикальних церковних ре- 
форм дійсним тільки в тому разі, коли буде перероблена 
редакція деяких пактів. 

Ухвалили: Заяву прийняти до відома. 

л) Слухали: Заяву свящ. Кійченка, що він прохає ви- 
креслити свій підпис в заяві групи радикального духів- 
ництва. 

Ухвалили: Прийняти до відома. 

м) Слухали: Заклик Всеч. о. Митрополита до творчої 
праці на місцях і свідомого будівництва церковного життя. 

Великі Покрівські Збори рахуються закритими. 


Передрук з міміоґрафічного видання «Матеріали до історії УАПЦ», 
ч. 1. Мюнхен-Женева, Краева Рада УАПЦ, Церковно-Історична Комісія, 
1952, 19 стор. 

Протокол засідань Покрівських зборів ВПЦР 22. X. — 29. X. 1922 р. є 
копією зробленою через копірувальний папір. Копію цього протоколу 
одержав уповноважений УАПЦ на Західню Европу Євген Бачинський 12 
квітня 1923 р. у Швайцаріі. У 1950-их роках копію цього протоколу Є. 
Бачинський передав прот. М. Явдасеві. Коли виринуло питання автен- 
тичности цього документу, була покликана експертна Комісія, у склад 
якої увійшли голова представництва УВАН в Зах. Німеччині проф. д-р П. 
Курінний, історик-архівіст проф. В. Дубровський і голова секції права 
УВАН проф. д-р Ю. Панейко. 1 листопада 1952 р. ця Комісія підтвердила 
автентичність протоколу. 


266 




Всеукраїнська Православна Церковна Рада другого складу а роках 1924-1926. 



269 



Всеукраїнська Православна Церковна Рада останнього складу а роках 1932-1934 разом з членами 
оарафіадьноі Ради собору Різдва са. Предтечі й Хрестнтела Господнього Івана а Харкові. 
Сидвть зліва: прот. Микита Яровий — член ВПЦР, Роман Гіньківськнй — голова катедральноі 
парафіальноі Ради, аркисп. Іван Павлоаський — Митрополит Харківський і всієї 'України, о. 
Дмитро Воробнмський — секретар ВПЦР, Н.Н. Стоать зліва: іподиакон Пстрнк — член 
парафіальноі ради, Н.Н., Даріи Стспаненко — член парафіальиоі Ради, Микита Лапа — член 
ВПЦР, прот. Микита Кохно — член ВПЦР, Н.Н. 



Президія Всеукраїнської Г1 рааославиої Церковної Ради третього складу, вибрана 1927 року. 

Сидвть зліва: прот. Леонтій Юнаків — голова ВПЦР, артисті. Йосип Оксіюк — перший заступник митропо- 
лита, врхисп. Микола Борецький — Митрополит Київський і вені України, архисп. Коствитни Малюшкевич 
— Другий заступник митрополита, заступник голови ВПЦР. сп. Марко Грушевськнй — в. о. секретврв 
ВПЦР. Стоать зліва: о. Яків Чулаівський, Володимир Чехіаськнй, прот. Леонід Карпов, Степан Кобзар — 

члени президії ВПЦР. 



Храмом сваго парафії са. Сщаїлаюліі церкви на Трухамовім острові в Кипі 18 мресна 1922 р. 

В центрі митр. В. Лнпкіаськнй, праворуч о. Петро Мапськнй - иастоатель парафії, біла нього член 
парафіальиоі Ради Микита Атамасенко, вище нього Олександра Масвс ька, ліворуч митрополита лротодиакон 
Василь Потіснко, біла нього Федір Михайлів — голова парафії, далі Василь Плохий — член пар. Ради, нижче 

Іван Манько. 


270 







Храмом сито парафії св. Єлисамтижької церкви ка Трухииовім острові в Китаї 18 вересни 1923 р. 
Сидить зліва: Василь Плохий, Н.Н., о. Микола Хомічевський, о. Петро Масвський, врхисп. Нестор 
Швраіаськмй, митр. Василь Липкіаський, архисп. Феодосій Сергіїв, Олексаидер Мітенко, Василь Галета. У 
другому раду п'стнй зліва о. Кость Бутанненко, о. Хиритои Гов‘н донський, Федір Михайлів, диакон Микола 
Білосорочка, Н.Н., нижче врхнаї. Сергісвв — Петро Чернички, вище — Олександра Масвська. 



Храмом сватосв. Єлнсаветннськоі парафії на Трухаиоаім острові в Києві 18 асрссиа 1924 р. 
Сидять зліва: Василь Якоалів, архисп. Нсстор Шарвїаськмй, митр. Василь Лнпківськмй, 
проф. Степан Гвсаський, сп. Григорій Стороженко, Петро Антилчук, о. Єамеи Пнаоаарчук 
(з аусамн), вище між вірними — о. Петро Маспський, внизу третв зліва паніматка 
Олександра Масаська, третій злрвва — о. Олександер Смнчко. 


<ч 

г~ 

сч 



Митр. Василь Лнпкіаськнй оеаачус йоду в криниці на Чоколівці у Кисві. 1923 рік. 




Єп. Юхим Квлііік вський і групою вірних УАПЦ на Черкащині. 
Посередині — сп. Ю. Калішевський, праворуч аід нього — о. Іван 
Покотнлеико, внизу між ними — лрот. Микита Кохно, ліворуч слнскола 
— о. Володимир Левнцький. 


274 




Церквах* Рада парафб УАПЦ при са. Ілліиській церкві у Кисві. 27 грудна 1925 р. 




Віриі св. Іллінсьісоі лариф& УАПЦ у КисвІ у день її шестирічного існуванні. 
Посередник міггр. Василь Люїхікинб. 1 5 лютого 1926 р. 


>о 

г- 

гч 



к> 

-VI 

-VI 


Церковна Рала і хор Солоницікьхоі парафії УАПЦ у Києві. Посередині о. Андрій Кухаренко. 1927 рік. 







279 



На Осноа'ашвському цвинтарі в Харкоаі: прот. Микита Кохио аідпраалас панахиду 
на могилі сестри архнсп. І Паалоаського у сорокоаий день післа 0 смерти. 

Праворуч прот. М. Кохиа — протодиакон Микита Яровий, о. Дмитро Воробннськнй, о. 
Володимир Лихвар, паніматка Віра Кохио, о. Анатолій і сестрнцтао катедральиого собору 
Різдва св. Предтечі й са. Івана Хреститела. Зліва: Володимир Н., Сусліа, Микита Влавдеико. 


У. А .П.Д. 


'л-в." 1 '" і ,х-. яаннвмеизязс к ■’ЛіГй'иК 

■; * > лк*я'/ ,'змястііЩгув ■■ •*: У : ' 

З&К Е7КРЛ ІКС ЬЧА ПРАВОМ А В. •■ «з нону. Зс Чноікб'І і); в - 

Ц; Г-Т ВИ А І* А І А ‘ посла вьоЛ'чїрко вл 1 ІІ'У ь сп;ог-1 їжі?’ 

и> * • /ГсЛ *»*>* V ■ .* . -Ч» *ігг •. ♦* *■/*.*. .л — •*- ■Ч'- 

ШїУЇУ-у ч -Щ г:- V- -Аг 


г. $Г, Ке 1 вперед 


»и з івкоряоі)кіи«*Цгрі«міі» ,Ср. Хзгену 

іЖнсЙмка. уТ*~У^*-'2£‘ ' 


• •• ^»Г«ПКГ. .•> г -х*С"’;У_." ч'.-^ 

‘ ВРЇукц Гл:ь'к£І!!{3 зведем»* ^іікоз'дв'Уг.дв ,як’.' 
вмАМедекнефкСрІге н .Укреію ж І.Зі * еоолв ана і 
втокеі'вдьно і іі; № зйс доручає 2г и п еие веде и- ( 
(Г'ррГвнізб ^ . і к.вцо .1 Церкві, яв юрдоном -в/ кеавх' 
ілі;ноі 1 .,ентра.чіно Ч Нзропя- вхя;ї>и утворе кт 
К(л'інсік»х Гіга іСвіЙ'таМх- 0<і'едн4нь-1 за до во- ' 
лігіЯліх, потреб, в ',зя£ утворе нкя 
влічсго Срхеьу 7кра Чьсп.оЧ Срввос-лвв- 
*/. «во ^ -ізрх» ге- уордсзон та ' вачалах 
1 СОбОрЯСгрбЗНОгТІ вгідзо кьионзи 
ього.Прв'їослв ВЬОГО'Іср^СЇНО ге-' Собору 
і 1 ВЄДНВННІ з Ьгеурро Чнеьмгв Пра- 
віле- ВІЄ» Г* ДО»! в контакті з Уповио- 
.- . ?.»:првз1 Ср'.С ергі вї'ЙйЯ ІНШІ . - 


пеню 
З* зо ге 


г>крб ін 



Лист ВПЦР уповноваженому УАПЦ на Західню Еаропу Євгенові Банкір- 
ському з дорученням організації українських православних парафій І 
керівного органу УАПЦ закордоном. 


280 


ГСТСІ'ИЧН* ЗАПИСКА 

яро минуле евття Української ЦровосЛ виаі Церкви 1 відрод- 
іте кня 11 автокефалії, 

І. 

Великі діл» иромяс.іу Вокоіо.що відбулг-ся остввміми часами 
»С усіяв народам* світу, о наЯбІлив над народами Оуввої Росій- 
ської Дврвга. нжлім ■ вівоісі виводі під д1«л дертавсв ві- 
ро Д ) я^і ІвськиЯ 1 Його святу првеос.сввву українську Церкву. 

Зкшии за в нерпі віків хргстияктва Я Цілкая в'сргвії- 
!Онп вацрікі мц 1 Х-го віку ао с в. князя. Володамвра в Кхіві >• 
матірвго доповогов святої Церк*ь Цвргсролськв1.,У>ра1иеькв ПР*- 
оосла вів Церква розвинулась в свойому ьетт 1 Й освіті до тої 
■ сотим*. яка в свій чво /в ХУІ 1 КУІІ вІШ/ давувалв як Схід- 
вх.твк І західнії гоствй.ао приходили тоді вз Вкраїну. Рсзви- 
вда'всь 1 дйвечн тількв про релігійно-моральне життя. Україн- 
ське чтрква ніколи ке поривала зьязків з своєю кзтір'е, навіть 
в найтяжчая чес 11 киття в заявку з турецьким сі.аиуеб.чням, ві- 
ззитІЗськоо дерлевов в Х7 ст.ібо заведи Українська Церкаь ДСв - 
до тільки еро удосконалення И повирєния нерко вно-і.ілстиянськог> 
еття.Ворочвсь в натолвцтвяк І А іствочп в тому підтримку від 
Катарі своєї Церка Цвргородс ькл 1 , Українська Церкві ніколи не 
відмовляла в братній допомозі молодшій сесії! сестрІ-Церкві исс. 
говеькІП /митроао.иит св. Олекс ій-ХГ от .;ев.Дім*тр*л Ростовській 
ХУ ПІ ет.;Семен Полоцький, СтеФвн ЯиорськіИ.Тео-іен ПрОглдсзкч 
те йегвто инлкіД.як людьми. твк і катерілльниии зесоИки з го- 
лові» і культурних Дмитрів УкрвІпг-КиІвя.Львовв. Острога. Едностід 
а Церквою Алргсюдсьяов Укрві ська Церква а їхала не порі мль. 
іон орле автокефальною, семе обирала й вісвячуаала метренодята 
тв я:кс ковів, гуртувалася в братерства, вільну керувало всіма 
СЮІЯГ СПрЗЬВМИ.ЬМ ПОКИ ВСЬОГО ТОГО не 5МИ0ІНЛГ. насильно москов- 
ські ПОЛІТИЧНІ тенденції. 

11 . 

Иосю вськв Церква заснована тільни мзоі икікці 11П віку 
еклами Українськії Церква 1 з українських культурно-релігійнві 
центрів одержувала найкращі оіля Е. аасо»«< для с вого розвитку. 

Перша сторінка «Історичної записки про минуле житті 
Української Православної Церкви і відродження її автокефалії*. 


281 


ролів 3 ЄП*В1ИЄ«іЯм про своє відродження 1 нове ЖИТТЯ 1 З ЗВК» 
дяком ствм ав сомі здійснення подіте» про «дивная всіх лярші 
яванвючя з» основу єднання воло колної Пери* утворювати сао « 
Церковне евт'тя.ОрвтедськУ лшбов і вгоемау повару Ші» Пвркмме, 
юіві братерські зюеяві ні» няні, лоб прийти до ньіскорвогд 
скликання Собору всіх церков, цеО-тс Дійсного вс ас ві ї нікого Дер. 
«оеного Собору. 

есеукрв Г нськвй церковній Собор затвердив Всеукраїнську 
-,е» коану Рвду.ик еосиЯ Керований орган унроенсьюі Автократ 
неї Православної _еРкви.В\о складається а рредстааткіа еід т- 
рехвіяльнях об'єднань 1 упоаюівпя Всеукраїнську ПрДісслввву 
-~»»ю*ну Раду сповіститі про відрсджамш Укрвїнсі.во Г -ерк.*» 

I 1Т ієрархії всі вільні Церква /ДІлн.о.йер.СоЬ.і 1 и.о/.Лде 
тявкі умом Явття.нвиоюч »1 дмосиня з онкоСдонои дасі не с?м> 
лі зиог» Всеукра Інській йерноаніЗ Узді іяконоти цього доручен- 
ня.! от тепер всеукраїнське Цирконію Радо мне мотявість цін 
сповістити Всі Церкви Христові про велику подів в енітв касо- 
го УчМнськего нврбду.цро БИ З вол* ані з під російської церко». 
ноі неволі української Православної ззтекеф-ал ь » 1 Деркда.1 про 

II нове вільне і*ття .ВереОуваачв у ^сес пітній Прввосда вніЯ 
Апостольській Церкві, ід нав’юсь братерські зо кіш «нітяня в «то 
кефзльичіл Цержвемі.укР» Інське ЩАноолл вні Автокефальна Цфків 
молять ІТіспода наного Ісус» Хїіств про иіцніое.гля бие.дійсні- 
кіе виявлення едявння всіх Церков світу, -Вс Він е Нологігельба. 
еий їди н» Ц Голо в» всесвітньої Нерка». 1 йому лхявміть сне в», 
честь 1 ПОКЛОНІННЯ з Н8Д1ІЧ1ЄІМ ЙОГО СтЦЄМ 1 Прєс вттив, К»ЛО- 
серднин 1 іиивотюрчнм Кою Духом нині і оо всяк кас І не е Ия 
вічні .1 в І н ь. 




З оригіналом згідно: 

Чле н-Секретер 



Остання сторінка «Історичної записки про минуле життя 
Української ПраяосляаноІ Церкви і відродження П автокефалії». 


282 


аСБУкгі ідсьнд жавссул бна гіірр.овіи ш« 


О 0Р*ТІ1 уирв^ШІ її. ио розсіяні не теремі ЗВХІДНОІ 
1 централь*) 1 Бвропа. 

Лобі. ОріТі 1 оебтрм. 

От у*е сьомий рік іде, як відроладась » жрнїаі по звкліку 
в и ."* 1 >4 Українська Прввослввае двтокебальва Церква, як вавау. 
вавея я предотв анижі» УкіДІасамж Пврехаїй ввввЯ КеровівчнЯ 
Оргва 11 Вееукрвіаом» Ярввоолавав Церкоаив Рвд вЛостево но® 
гсеукрвіїсьюі 0,ф иоіної ГшМ від 5 трвпя 1*20 роя у мла укл 
раїиськв Деркав е п . нулі я себе вікові московські церюані най- 
деш 1 зверхність московського патріарха та £вв>да 1 стада ш 
вляж вільного ріхаього маття 1 роаватку,* а відправах венах 
оду*С Цілком перейвда на рідня мову. Та на самому початку свс- 
го вільного жаття вена Церкш оидіндась а дуса скрутному «та- 

■ і.кола всі Ошоявсі ае Україні, ствндвнакж 1 аослввці жзогев- 
ської церковної та старої державної влада на погодядао» пів> 
тв нашої ев'гокафал 1 1 1 відійщла від нввої Церква. тая вона ві- 
драялась Оез єпископів. Але а 1921 році і/и яоатвл БЄе>уярвІн- 
оьюв Церковаою Радою склакако Суло ЗовукрвІнськаЯ Ерввоглаа- 
жй Церковний СоОор ■ м.КаївІіякаЯ аатвардав •втона»’ <*4в ае- 
поі Деркш 1 заверши 11 велвчмою осдіте-відюммінлм украіі- 
сьжі Ієрархії черев всееоворже обрання 1 висвячення поклад* н~ 
ням рі* првовітарвтш /І Там. 4.14/ Протоієрея ввсгля ЛИПКІВ- 
СЬИОІО на Митрополії! Каївсьюго 1 во 1*1 украіп .Дя подія ви- 
зжчвйно важлива • Історії нашого народу. Тут українськая народ 
вперше нзріпан своя церкоану спрвну своїми алвонмю салака без 
всякої спідні, баз всякої доплети я боку. Тому ця подія а оочат 
мав шв*1 епоха >*ття нашого народу, колі народ т » ста* нарешті 

■ той ступінь свого раз антку. колі вів у»* і вирішенії своїх 
справ не потрібуа керовнентве в боку ні опільаіна мі деп©мо«- 
ця,нолв вів оем нарешті отії творця» свого пфв аа аса церков» 
МОГО ж КІГТЯ, н не дише жномнце* чук«1 воді, стає дійово вільшм 
де відчув 1 зровунів кеш народ в валі ч мій події Всеукреіаокв- 

Перша сторінка «Послання ВПЦР до братіа українців, 
що розсіяні на терен) ЗахідньоІ і Центральної Еаропк». 


283 


ластівок 1 т лш.. оо меса Церква українська я Ішла в*а зі ста- 
ву иіецевово оуто українського значіння 1 аасуваа всесвітиьі 
ваги, току потрюуа доклвдмвх 1 певкях ініордатя про себе у 
всесвітньому о вела і. 


за 11 нордоюи м19 ватний нвролви* .Моє* де товв Во*е воля від- 
носно Вае.ооО ак своєю церковною працею аупв про в їсти ясеня 
про вашу Церкву ції ввтяив народе» .Врвтвйтесй-ж.една йтеся в 
українське Хрестове бдетерство^І дай Вояе щоб ця бапв чергова* 
грат* перед ляцеи вшпіїх народів І Вам дала вайкрасіу утіху 1 
підтримку 1 епраялв нашому городові увіЯтя в дійсне 1 достойне 
Ррвтерство а усіма народами світу 




Остання сторінка «Послання ВПЦР до братів українців, 
що розсіяні на тсрсні Західкьоі і Центральної Евроки». 


284 




ВИДАННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКОВНОЇ РАДИ 


УУ" ' ' 

' ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА '• • • 
V- • ЦЕРКОВНА РАДА І/;- 



іСкого<і(инЛ д\я іжппт 

УКРЛІНСЬКОЮ МОВОЮ. 


іідиі» &ЧІ- 


0 У 

Хі* 

||| г киїм-ин 


І 


ІСВЯТКОВА й ЗАГАЛЬНА 

МІНЕЯ 


УКРАЇНСЬКОЮ .мовою 


П«ии»и Псгукр*<«сі « • 


КІІІІІ 
1‘ І І*і*7 


Часловець (часослов). Киів, 1925. 


Святкова й загальна міиея. 
Киів, 1927. 




Децккл іі 


і( м г і; о її її і її і с т і 


ч і (6) 
Р.В. 1928 


Журнал «Церква й життя». «Церковні вісті», додаток до журналу 

Харків, 1928. «Церква й життя». 


285 



ІЖШІЯ 


«ПО банна осрсі ОрсстОлОм 

00»:мк і «»• морогу іаіннап-ія А Дамо Аіому 
(у«в багата ливУїі, щоб Гіомт.ні » молмг- 
Ниа усів свати» иа жарінню івивту, сї° «*• 
р <1 престолом, 1 >нпа Див паюуіа в молиг* 
«айв (ватна аіі руни іаго.м Перед. Богом 

(дідар. 8. І'О, В Другім н'щі.і (,ївТ ки«іт» (Від<р, 

В. 3.9) апостол Іоам пиці«. Що вій бачив, на 
.ауті святна иііімиііГ, м&итаї »* слово 
Е«>(. голосно аіади«иа(в «0 ГосАвД.а. По »ао* 
лаги* «ііліі Гвсіоіі вбсамі сапа «к«у А 
СіоТ таро «а світ. 

І на ним більш Чи? 4 ввдммос* ДО Бога А 
(ватна Його аа нашої бллінамі і»а Всії. г»*ч 
більше підносимо до Бог* А свою д ушу А на* 
блпоаано до себе лісу Боаіу. От т«рі) Цо 
А ХрИс»«( СпаснТал* і апостоли сваті ніяка 
аакднвамгв ірмстняи до чоідТаи (Мата. 7. 14. 
Лу.м «. 40). (Сод. *. 17- 1 Тни. 2. З). 

Бумиа-а Сіаро иолатип і ві,ічі А в цар- 
вві оїД вас Ефнис^яб >*и«ріау *і м»У Таїщ, 
М аш ркДмчаї нарід, ід кіЦ<р«ва А нарад,* 
світу, »а вашу Мавр >'«р*їау. ьд Ссда(*ч «■ста) 
м ■ ш с й м вчі, уо Бової лдевч «і імлуаанаа 
погріб у ют*. 

Господні Пошли ілнм’сть Твою, «ПОВІД, 
штв, емісійна А протейна грїаіа маіи»Д ро- 
1«иі, *(ім пашами брать* і сестрам і нотної 
душі Живії •. Чі« Ті«і5 Допомоги. потрібуи. їв 
молніви ІІрічиетоІ Богородиці І ВСІ* СидТіЦ. 



Титульна і кілька 



сторінок Граматки. 


286 


УАПЦ В ОБЛОЗІ 


[42] 


ВЕЛИКІ ПОКРІВСЬКІ ЗБОРИ ВПЦР 

25-30 ЖОВТНЯ 1926 РОКУ 
РЕЗОЛЮЦІЯ 


1926 року ДПУ розгорнуло рішучий наступ на УАПЦ та її 
діячів. Пройшла хвиля арештів ( на якийсь час було заарешто- 
вано митрополита Василя Липківського і голову президії ВПЦР 
протодиякона Потієнка; його заступника архиепископа Олек- 
сандра Ярещенка було заслано до Середньої Азії); провадилась 
гостра кампанія нападок і обвинувачень у пресі. Під тиском 
влади ВПЦР створила т. зв. Всеукраїнську комісію по унорму- 
ванню життя УАПЦ на чолі з єпископом Петром Ромодано- 
вим. ДПУ дозволило відбути в жовтні 1926 р. Великі Покрівські 
Збори ВПЦР, вимагаючи, одначе, щоб Збори засудили «анти- 
радянського змісту вчинки» трьох згаданих діячів УАПЦ. В 
іншому випадку ДПУ погрожувало припинити Збори, а разом з 
тим і діяльність ВПЦРади. 

Щоб рятувати Церкву, Великі Покрівські Збори прийняли 
більшістю голосів відповідну резолюцію, проект якої уклала ре- 
золюційна комісія і який був заздалегідь схвалений ДПУ. Але 
одночасно було прийнято постанови з подякою ВПЦР за її 
самовіддану і корисну працю та на захист митрополита В. 
Липківського, архиепископа О. Ярещенка і протодиякона В. 
Потієнка. 

Вел. Покр. Збори ВПЦР УАПЦ, що відбулися 25-30. X. 
1926 р., здійснюючи ухвалу Всеукр. Наради представників 
УАПЦ 1-3 IX. ц. р. про необхідність поставити на Вел. 
Покр. Збори справу про нелояльні, нетактовні, антира- 
дянського змісту вчинки президії ВПЦР, Голови Президії 
ВПЦР В. Потієнка, заступника голови — архиєп. Харків- 
ського Олександра Ярещенка та о. митрополита В. Лип- 
ківського й винести свій вирок з приводу цих вчинків, 
заслухавши доповіді заступи. Голови б. Президії ВПЦР 
прот. М. Хомічевського і голови Всеукр. Комісії по унор- 


287 



муванню життя УАПЦ єп. П. Ромоданова про життя 
УАПЦ за час від Мик. Зборів 1924 р. і доповіді в цій 
справі з місць, і прийнявши під увагу однодумну в цих 
доповідях оцінку засобів до унормування життя УАПЦ, — 

1. Стверджують своїм авторитетом всі ухвали Наради 
щодо констатування надзвичайно тяжкого зовнішньо-прав- 
ного стану УАПЦ, який стався завдяки нетактовним, не- 
лояльним до уряду УСРР і антирадянського змісту окре- 
мим виступам в діяльності осіб, зазначених в ухвалах На- 
ради, й висловлюють осуд Церкви лінії поведінки президії 
ВПЦР і вчинкам Голови Президії В. Потієнка, заступника 
Голови Президії архиєп. Олександра Ярещенка, о. митро- 
полита Василя Липківського. Великі Збори рахують необ- 
хідним в самий категоричний спосіб застерегти всіх, що 
зазначені в ухвалах Наради, від подібних вчинків на май- 
бутнє, а за вчинки вже зроблені ухвалюють рахувати до- 
статньою покутою ці постанови Покрівських Зборів і не 
накладати на них іще особливої церковної кари. 

2. Збори без всяких заперечень приймають і деклара- 
тивну частину ухвал Наради, що торкаються відношень 
між Церквою і державою, і доручають Президії ВПЦР 
стежити за дотриманням принципів, зазначених в ухвалах, 
всіма діячами УАПЦ, і в разі порушення їх окремими 
діячами Церкви, не зупинятись перед відповідними засте- 
реженнями, або й карами. 


З ПОСТАНОВ 

Стверджуючи ухвали Всеукраїнської Наради 1-3 вересня 
ц. р. про необхідність перевірки персонального складу ду- 
хівництва в УАПЦ згідно принципів, що ухвалені тою ж 
Нарадою, Вел. Покр. Збори доручають Президії ВПЦР 
розробити ясну інструкцію про спосіб перевірки для керу- 
вання Округових церковних Рад в цій справі. 


Клопотатися Зборам перед урядом про звільнення В. 
В. Потієнка, про повернення архиєпископа Ярещенка і про 
дозвіл волі руху о. Митрополита, членів б. Президії ВПЦР 
архиєпископа Оксіюка і В. М. Чехівського. 


Відзначивши в праці б. Президії ВПЦР моменти, що 
були шкідливими для життя Церкви з боку зовнішньо- 
правного, і такі хиби, як відсутність тісного зв’язку з Окру- 


288 



говими Церквами, неясне визначення церковних територій, 
неясне відношення до окремих діячів Церкви, що пору- 
шували церковну дисципліну. Великі Покрівські Збори не 
можуть не відмітити самовідданої і корисної праці ВПЦР 
у суто-внутрішньому житті Церкви, що при тяжких умо- 
вах діяльности дала найбільш можливі досягнення, й скла- 
дають їй сердечну подяку за те корисне, що зроблено для 
Церкви, зокрема за поширення церковно-видавничої спра- 
ви. Так само складають Великі Збори щиру подяку й 
Всеукр. Комісії (ВУК), що в скрутний мент життя нашої 
Церкви, не боячись, взяла на себе відповідальність і зуміла 
вивести УАПЦ з тяжкого зовнішньо-правного стану. 


Уривки з постанов Великих Микільських Зборів ВПЦР 25-30. X. 1926 
р. — Передр. з кн.: І. Власовський «Нарис історії Української Право- 
славної Церкви», том IV, частина І, Н.Й.-Б.Б., УАПЦ у С11ІА, 1961, стор. 
171-173. 


289 



[43] 


ПОСТАНОВИ МАЛИХ ЗБОРІВ ВПЦР 

28-30 ГРУДНЯ 1926 Р. 


Пішовши на поступки ДПУ на Великих Покрівських Зборах 
ВПЦР 25-30. X. 1926 р„ ВПЦР надіялася, що життя Церкви і її 
діяльність піде нормальним руслом і що з боку влади не буде 
більше перешкод. 

28-30 грудня 1926 р., з дозволу влади, відбулися Малі Збори 
ВПЦР. Після заслухання звітів голови ВПЦР єп. П. Ромоданова 
й інших членів Ради, прийнято повні оптимізму ухвали. Але, як 
виявилося, це було коротке затишшя перед бурею. 


Малі Збори в задоволенні відзначають: а) піднесення 
духовного життя українського віруючого люду, об’єднано- 
го в УАПЦеркві; б) збільшення зацікавлености життям 
Церкви з боку духівництва і мирян, не тільки членів 
УАПЦ, а і інших церковних течій; в) поступове заспо- 
коєння Церкви після попередніх хвилювань; г) унормуван- 
ня зовнішньо-правного стану Церкви; д) налагодження 
церковно-адміністративного життя через скликання Окру- 
гових і Районових Соборів, обрання керуючих органів, 
встановлення зв’язку між ВПЦР і Округовими церквами 
через листування, надсилку протоколів і виїзди на місця 
членів Президії ВПЦР. Малі Збори цілком ухвалюють 
працю Президії ВПЦР за відчитний час і доручають Пре- 
зидії, продовжуючи свою працю в тому ж напрямкові, 
вимагати й від Округових Церковних Рад налагодження 
церковного життя шляхом скликання Районових Церков- 
них Соборів і тіснішого зв’язку з ВПЦР через надсилку до 
неї протоколів всіх своїх засідань і ретельної відчитности. 

З ухвал Малих Зборів ВПЦР 28-30. XII. 1926 р. — Передр. з кн.: І. 
Власовський «Нарис історії Української Православної Церкви», том IV, 
частина І, Н.Й.-Б.Б., УАПЦ у США, 1961, стор. 174. 


290 



[44] 


ПРОТОКОЛ ВЕЛИКИХ МИКІЛЬСЬКИХ 
ЗБОРІВ ВПЦРади 

11-13 ТРАВНЯ 1927 РОКУ 


Великі Микільські Збори ВПЦР 1927 року відбулись під час 
короткотривалої передишки між кампаніями переслідування 
Церкви комуністичною владою. Великі Покрівські Збори попе- 
реднього року (25-30 жовтня 1926) засудили, на вимогу ДПУ, 
митрополита Василя Липківського і голову та заступника го- 
лови президії ВПЦРади, хоч митрополита Василя залишили на 
його посту. Влада, як здавалось, задовольнилась цією жертвою і 
ніби дала Церкві спокій. 

Наведений нижче протокол Великих Микільських Зборів 1927 
року особливо цінний тим, що в ньому подано звіти делегатів 
окремих церковних округ УАПЦ з численними подробицями про 
церковно-релігійне життя, досягнення і проблеми на місцях. 
Загальний стан Церкви з’ясовано в доповідях членів президії 
ВПЦР; багато додаткових інформацій міститься у виступах 
під час обговорення звітних доповідей. 


Великі Микільські Збори ВПЦР, скликані в храмі св. 
Софії м. Києва за дозволом держвлади (довідка адмін- 
відділу Київського Округового Виконавчого Комітету від 
11 травня 1927 року за ч. 4/7138) за такою чергою денною: 


* Копію протоколу Великих Микільських Зборів ВПЦР, які відбулися 
1 1-13 травня 1927 р. в Києві, вислала ВПЦР Євгенові Бачинському, своєму 
представникові в Зах. Европі, який жив у той час в Женеві. Бандероль з 
протоколом був висланий поштою з Києва 11 червня 1927 р. і його 
одержав Є. Бачинський 23 червня. 

Після закінчення Другої світової війни Є. Бачинський передав цей 
документ благовісникові УАПЦ в Зах. Німеччині прот. Митрофанові 
Явдасеві. 

Автентичність цього документу ствердила 28 червня 1954 р. спеціяльна 
експертна Комісія, до якої входили проф. д-р П. Курінний, голова пред- 
ставництва УВАН в Зах. Німеччині і дійсний член УВАН проф. В. Ду- 
бровський. 


291 



1) Інформації з місць про життя та стан Округових 
УАПЦерков, 

2) Інформації Президії ВПЦР про її працю за час від 
останніх Покрівських Зборів. 

3) Підготовка до скликання II Всеукраїнського Право- 
славного Церковного Собору, 

4) Поточні справи. 

Перед Зборами відправлено молебень з відповідним 
навчальним словом Найпочеснішого о. Митрополита Ва- 
силя Липківського. 

Великі Збори вітає Найпочесніший о. Митрополит, він 
висловлює побажання успіху Соборові в його праці і дає 
своє благословенство. 

З привітанням виступає і заступник о. Митрополита 
Всечесний о. Нестор Шараївський, він вітає Великі Збори з 
світлими днями потрійного свята: дні воскресіння Христо- 
вого, дні воскресіння нашої УАПЦ й 10-річчя відродження 
української Церкви, коли в неділю Фомину, після 2 Уг віків 
заборони українською мовою молитися, він мав шану 
вперше виступити з промовою про воскресіння Церкви. 
Запорукою дальнійшого розвитку Церкви є віра в правду й 
істину, її воскресіння, бажає Божого благословенства Ве- 
ликим Зборам. 

Після привітання Голова ВПЦР єпископ Всеч. о. Петро 
Ромоданів відкриває Великі Микільські Збори ознайомлен- 
ням делегатів з 3, 4, і 5 пакт. Статуту Всеукраїнського 
Об’єднання Релігійних громад УАПЦ про компетенцію 
Великих Зборів, зачитанням довідки про дозвіл уряду на 
переведення Зборів та мандату представника уряду на 
Зборах гром. М.П. Іванова від 11 травня за ч. 4/7138 і 
закликом до обрання Президії Зборів. 

Виставлено кандидатами на Голову Зборів: єпископа о. 
Костянтина Малюшкевича і бр. Володимира М. Чехів- 
ського. В.М. Чехівський одержав: за — 45, проти — 12 і 
утрим. — 28. Єп. К. Малюшкевич — одержав: за — 42, 
проти — 4, і утрим. — 39. Обрано на Голову Зборів В.М. 
Чехівського. 

На Заступників Голови Зборів виставлено кандидатів: 
єп. К. Малюшкевича, архиєп. Йосипа Оксіюка, Феодосія 
Сергієва, архиєп. Івана Павловського, прот. Леонтія Юна- 
кова і священика Анатоля Нестеренка. 

За мотивованим зняттям кандидатур архиєп. Й. Оксіюка, 
арх. Ф. Сергієва, прот. Л. Юнакова і свящ. А. Нестеренка, 
— обрано на заступників Голови Зборів: єпископа К. Ма- 


292 



люшкевича (за — 76, і утрим. — 1) і архиєп. І. Павлов- 
ського (за — 68, і утрим. — 9). 

Кандидатами на секретаря Зборів виставлено: прот. 
Сергія Сосновського, єпископа Володимира Дахівника- 
Дахівського, єпископа Володимира Самборського, прот. 
Миколу Хомічевського, свящ. Стефана Хрипка, бр. М.П. 
Сакала, бр. П.І. Гордовського і свящ. Петра Касянчука. 
Поставлено на голосування кандидатури: прот. С. Соснов- 
ського, єп. В. Самборського і свящ. Петра Касянчука. 

Обрано на секретаря Зборів єп. В. Самборського (за — 
58, проти — 3, утрим. — 8) і свящ. П. Касянчука (за — 57, 
проти — 3, і утрим. — 9). Прохання прот. Сосновського 
звільнити його від праці секретаря дає меншість в голо- 
суванні за нього. 

Великі Збори обрали в Мандатну Комісію: єпископа 
Конона Бея, прот. Євтихія Лапчинського і бр. О.О. Ле- 
витського (одноголосно). 

Визначено регламент ходу засідань Великих Зборів: від 
9-14 год. — засідання, перерва і знов засідання від 17-22 
год. 

Приймається доповідь Мандатної Комісії. 

Повинно було прибути 256 делегатів, прибуло — 101 
(єпископів — 21, священиків — 51, і мирян — 29). Ухвалено 
визнати кворум Зборів дійсним. 

Оголошується черга денна. 

Щодо першого питання («доповіді з місць») ухвалено: 
триматись виступів доповідачів по округах відповідно цер- 
ковному територіяльному розподілу УАПЦ, округи пред- 
ставлені в такому порядкові: 1) Волинська (був. Жито- 
мирська), 2) Коростенська (дві ці перші сполучені), 3) Бер- 
дичівська, 4) Шепетівська (3 і 4 сполучені), 5) Проскурів- 
ська, 6) Кам’янецька, 7) Вінницька, 8) Могилівська, 9) Туль- 
чинська, 10) Уманська, 11) Черкаська, 12) Зінов’євська (ці 
дві округи за п. 11 і 12 — сполучені), 13) Білоцерківська, 
14) міська Київська, 15) Київська (сільська), 16) Переяслав- 
ська, 17) Лубенська, 18) Роменська, 19) Прилуцька (18 і 19 
сполучені), 20) Полтавська, 21) Кременчуцька, (20 і 21 спо- 
лучені), 22) Дніпропетровська, 23) Чернігівська, 24) Ніжин- 
ська (23 і 24 сполучені), 25) Конотопська, 26) Глухівська 
(25 і 26 сполучені), 27) Харківська, 28) Одеська, 29) Мико- 
лаївська, ЗО) Херсонська, 31) Балтська, 32) Американська 
й Канадська. 

Загальне положення про кількість доповідачів: не більше 
двох, винятки припускаються в виключних випадках — 


293 



від місцевих вимог (пропозиція арх. Феодосія Сергієва). 
Доповідачі часом не обмежуються, зміст доповіді не виз- 
начається загальною програмою, а відповідає місцевим 
церковним потребам (пропозиція єп. П. Ромоданова). Тези 
доповідів подаються до Президії Зборів в листовній формі. 

Перерва о 4-й годині дня. 

♦ * * 

Продовження Зборів відкривається о 6-й годині дня 
вступним словом привітання до Великих Зборів Голови 
Президії ВЦПР єпископа Всечесн. о. П. Ромоданова. 

Вступним до соборної праці словом Голова ВЦПРади 
єпископ о. П. Ромоданів одкриває привітанням: «Христос 
Воскрес!» Він каже так: 

«Кращого вітання для Собору дітей відродженої УАПЦ, що 
прагнуть до оновлення життя, не може бути. Собор своєю пра- 
цею на користь оновленої Церкви повинен це привітання виправ- 
дати. Перелом духовного життя в напрямку воскресіння до но- 
вого життя вже утворений. В наші дні перед нами переходять 
складні життєві рухи і процеси. Треба зрозуміти ці зміни в житті, 
щоб скерувати себе на правдиву путь. Од свідомого нашого від- 
ношення до переломного часу багато залежить: на сотні років 
намічається дорога життя нашого народу. Революцією старі 
норми життя відкидаються, витворюються нові його форми в 
процесі критичної оцінки минулого і створення потрібного май- 
бутнього. Цей процес, охопивши всі галузі життя, зрушив до 
творчости психіку народніх мас. Психіка людини неподільна, 
тому масова творчість відзначилась не тільки в соціяльно-еконо- 
мічних відносинах певних кляс суспільства, не тільки в націо- 
нально-політичних змаганях народів, а особливо напружено і в 
галузі духа. Серед великого зрушення не залишилась без змін і 
закам’яніла майже в середньовічних формах Церква, що в царині 
духа повинна займати почесне місце. Церква є Боже встановлен- 
ня: від Христа початок її, Духом Святим вона держиться, до 
свого Першоджерела — Бога веде дух чоловічий. „Я є Альфа і 
Омеґа, Початок і Кінець, Перший і Останній... блаженні, що 
творять заповіти Христа” (Об’яв. 22, 13-14). Церква веде дух 
людський до правди, добра і краси, тому Церква мусить бути в 
зв’язку з життям, закон удосконалення життя є законом Церкви. 
Церква не раб сучасности, а проводир прогресу життя всесвіту. 
Загальний здвиг життя викликав і наш церковно-визвольний рух; 
рух шукань духа непереборимий, сила його непереможна, контакт 
Церкви і життя не веде до зв’язку з суто земними інтересами 
людства. Скарби Церкви не змішуються з поточними скарбами 


294 



життя, не зв’язується вічне з тлінним, безконечне з мінливим. 
Церква показує в своїй науці шлях до надсвітових скарбів Духа. 
Ми живемо не в небесній, що святкує перемогу, Церкві, а в 
земній, що бореться, Церкві, вона з життям в цілому, а не з 
переходовими формами його мусить мати зв’язок, вона поведе 
чоловіка до Бога земним шляхом. Церкву ми не розуміємо поза 
світом. Діюча Христова Церква навчає всесвітнє братство віру- 
ючих переводити християнізацію внутрішньої суті повсякденного 
життя, ведучи чоловіка до Христа. В минулому Церква виявила 
незрозуміння своєї святої ролі в житті: вона знизила себе до 
участи в повсякденому житті, ігноруючи духовну суть всіх явищ і 
тим одхиляючи вірних від Христа. На такий стан „клерикальної 
партії” звела себе Московська „православна” Церква, до складу 
якої входила і наша віруюча українська людність. Як наслідок 
революційного здвигу в царині людського духу, українська люд- 
ність на Всеукраїнському Церковному Соборі 1921 року відбу- 
дувала Автокефальну Православну Христову Церкву. Українці- 
християни віддали своє віруюче серце під керівництво відрод- 
женої Церкви, визнавши її великою і неминуче потрібною цін- 
ністю свого життя не тільки на теперішній момент, а цінністю 
назавжди, вічною. 

Відроджена Церква виховує віруючі українські серця в слу- 
жінні духовним інтересам свого народу, проказує українському 
народові стежку до кращого, навчає його йти в теперішній час 
земних вагань і сумнівів під великим стягом Христа. Церква 
Христова провадить велику національну роботу, доводячи запо- 
віти Христа до глибоких тайників серця українців. Слово правди 
Христа цілком відповідає святим прагненням нашого народу до 
всесвітнього визволення. Тому люблять українці свою відроджену 
автокефальну Церкву. Правда, в цій любові часом виявлялись не 
чисто-релігійні настрої, не вічні, гідні Христа, бажаня нашого 
народу бачити себе щасливим тільки на своїй землі, повним 
господарем на ній. Але ми віримо, що Церква Христова, освя- 
чуючи Божим авторитетом прагнення українського народу до 
визволення його духу з-під влади тьми і зла світу, в ім’я знесення 
на землю Христового Царства, приведе все життя українського 
віруючого люду до ніг Христа. Тому ми цінимо свою відроджену 
автокефальну Церкву перш за все як Церкву Христову, а потім 
уже як національну. Тому Христова Українська Автокефальна 
Церква є для віруючого українського народу вічна самоціль ду- 
ховного звершенства, а не тимчасовий засіб до піднесення тільки 
земного свого повсякденного життя. 

В історичному процесі організації „православної” російської 
Церкви, до складу якої належали вірні українці, ми віддалилися 
від тих Божественних заповітів, що покладено було в основу 
Церкви Христової і яскраво здійснювалось в житті Церкви часів 
св. Апостолів і перших віків християнства. Українська віруюча 
людність, шукаючи Бога, відродила в житті своєї Церкви по- 
чуття народньої простої віри, ці забуті підвалини Церкви. 


295 



Христос заповідав: „Князі народів панують над ними, і старші 
володіють ними, серед вас хай не буде так, але хто хоче бути 
першим, хай буде всім слуга.., бо й Син Чоловічий не прийшов, 
щоб служили Йому, а щоб Самому послужити і віддати Себе на 
визволення многим” (Мт. 20, 25-28). Ап. Павло заповідав хрис- 
тиянам в Фесалоніках: „Духа не вгашайте” (1 Сол. 5, 19). Ці 
божественні заповіти українська віруюча людність соборноправно 
поклала в основу організації відродженої своєї Церкви. Ними 
вона відмежувалась від позацерковних організацій. В Христовій 
Церкві не може бути панування й примусу, лише вільне підля- 
гання віруючих моральному авторитетові пастирів, що свій авто- 
ритет зміцнюють любовним служінням тим, кого пасуть; вірні не 
примусово підлягають, а вільно схиляються перед вищим авто- 
ритетом пастиря, що є слугою всіх. В такій організації Церкви 
по законах любови і полягає соборноправність нашої Церкви. В 
своїй роботі почесний Собор делегатів УАПЦ мусить поставити 
перед собою запитання: „А у нас так?”. Бо спостерігалися спроби 
тлумачити соборноправність в напрямку перенесення „влади” 
зверху вниз, з пастирів на тих, кого вони пасуть, внести в 
організацію соборноправної Церкви замість панування „владик” 
панування вірних (Рад або осіб), перетворити пастирів — вільних 
слуг — у наймитів... Церковна організація, коли порушує в той 
чи інший спосіб головний заповіт Христа: „Посеред вас хай не 
буде так”, — втрачає ознаку Церкви Христової, перестає бути 
нею, бо, де кінчається зв’язок любови, і починається право влади, 
— там кінчається Церква. 

Друга ознака Христової Церкви — в соборному виконанні 
заповіту ап. Павла: „Духа не вгашайте”. Життя соборноправної 
Церкви мусить виявлятись безпереривно низкою творчих актів, 
як у цілому, так і в поодиноких членів, повсякчасним стремлінням 
вірних до удосконалення в „повну міру зросту Христового” (Еф. 
4, 13). 

Християнство — релігія безмежного поступу до заповіту Хрис- 
та: „Будьте звершені, як звершений Отець ваш Небесний” (Мт. 5, 
48). Творчість, безупинний рух уперед — закон життя соборно- 
правної Церкви, це диктується заповітом: „Духа не вгашайте”; 
при ньому не повинно бути місця — в житті пастирів і вірних — 
бездіяльности, млявости, байдужости та іншому, що „духа вга- 
шало” б, що плямувало б „Невісту Христову” й не дало б права 
вам відповісти на моє привітання: „Воістину Воскрес!”» 

Доповідач просить вибачити за своєрідну форму і зміст 
святкового привітання Почесного Собору від імени ВПЦРа- 
ди. Життя рідної Церкви підказало йому потребу нагадати 
братам, перед величною їх соборною працею, хоч в ко- 
ротких рисах основні принципи організації рідної Церкви, 
яких трималися в своїй роботі Президія ВПЦРади. Цим 
він хотів допомогти вірним в мирі та злагоді в осягненні 


296 



Божих істин довіритися володінню рідної Церкви — з 
одного боку, з другого — одвернути увагу доповідачів від 
може і болючих, але незначних дрібниць місцевого цер- 
ковного життя і навернути їх думку на більш корисні для 
загальної справи основні принципи впорядкування нашої 
Церкви. 

Обмірковується порядок денний засідань Великих Ми- 
кільських Зборів. Одноголосно ухвалюється така черга: 
1 інформації з місць, 2) Доповіді про працю Президії 
ВПЦРади: а) доповідь секретаря Президії прот. о. Хари- 
тона Гов’ядовського про напрям і зміст праці секретаріату 
Президії, б) доповідь Голови Президії ВПЦРади єп. П. 
Ромоданова про стан життя УАПЦеркви і працю Президії 
ВПЦРади по впорядкуванню його, в) доповіді завідуючих 
шкільно-освітнім, благовісницьким, богослужбовим, пере- 
кладовим, книжко-науковим і правопорадницьким відділа- 
ми ВПЦРади, г) фінансовий звіт скарбника ВПЦР, д) до- 
повідь Ревізійної Комісії, з) Підготовка до 2-го Всеукраїн- 
ського Церковного Собору: доповідь Голови Предсоборної 
Комісії, 4) Поточні справи: а) перегляд і ствердження 
інструкції для перевірки складу духівництва УАПЦ, б) спра- 
ва ДХЦ і її єпископів, в) питання про вступ до складу 
УАПЦ зреченців-священнодіячів, г) справа перекладу бого- 
службових книг, д) видавнича книжкова справа, е) питання 
про зносини з Старокатолицькою Церквою в справі висвяти 
бр. Є. Бачинського. 


ДОПОВІДІ З МІСЦЬ 

До доповідей з місць бере слово В.М. Чехівський. Тези 
слова такі: Мета Зборів — піднесення життя Церкви на ту 
ступінь, коли будуть виростати нові й нові пагонці, нові 
джерела виявлення духа творчости. Отже, важливо в до- 
повідях зазначити не окремі епізоди, а головне те, що є 
виявленням творчости життя. 

Мандатна Комісія доповідає, що Великі Микільські 
Збори поповнилися новоприбувшими 4 делегатами. 

Зачитується заява бр. Вовкули про надання йому права 
участи на Зборах з ухвальним голосом. Його заява не 
задовольняється. 

Заява свящ. ДХЦ В. Хуторянського про надання йому 
слова в справі УАПЦ — Брацлавщини. 

Ухвалили-. Дати слово В. Хуторянському в разі потреби 
при обговоренні справи ДХЦ на Брацлавщині. 


297 



ЖИТОМИРСЬКО-ВОЛИНСЬКА ОКРУГА 


Прот. Гр. Савченко 

Є 13 парафій, 14-та відійшла. Доповідач з’ясовує тяжкі 
переживання Волинської Церкви, викликані тими діячами, 
що, рахуючи себе безпомилковими, цим вносили розклад. 
Нема між духівництвом тієї єдности, що так потрібна. 
Життя церковне занепало ще й від того, що нема єпис- 
копа, вищого духовного керівника Церкви, злиденне вза- 
галі життя наше не дає можливости піднести і життя цер- 
ковне. Членські внески до Округової Церковної Ради не 
поступають. Вина в цьому не тільки парафіян, але й пас- 
тирів. Все ж таки життя Церкви починає оживати в остан- 
ній час. Обрано єпископом Миколу Борецького, але нема 
матеріальної бази для його утримання, тому Волинська 
Округова Церква просить прийняти її під догляд ВПЦРади, 
що буде, в разі потреби, надсилати єпископів. Нема бого- 
службових книжок. Є віра, що життя церковне покращає. 

Єп. Я. Чулаївський. Що з освітнього боку робиться у 
Волинській Церкві для духівництва та для парафіян? 

Доповідач дає відповідь: Журнал для духівництва буде 
тим джерелом, що поповнить його свідомість. 

Пропозиція В.М. Чехівського: Доручити Президії ВПЦРа- 
ди взяти до уваги потреби Житомирської округи. Прий- 
мається. 

Головування Зборами В.М. Чехівський передає єп. К. 
Малюшкевичу. 


КОРОСТЕНСЬКА ОКРУГА 
Доповідає прот. Гр. Огійчук 

Є 10 парафій. На Великдень українізували ще одну. 
Брак священиків. Доводиться відмовляти, коли запрошу- 
ють на зразкові служби. Дисципліни, особливо між духів- 
ництвом, до Покрівських Зборів 1926 р. не було, а зараз і 
дисципліна і стан матеріальний поліпшуються. Прот. Л. 
Юнаків додає про другий храм в Коростені. Через те, що 
не було зазначено списка громади, а як в Коростені є вже 
Преображенська українська парафія, то приєднали і другу 
Покрівську маленьку поки що громаду до Преображен- 
ської, бо з паперів не було видно, що Преображенська 
громада — в п’яти верствах від Покрівської, що могло 
бути одною з головних підстав, щоб і другий храм у 


298 



Коростені було передано українській громаді. На запитан- 
ня єп. Я. Чулаївського про освітній стан доповідач заявив: 
справа йде мляво. 


БЕРДИЧІВСЬКА ОКРУГА 
Доповідає прот. М. Кудря 

Життя Бердичівської Церкви нашим вищим керівничим 
органом охарактеризовано словом — «анархія», але це не 
смерть: боремось, живем і справи не здано, а все таки 
справа стоїть так, як у сім!, де діти досить гарно пра- 
цюють, але батько, що діти не здобудуть, — віддає до 
шинку. Нема певного відповідного вищого духовного ке- 
рівника. Освітній стан духівництва — нижче середнього. 
Парафій — 51. Запитання з місця: «Що значить фраза: 
„Діти здобувають, а батько роздає”?» 

Доповідач відповідає: Про це дасть своєчасно спросто- 
вання Президія ВПЦРади. 

ШЕПЕТІВСЬКА ОКРУГА 
Представника нема 


ПРОСКУРІВСЬКА ОКРУГА 
Доповідач — свящ. Чирський 

Про Проскурівську округу говорили, що вона дуже де- 
зорганізована, а зараз справа йде до кращого, справа нала- 
годжується. Округового Собору за браком часу не було, 
тому доповідач керується даними, що має через Округову 
Раду. Людність усвідомлюється, помічається християніза- 
ція людности. Підвищується моральний стан, але не так 
скоро позбутися старої спадщини аморальности, розвалу 
сім’ї, що виявляється у вбивствах між членами родини, 
буквоїдстві, що є особливо між «слов’янами». Освітній стан 
священства приблизно середній. Хори маються майже по 
всіх парафіях, брак книжок. Нема одноманітности в від- 
правах служб Божих, чому сприяли і неодноманітність ви- 
дань ВПЦРади. Заводяться загальні співи по деяких пара- 
фіях, що є виконанням постанов Округової Церк. Ради. 
Життя оздоровлюється, особливо після Проскурівського 
Округового Собору. Радою Округовою ту анархію, що ра- 


299 



ніш була, зліквідовано. Життя Церкви увійшло в певну 
колію. Брак духовного осередку в самому Проскурові. 
Були спроби здобуття храмів 1 Уг року тому — кінчились 
кепсько. Але дали деякі наслідки, а саме: до набуття певної 
громади — не починати справи набуття храму. Стан ма- 
теріальний виконано на 26 'А%: збільшено, порівнюючи з 
попередньою Радою, більше, як в 4 рази. Приймаються 
засоби до виконання фінансової справи в 100%. Найсиль- 
ніша орієнтація на Проскурівщині — «обновленці». Вірні 
обновленських парафій входять в стосунки з нашою Цер- 
квою. Синодальці хочуть єднатись з нами. Ждуть від Ми- 
кільських Зборів вирішення в цій справі. ДХЦ зліквідовано. 
Парафій мається 31. Нема священиків — українізація по- 
ширювалася б. 


КАМ’ЯНЕЦЬКА ОКРУГА 
Делегата нема на Зборах 


ВІННИЦЬКА ОКРУГА 
Доповідає арх. К. Кротевич 

Вінницька Церква йде до оздоровлення, що показав 
останній Округовий Собор. Та анархія, що сталася після 
виїзду його, арх. К. Кротевича, до Семиріччя, зараз зникає. 
Вся Вінницька округа має до 100 парафій, що об’єднуються 
навколо округового осередку. «Брацлавщина» зліквідована, 
зліквідована хоч би тому, що на останній Собор Округовий 
з’явилося майже все духівництво, всі активні діячі Брац- 
лавщини, і тут же було розподілено Округу на 2 благо- 
вісництва. Рух досить сильний, 4 парафії нових. Фінансову 
справу виконано на 50%. Освітня справа, як і всюди. 
Приймаємо участь у виданні нашого журналу. 

Запитання Л. Юнакова: Хто зліквідував ДХЦ на Брац- 
лавщині: єп. Української Автокефальної Православної Цер- 
кви , чи арх. Пивоварів, бувш. архиєпископ ДХЦ? 

Відповідає доповідач: Ліквідувалась «Брацлавщина» на- 
шою Автокефальною Церквою, а не арх. Пивоваровим. 

Доповідач продовжує: Є бібліотека в Вінниці й досить 
сильна, упорядковується. Духівництво жде журналу, осо- 
бливо видання промов. 

Співдоповідач по Вінницькій Церкві прот. Л. Конотоп: 
Вінницька Церква має 109 парафій, 27 влилося в ДХЦ. 


300 



Після вжитих заходів вищим керівничим органом велика 
кількість парафій ДХЦ влилася до УАПЦ після Пленуму 
ВПЦР, що відбувався в грудні місяці, і, коли осталося їх 
так мало, що не могли окремо існувати — цілком при- 
родньо, що єп. Пивоварів з’явився і подав заяву, що він 
відмовляється від ДХЦ. Синодальна Церква занепадає. 
Домінуючий стан займає наша Церква, коли не кількістю, 
то тою сумою духовного впливу, що має на людність. 
Покажчиком цього є Вінницький собор, що завжди повний 
вірних. 

Запитання єп. В. Дахівника-Дахівського: Ситковецький 
район куди належить? 

Відповідає арх. К. Кротевич: До Вінницької тимчасово. 
Продовжує К. Кротевич: Є в округовому відділі культів 
розпорядження, щоб церковні об’єднання мали свої осе- 
редки відповідно державному розподілу округ, а крім цьо- 
го, це є воля приєднання до Вінницького осередку, воля 
Ситковецької Церкви. 

Запитання Найпочеснішого о. Митрополита: Є «пого- 
рілківці»? 

Відповідь дає свящ. Л. Конотоп: Є одна парафія — 
Малі Хутори, але жодного впливу не має. 

Цим засідання Зборів на перший день закінчуються. 

Молитва. 

2-й день Зборів 12 травня 1927 року. Головує арх. І. 
Павловський. Засідання Великих Зборів поновилось о пів 
на десяту год. ранку. 

МОГИЛІВСЬКА ОКРУГА 

Дає інформацію єп. М. Карабіневич: Але він нічого не 
може сказати тому, що фактично нею (округою) керує арх. 
К. Кротевич, що теж нічого не міг сказати. 


ТУЛЬЧИНСЬКА ОКРУГА 
Доповідач єп. В. Дахівник- Дахівський 

Округовий єпископ перебуває в м. Ладижині. 41 пара- 
фія. Анархічність. За три місяці не міг нічого зробити за 
браком часу. Ситковецький район в непевному стані: хи- 
литься до Вінниці, але ще не порвав зв’язку з Тульчинщи- 
ною. Перебуває там (на Тульчинщині) 2 єпископи: Микола 


ЗОЇ 



Борецький та Микола Карабіневич. Між ними дуже добре 
відношення. Освітня справа квола. Тихонівський єпископ 
Варлаам дав відомі подільські хресні походи, що свідчить 
про відсталість духовну. Пересвяти — повне нерозуміння 
християнства. Священство жде школи і взагалі всього того, 
що підняло б культурний рівень священнодіячів Тульчин- 
ської Церкви, що дала мені наказ просити Великі Микіль- 
ські Збори, щоб відповідно використати вільних єпископів, 
що перебувають на терені Тульчинської Церкви. 

УМАНСЬКА ОКРУГА 
Єп. К. Малюшкевич 

Радить не зловживати часом, бо його мало, а Собор 
треба закінчити завтра до обіду. Пропозиція: просити 
Президію вести так Збори, щоб сьогодні до обіду закінчити 
доповіді й їх обговорення. 

Додаток єп. П. Ромоданова: І сполучити з доповідями 
з місць доповідь Президії ВПЦРади. — Приймається. 

Єпископ К. Малюшкевич доповідає про життя Уман- 
ської округи: Піднесення віри йде. Церкви-храми перепов- 
нені. Сповідь вірних поширилась. Є багато випадків вико- 
нання сповіді людьми, що десятки років не сповідались. 
Збільшення віри. Є й зменшення сектантства між вірними 
нашої Церкви, хоч в «слов’янстві» сектантство збільшується. 
Відбуваються в піст районові служби по черзі. Є округова 
бібліотека, але нею користуються тільки близькі парафії; у 
районах теж є бібліотеки. Провадиться колективна перед- 
плата книжок не тільки духовного змісту, але й загального 
освітнього значення. Виконується соборноправність, що і є 
ознакою церковної дисципліни. Є і зло: фінансова справа 
виконується кепсько, 200 крб. послано на ВПЦР. 1 14 па- 
рафій — 20 рівнобіжних, немає священиків. 

ЧЕРКАСЬКА ОКРУГА 

Доповідача не було в засіданні 
Головує о. К. Малюшкевич 

БІЛОЦЕРКІВСЬКА ОКРУГА 
Доповідач — Голова ОЦРади свящ. Д. Довгаленко 

Округова Церква має 104 парафії. Невиразне відношен- 
ня деяких парафій, що приєднались до ДХЦ. Освітня 


302 



справа не порушувалась. Думка Білоцерківської Церкви: 
просити Збори допомогти остаточно поєднати ДХЦ з 
УАПЦ. Поки єп. В. Бржосньовський буде в Білій Церкві, 
поєднання щирого певне не буде. Поєднання тільки на 
папері, а діло робиться старе, як і робилось. В ДХЦ ма- 
ються парафії: Зарічанська й Олександрівська в Білій Цер- 
кві і Шамраївка. 


КИЇВСЬКА МІСЬКА ОКРУГА 
Доповідач В.М. Чехівський 

Збільшилось парафій в м. Києві. Здобуто Троїцьку па- 
рафію, Покрівську, Миколаївську, Солом’янську в повне 
користування, повернено в спільне користування Іллінську, 
в Святошинській парафії дозволено користуватись цілим 
храмом — головним вівтарем наполовину з «обновленця- 
ми». Андріївська громада не відновила себе з невідомих 
причин: храм занепав, треба великі кошти тій громаді, що 
могла б його взяти. Щодо впливу на зменшення парафіян 
в Софійському соборі від здобуття нових храмів — не 
помічається зменшення вірних, хіба в ті дні, коли Найпо- 
чесніший о. Митрополит служить не в Софії. Питання про 
розподіл вірних між парафіями на черзі. Поширення укра- 
їнізації з здобуттям нових храмів не виправдує погляду 
частини Харківської церковної громади, яка утворила тіль- 
ки одну парафію, щоб не розпорошувати сил, бо шляхом 
поширення числа українських парафій виникали нові сили. 
Основна робота Церкви — освітня, проповідницька. Со- 
лом’янська парафія урочистими засіданнями Пар. Ц. Ради 
відзначає церковну роботу в святочнім спогаді славетних 
діячів України. Систематично переводяться проповідницькі 
служби в парафіях: Петро-Павлівській, Софійській, Мико- 
лаївській, Деміївській. Збільшується число сповідників по 
всіх парафіях. Богослуження піднімається на вищу ступінь. 
Складено й новий молебень Найпочеснішим о. Митропо- 
литом на 1-ше травня — свято праці. Відправи: «Слово 
Хресне» і «Визволення» відбувалися за цей час, виклика- 
ючи широке масове відвідування вірними цих відправ. 
Тарілкові збори в Софії під час цих служб значні. За час 
після Покрівських Зборів змінено склад Міської Ради. 
Голова Міської попередньої Ради відійшов від праці в Раді 
під натиском членів Президії ВПЦРади. Президія, не роз- 
глянувши його справи по суті, не запитавши його пояснень, 


303 



не віддавши діла суду, — шляхом свого розпорядження 
вимагала від пастирської наради міської Церкви усунення 
його із числа міських священнодіячів і потім, коли він 
помирився в братерський спосіб — з ким у нього було 
непорозуміння — Президія, знов не вислухавши його і не 
розслідувавши справи, дала розпорядження не рахувати 
його Головою міської Ради. Таке відношення Президії 
ВПЦР не сприяло унормуванню церковного життя міської 
Церкви. Не з’ясовано порядок участи в богослуженні місь- 
ких парафій тих священнодіячів, що часово або постійно 
перебувають у м. Києві без зарахування до певної парафії. 
Президія ВПЦР робила зауваження Софійській Параф. 
Раді за несприятливе відношення до участи в богослуженні 
Софії позапарафіяльних діячів. З приводу цього Параф. 
Рада через своїх представників внесла пропозицію на місь- 
кий Собор, а Собор ухвалив доручити Президії міської 
Ради в порозумінні з ВПЦР розподілити безпарафіяльних 
діячів між парафіями м. Києва. Деміївська парафія пере- 
буває в тяжкому стані. Молитовний будинок, відданий за 
договором громаді українській, було денаціоналізовано. 

Будинковласник, монах, перепродав [ ]*, а останній 

накладає неможливо високу оренду (до 380 крб. на місяць). 
Парафія заборгувала до 2000 крб. Вся надія на закон дер- 
жавний, що правдиво забезпечує задоволення релігійних 
потреб громадян. Київська Церква покладається на волю 
Вед. Мик. Зборів і на 2-й Всеукраїнський Церковний Собор, 
що вони поведуть Церкву шляхом самодіяльности, більшої 
участи громадянства в справах життя Церкви. На запи- 
тання о. Найпочесн. Митрополита доповідач зазначає, що 
є нові гуртки на Караваївських дачах і в місцевості навколо 
був. Іонівського монастиря, де вже відбулася зразкова 
служба на другий день Великодня. 

КИЇВСЬКА ОКРУГА (СІЛЬСЬКА) 

Доповідай о. Н. Шараївський 

Київська округа має 108 парафій. В нез’ясованому стані 
16 парафій, що перейшли від ДХЦ. З 1923 року Київська 
округа хворіє і дійшла до того, що духовний керівник її 
єпископ Григорій Стороженко відійшов. Через що? Багато 
опікунів. Дійшло до розділення на місто й на село, коли 
треба єднатись. Все таке життя йде до унормуваня, «діяль- 


* Одне слово нечітке. Ред. 


304 



ники» приєднуються, Ржищівський район на своєму Соборі 
виніс постанову про приєднання згідно ухвал Великих 
Покрівських Зборів. Стан матеріяльний тяжкий. Київська 
Округа заборжилась ВПЦРаді до 1000 крб. Спільне ко- 
ристування храмами тяжко відбивається на житті Церкви. 

ПЕРЕЯСЛАВЩИНА 
Доповідач арх. Ф. Сергіїв 

Стан Переяславщини особливий: нова округа, що є ви- 
нятком в житті УАПЦ, бо вона є частина Київської округи 
по адміністраційному розподілу; це один з районів Київ- 
щини. Відбувся Переяславський Собор, що виявив себе 
округою, про що довів до відома ВПЦР, але це покищо 
не стверджено, матеріяльний стан поліпшується, виконано 
кошторису на 75%. Має 17 парафій. Невідзначені точно 
межі Переяславщини. Великі Збори допоможуть. Освітня 
справа підіймається. Священики склали історію своїх па- 
рафій, і це буде матеріалом до Всеукраїнської Церковної 
історії. 

Співдоповідач Свириденко: Життя Церкви з районового 
до округового перейшло 3-го січня. Парафій 9 самостійних 
і 8 спільних з іншими угрупованнями. 

ЛУБЕНСЬКА ОКРУГА 

Доповідь представника Лубенської Церковної Округи 
архиєпископа Йосипа Оксіюка: 

«Несподівано для самого себе стою перед побожними Збо- 
рами, як представник Лубенської Церковної Округової Ради, 
більш, ніж духовний керівник Лубенської Церкви. Непідготова- 
ний, маю скористати сьомихвилинний час для всебічної доповіді 
за ухвалою Зборів. Учора до нашої уваги Всечесним Головою 
Президії ВПЦР було подано філософію історії та організації 
УАПЦ з проханням додержуватися її схеми при всебічнім освіт- 
ленні місцевого життя. Основою життя й відродження УАПЦ 
визнано прагнення до оновлення, воскресіння й піднесення ду- 
ховного, вічного в житті. Так було в Лубенській Церкві, є і буде. 
Ніяких інтересів скороминущих, тимчасових, земних ніколи Лу- 
бенська Церква не мала й не скористувала їх навіть в інтересах 
Церкви. З цього боку ми по щирості свідкуємо, що вона є 
ХРИСТОВА Церква бодай у своїй свідомості, цілях і праг- 
ненні, коли ще не в досягненнях і фактах. Свідомість вірних 
підноситься і зростає в міру піднесення та зросту загальної сві- 


305 



домости УАПЦ і проповідників її на місцях. Бог завжди був 
єдиним змістом благовістя і всієї праці керівництва Лубенської 
Церкви, і нині спостережена вимога віруючої людности — „Дайте 
Бога!” — не застає нас непідготованими, бо весь час тільки в 
цьому ми покладали своє покликання та зміст роботи. Взагалі, 
духовне життя, коли немає значних досягнень (загальне підне- 
сення релігійної свідомости, очищення віри, зміцнення церковної 
єдности, збільшення причасників — особливо в катедрі і т. інш.), 
то не має особливо важких хиб: немощі наші спільні всім, 
загально-людські. Богослужбову галузь, порівнюючи, впорядко- 
вано: в катедрі — ні єдиного слова по-слов’янському, по окрузі 
— неукраїнська частина відправи — одиночні й незначні винятки. 
Високим рівнем освіти похвалитись Лубенська округа не може. 
Відчувається потреба в літніх короткочасних курсах для священ- 
ства і в підготовчих для кандидатів на церковне служіння, коли 
ще не скоро пощастить реалізувати думку про осередкову бого- 
словську школу. Щодо журналу — наше побажання: зробити 
його дешевим, приступним і по ціні, і по формі, і по змісту для 
найширших церковних кіл. Спостерігається серед духівництва 
великий потяг до самоосвіти: треба допомогти, щоб „духа не 
вгасити”. 

Взаємовідносини духівництва й мирян ще не дають в нас 
підстав для сумних узагальнень про перестановку, перенесення 
панування, влади з одного боку на другий. З найменшими про- 
явами цього ОЦКерівництво бореться і спиняє, так само, як 
ліквідує і спадщину старих нецерковних форм співжиття, нама- 
гаючись і свою працю будувати на основах любови і служіння, а 
не холодного розрахунку, права та зверхництва. 

ОЦРаду складено Собором 22-3. II. ц.р., працює нормально, 
продуктивно, має певний і заслужений авторитет в окрузі. Пара- 
фії з нею поєднані і підтримують, за невеликим винятком з 
далекого району де ще не вдалося закінчити організацію за но- 
вими формами життя. Парафій в окрузі — 61, з них до 10 
потижневих, здебільшого на Миргородщині, нових потижневих 
парафій ОЦР не організує й не приймає. Священства не стає для 
потижневих парафій. Більш півдесятка парафій Лубенської округи 
належать до Полтавської Церковної Округи, але Лубенська ОЦР 
цього не заперечує, бо вони там істотно потрібні для нормаль- 
ного життя цієї округи. Лубенська ОЦ поділяється на 13 благо- 
вісницьких районів, а в церковно-адміністраційному відношенні 
на 3 великих райони: Лубенський, Миргородський і Чорнуський, 
де недавно відбувся 1-й Рай. Цер. Собор. 

Парафій не збільшується. Причиною — брак священиків (хоч 
за останній час ученики підходять) і перешкоди зовнішні: статутів 
громад УАПЦ в парафіях єп. Булдовського не реєструється за 
тим приводом, що в час реєстрації наші громади не мають 
„власного молитовного будинку”. 

Округа почуває себе міцно поєднано з усією УАПЦ та її 


306 



вищим керівництвом. Термометром любови та єднання є жертва, 
а не вислови прихильности й лояльности. Лубенська Церква 
боргу за минулий рік не має; за цей час внесено членського — 
300 крб., боргу за книжки немає, колядкових надіслано — 137 
крб. 10 коп., на ремонт ВПЦР — 21 крб. 80 коп. і натуральні 
пожертви, посильні пожертви на вшанування ювілею о. Митро- 
полита, передплату на журнал, канцелярські пожертви, на ремонт 
Микільського собору (100 крб.) надсилається. На сьогоднішній 
день Лубенська Церква передала під всіма титулами до ВПЦР — 
1054 крб. 34 коп. Парафії округи бідні, мало спроможні, але 
багатіють на свідомість і щирість до рідної Церкви. 

ОЦР весь час намагається бути в тісному зв’язку з парафіями 
і докладно інформувати їх про загальний стан УАПЦ у цей час 
перебудови форм її життя. Ініціятиву Лубенської ОЦР в цім 
відношенні ВПЦР визнала корисною і рекомендувала до наслі- 
дування усій Церкві. Про свої потреби і болі ми завжди докла- 
даємо ВПЦР, бажаючи послужити Церкві і підтримати ВПЦР не 
тільки матеріально, тим Лубенська ОЦР за свій обов’язок вва- 
жала не тільки формально „приймати до відома” працю ВПЦР, 
а в потрібних випадках подавала до вищого керівництва Церкви 
і свою думку та розуміння справи, з надією на взаємну підтримку 
в дусі любови та служіння Церкві з боку ВПЦР і Найпоч. о. 
Митрополита ми вестимемо своє життя й далі. Яке воно було 
досі, чи жили ми, як Христова Церква, як українська, чи 
підносили душу народу, чи ми в своїй праці і своєю працею „не 
вгашали духа” — судити не нам. Але з ясною совістю свідчу 
Церкві, що працівники Лубенської Церкви мали й мають добру 
волю і всемірне прагнення до того, щоб УАПЦ в цілому і Лу- 
бенська Церква зокрема була Христовою Церквою, бо 
знали що тоді „останнє додається”, і що тільки тоді ми „не 
вгасимо духа”, а запалимо його, і він осяє та зогріє всіх, хто 
прагне і шукає життя: бо світ і тепло — обов'язкові його умови». 


РОМЕНСЬКА ОКРУГА 
Доповідач свящ. Терлецький 

Церква Роменська має 16 парафій, три парафії не мали 
молитовних будинків, але зараз вони мають храми. Збіль- 
шено громади: маємо 22 парафії. Помічається дезоргані- 
зованість, — цьому, можливо, сприяло перебування єп. 
Конона Бея на двох катедрах: Роменській і Прилуцькій. 
На Соборі єп. Конон Бей відмовився від Роменської окру- 
ги, від доглядання її, а тому прошу Великі Микільські 
Збори допомогти Роменській окрузі в тій справі, щоб Все- 
чесний о. Конон, єпископ Роменський і Прилуцький, на 
цих же Зборах відмовився від Роменської катедри і догля- 


307 



дання за Роменською округою, бо поки Всечесний [о.] 
Конон буде рахуватись єп. Роменським, Церква Роменська 
не має права запросити собі другого єпископа, тоді як в 
ньому вбачається велика потреба. До часу ж набуття дру- 
гого єпископа, Роменській Церкві більш зручніше, так як 
по територіяльному положенню бути під духовним догля- 
дом округового єпископа Лубенської Церкви, так і з тих 
міркувань, що Лубенська округа стала, організована, а 
тому й від округового єпископа потребує більш пильного 
доглядання за її духовним зростом, ніж Прилуцька округа, 
яка ще в стадії організації і вимагає постійного перебу- 
вання на катедрі єпископа і пильного за нею доглядання. 

ПРИЛУЦЬКА ОКРУГА 

Докладає єпископ Конон Бей 
про Роменську й Прилуцьку округи 

Доповідач, як єпископ 2-х округ, повідомляє, що з на- 
буттям храму в Прилуках він перейде до осередку в При- 
луки і звідтіля буде доглядати дві ці округи, віддаючи, 
звичайно, першу увагу Прилуцькій Церкві. Прилуцька Цер- 
ква має 17 парафій, але вона хоче перейти до Переяслав- 
щини. Організаційна справа не переведена. Після Зборів 
зараз же почнеться переводитись. Рух сильний, є потреба в 
священиках. 


ЧЕРКАСЬКА ОКРУГА 
Доповідає єпископ Юхим Каліиіевський 

Черкаська Церква не уявляє життя української Церкви 
без дисципліни, без певного з’ясування тих підвалин, на 
яких будується наша Церква. Брак священнодіячів. Потреба 
в курсах на Черкащині. Собор округовий не переведно: 
пізно одержали дозвіл. Зінов’ївська Церква збуджується, — 
треба єпископа. Черкаська Церква має 107 парафій. 

ПОЛТАВСЬКА ОКРУГА 

Доповідає єп. Ю. Жевченко 
про Полтавську та Кременчуцьку округи 

Церковне життя Полтавської та Кременчуцької сполу- 
чених округ розвивається нормально. Незабаром після Ве- 


308 



ликих Покрівських Зборів відбувся Собор Полтавщини, на 
якому переведено велику і творчу роботу по організації 
Церкви та унормуванню її життя. На сьогодні основним 
питанням для Полтавської і Кременчуцької Церковних 
Округ є питання про поширення справи, збільшення пара- 
фій. Боляче відбивається на житті Церкви затримання 
фактичної передачі нашим громадам в м. Полтаві — Тро- 
їцької церкви, в Кобеляках — ЮрЧвської, в Кременчузі — 
Троїцької, хоч відповіді до того ухвали органів влади є. 
Кременчуцька громада, що нараховує понад 1000 чоловік, 
вже три роки витрачає всі сили й багато коштів на здо- 
буття храму. Що торкається фінансового стану зазначених 
округ, то для налагодження все зроблено. Але виконати 
цілком свого фінансового обов’язку перед центром не 
спромоглися через великий ремонт катедрального собору, 
будинку заарендованого Окр. Церк. Радою, виплату по 
оренді давніх боргів. В справі церковно-освітній прова- 
диться в округах відповідна робота. Окрім надсилки на 
парафії проповідницьких матеріалів, духівництвом Кате- 
дрального Собору улаштовуються лекції, бесіди, підготов- 
ляються кандидати на священнослужителів (бр. Сургичьов, 
Проскурня), підготовчий стаж проходить молодь (іподия- 
кони), приєднано до складу нашого духівництва ксьондза 
Полтавського району Володимира Білика, який приймає 
активну участь в церковно-освітній роботі. Доручено ви- 
датному благовісникові і педагогові на периферії о. Арта- 
мону Кузьмінському підготовку кандидатів. З його школи 
вийшли вже 2 добрі пастирі (Кононенко, Явдась). 

За відсутністю представників від сполучених округ 
Одеської, Миколаївської та Херсонської, маю зробити ко- 
ротеньку доповідь про життя цих округ. 

Велику трагедію переживає Одеська громада, яка на 
протязі 3-х років, не дивлячись на всі зусилля і турботи, 
ще не одержала свого рідного Покрівського храму. Поста- 
новою Колегії НКВС цей храм повернено Одеській гро- 
маді, але фактичної передачі не сталося ще й до цього дня. 
Наслідком сучасного пригніченого настрою громади є те, 
що з Одещини нема на цих Зборах жодного представника. 
Надійшла телеграма, що благає Микільські Збори піднести 
свій голос перед відповідними органами влади про те, щоб 
якнайскорше постанову НКВС було виконано в Одесі. 

Тепер щодо Миколаївської округи. Я був у Миколаєві 
на відкритті парафії. Там нашій громаді передано Адмі- 
ральський собор у спільне користування з «обновлен- 


309 



цями». Ці останні не доглядають храму, майна, не мають 
віруючої людности. Із Миколаєва теж прохання до Зборів 
потурбуватись про передачу храму в цілковите користу- 
вання нашій громаді. 

На Херсонщині є лише одна стала парафія в м. Бе- 
реславі. Недовгий, порівнюючи, час пройшов від Великих 
Покрівських Зборів, але скрізь на терені України ми ба- 
чимо певні реальні досягнення УАПЦ. Отже, ті церковні 
округи, за життя яких я доповідав почесним Зборам, твердо 
сподіваються, що і вони в найближчий час дождуться за- 
доволення своїх найсправедливіших бажань. 

Єпископ Юрій Жевченко вносить резолюцію: 

«Микільські Збори, заслухавши доповідь єп. Ю. Жевченка 
про життя сполучених округ — Полтавської та Кременчуцької, а 
також Одеської, Миколаївської та Херсонської, доручають Пре- 
зидії ВПЦРади в найближчий час перед відповідними органами 
центральної влади порушити прохання про те, щоб зроблено 
було розпорядження представникам місцевої влади про негайне 
виконання постанови Колегії НКВС від 24. III. 27 р. щодо пере- 
дачі громадам УАПЦ: Покрівської церкви в м. Одесі, Троїцької 
церкви в м. Полтаві, а також задоволено було прохання наших 
громад в Кременчузі та в Миколаєві, бо від цього в великій мірі 
залежить полагодження церковного життя в цих округах». 

Співдоповідач бр. Шпигоцький про Кременчуцьку окру- 
гу: Зазначає, щоб Великі Збори допомогли набути Троїць- 
кий храм, навколо якого згуртовано біля 1000 робітників 
та селян, що той храм будували і все виповнили для того, 
щоб той храм здобути. 

Прот. Л. Юнаків дає пояснення: Українська парафія м. 
Кременчуга не одержала храму тільки тому, що не має 
відповідної організованости, бо з паперів, що маються в 
Харкові, видно, що українська Кременчуцька громада скла- 
дається тільки з 50 чоловік — членів, а у обновленців 
поза 3000 чоловік. 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА І ЗАПОРІЗЬКА ОКРУГИ 
Доповідач свящ. Мойсєїв 

Всіх парафій 29, одна відійшла завдяки байдужому від- 
ношенню священства. Є потреба мати постійного єпископа. 
Брак священнодіячів. Міських діячів мало, а ті, що прибу- 
вають з інших місцевостей — з Полтавщини, Поділля — 


310 



часто затримували життя нашої Дніпропетровської Церкви. 
Ждуть курсів. 

ЧЕРНІГІВСЬКА І НІЖИНСЬКА ОКРУГИ 
Доповідач єп. О. Червінський 

Церква наша переживала трагедію, завдяки тим діячам, 
що думали Церквою головне здобувати матеріальні засоби 
до життя. «Діяльництво» лишило сумні тяжкі наслідки пов- 
ної анархії. У грудні 1926 року 22 та 23. XII відбувся 
Собор Ніжинщини, де винесено тверде слово про приєд- 
нання ДХЦ до УАПЦ Всіх 46 парафій. З них 16 приєднано 
від ДХЦ. В Чернігівській окрузі здобуто дві парафії, а 
всього там 6 парафій. В справі організації каси взаємної 
допомоги, що проект її вироблено й подано на затверд- 
ження тільки в центрі. Матеріальний кошторис на 57% 
виконано. Не вміщається людність українська в парафі- 
яльний храм в Чернігові: треба здобути собор Борисо- 
Глібський. Великі Збори допоможуть. 

Прот. Л. Юнаків дає пояснення: МЕКОСО постановило 
відмовити в одержанні Борисо-Глібського собору. Черні- 
гівська громада УАПЦ може просити інший храм. 

КОНОТОПСЬКА ОКРУГА 
Доповідає свящ. Д. Пухальський 

Життя Церкви Конотопської і її духівництва підвищу- 
ється. Анархії нема, без винятків не може бути, але їх не 
помічається. Освітня справа не порушена. Почин належить 
ВПЦРаді. Бібліотеки є, але вони устаріли. Сектанство па- 
дає, соборноправність української Церкви його ліквідує. 

Доповідач прот. О. Козін 

В окрузі 16 парафій, дуже бідних. 10 ледве виконують 
внески, а інші ледве живуть. Духівництво об’єднано. Праг- 
нення до самоосвіти є, хочуть використати для цього літ- 
ній час. 

Співдоповідач від Конотопської і Глухівської округи єп. 
В. Самборський: 

17-го січня б. р. мене обрано єпископом спільних двох округ: 
Глухівської та Конотопської. Життя церковне в цих двох округах 


311 



звичайне, як і скрізь, до цього року було ненормальне, а зараз 
унормовується. Завдяки матеріяльним умовам єпископ округовий 
мусить перебувати в Глухові, де при св. Троїцькому соборному 
храмі є катедра єпископа й настоятельство. В Конотопі ж нічого 
цього нема: нема такого храму, де можна було б утворити єпис- 
копську катедру. Правда, в Конотопі є два храми в користуванні 
українських громад, але ні один з них при сучасних умовах 
церковного життя не може стати катедрою єпископа: в самому 
місті Конотопі в повному користуванні української громади є 
один кладовищенський Івано-Предтеченський храм, але він не в 
центрі міста, а другий — станційний св. Троїцький храм при 
залізничній] ст. Конотоп, але він в спільному користуванні з 
громадою синодальної орієнтації. Округовий Конотопський Цер- 
ковний Собор 20-21 грудня минулого 1926 року ухвалив: пору- 
шити клопотання перед урядом про надання Округовій Церкві 
права на повне користування соборним Різдво-Богородичним 
храмом м. Конотопу для утворення там катедри єпископа. Кла- 
довищенська парафія м. Конотопу персонально порушила перед 
урядом питання про набуття соборного храму, але Округова 
Церква повинна подбати про набуття храму, щоб він мав не 
тільки парафіяльне, а й округове значення, як катедра єпископа. 
Мені, як округовому єпископові, доводиться приймати участь у 
засіданнях Округових Рад м. м. Глухова й Конотопу, і не можна 
сказати, щоб все було гаразд, але поступово спільними силами 
церковне життя налагоджується. Для унормування взаємовідно- 
син між єпископом і двома спільними округами бажано і потрібно 
утворити під час Великих Микільських Зборів спільне засідання 
делегатів Глухівської і Конотопської округ під духовним провід- 
ництвом одного з єпископів, перебуваючих на Зборах. 

Прот. Л. Юнаків повідомляє, що справа про передачу 
Різдво-Богородичного соборного храму м. Конотопу укра- 
їнській громаді зараз на черзі розгляду ЦЕНТРМЕКОСО. 

ХАРКІВСЬКА ОКРУГА 
Доповідає свящ. Д. Любич 

Харківська Церква заспокоїлась, має 12 парафій. Щодо 
матеріяльного стану, то зайвих грошей не маємо, але 
скільки треба — завжди знаходимо. 

Запитання В.М. Чехівського: Може Харківська Церква, 
будучи такою сильною з матеріяльного боку, взяла б опі- 
кування над іншою Церквою, що перебуває в тяжкому 
матеріяльному стані, напр. Кам’янецькою? 

Відповідь дає арх. І. Павловський: Цю справу може 
вирішити тільки Харківська Церква. 


312 



Співдоповідач від Харківської округи свящ. Кочет: 
Свідчить, що Харківська Церква заспокоїлась, що арх. Іван 
Павловський своїми промовами, особливо на теми, як віра 
відбивається в побуті нашого українського народу, захоп- 
лює людність. 


БАЛТСЬКА ОКРУГА 
Представника нема 

Арх. К. Малюшкевич говорить, що такої Церкви немає, 
а є єпископ Антон Гриневич, що має цей титул. Це Пер- 
шотравенщина й АМССР. 

АМЕРИКАНСЬКА ЦЕРКВА 
Єпископ Петро Ромоданів : 

Доповідь про неї дасть представник Президії ВПЦР під 
час своєї загальної доповіді. 

Брат Вовкула подає заяву, щоб йому дали слово про 
Церкву Конотопську. Єп. П. Ромоданів бере слово до го- 
лосування цієї заяви: Вирішити питання: чи Збори прий- 
муть брата Вовкулу членом Зборів, а тоді й питання роз- 
глядати про дозвіл йому говорити за життя Конотопської 
округи. Заява брата Вовкули голосуванням не задоволь- 
няється. 


ДОПОВІДІ ЧЛЕНІВ ПРЕЗИДІЇ ВПЦР 

Про працю Секретаріату Президії ВПЦР доповідає 
прот. Харитон Гов’ядовський. 

Доповідь секретаря Президії ВПЦРади 
протоієрея X. Гов’ядовського: 

На мене покладено обов’язок першим виступити перед Вели- 
кими Зборами з доповіддю про працю Президії ВПЦРади за час 
від Покрівських Зборів 1926 року. Як секретар Президії ВПЦРа- 
ди, я повинен би обмежити свою доповідь коротеньким звітом 
про працю Секретаріяту, але ця праця відома всім вам з прото- 
колів Президі